Механізм здійснення операцій з міжбанківського кредитування
Тема 4
ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ ІЗ ЗАПОЗИЧЕННЯ КОШТІВ
4.1. Сутність, значення та характеристика запозичених ресурсів банку
4.2. Механізм здійснення операцій з міжбанківського кредитування
4.3. Рефінансування банків Національним банком України
Сутність, значення та характеристика запозичених ресурсів банку
Ресурси банку за джерелами утворення поділяють на: власний капітал, залучені та запозичені ресурси.
Запозичені ресурси – це грошові кошти, які банк отримує на грошовому ринку від інших банківських установ. Запозичені фінансові ресурси охоплюють міжбанківські кредити, емісію боргових зобов’язань (облігацій, векселів тощо), кредити небанківських фінансових установ.
Сучасні умови ведення банківського бізнесу вимагають нагромадження значного ресурсного потенціалу шляхом запозичення фінансових ресурсів, ініціатором формування яких виступає безпосередньо банк. Джерела запозичення в сукупності є недепозитними зобов’язаннями банку.
Так, основними джерелами запозичення ресурсів для банків є:
– міжбанківський ринок ресурсів;
Міжбанківський ринок кредитних ресурсів – це система, що забезпечує купівлю-продаж вільних кредитних ресурсів між комерційними банками, а також комерційними банками і НБУ.
Учасниками міжбанківського ринку кредитних ресурсів є відповідно НБУ, його регіональні управління, комерційні банки, їх філії та відділення.
Розміщувати й купувати кредитні ресурси на міжбанківському ринку ресурсів банкам вигідно, оскільки процентна ставка за такими кредитами, як правило, нижча від ставок за кредитами для інших суб’єктів господарювання.
– кредити, отримані від НБУ під час рефінансування;
– операції РЕПО;
РЕПО – різновид кредитної операції, що передбачає кредитування позичальника грошовими коштами або цінними паперами під надане позичальником забезпечення у вигляді цінних паперів чи грошових коштів відповідно.
– кредиторська заборгованість за операціями з банками (включає кредиторську заборгованість за операціями з готівкою та іншу кредиторську заборгованість за операціями з банками);
– міжнародний фінансовий ринок;
Міжнародний фінансовий ринок – це глобальна система мобілізації вільних фінансових ресурсів та надання їх позичальникам із різних країн на умовах ринкової конкуренції.
– ринок депозитних сертифікатів;
Депозитний (ощадний) сертифікат – це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката або його правонаступника на одержання після завершення встановленого строку суми вкладу (депозиту) та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав.
– ринок боргових цінних паперів;
– позики у небанківському секторі.
Банки використовують запозичені ресурси на такі цілі:
– забезпечення необхідного рівня ліквідності;
– поповнення коррахунку в НБУ з метою дотримання норм обов’язкового резервування;
– для короткострокового кредитування;
– для придбання державних цінних паперів;
– для реалізації програм фінансової санації та фінансового оздоровлення банку тощо.
Механізм здійснення операцій з міжбанківського кредитування
Міжбанківський ринок кредитних ресурсів є ефективним механізмом перерозподілу грошових коштів.
Кредитні відносини між банками або відкриття депозитів здійснюються на договірних засадах або оформляються генеральною угодою про співпрацю. Ці документи повинні містити: предмет, термін дії договору (угоди), розмір кредиту, процентну ставку, способи погашення, об’єкт кредитування, відповідальність сторін та умови забезпечення.
На міжбанківському ринку укладають кредитні угоди трьох типів:
– одноденні;
– строкові;
– безстрокові.
Одноденні угоди («овернайт») укладають без письмового оформлення та забезпечення. Вони передбачають повернення коштів наступного операційного дня.
Строкові кредитні угоди надають на термін від декількох днів до декількох місяців і оформляють у письмовій формі після оцінки кредитоспроможності банку-позичальника.
Оцінку фінансової стійкості банку-позичальника здійснюють на основі аналізу: прибутковості й ліквідності; якості активів і пасивів; дотримання банком економічних нормативів; створення резервів; кредитної історії банку та рейтингу надійності й конкурентоспроможності на ринку банківських послуг.
Безстрокові кредитні угоди продовжують автоматично щодня до тих пір, поки один із учасників не виступить ініціатором припинення дії угоди. Процентна ставка за такими кредитами – плаваюча, термін дії угоди – невизначений.
Заборонено видачу міжбанківських кредитів (НБУ): збитковим банкам; банкам, що перебувають у режимі фінансового оздоровлення; філіям банків.
Механізм надання кредитів через коррахунки, відкриті одним банком в іншому, здійснюють за порядком, зображеним на рис. 4.1:
1) банк «А» надає кредитні ресурси банку «Б» згідно з умовами кредитного договору (переказує кошти на власний коррахунок у банку «Б»);
2) для виконання угоди укладається додатковий договір про кореспондентські відносини, в якому зазначається, що банк «А» депонує на своєму рахунку кошти у банку «Б»;
3) кошти банк «Б» списує на підставі платіжного доручення банку «А».
Рис. 4.1. Механізм здійснення міжбанківського кредитування
Коррахунки, відкриті в комерційних банках, підрозділяються на рахунки «Ностро» і «Лоро».
«Ностро» називається рахунок, відкритий даним банком в іншому комерційному банку. Рахунок «Ностро» відображається у банку-власника в активі, а в обслуговуючого банку – в пасиві балансу.
«Лоро» називається рахунок, відкритий у даному банку для іншого – його власника. Тому один i той самий коррахунок для банку-власника буде рахунком «Ностро», а для обслуговуючого банку – рахунком «Лоро». За своїм характером рахунок «Ностро» – активний, а рахунок «Лоро» – пасивний.
Кореспондентський рахунок, відкритий даним банком для іноземного банку-кореспондента, в іноземній практиці ще називається рахунком «Востро». Для банків України рахунки «Востро» – це, власне, те ж саме, що й рахунки «Лоро».
Традиційною формою короткострокового кредитування на міжнародному фінансовому ринку є єврокредит (приставка «євро» в даний час – данина традиції), який існує учотирьох основних видах позик:
– позика з фіксованою ставкою;
– позика з плаваючою ставкою (роловерний кредит – один з видів довгострокового кредиту з процентною ставкою, що періодично переглядається);
– резервний кредит або овердрафт у євровалюті;
– консорціумний кредит, який надає група міжнародних банків.
Процентні ставки за єврокредитами базуються на ставці LIBOR, до якої може додаватися маржа, що залежить від кон’юнктури ринку та кредитоспроможності позичальника.