Давайте спрогнозуємо, які наслідки могла мати колективізація для різних верств сільського населення, наприклад, незаможніх і заможніх(«справжніх хліборобів») селян?
Для незаможних селян – це був шанс займатися сільським господарством, створювати умови для збереження свого здоров’я та розвитку (покращення) життя.
Для «справжніх хліборобів», які мали свою тяглову силу, реманент, робочі руки (найманих працівників), самі працювали – це була катастрофа, тому що все, що вони напрацювали у них відбиралося для інших, для функціонування колективних, а не індивідуальних господарств.
Закономірно, що курс на суцільну, ще й насильницьку колективізацію викликав протидію переважно заможних селян, яких стали називати «куркулями». В з’язку з цим опором заможних селян політиці суцільної колективізації паралельно з політикою колективізацію проводили «політику ліквідації куркульства як класу».
Таблиця.
«Жнива скорботи: колективізація та розкуркулення селянства УСРР»
| Основні дати політики колективізації та ліквідації куркульства як класу | Зміст основних подій процесу здійснення політики колективізації та ліквідації куркульства як класу |
| Друга половина січня – початок березня 1930 р. | Перша хвиля розкуркулення в УСРР. Вона охопила 309 районів, де діяло 2 млн. 524 тис. селянських господарств. Станом на 10.03.1030 р. під розкуркулення потрапило 61 тис. 887 господарств (2,5%). |
| З січня до червня 1930 р. | В УСРР зареєстровано 1500 терористичних актів проти представників радянської влади. У Херсонському, Кам’янець-Подільському, Вінницькому, Чернігівському, Одеському, Дніпропетровському округах відбулися збройні виступи селян. За підрахунками Р. Конквеста, 1930 р. в УСРР кількість учасників селянських повстань перевищувала 40 тис. чол.[1]. |
| 2.03.1930 р. | Опублікована статтяЙ.В. Сталіна в газеті «Правда» «Запаморочення від успіхів», у якій у «перегибах» процесу колективізації звинуватив місцеву владу. Вимушене зміщення акцентів у селянському питанні одразу призвело до масового виходу селян із колгоспів. За 100 днів після публікації статті з колгоспів УСРР вийшло 1 млн. 594 тис. господарств. |
| Реакція радянської влади: | Ті, які виходили із колгоспів і поверталися до індивідуального господарювання, повинні були платити підвищені податки, їм відводили гірші землі, не повертали худобу і реманенти. Колгоспникам держава гарантувала пільги та кредити. |
| Восени 1930 р. | У колгоспах залишилося менше 1/3 селянських дворів. Виходили із колгоспів переважно середняцькі господарства, і в колгоспах залишалися тільки незаможники. |
| Вересень 1930 р. | ЦК ВКП(б) розіслав по республікам директивного листа «Про колективізацію». УСРР мала подвоїти рівень усуспільнення і протягом 1931 р. в основному закінчити суцільну колективізацію вирішальних сільськогосподарських районів. |
| Вересень 1930 р. | Активізувався процес розкуркулення. Протягом 1930 р. з УСРР депортовано майже 75 тис. селянських родин. |
| З кінця 1930 р. до червня 1931 р. | Депортовано 23,5 тис. селянських родин, за роки суцільної колективізації було експропрійовано понад 200 тис. селянських господарств. |
| Грудень 1932 р. | Введений «внутрішній паспорт», який не давав можливості без дозволу місцевої влади переїхати до міста не тільки «куркулям», а й бідним селянам. Селяни були знову прив’язані до землі. Саме в цей час ВКП(б) у народі почали розшифровувати як «второе крепостное право большивиков», а М. Бухарін називав експлуатацію селянства в СРСР «воєнно-феодальною». |
| Реакція селянського населення, яке залишилося на території УСРР: | Одноосібник змушений був вступати до колгоспу. У 1932 р. колгоспи об’єднували майже 70% селянських господарств, 80% посівних площ УСРР. |
| 1932-1933 р. | ГОЛОДОМОР в УСРР. |
| 1937 р. | Завершення процесу колективізації в УСРР: налічувалося 27,3 тис. колгоспів, які об’єднували 96,1% селянських дворів, обробляли 99,7% посівних площ. |
Причини голоду 1932-1933 рр.:
1) криза колгоспного ладу на початку 30-х років в СРСР;
2) катастрофічне зниження рівня ефективності с/г виробництва;
3) наростання соціального (селянського) незадоволення;
4) втрати під час посівної кампанії, вирощування, збирання і зберігання сільськогосподарської продукції, які були зумовлені відсутністю досвіду управління масштабним колективним господарством;
5) утрата селянами-колгоспниками матеріального стимулу до праці, їх незацікавленість здавати державі хліб за ціну, що була схожа на конфіскацію;
6) прихований спротив (саботаж) значної частини селянства сталінськім нововведенням;
7) активна протидіяукраїнськими селянами дискримінаційним аграрним відносинам;
8) різке зниження обсягу хлібозаготівель;
9) спираючись на командні методи, влада СРСР взимку 1931-1932 рр. в багатьох районах УСРР вилучила залишки товарного хліба й майже все продовольче та насіннєве зерно, з метою поповнення стратегічних союзних запасів хліба, створення експортного резерву продовольства, а й придушення опору українського селянства державній політиці у сільському господарстві;
10) діяльність восени 1932 р. комісії на чолі з головою РНК СРСР В . Молотовим, яка була направлена в УСРР Й.В. Сталіним, яка мала надзвичайні повноваження, вилучила методом продрозкладки все зерно, конфіскувавши рештки наявного у населення продовольства.
Голод 1932-1933 р. мав штучний і організований характер, згодом переріс у ГОЛОДОМОР.
Таблиця.