РОЗДІЛ І. ВПЛИВ СІМ’Ї НА ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
КУРСОВА РОБОТА
з теорії та методики фізичного виховання
на тему:
«ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В СІМ’Ї»
Студентки 4 курсу, групи ФВ – 41
напряму підготовки (спеціальності)
фізичне виховання
Федів Р.Р.
Керівник: доцент, к.н.ф.в.
Мочернюк В.Б.
Національна шкала: ______________
Університетська шкала: ___________
Оцінка ECTS: ____
м. Коломия – 2016 рік
ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................... 3 РОЗДІЛ І. ВПЛИВ СІМ’Ї НА ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ………….7
1.1.Роль сім’ї у фізичному вихованні дітей..........................................................7
1.2. Здорова сім’я – запорука здоров’я підлітка.................................................11 1.3. Фізичний розвиток дітей................................................................................18
РОЗДІЛ ІІ. ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЯК ЗАСІБ ЗМІЦНЕННЯ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ……………………………………………………………...23
2.1. Виховна функція сім’ї....................................................................................23
2.2. Фізичні вправи для покращення фізичного стану дітей. ......................... 26
2.3. Завдання фізичного виховання дітей………………………………………29
ВИСНОВКИ..........................................................................................................33
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ................................................35
ВСТУП
Актуальність теми. Першочерговим завданням України як соціально-орієнтованої держави є сприяння розвитку молодого покоління, його життєтворчості, духовному зростанню. Основою його розв’язання є розуміння сенсу життя та відповідності здорового способу життя, існуванню в навколишньому світі. Це питання набуло глобального характеру.
У Програмі дій Міжнародної конференції з народонаселення і розвитку (Каїр, 1994) підкреслюється, що однією з найважливіших цілей світової спільноти та окремих держав є забезпечення охорони здоров’я, безпеки життєдіяльності дітей, підлітків та молоді.
На Всесвітній зустрічі в інтересах дітей в Нью-Йорку (1990) була прийнята декларація про забезпечення виживання, захисту і розвитку дітей і план дій щодо її здійснення до 2000-го року відповідно до Конвенції 00Н про права дитини.
Права дитини в Україні регулюються нормативними актами держави:
Кодексом про шлюб і сім’ю України, Законами України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про освіту», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Основами законодавства України про охорону здоров’я» та ін. Враховуючи важливість наявної в Україні еколого-демографічної ситуації, Президент своїм Указом від 18.01.96 р. №36/96 затвердив національну програму «Діти України».
Формування, збереження і зміцнення здоров’я підростаючого покоління є обов’язковим компонентом системи національної освіти.
Фізичне виховання відіграє важливу роль у підготовці всебічно розвиненої молодої людини, здатної успішно працювати в різних галузях народного господарства.
Фізичне виховання спрямовано на зміцнення здоров’я, на оволодіння життєво важливими руховими навичками і вміннями, на досягнення високої працездатності. Воно має велике значення в підготовці людини до продуктивної праці. Крім фізичних якостей (швидкість, сила, витривалість, спритність), розвиваються при цьому цінні психічні якості (наполегливість, воля, цілеспрямованість, рішучість, самовладання). Засобами фізичного виховання є різноманітні фізичні вправи, спорт. Ним займаються в домашніх умовах (ранкова гімнастика – зарядка), у школі – уроки фізичної культури, в спортивних і туристичних секціях у дитячих та юнацьких спортивних школах.
У різноманітному віці фізичне виховання має різні завдання. Підлітки 10-13 років, крім закріплення досягнутого оволодівають основними видами рухів, що виконуються у різних за складністю умовах і спортивною технікою (лижі, ковзани, плавання, легка атлетика, ігри з м’ячем). У цьому віці формується і закріплюється звичка систематично займатися фізичними вправами. В цілому фізичне навантаження підлітків може бути більшим ніж дітей 6-9 років, але сильні вправи можуть бути обмеженими оскільки велике силове навантаження в цьому віці може перешкодити нормальному розвитку організму. Не випадково, наприклад, у групах початкової спортивної підготовки займатися спортивною гімнастикою, плаванням, фігурним катанням, тенісом починають з семи років, футболом, хокеєм, сучасним п’ятиборством, ковзанами, боротьбою – з 10 років, боксом – з 12 років. Учні середнього віку нерідко схильні переоцінювати свої фізичні можливості. Ось тоді невдачі, зриви, низькі результати в різних видах фізичних вправ можуть викликати в них невпевненість і водночас негативне ставлення до занять фізичними вправами.
Юнаки 14-17 років удосконалюють основні види рухів, засвоєні раніше, розвивають силову, статичну і швидкісну витривалість, оволодівають знаннями з основ спортивного тренування, методикою самостійних занять фізичними вправами, формують вміння добиратися і виконувати фізичні вправи, виробляють здатність вести самоспостереження за якістю рухів, аналізувати їх. У цьому віці можна збільшити силове навантаження, але треба пам’ятати важливу особливість організму юнаків: їхня витривалість відстає від сили. Крім того можливості опорно-рухової системи в цьому віці перевищують можливості серцево-судинної системи тому фізичне навантаження має бути таким, щоб воно не спричинило які-небудь порушення діяльності серця.
Важливу роль у фізичному вихованні дітей відіграє сім’я. Категорично і однозначно визначав роль батьків у вихованні дітей Ж. Руссо. Він вважав, що той, хто не може виховувати дітей, не повинен їх мати, і ні бідність, ні робота, ні повага людей не позбавляють батьків від обов’язку виховувати самому своїх дітей, а Котляревський у поемі «Енеїда» гнівно засуджував тих батьків, які хибно виховували своїх дітей:
Батьки, які синів не вчили,
А гладили по головах,
І тільки знай, що їх хвалили,
Кипіли в нафті в казанах.
«Діти – живі квіти землі» – так поетично виразив глибоку думку А.М. Горький. А вирощують ці квіти насамперед у родині: батьки самою природою призначені і суспільством уповноважені бути першими вихователями своїх дітей. Саме вони разом зі школою допомагають дітям набратися сил і розуму, освоїти основи людської культури, підготуватися до самостійного життя і праці. У родині закладається фундамент зростаючої людини, і в ній же відбувається його розвиток і становлення як громадянина. метелика, що пурхає над ним, бачить яскраву іграшку – і мама, і папа радіють, коли він, син, радіє... Чим далі, тим більше вступає в дію закономірність: якщо поводження, вчинки маленької людини диктуються тільки його потребами, людина виростає виродком. У нього розвиваються ненормальні, підвищені вимоги до життя і майже усяка відсутність вимог до себе.
Мета роботи – обґрунтувати фізичний розвиток дитини в сім’ї на теперішньому етапі розвитку суспільства і впровадження нових шляхів, умов та методів для зміцнення здоров’я підростаючого покоління.
Проблема – обґрунтувати фізичний розвиток дитини в сім’ї на теперішньому етапі розвитку суспільства і знаходження шляхів для зміцнення здоров’я підлітків.
Об’єкт – шляхи фізичного виховання в сім’ї.
Предмет– шляхи збереження і зміцнення здоров’я в сім’ї.
Гіпотеза – взаємодія сім’ї, школи і громадськості у фізичному вихованні значно покращить стан здоров’я нації.
Опрацювавши ряд літератури я хочу зупинитися на таких джерелах: Алексєєнко Т. «Про нові підходи до сімейного виховання»; Бердихова Я.Я. «Мама, тато, займайтеся зі мною»; Долинна О. «Батьки в дошкільному закладі: споживачі та гості чи партнери – однодумці»; Сухарева Л. С. «Піклуємось разом. Робота з батьками дошкільників»; Тонкова-Ямпільська Ф.В., Черток Т.Я. «Заради здоров'я дітей».
РОЗДІЛ І. ВПЛИВ СІМ’Ї НА ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ