Потребнісно-мотиваційна сфера та інтереси РВД
Характеристика уваги розумово-відсталих учнів
Рівень розвитку уваги в учнів дуже низький. Розумово відсталі діти дивляться на об'єкти або їх зображення, не помічаючи при цьому властивих їм істотних елементів. Внаслідок низького рівня розвитку уваги вони не вловлюють багато чого з того, про що їм повідомляє вчитель. З цієї ж причини діти виконують помилково якусь частину запропонованої ним однотипної роботи.
Коливання психічної активності є проявом короткочасних фазових станів у корі головного мозку. це можна назвати швидкою виснаженістю психічних процесів. Не слід думати, що ця виснаженість, або, інакше, стомлюваність, виявляється тільки до кінця шкільного дня або під кінець року. Виснаженість може наступити і на першому уроці після деякого розумового напруження. Це падіння та коливання тонусу психічної активності може мати місце у кожного школяра з ослабленою нервовою системою . Однак у багатьох учнів допоміжної школи коливання тонусу психічної активності виникають постійно і дуже часто.
показано, що провідним порушенням вищої нервової діяльності у всіх дітей-олітофренів є патологічна інертність нервових процесів, порушення їх рухливості. Разом з тим М. С. Певзнер говорить про те, що у деяких дітей-олігофренів спостерігається порушення балансу між основними нервовими процесами. Інакше кажучи, мова йде про переважання збудження над гальмуванням або, навпаки, гальмування над збудженням. Багато авторів відзначали, що у розумово відсталих дітей часто виникають летючі короткочасні фазові стани, які під час навчальної діяльності проявляють себе в коливаннях уваги.
У дослідженні Е. Д. Хомської особливе значення надається селективній увазі. Ця увага передбачає відбір і утримання потрібної інформації. При селективній увазі необхідно відволіктися від інформації.
в міру навчання увага поліпшується. Уміння зберігати деякі дані в розумі можна також розглядати як один з показників розподілу уваги і самоконтролю.
залежність продуктивності уваги від характеру установок. Крім того, в цьому дослідженні виявився різний об'єм і тип уваги у розумово відсталих дітей з різною динамічної організацією (збудливі і заторможені).
Таким чином, порушення уваги у дітей, які перенесли органічне ураження головного мозку, виражені досить сильно. Тим більше немає підстав застосовувати максимум засобів для виховання у них навички самоконтролю, тобто уміння довільно діяти і перевіряти свої дії.
Потребнісно-мотиваційна сфера та інтереси РВД
У розумово відсталих дітей переважають органічні потреби. Соціальні та інтелектуальні потреби формуються важко. Якщо розвиткові соціальних інтересів не приділяти достатньої уваги, то розумово відсталий школяр не навчиться самостійно структурувати свій час, заповнювати його цікавими справами, не знатиме як скористатися власним дозвіллям. Якщо у дитини не сформовані інтереси до читання, рукоділля чи майстрування, спорту, ігор, музики, спілкування тощо, у вільний час вона буде задовольняти свої органічні потреби, що може призвести до їхньої гіпертрофованості. Саме цим можна пояснити наявність патологічних потягів у деяких учнів допоміжної школи.
Уже сформовані соціальні та інтелектуальні інтереси розумово відсталих школярів характеризуються нестійкістю, поверховістю, невисокою інтенсивністю. Дитина-олігофрен, на відміну від нормальної дитини, не може займатись улюбленою справою, якщо буде відчувати голод чи спрагу.
Поверховість інтересів розумово відсталих учнів підтверджується результатами бесіди, спрямованої на вивчення захоплень та спостережень за поведінкою. Запитання Чим ти любиш займатись у вільний час у багатьох учнів викликало ніяковість. Частина школярів стверджує, що їм подобається читати книжки. Проте вони цього ніколи не роблять з власної ініціативи, а тільки після відповідного спілкування з учителем. Досить часто улюблені справи дітей з інтелектуальним недорозвитком виявляються безглуздими, наприклад, написання літер у блокнотику, вивязування довгих ланцюжків гачком, полоскання гілки у калюжі тощо. Тобто в особистісному розвитку дітей-олігофренів виявляється пригніченим етап боротьби мотивів, завдяки якому відбувається засвоєння мотивів соціальної поведінки і надання їм більш високого статусу порівняно з безпосередніми імпульсивними прагненнями.
Характерним для дітєй-олігофренів є також те, що вони погано розуміють мотиви поведінки інших людей і тому оцінюють її не за причиною, а за результатом. Школярам пропонували для порівняння дві ситуації: 1 Андрій біг по шкільному коридору. Наталка, виходячи з класу, відчинила двері й вдарила ними Андрія. Хлопчик упав, з його носа потекла кров ; 2 Віктор ненароком зачепив лінійку Василя. Лінійка впала на підлогу. Василь розлютився, схопив лінійку і почав бити нею Віктора. Лінійка була пластикова, тому Вікторові не було боляче. Учням необхідно було відповісти на запитання: Кого з дітей — Наталку чи Василя — треба більше покарати Більшість розумово відсталих учнів молодших класів схилялися до думки, що покарання заслуговує, насамперед, Наталка, адже через неї в Андрія потекла кров з носа, а Василя не слід карати, оскільки Віктору не було боляче від його ударів.
Отже, молодші розумово відсталі школярі не розуміють, що поведінку людей слід оцінювати не лише за її наслідками, а й за причинами.
Погано діти-олігофрени усвідомлюють мотиви власної поведінки. Часто вони виявляються схильними до безглуздих невмотивованих вчинків або не можуть пояснити, чому поступили так, а не інакше. Враховуючи це, дуже важливо у процесі виховної роботи спонукати дітей до аналізу власної поведінки, допомагати їм розібратися в її мотивах, вчити протистояти безпосереднім імпульсам, передбачати наслідки того чи іншого поведінкового акту