Оцінка рівня функціональної побудови цеху, дільниці
Аналіз організаційного рівня дає змогу за формою спеціалізації ВС виробничого підрозділу визначити його сукупну та окремі функції. Наприклад, дільниця спеціалізується на виготовленні деталей, де сукупною функцією є механічна обробка. Конструктивно-технологічна і планово-організаційна характеристики даної деталі визначають, у свою чергу, склад та зміст окремих функцій підрозділу. Технологія зумовлює вид обробки, наприклад: токарна, фрезерна, розточувальна, шліфувальна та ін.
При аналізі виробничої системи не слід плутати поняття “мета” та “функція”. Для визначення мети треба відповісти на запитання: “Що повинна робити ВС?” Аналіз функцій починається з відповіді на питання: “Як дана ВС має виконувати цю роботу?”.
Склад та зміст функцій визначають структуру елементів виробничої системи. Важливо для раціональної функціональної побудови ВС забезпечити відповідність структурі елементного складу структури робіт, що передбачена планом. Після номенклатурно-кількісного розгляду позицій виробничої програми за кварталами та місяцями вирішують це завдання під час планування обсягів виробництва, де здійснюються послідовні розрахунки необхідних та існуючих ресурсів за групами технологічно взаємодіючого устаткування, щоб визначити можливості виконання робіт у намічені терміни.
Необхідні ресурси (наприклад, верстати) за трудомісткістю (нормо-годин) за місяцями розраховують за формулою:
Де tштіj – сумарний штучний час обробки i-ї деталі на операціях даної j-ї групи устаткування, нормо-хв;
Ni - місячна програма випуску і-ої деталі, шт.;
Кп-зі та Kбі - коефіцієнти, що враховують по і-й деталі відповідно витрати підготовчо-завершального часу (1,01–1,10) та технологічно неминучі втрати від браку (1,01 - 1,05);
т - кількість номенклатурних позицій детале-операцій за місячною програмою;
Кві - коефіцієнт виконання норм у поточному місяці, що плануються по і-й групі устаткування (Kвi ³ 1)
Існуючі (фактичні) ресурси (Фрj) — ефективний місячний фонд робочого часу j-ї групи устаткування визначається за формулою:
де Bj – кількість верстатів в j-й групі устаткування;
D – кількість робочих днів у розрахунковому місяці;
Sj – змінність роботи j-ої групи устаткування;
Tj – тривалість зміни за j-ою групою устаткування;
1 - Pj – утрати часу, які плануються на ремонт j-ї групи устаткування (2 - 4%).
Необхідні та існуючі ресурси розраховуються на всі групи або різновиди устаткування даної виробничої системи (наприклад, дільниці) та системи вищого рівня, до якої вона входить (цеху і відповідно підприємства). Відхилення в ресурсах необхідних та існуючих розраховуються за формулою:
Для збалансованості завантаження устаткування при нестачі ресурсів здійснюють оперативні заходи: частину робіт передають на інші, однотипні верстати, поліпшують технологію, використовують міждільничну кооперацію, збільшують змінність роботи устаткування та ін.
У разі надлишку ресурсів у цілому виводять з верстатного парку відповідну частину устаткування, що сприяє збільшенню фондовіддачі, зменшенню собівартості продукції, підвищенню рівня його завантаження.
Зміни попиту на продукцію, оновлення її номенклатури, введення прогресивного устаткування та виведення його в ремонт, потребують постійного контролю за величиною відхилень у ресурсах і здійснення оперативних заходів для усунення диспропорцій у завантаженні устаткування.
У діагностиці виробничих систем використовуються відносні показники завантаження і змінності роботи за кожною групою устаткування:
де – місячний фонд часу роботи j-ї групи устаткування в одну зміну,
= 1, звідси:
де – режим змінності.
Недовантаженість верстатів j-ої групи устаткування визначається за формулою:
Вихід виробничої системи на нормативні величини коефіцієнтів завантаження устаткування Кз та змінності його роботи Кзм дає змогу збільшити її потужність, пропускну спроможність парку устаткування, знизити вартість основних фондів, собівартість продукції, що випускається, та підвищити фондовіддачу.