Чинники, що впливають на величину прибутку
Прибуток.
Прибуток- це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробництво і збут продукції.
Прибуток– перевищення доходу над витратами. Зворотне положення називається збитком.
В умовах ринкової економіки прибуток є одним з основних джерел накопичення і поповнення прибуткової частини державного і місцевого бюджетів; основним фінансовим джерелом розвитку підприємства, його інвестиційної та інноваційної діяльності, а також джерелом задоволення матеріальних інтересів членів трудового колективу і власника підприємства.
На величину прибутку (доходу) істотно впливають як обсяг продукції, що випускається, так і її асортимент, якість, величина собівартості, вдосконалення ціноутворення та інші чинники. У свою чергу, прибуток впливає на такі показники, як рентабельність, платоспроможність підприємства та інші.
Класифікація прибутку наведено на рис. 2:
|
Рис. 2. Класифікація прибутку
За джерелами формування
1.1. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається як різниця між виручкою від реалізації в цінах, що діють, без ПДВ (податку на додану вартість) і акцизів і витратами на виробництво і реалізацію продукції.
Пр = Вр - Ср - Нк (1)
Вр – виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);
Ср – собівартість реалізованої продукції;
Нк – непрямі податки (ПДВ, акцизи).
1.2. Прибуток від реалізації основних засобів і іншого майна
Пі = Вр – Fзал – Зр(2)
Вр – виручка від реалізації основних засобів, зайвого устаткування, матеріалів, що комплектують і іншого майна підприємства;
Fзал – залишкова вартість;
Зр – витрати, пов'язані з реалізацією (реклама, демонтаж устаткування, транспортування, підготовка до реалізації і ін.).
1.3. Прибуток від позареализаційних операцій тобто від операцій, безпосередньо не пов'язаних з основною діяльністю підприємства:
· Здача майна в оренду;
· Доходи по цінних паперах підприємства;
· Перевищення отриманих штрафів над сплаченими;
· Прибуток від спільної діяльності;
· Прибуток минулих років, виявлений в звітному році і ін.
2. По основних видах діяльності
2.1. Прибуток від операційної діяльності.
Під операційною діяльністю підприємства розуміють основний вид діяльності, з метою здійснення якого воно і було створено.
2.2. Прибуток від інвестиційної діяльності.
Інвестиційна діяльність пов'язана з процесом обгрунтування і реалізації найбільш ефективних форм вкладення капіталу, направлених на розширення економічного потенціалу підприємства. Результати цієї діяльності відображені частково в прибутку від позареализаційних операцій (доходи від участі в спільних підприємствах, від вкладення цінних паперів), частково – в прибутку від реалізації майна.
2.3. Прибуток від фінансової діяльності.
Фінансова діяльність пов'язана із забезпеченням підприємства зовнішніми джерелами фінансування: залучення додаткового акціонерного капіталу, емісія облігацій та інших цінних паперів, залучення кредиту і ін.
Під прибутком від фінансової діяльності розуміють непрямий ефект від залучення капіталу із зовнішніх джерел, на умовах, вигідніших, ніж середньоринкові.
3. По видах у процесі розподілу
3.1. Валовий прибуток – характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за вирахуванням всіх операційних витрат.
3.2. Чистий прибуток – характеризує суму валового (балансового) прибутку, зменшену на суму податкових платежів за рахунок прибутку.
Рис. 3. Схема формування і використання прибутку.
Чинники, що впливають на величину прибутку
Для визначення основних напрямів пошуку резервів збільшення прибутку чинники, що впливають на її отримання, класифікуються по різних ознаках.
На зміну прибутку впливають дві групи чинників: внутрішні і зовнішні.
Внутрішні чинники зміни прибутку підрозділяються на основні і неосновні.
Найважливішими в групі основних чинників є:
- валовий дохід і дохід від продажу продукції (обсяг продажів);
- собівартість продукції;
- ціна продукції
- асортиментна структура продукції і витрат;
- величина амортизаційних відрахувань.
До неосновних чинників відносяться чинники, пов'язані з порушенням господарської дисципліни, порушенням умов праці і вимог до якості продукції, з іншими порушеннями, що ведуть до штрафів і економічних санкцій.
До зовнішніх чинників, що впливають на прибуток підприємства, відносяться: соціально-економічні умови, природні умови, ціни на виробничі ресурси, податкові ставки і пільги, рівень розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і ін.
3. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства.
Прибутковість підприємства можна виміряти величиною прибутку підприємства та рентабельністю.
Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати відносним показником – рентабельністю. Перевага відносних показників полягає в тому, що вони характеризують ефективність діяльності, тобто відношення результату (прибутку) до понесених витрат на досягнення цього результату.
Залежно від мети аналізу розрізняють:
1. Загальний рівень рентабельності підприємства:
, (3)
де Пб – балансовий прибуток;
Sзаг – загальна виробнича собівартість.
Такий показник відбиває загальну ефективність діяльності підприємства. Найбільш прийнятним виразом загального рівня рентабельності є відношення балансового прибутку до суми вартості основних виробничих фондів (СОВФ) і нормованих оборотних засобів (СНОЗ):
., (4)
Такий рівень рентабельності показує, наскільки раціонально використовуються матеріальні ресурси підприємства.
2. Рентабельність виробничих фондів. Цей показник називають ще рентабельністю виробництва, що є не зовсім коректним, оскільки до формування прибутку залучаються всі види діяльності підприємства, в тому числі ті, що не пов'язані з його основними виробничими фондами.
., (5)
3. Рентабельність сукупних активів характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства:
, (6)
де Сак – середня сума активів балансу підприємства.
4. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:
, (7)
де П – чистий прибуток підприємства;
СВ.К. – сума власного капіталу.
Величина власного капіталу береться за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням усіх боргових зобов'язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.
5. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво і збут продукції:
, (8)
де SТ.П. – повна собівартість товарної реалізованої продукції,
У багатономенклатурному виробництві поряд з рентабельністю всієї продукції визначається також рентабельність окремих її різновидів. Рентабельність певного виробу визначається так:
, (9)
де Ці, Sі – відповідно ціна і собівартість і-го виробу.
Прибуток і рентабельність не характеризують повною мірою фінансовий стан підприємства і тенденції його зміни. Воно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними бухгалтерського балансу.
Співвідношення між окремими елементами активів і пасивів балансу використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства. При цьому розраховуються наступні основні показники:
- коефіцієнт заборгованості (Кзаб) - визначається шляхом ділення боргових зобов'язань на активи підприємства. Якщо Кзаб>0.5, то зростає ризик несплати боргів;
- коефіцієнт забезпечення боргів (Ко.д.) - визначається відношенням власного капіталу до суми боргових зобов'язань. Якщо Ко.д.>1, то це означає, що підприємство може сплатити борги власним капіталом;
- коефіцієнт поточної ліквідності (Кп.л.) - визначається відношенням поточних активів і короткострокових зобов'язань. Якщо Кп.л.<2, то платоспроможність невисока і підприємство має певний фінансовий ризик;
- коефіцієнт термінової ліквідності (тc.л.) - це відношення активів високої ліквідності (наприклад, цінні папери, гроші на банківських рахунках і в касі, дебіторська заборгованість) до короткострокових зобов'язань. Якщо Кт.л.>1, то короткострокові зобов'язання забезпечені і борги можуть бути швидко сплачені.
Фінансова активність підприємства характеризується наступними показниками:
- середнім періодом сплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства;
- середнім періодом сплаты кредиторської заборгованості підприємства постачальникам; - оборотністю товарно-матеріальних запасів (як відношення об'єму продажів до величини запасів).