Взаємозв’язок і взаємозалежність політичної та економічної влади.
Застосування об’єктивних законів публічного управління.
Застосування принципів публічного управління.
Публічне управління та децентралізація влади.
Феномен влади. Поняття «влада», «політична влада», «державна влада», «публічна влада».
Суперечності між владою та управлінням.
Механізми взаємодії влади та управління.
Типи публічного управління.
Держава як суб’єкт політичної влади.
Взаємозв’язок і взаємозалежність політичної та економічної влади.
Об’єктивні закони публічного управління є ніщо інше, як загальні, інформаційні за природою, закони соціального управління. В сукупності вони утворюють первинний об’єктивний фактор інституції публічного управління, як об’єктивну основу. В той самий час інституція управління складає частину держави і втілює в собі об’єктивні якості і закономірності держави як відносно самостійної підсистеми соціуму.
Відправним пунктом в аналізі об’єктивних законів публічного управління є загальний закон соціального управління – залежність управляючого впливу від стану системи і зовнішнього середовища, а саме: закон залежності управляючого впливу суб’єкта на об’єкт від стану системи публічного управління і соціального середовища.
Зростаюча різноманітність суспільного життя і державних інституцій, їх діяльності обумовлює необхідність посилення регулювання і управління суспільними процесами. В теорії соціального управління ця об’єктивна необхідна тенденція розглядається я загальний закон соціального управління. (Поняття «регулювання» визначає необхідний процес управління.) В публічному управління ефект дії цього закону найбільш наглядно простежується в раціоналізації важелів соціального регулювання на підставі високо спеціалізованих методів, розроблених наукою про управління.
Виявлення і опис принципів публічного управління становить складну інтелектуальну проблему. Не менше складностей знаходиться на шляху застосування принципів в практиці публічного управління. Реально в житті вони діють як тенденції, як об’єктивна передумова, можливість, які для свого дійсного втілення вимагають активної, цілеспрямованої і організаційної діяльності.
Раціональне і дієве застосування принципів публічного управління відчутне в разі дотримання наступних передумов:
1. при постійному і глибокому дослідженні закономірностей, відношень і взаємозв’язків публічного управління, їх змісту, вимог до суб’єктивної діяльності, проявів у ситуації, що змінилась;
2. в разі існування і постійного покращення механізму застосування принципів публічного управління, що передбачає єдність теорії і практики управління, безперервність процесу вдосконалення публічного управління;
3. наявності системи стимулів, гарантій і захисних заходів, які забезпечують практичну реалізацію принципів публічного управління , що безпосередньо пов’язано з їх нормативним закріпленням.
Управління на місцях може бути організоване по різному в залежності від того, є дана одиниця муніципальним утвореннями чи лише адміністративно-територіальною одиницею. Адміністративно територіальні одиниці можуть бути різноманітні: сільський округ, який включає одне велике село чи декілька дрібних селищ, місто, район, округ, область, повіт, волость, провінція.
В общинній ланці (комуна, місто, селище, сільський округ) по суті не має державного управління. Там діють лише органи місцевого самоврядування.
Потрібно визначитись з поняттями.
Регіональне управління на прикладі сучасної України - це рівень області та району. Безумовно в таких великих територіальних одиницях не можливо організувати общинне управління чи самоуправління, тим більше, що на території району існує велика кількість сіл селищ і навіть міст, в яких існують організаційні структури общин.
Отже, можна вважати, що область – це регіон в межах держави, а район – це регіон в межах області, де важко, а в області і неможливо сформувати місцеве самоврядування, адже велика кількість общинних, муніципальних об’єднань мають різні інтереси, потреби (хоча вони й схожі), тому тут доцільно формувати регіональні органи державної влади.
Муніципальна публічна влада – отримала свою назву з німецької мови (munizipalitat), яка запозичила це слово з латині (municipium), що перекладається як община. Яка само управляється. Саме тому можна використовувати поняття «муніципальна публічна влада», «муніципалітет», «муніципальне майно» як тотожні поняттям «місцеве самоврядування», «майно органу місцевого самоврядування».
Політична система суспільства – сукупність правових норм, що встановлюють конституційно-правовий статус держави, політичних партій, громадських і релігійних організацій. А також сукупність державних і громадських організацій, за допомогою яких здійснюється політична влада і управляється суспільство, опираючись на існуючі цінності в суспільстві.
Поняття «держава» як механізм примусу одного класу над іншим після II світової війни ввійшов у протиріччя з сучасним розвитком державних структур у світі.
Держава виступає як організація політичної влади суспільства. Вона покликана забезпечити виконання як загальних справ суспільства, так і специфічних класових завдань, з наданням пріоритету загальнолюдським цінностям. Держава є переважно засобом соціального компромісу і відповідає рівню розвитку демократії. Найбільш високим ступенем розвитку держави є правова держава.