Визначення складу та чисельності працюючих
Склад і кількість працюючих механоскладального виробництва визначається наступними чинниками:
ü характером виробничого процесу;
ü ступенем автоматизації;
ü рівнем кооперації та спеціалізації допоміжних служб в межах корпусу або заводу в цілому.
У штатний розклад механоскладального цеху входять:
ü Виробничі робітники
ü Допоміжні робітники
ü Молодший обслуговуючий персонал
ü Інженерно-технічні працівники (
ü Службовці
У залежності від етапу проектування і ступеня деталізації проектних рішень, для розрахунку числа працюючих використовуються або укрупнені, або детальні методи.
Розрахунок кількості виробничих робітників-верстатників. При укрупнених розрахунках число верстатників може бути визначено двома способами:
- За загальним нормувальним часом (за верстатоємністю річного обсягу робіт);
- За заданою кількістю верстатів.
За загальним нормувальним часом кількість виробничих робітників-верстатників визначається за формулою
Зазвичай при розрахунках використовують усереднені значення Kб, прийняті на основі даних діючого виробництва: для дрібносерійного й одиничного виробництва Kб = 1,1 ... 1,35, для среднесерійного Kб = 1,3 ... 1,5, для великосерійного та масового Kб = 1, 9 ... 2,2.
По заданій кількості верстатів кількість виробничих робітників визначається за формулою:
Основна умова для використання багатоверстатного обслуговування:
Розрахунок кількості допоміжних робітників. При укрупненому проектуванні кількість допоміжних робітників визначають загальним числом в процентному співвідношенні від кількості виробничих робітників. Для механічних і складальних цехів цей відсоток складає 20 ... 25%, для автоматичних ліній - 30 ... 40%.
При детальному проектуванні кількість допоміжних робітників визначають за нормами обслуговування (наприклад, один кранівник у розрахунку на n-е число кранів) або залежно від трудоємності виконуваного обсягу робіт. При цьому слід враховувати, що склад і чисельність допоміжних робітників залежать від рівня автоматизації виробництва.
Після закінчення розрахунку складають зведену відомість допоміжних робітників, в якій вказується кількість робітників кожного розряду за всіма спеціальностями і виконується розбивка по змінах у відповідності з нормами. При цьому кількість робітників у першій зміні приймається: для одиничного і дрібносерійного виробництва - 65% від загальної кількості допоміжних робітників, для среднесерійного - 60%, для великосерійного та масового - 55%.
Розрахунок кількості службовців і МОП. Кількість службовців визначають за нормами залежно від кількості виробничих робітників. Для одиничного і дрібносерійного виробництва воно становить 1,2 - 2,2% від загальної кількості виробничих робітників, для середньосерійного - 0,9 ... 1,9%, для великосерійного - 0,6 ... 1,6%, для масового - 0, 1 ... 1,4%. При цьому великі значення норм приймаються для тих цехів, у яких кількість виробничих робітників становить менше ніж 75 осіб. При розподілі по змінах вважається, що в першу зміну виводяться 70% загальної чисельності службовців.
Чисельність молодшого обслуговуючого персоналу визначають за нормами прибирання площі службово-побутових приміщень з розрахунку одна людина на 500 ... 600 м2.
Розрахунок кількості ІТП. При укрупненому проектуванні чисельність ІТП визначають залежно від кількості основного технологічного обладнання цеху. Для одиничного і дрібносерійного виробництва норма становить 18 ... 24%, середньосерійного - 16 ... 22%, великосерійного - 15 ... 21%, масового - 15 ... 20%. При цьому великі значення норм відповідають кількості основного технологічного устаткування менше 50 одиниць.
При детальних розрахунках чисельність ІТП уточнюється згідно з розробленою структурою цеху. При розподілі по змінах вважається, що в першу зміну виводяться 70% загальної чисельності ІТП.