Схема морфологічного розбору сполучника
С П О Л У Ч Н И К
Сполучник— незмінна службова частина мови, яка служить для зв’язку однорідних членів речення та частин складного речення. Сполучники не мають лексичного значення, вони не є членами речення. На відміну від прийменників вони не пов’язуються з формами повнозначних слів: Чорна хмара з-за лиману небо, сонце криє, й синє море звірюкою то стогне, то виє (Т.Шевченко). Не тільки село, а й поля та ліси завмерли в очікуванні грози.
КЛАСИФІКАЦІЯ СПОЛУЧНИКІВ
Ø За походженнямсполучники поділяються на:
· первинні (непохідні) – це дуже давні сполучники, які не поділяються на складові частини; їх усього декілька: і (й), а, та, чи, або, бо ні;
· вторинні (похідні):- це сполучники, що утворилися від непохідних сполучників та слів інших частин мови (займенників і прислівників, часток і прийменників): або (а+бо), зате (за+те), якщо (як+що), якби (як+би), щоб (що+б), мовбито (мов+би+то), неначебто (не+наче+б+то), тому що, через те що тощо.
Ø За будовоюсполучники поділяються на:
· прості– у яких не вичленовуються складові частини: і, й, а, та, чи, бо, що, як, коли, хоч;
· складні– у яких можна вичленувати дві (і більше) складових частин: щоб, якщо, якби,ніби, аніж, проте, або, немовби тощо;
· складені –являють собою сполучення двох і більше слів, що пишуться окремо: тому що, через те що, так що, для того щоб, як тільки, тимчасом як, незважаючи на те що, у міру того що, унаслідок того що, завдяки тому що.
| Прості | Складні (пишуться завжди разом) | Складені (пишуться завжди окремо) |
| і, й, а, але, та, чи, би, як, коли, хоч | якби (як + би), щоб (що + б), зате (за + те), немов (не + мов) | тому що, дарма що, для того щоб, так що |
Ø За способом уживання у реченнісполучники поділяються на:
| Одиничні | Повторювані | Парні |
| і, й, та, а, але, зате, проте, однак, бо, коли | і...і, ні,..ні, або...або, то...то, не то...не то, чи то…чи то | хоч...але, не тільки...а й, як...так і, якби...то й |
| Караюсь, мучуся, але не каюсь. | Місяць... то виринав, топотопав. | Як дбаєш, так і маєш. |
Ø За синтаксичними функціямисполучники поділяються на два розряди:
· сполучники сурядності, які поєднують однорідні члени або рівноправні частини складного речення: Ластівка день починає. а соловей його кінчає.
· сполучники підрядності, які поєднують головну й залежну частини складного речення: Сова каже, що її діти кращі.
За своїм значенням сполучники сурядності та підрядностіподіляються на групи. Сполучники сурядності:
- єднальні: і, й, та, і…і, ні…ні, ані…ані;
- протиставні: а, але, та, проте, зате, однак;
- розділові: або, чи, хоч, то…то, або…або, чи…чи, хоч….хоч, то…то, не то…не то, чи то…чи то.
Сполучники підрядності:
- часові: коли, як, доки, перед тим як;
- причинові: бо, тому що, через те що, у зв’язку з тим що;
- мети: щоб, для того щоб, аби;
- умовні: як, якщо, якби, коли;
- допустові: хоч, дарма що, хай;
- порівняльні: як, наче, неначе, мов, мовби;
- з’ясувальні: що, щоб, як.
Кому ставлять перед другим із розділових сполучників, якщо вони поєднують однорідні члени речення або частини складного речення. Між частинами складного речення перед сполучниками сурядності або підрядності ставлять кому.
| Сурядні (з’єднують однорідні члени речення або частини складносурядного речення) | Підрядні (поєднують головну та залежну частини складнопідрядного речення) |
| єднальні: і, й, та (і), ні...ні, ані...ані, не тільки ... а й | причинові: бо, тому що, через те що, оскільки, у зв'язку з тим що |
| часові: коли, тільки, як, щойно, ледве, як тільки, після того як | |
| протиставні: а, але, та (але), зате, проте, однак | умовні: якщо, якби, як, аби, коли, коли б, якщо...то |
| мети: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб | |
| розділові: або, чи, хоч, або...або, чи...чи, хоч...хоч, то...то, чи то...чи то, не то...не то | допустові:хоч, хоча, дарма що, незважаючи на те що, хай, нехай |
| порівняльні: як, мов, наче, неначе, немов, ніби, немовбито | |
| з'ясувальні: що, щоб, як | |
| міри та ступеня: аж, що аж, що й | |
| наслідкові: так що |
Сполучники зате, проте, якби, щоб треба відрізняти від однозвучних з ними самостійних слів те, як, що,які з прийменниками за, про або з частками би, б пишуться окремо:
| Сполучники | Самостійні частини мови з прийменниками або частками |
| 1. Бійці замовкли, пластинку зняли, проте (але) пісня продовжувала звучати (0. Гончар). | 1. Звився жайворонок високо під чисте, неначе нове, небо і заспівав про те, що мертва земля ожила знов (М. Коцюбинський). |
| 2. На гору доступитися нелегко, зате (але) з гори зручніше боронитись (Леся Українка). Сполучники проте, зате можна замінити сполучником але. | 2. Ти знаєш за те люблю тебе, що думки маєш ти у високості. До займенника те, вжитого з прийменником про або за, можна поставити питання (про що?). |
| 3. Хай буде мир,щоб нам щодня учитися за партою (І. Нехода). | 3. Що б не сталося, ми не розлучимось (Леся Українка). Займенник що логічно наголошений, а частка б може змінювати позицію в реченні. |
| 4.Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко). | 4. Як би ти славила тепер в житті розквітлий світ і рідну землю милу (В. Масенко). Прислівник як завжди виділяється наголосом, а частку би можна перенести в інше місце речення. |
ПРАВОПИС СПОЛУЧНИКІВ
ü Разомпишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова:абощо, тощо.
ü Окремопишуться:
а) сполучники з частками б, би, ж, же:або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би;
б) складені сполучники: дарма що, для того щоб,замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи на те що, після того як, при цьому, тай, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як,через те що й под.
ü Через дефіспишуться сполучники отож-то, тим-то, тільки-но, тому-то.
| Чергування сполучників «І» - «Й» | |||
| І | Після приголосного | Вірю в пам'ять і серце людське. | |
| Після паузи, що на письмі позначається крапкою, крапкою з комою, двокрапкою, трьома крапками | Нема вже тієї хатини – і я в сивині, як у сні. | ||
| На початку речення перед приголосним | І долом геть усе село понад водою простягалось. | ||
| Й | Між голосними | Оце й уся правда. Співали Галина й Андрій. | |
| Після голосного перед приголосним | Навчає баєчка великого й малого. | ||
| Чергування «Й» та «І» НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ | |||
 При зіставлені понять
| Дні і ночі, батьки і діти, війна і мир | ||
| Перед словом, що починається
на Й, Є, Ю, Ї, Я
| Ольга і Йосип. Куди, для чого, хто й як? | ||
Схема морфологічного розбору сполучника
1. Частина мови (службова).
2. Група за походженням (первинні і вторинні).
3. Група за будовою (прості, складні, складені).
4. Група за вживанням (одиничні, повторювані, парні).
5. Група за значенням (сурядні, підрядні).
6. Зауваження до вимови й написання.