Необхідність управління організаціями
ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ МЕНЕДЖМЕНТУ
План.
1. Ключові визначення теорії управління: «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування»
2. Необхідність управління організаціями
3. Менеджмент як наука і мистецтво управління
4. Менеджмент як вид професійної діяльності
Ключові визначення теорії управління: «управління», «менеджмент», «адміністрування», «керування».
Найважливішим ключовим поняттям навчальної дисципліни «Менеджмент і адміністрування» є поняття «менеджмент». За останні роки воно так стрімко увійшло у наше повсякденне життя, що ми використовуємо його майже на кожному кроці. Але не кожен з нас насправді знає, що означає це слово.
Важко дати єдине абсолютно чітке та повне визначення поняття «менеджмент». Функції, сфери, рівні менеджменту та ситуації у яких вони реалізуються значно різняться між собою. Аби з’ясувати сутність менеджменту на нього треба подивитись з різних точок зору:
- з філологічної;
- з емпіричної (практичної), тобто як виду професійної діяльності;
- з точки зору системи знань, тобто виникнення та розвитку науки управління.
Етимологічно менеджмент походить від латинського слова “manus” – рука. Початково це слово означало вміння дбайливо вести домашнє господарство, майстерно володіти засобами праці, вправно працювати. З появою багатьох видів роботи.
З поглибленням спеціалізації виникла потреба в діяльності, яка пов’язувала в єдине ціле роботу багатьох окремих виконавців, тобто координувала їх роботу. Відповідно до цього трансформувався і зміст поняття “менеджмент”.
На сьогоднішній день для визначення діяльності з координації роботи людей на практиці використовують різні поняття. Найрозповсюдженішими серед них є:
- «управління»
- «менеджмент»
- «адміністрування»
- «керування»
Найбільш широким та вихідним серед цих понять є поняття «управління».
Управління, це певний вплив на будь-який об’єкт з метою його упорядкування, збереження якісної специфіки, вдосконалення та розвитку.
Управління” – найбільш загальне поняття. Воно поширюється на велике коло різноманітних об’єктів, явищ і процесів, наприклад:
- технічні системи (управління верстатом, технологічною лінією);
- господарські системи (управління підприємством)
- суспільні системи (управління громадськими організаціями);
- державні системи (державне, регіональне управління) тощо.
“Менеджмент” – це поняття, яке використовують переважно для характеристики процесів управління господарськими організаціями (підприємствами).
“Адміністрування” – поширюється на управління державними установами або для позначення процесів керування діяльністю апарата управління підприємства.
“Керування” – поширюється на мистецтво тієї або іншої особи (менеджера) впливати на поведінку і мотиви діяльності підлеглих з метою досягнення цілей організації.
Необхідність управління організаціями
Як бачими, майже усі вищезазначені терміни, в тому числі і термін «менеджмент» стосуються не просто процесів управління, а управління соціальними утвореннями – організаціями.
Поняття «Організація», як і поняття «Менеджмент» є складним і багаторганним. Про це більш детальніше буде зазначено у наступній темі. Для початку наведемо класичне найбільш розповсюджене визначення цього терміну, викладене авторами популярного американського підручника «Основи менеджменту» М. Месконом, М. Альбертом, Ф. Хедоурі: «Організація – це група людей, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети або цілей». Однією з ознак організації вони називають наявність принаймні двох осіб, які об’єднані загальною метою, і вважають себе частиною однієї групи. Таким чином, організація пов’язана з групою осіб, діяльність яких свідомо координується для досягнення загальної мети.
Всі організації мають загальні для них характеристики.
1) всі організації використовують чотири основних види ресурсів:
- людські ресурси;
- фінансові ресурси;
- фізичні ресурси (сировина, устаткування тощо);
- інформаційні ресурси.
2) будь-яка організація є відкритою системою. Ресурси, які організація використовує для виробництва продукції (надання послуг) вона забирає із зовнішнього середовища. В свою чергу продукція, що виробляється організацією також реалізується у зовнішньому середовищі. Отже організація може існувати лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Це означає, що будь-яка реально існуюча організація є відкритою системою.
3) розподіл праці в організації. Якщо навіть дві людини працюють спільно для досягнення єдиної мети, вони повинні розподілити роботу поміж собою. Розподіл загальної роботи в організації на її складові частини називається горизонтальним розподіленням праці. Результатом горизонтального розподілення праці є формування окремих підрозділів організації (відділів, цехів, виробництв, ділянок тощо).
Оскільки робота в організації розподіляється між окремими підрозділами та виконавцями, хтось має координувати їх діяльність. Внаслідок цього об’єктивно виникає необхідність у так званому вертикальному розподілі праці, тобто в діяльності з координації роботи підрозділів та окремих виконавців у середині підрозділів.
Діяльність з координації роботи інших людей в широкому розумінні і становить сутність управління організацією. Таким чином, необхідність управління об’єктивно виникає внаслідок горизонтального та вертикального розподілу праці в організації. Оскільки розподілення праці є загальною характеристикою діяльності будь-якої організації, то всі організації потребують управління.