Реформування відносин власності в аграрних підприємствах.
Поняття та складові ланки аграрного підприємства і їх взаємодія
Підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, який має права юридичної особи і здійснює свою діяльність (виробничу, комерційну, науково-дослідну) з метою одержання прибутку.
Сільськогосподарське (аграрне) підприємство – це юридична особа, основним видом діяльності якої є виробництво та переробка сільськогосподарської продукції, виручка від реалізації якої становить не менше 50 відсотків загальної суми виручки.
Підприємства в Україні функціонують відповідно до їх правового статусу, визначеного законами:
• “Про підприємства в Україні”
• “Про підприємництво”
• “Про селянське (фермерське) господарство”
• “Про господарські товариства”
• “Про сільськогосподарську кооперацію”
В умовах ринкової економіки підприємство може ефективно працювати на принципах економічної свободи у виборі видів діяльності та ринків збуту своєї продукції, партнерів (постачальників, споживачів, страхових компаній, банків та ін.), найму працівників і встановленні ціни.
Підприємства працюють в умовах конкуренції, яка є необхідною властивістю ринкової економіки. Конкуренція між підприємствами ведеться насамперед за споживача, тобто за завоювання, розширення й утримання своєї позиції на ринку.
Роль підприємств в економіці у тому, що в них відбувається поєднання засобів виробництва з робочою силою.
Як юридична особа підприємство має право самостійно від свого імені укладати
угоди, мати майнові й особисті немайнові права, бути позивачами та відповідати в судах, мати обов’язки, які відповідають напрямам діяльності, зафіксованим в установчих документах, насамперед у статуті підприємства.
На діяльність підприємства державний вплив здійснюється через податки, податкові пільги та економічні санкції відповідно до чинного законодавства.
Підприємство має право самостійно визначати форми та системи оплати праці, встановлювати розміри тарифних ставок і посадових окладів відповідно до економічних і фінансових можливостей.
Основна мета діяльності підприємства – одержання прибутку.
Реформування відносин власності в аграрних підприємствах.
Реструктуризація та реорганізація аграрних підприємств. У процесі діяльності підприємств може здійснюватися їх реструктуризація під якою розуміють впровадження організаційно-економічних, фінансових, правових, маркетингових, технічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на вдосконалення організаційної структури, структури управління підприємством та внутрішньогосподарського економічного механізму, реконструкцію й оновлення виробництва, стабілізацію фінансово-економічного стану з метою досягнення ефективного функціонування підприємства та його конкурентоспроможності на ринку. За такої форми реструктуризації підприємство зберігає право юридичної особи і не змінює своєї організаційної форми господарювання.
Істотно відрізняється від розглянутої така форма реструктуризації підприємств, як їх реорганізація. Вона може здійснюватися різними способами: шляхом поділу, приєднання, злиття, виділення, перетворення. У результаті реорганізації підприємства, як правило, втрачають право юридичної особи.
Підприємство за різних причин, наприклад, банкрутство, може бути ліквідоване. При цьому воно припиняє свою діяльність як юридична особа без права створення на його основі підприємств-правонаступників.
Паювання майна та сільськогосподарських угідь
Реструктуризація КСП у нові організаційно-правові форми господарювання ринкового типу здійснювалася у формі реорганізації шляхом поділу і припинення діяльності цього підприємства як юридичної особи.
Для визначення індивідуальних майнових паїв необхідно:
· визначити пайовий фонд майна, що має бути розподілений між суб’єктами майнових відносин;
· розрахувати проіндексований трудовий внесок працівників за всі роки їх роботи на підприємстві;
· визначити для кожного працівника-суб’єкта майнових відносин – його індивідуальний майновий пай, який є його власністю.
Паювання сільськогосподарських угідь
Площа, що підлягає розподілу (паюванню), дорівнює різниці між загальною площею земель, що знаходиться у віданні відповідної ради, і площею земельних ділянок, переданих до резервного фонду, державного запасу (15 відсотків), для організації фермерських господарств (7-10 відсотків), земель присадибного фонду і загального користування, зайнятих сортодільницями, населеними пунктами з майданами, вулицями, а також гідротехнічними спорудами, полезахисними смугами, землями лісового і водного фондів, історико-культурного призначення.
Основне завдання паювання землі – визначення розміру земельного паю (частки) у власності на землю кожного члена сільськогосподарського підприємства.
Власники сертифікату на право на земельну частку (пай) можуть передати право на них в оренду, спадщину, дарувати, обмінювати і головне — безперешкодно отримати свою земельну частку в натурі з одночасною видачею на неї Державного акта на право власності.
Середній розмір земельного паю по Україні становить 4,2 га сільськогосподарських угідь .