Лекція 10. ПІДПРИЄМНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ У ВИРОБНИЧОМУ МЕНЕДЖМЕНТІ
Область підприємницької діяльності в менеджменті має назву підприємницького середовища. Це середовище характеризується наявністю умов та факторів, які впливають на функціонування підприємства і вимагають прийняття управлінських рішень, направлених або на їх усунення, або на пристосування до них [2].
Розрізняють фактори внутрішнього та зовнішнього підприємницького середовища, такий розподіл факторів у менеджменті загальновизнано. Під внутрішнім середовищем розуміється господарський організм підприємства, що включає керований механізм, спрямований на оптимізацію науково-технічної і виробничо-збутової діяльності. Коли мова йде про внутрішнє середовище, мається на увазі структура підприємства, що охоплює всі його підрозділи: виробничі, фінансові, страхові, транспортні та інші, незалежно від їхнього місця розташування та сфери діяльності.
Під зовнішнім підприємницьким середовищем розуміють всі умови і фактори, що виникають у навколишньому середовищі, незалежно від діяльності конкретного підприємства, але що впливають або можуть вплинути на його функціонування і тому вимагають прийняття управлінських рішень.
Однак набір цих факторів і оцінка їх впливу на господарську діяльність різні в кожному виробництві. Зазвичай підприємство в процесі управління саме визначає, які чинники і якою мірою можуть впливати на результати його діяльності в даний період і на майбутню перспективу, і висновки проведених досліджень або поточних подій супроводжуються розробкою конкретних засобів і методів для прийняття відповідних управлінських рішень. При чому перед усім виявляються і враховуються фактори зовнішнього середовища, що впливають на стан внутрішнього середовища підприємства.
Оскільки кожне підприємство, що діє в умовах ринкових відносин, постійно піддається впливу зовнішнього навколишнього середовища, яке впливає на стан внутрішнього середовища, спостереження і аналіз за станом підприємницького середовища вимагають постійної уваги і ведеться на систематичній основі з використанням змін методів системного аналізу та комп'ютерної техніки.
В основі аналізу внутрішнього підприємницького середовища лежать фактори, які вимагають управлінських рішень для забезпечення нормального функціонування підприємства, а саме: отримання бажаних кінцевих результатів.
Управлінський механізм повинен бути орієнтований на оптимальну взаємодію всіх рівнів управління і функціональних областей управління для найбільш ефективного досягнення намічених цілей: підвищення рентабельності (прибутковості) підприємства та підвищення продуктивності праці працівників підприємства.
Цілі розробляються керівництвом підприємства і доводяться до відома керівників усіх рівнів, які в процесі координації спільної діяльності використовують різноманітні засоби і методи для їх досягнення.
Щоб отримати кінцевий результат у вигляді прибутку, підприємство має сформулювати цілі в таких галузях:
- науково-технічній - вдосконалення випущеної, розробка і впровадження нової продукції;
- виробничій - вдосконалення технологічного процесу і використання новітніх технологій, підвищення якості продукції, що випускається;
- збутової - збереження та розширення частки ринку, підвищення якості послуг, що надаються.
На кінцевий результат діяльності підприємства впливають фактори підприємницького середовища, які визначаються станом і розвитком ринкових відносин. Задача управління - виявлення характеру і ступеня впливу таких факторів і прийняття рішень спрямованих на забезпечення стабільності функціонування і розвиток підприємства.
З цією метою систематичний аналіз факторів підприємницького середовища ведеться в процесі маркетингових досліджень і розробки програм маркетингу, планування і розробки планових показників, оперативного управління, контролю за результатами господарської діяльності.
Глибокий та ретельний аналіз внутрішнього середовища – необхідна передумова прийняття управлінських рішень за результатами проведеного дослідження. Економічна інформація - це конкретне вираження процесів, що відбуваються всередині підприємства; без такої інформації і її аналізу неможливе ефективне функціонування і розвиток виробничо-збутової діяльності підприємства.
Кожне підприємство має своє власне середовище, зовнішнє оточення, що охоплює безліч різних чинників, які можуть так чи інакше впливати на його функціонування як в поточний період, так і на перспективу.
Управлінський апарат підприємства звичайно прагне обмежити дію зовнішнього оточення, в першу чергу тими факторами, від яких вирішальним чином залежить ефективність діяльності підприємства на конкретного етапі.
Прийняття рішень залежить від широти і охоплення інформації про стан зовнішнього середовища та дії її різноманітних факторів.
Класифікація факторів зовнішнього середовища внаслідок їх різноманіття досить різна і в її основу можуть бути покладені різні принципи. Дотримуючись в цілому прийнятої у менеджменті класифікації факторів - прямого і непрямого впливу, можна запропонувати класифікацію, в якій виділяється п'ять категорій факторів: характер і стан ринкових відносин, господарські зв'язки підприємства, регулювання підприємницької діяльності, загальноекономічні, загальнополітичні.
Перші дві категорії факторів відносяться до факторів прямого впливу, останні три - до факторів непрямого впливу.
Зміни, що відбуваються на світових товарних ринках і в світовому господарстві в цілому, позначаються на господарській діяльності окремих підприємств, що використовують різні засоби, форми і методи пристосування до навколишнього середовища. У кожній країні вони багатоваріантні, що залежить від конкретних економічних умов, традицій, ступеня орієнтації на зовнішній ринок і багатьох інших факторів. Саме аналіз зовнішнього середовища, заснований на багатоваріантних розрахунках рентабельності та ефективності виробництва та діяльності підприємства в цілому, дає можливість враховувати конкретні умови зовнішнього середовища шляхом застосування гнучких форм зв'язків між усіма функціями управління і впливати безпосередньо на весь господарський цикл НДДКР - виробництво - збут.
Аналіз зовнішнього середовища вимагає постійної уваги з боку менеджерів, тому він здійснюється на основі вивчення великого обсягу інформації і потребує конкретизації для прийняття правильних і своєчасних рішень.
Слід зупинитися на деяких питаннях, пов’язаних з дотриманням підприємствами принципів маркетингу, в тому числі орієнтація підприємств на споживача. Одні підприємства вважають, що виробник знає реальні потреби споживача і може його навчати, тобто формувати його попит. Цей принцип отримав найбільше поширення серед західноєвропейських компаній.
Інші підприємства виходять з того, що споживач краще знає свої потреби і на них треба орієнтуватися. Такий підхід отримав поширення серед Японських компаній.
При вивченні споживачів продукції слід виходити перш за все з особливостей і призначення продукції - виробничого або споживчого попиту.
Покупцями продукції виробничого призначення можуть бути промислові підприємства та їх дочірні компанії, які купують сировину, матеріали, комплектуючі вироби для їх використання в технологічному процесі, торгово-посередницькі підприємства (оптові, імпортні та ін.)
При вивченні підприємств - покупців товарів виробничого призначення крім загальних відомостей про підприємство, необхідно знати:
- становище підприємства - покупця на ринку, його частку в загальному споживанні конкретного товару, стабільність пред'явленого підприємством попиту, основних постачальників споживаної підприємством продукції, методи здійснення підприємством комерційних операцій, вимоги, пропоновані підприємством до техніко-економічних показників закуповуваної продукції, технічному обслуговуванню та ін.;
- організаційну структуру та управління у найбільших підприємствах - споживачах, їх виробничої потужності та перспективи їх розширення, технологічного процесу, можливості заміни закуповуваної продукції.
Покупцями продукції споживчого признання виступають перш за все, торгово-посередницькі підприємства: оптові та роздрібні, дилерські, торгово-посилочні кінцеві роздрібні споживачі.
При вивченні підприємств-покупців товарів споживчого призначення важливе значення має з'ясування: методів здійснюваної ними роздрібної торгівлі; умов надання покупцям різних пільг (споживчого кредиту, безкоштовного після продажного обслуговування на тривалі терміни, знижок з ціни і ін.); номенклатури пропонованої підприємством продукції, її новизни, конкурентоспроможності, ступеня оновлювання; характеристики продукції, що приводиться в каталогах і проспекти, що випускаються підприємством; характеру й утримування проведених рекламних компаній, використовуваних засобів реклами, застосовуваних методів стимулювання збуту; факторів переваги, що віддають покупці конкретним підприємствам і пропонованим ними товарам; примірних розмірів квот кожного підприємства в реалізації товарів на ринку, розподілу території збуту, ефективності каналів реалізації; загального обсягу продажу, прибутковості операцій, розмірів витрат по збуту, вартості утримання складів та інших обслуговуючих приміщень; можливості залучення конкретної роздрібної фірми як контрагента-посередника, витрат комісійних одержуваних такою фірмою за посередництво.