Показники якості продукції

Усі властивості сільськогосподарської продукції, що формують її якість, характеризуються величинами, які повинні мати кількісний вимірник. Значення будь-якого показника може змінюватися, але для кожного виду продукції існують і певні межі, поза якими використання продукції ускладнюється або стає неможливим.

За способом використання агропромислова продукція поді­ляється на класи:

- перший клас - продукція, яка споживається;

- другий клас - продукція, яка експлуатується.

Продукція, яку споживають, витрачається при використанні (продукти харчування вживаються в їжу; матеріали переробля­ються на вироби). Продукція, яку експлуатують, втрачає свій ре­сурс, а маса продукції практично не змінюється (машини, прила­ди, обладнання).

У наведених класах продукцію поділяють на п'ять груп:

1. Сировина і природне паливо (сировина рослинницького і тва­ринницького походження для переробних галузей АПК; про­дукти та напівфабрикати бджільництва, звіроводства, риба­льства тощо).

2. Матеріали і продукти (продукти харчування, добрива, буді­вельні матеріали).

3. Витратні вироби (м'ясні, молочні, хлібобулочні, кондитерсь­кі вироби).

4. Вироби технічного призначення, які не підлягають ремонту (електровакуумні напівпровідникові елементи приладів, крі­пильні вироби, підшипники, колеса).

5. Вироби технічного призначення, які підлягають ремонту (сільськогосподарські машини, механізми, прилади та облад­нання тривалого використання, у тому числі трактори, авто­мобілі, сільськогосподарські машини, обладнання тваринни­цьких ферм).

Перші три групи агропромислової продукції належать до класу продукції, яка споживається, четверта і п'ята групи — до класу продукції, яка експлуатується.

Об'єктивну оцінку якості продукції можна дати тоді, коли її властивості охарактеризовано кількісно. Проблеми, пов'язані з кількісним оцінюванням якості продукції, розглядаються в ра­мках відповідної сфери наукової діяльності - кваліметрії (від лат. qaulis - якість і гр. меігео - вимірюю).

Кваліметрія - наука, яка вивчає теоретичні основи і методи кількісного оцінювання якості продукції, що використовуються для обґрунтування рішень в процесі управління якістю.

До практичних завдань кваліметрії належать:

- розроблення методів визначення показників якості, збиран­ня і обробка даних для їх обчислення;

- розроблення методів визначення регламентованих значень показників якості продукції (номінальних, граничних, опти­мальних);

- обґрунтування вибору і встановлення складу показників яко­сті продукції під час прогнозування і планування поліпшен­ня її якості;

- розроблення єдиних принципів та методів оцінювання рівня якості продукції.

Поняття показника якості продукції та види показників ре­гламентовано стандартом ДСТУ 2925-94.

Показник якості продукції - кількісна характеристика од­нієї чи декількох властивостей продукції, що характеризують її якість, яку розглядають стосовно певних умов її створення та експлуатації або споживання.

Показники якості класифікуються за властивостями, які вони характеризують; за кількістю характеризованих властивостей; за способом вираження показників.

За властивостями, що характеризують показники якості, виділяють такі групи:

- призначення - характеризують ефективність застосування;

- надійності - характеризують надійність у конкретних умовах використання;

- технологічні - характеризують ефективність технічних рішень;

- економічні - характеризують економічну ефективність;

- екологічні - характеризують рівень шкідливих речовин і їх вплив на стан навколишнього середовища;

- безпеки - характеризують безпечність продукції при вжи­ванні чи експлуатації;

- ергономічні - характеризують систему «людина - виріб - середовище»;

- естетичні - характеризують зовнішній вигляд та гармонійність;

патентно-правові - характеризують ступінь новизни і патен­тної чистоти. Розглянемо детальніше групи показників якості продукції та застосування їх за видами агропромислової продукції.

Показники призначення - це показники якості продукції, що визначають основні функції, для виконання яких вони при­значені і обумовлюють галузь їх використання. До показників призначення належать:

- класифікаційні показники - належність продукції до певної класифікаційної групи (наприклад, потужність електродви­гуна, вміст білків, жирів і вітамінів у продуктах харчування);

- показники функціональної і технічної ефективності - кори­сний ефект від експлуатації чи споживання продукції та про­гресивність технічних рішень, що використовуються при ство­ренні продукції (наприклад, продуктивність, калорійність ха­рчових продуктів, міцність матеріалу);

- конструктивні показники - основні проектно-конструктор­ські рішення, зручність монтажу і встановлення продукції (наприклад, габаритні розміри, наявність додаткових пристроїв, коефіцієнт збірності виробу);

- показники складу і структури - вміст у продукції хімічних елементів або структурних груп (наприклад, відсотковий вміст цукру, солі в харчових продуктах, концентрація різних домі­шок у кислотах).

Показники надійності - визначають здатність об'єкта ви­конувати задані функції, зберігати в часі значення встановлених експлуатаційних показників у заданих межах при відповідних режимах і умовах використання, технічного обслуговування, ре­монту, збереження і транспортування. Оцінюється такими влас­тивостями: безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність і збережуваність :

- показники безвідмовності характеризують властивість тех­нічного об'єкта зберігати працездатність протягом певного терміну чи деякого напрацювання (наприклад, імовірність безвідмовної роботи, середнє напрацювання до відмови, інтен­сивність відмов);

- показники довговічності характеризують властивість технічного об'єкта зберігати працездатність до настання гранич­ного стану при встановленій системі технічного обслугову­вання і ремонтів (наприклад, гамма-відсотковий ресурс, сере­дній ресурс, середній термін служби);

- показники ремонтопридатності характеризують властивість технічного об'єкта, що полягає в пристосуванні до попере­дження і виявлення причин пошкоджень та усунення їх шляхом проведення ремонтів і технічного обслуговування (наприклад, середня оперативна тривалість планового поточ­ного ремонту, середня оперативна трудомісткість технічного обслуговування);

- показники, збережуваності характеризують властивість тех­нічного об'єкта зберігати працездатний стан протягом і пі­сля зберігання, транспортування (наприклад, гамма-відсотко­вий термін зберігання, середній термін зберігання).

Показники технологічності - характеризують ступінь від­повідності машини або процесу та їх елементів оптимальним умовам сучасного виробництва, раціональність використання конструктивних матеріалів, пристосованість продукції до вико­ристання прогресивних технологічних методів виробництва, мо­жливість максимального використання централізованого виро­бництва і раціональної організації обслуговування і ремонту.

Показники технологічності продукції поділяються на основ­ні і додаткові:

- основні показники - трудомісткість, матеріаломісткість та собівартість, які використовуються для всіх без винятку ви­дів продукції; розрізняють: сумарну (загальну), структурну, питому, порівняльну та відносну трудомісткість, матеріало­місткість і собівартість;

- додаткові показники характеризують деякі властивості при­значення (наприклад, показники складу і структури, коефіці­єнт збірності виробу). Важливими технологічними показниками якості сільсько­господарської техніки є коефіцієнт збірності виробу, коефіцієнт використання раціональних матеріалів, питома трудомісткість виробництва, питома матеріаломісткість.

Економічні показники - характеризують витрати на розро­блення, виготовлення і експлуатацію або споживання продукції.

Економічні показники враховуються в інтегральному показнику якості продукції під час розрахунку сумарних витрат на ство­рення, експлуатацію або споживання продукції. До економічних показників належать:

- витрати на розроблення, виготовлення і випробування зразків;

- собівартість виготовлення продукції;

- ціна одиниці продукції;

- витрати на матеріали при експлуатації технічних об'єктів. Для окремих видів аграрної продукції важливим економіч­ним показником є коефіцієнт сортності, який враховує обсяг, вартість, ціну продукції нижчого і вищого сорту.

Всебічне врахування економічних показників при виготов­ленні, експлуатації чи споживанні продукції проводиться з ме­тою оцінювання економічної ефективності поліпшення якості продукції.

Екологічні показники - відображають вміст шкідливих ре­човин чи викиди їх у навколишнє середовище (атмосферу, воду, на земну поверхню) при виготовленні та експлуатації продукції, а також економічні втрати від цих негативних наслідків. До екологічних показників належать:

- вміст шкідливих домішок, що викидаються в навколишнє се­редовище;

- імовірність викидів шкідливих частинок, газів, випроміню­вань при зберіганні, транспортуванні, експлуатації або спо­живанні продукції.

Комплексним еколого-економічним показником є величина ризику погіршення здоров'я населення від можливого рівня забруднення (атмосфери, води, земної поверхні). Так, комплексний показник забруднення атмосферного повітря, що відображає небезпеку цього фактора для здоров'я населення, залежить від кратності перевищення можливої середньоарифметичної кон­центрації шкідливої речовини над рівнем гранично допустимої концентрації.

Врахування екологічних показників має забезпечити:

- обмеження надходження в навколишнє середовище промис­лових, транспортних і побутових стічних вод та викидів;

- збереження та раціональне використання біологічних ре­сурсів;

- можливість відтворення диких тварин і підтримання умов їх існування;

- збереження генофонду рослинного і тваринного світу, в т.ч. рідкісних і зникаючих видів.

Екологізація сільськогосподарського виробництва передбачає еволюційний перехід до застосування прогресивних форм і мето­дів користування природними земельними ресурсами, що макси­мально відповідають умовам навколишнього природного середо­вища; поступову заміну енерго- та ресурсомістких технологій новими технологіями, які відтворюватимуть природні процеси.

Показники безпеки — характеризують особливості продук­ції, які гарантують під час її споживання чи експлуатації безпе­ку людини (обслуговуючого персоналу). Ці показники регламе­нтують якість харчової продукції та сільськогосподарської си­ровини з погляду їх небезпечності при вживанні. Біологічна, хімічна або фізична властивості, або стан харчового продукту, що можуть заподіяти шкоду здоров'ю людини, регламентуються стандартами на відповідну продукцію.

До показників безпеки належать:

- ймовірність безпечної роботи людини протягом певного часу;

- термін зношення захисних пристроїв;

- опірність ізоляції електричних частин;

- електрична міцність високовольтних мереж.

Оцінюючи рівень якості продукції з урахуванням безпеки, необхідно виходити з вимог і норм безпеки, які визначені вітчи­зняними і міжнародними нормативами і документами.

Ергономічні показники якості дозволяють оцінювати ступінь пристосованості машини до взаємодії з людиною-оператором з погляду забезпечення оптимальних умов для керування маши­ною, додержання необхідних норм гігієни й техніки безпеки для оператора і оточуючих. Ергономічні показники поділяються на підгрупи: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психологічні.

Оцінювання енергономічних показників здійснюється шля­хом зіставлення значень заданих і базових енергономічних ха­рактеристик. Оцінка енергономічних показників подається у вигляді «відповідає» чи «не відповідає» система - «людина-виріб-середовище» енергономічним вимогам.

Естетичні показники - характеризують зовнішній вигляд продукції, її відповідність сучасному стилю, гармонійність поєд­нання окремих елементів машини між собою, а також усієї ма­шини з навколишнім середовищем, відповідність форми маши­ни її призначенню, колоритному (кольоровому) оформленню, а також якість і досконалість оздоблення зовнішніх поверхонь та інших елементів.

Патентно-правові показники - характеризують патентний захист і патентну частоту продукції і є суттєвим фактором при визначенні її конкурентоспроможності. До патентно-правових показників належать:

- показник патентного захисту - ступінь захисту виробу пате­нтом України чи інших країн, куди передбачається експор­тувати або продавати ліцензії на вітчизняні винаходи;

- показник патентної частоти - ступінь втілення у виробі, при­значеному для реалізації тільки всередині країни, технічних рішень, які не підпадають під дію виданих в Україні патентів виключного права, а для виробів, призначених для експорту, технічних рішень, які не підпадають також під дію патентів, виданих у країнах, куди передбачається експортувати вироби.

Патентоздатною продукція може бути тоді, коли вона міс­тить технічні рішення, що можуть бути визнані винаходом в одній чи кількох країнах. Продукція має патентну чистоту в тому випадку, якщо вона не має технічних рішень, що підпада­ють під дію патентів, виключного права на винахід, промислово­го зразка, а також посвідчення на товарні знаки, які зареєстрова­ні у даній країні. Один і той самий об'єкт чи продукція має патентну чистоту в одних країнах і не має в інших, де діють його таємні патенти.

За кількістю властивостей показники якості класифікуються на одиничні і комплексні.

Одиничний показник якості продукції - показник якості продукції, що характеризує одну з її властивостей. Наприклад, якість зерна пшениці визначається вмістом білкової речовини - клейковини, якість цукрових буряків характеризується цук­ристістю, від якої залежить вихід цукру. Важливим одинич­ним показником якості сільськогосподарської продукції, що характеризує її здатність не втрачати властивості, набуті в про­цесі виробництва, є схоронність.

Якість одержуваної продукції рослинництва залежить від насінного матеріалу. Якісний насінний матеріал дає змогу без додаткових енергетичних витрат (добрива, пестицидів), забезпе­чити належний ріст рослин, знизити негативний вплив бур'янів, хвороб, шкідників і на цій основі підвищити врожайність куль­тури та її якість, поліпшити екологічний стан поля.

Комплексний показник якості продукції — показник яко­сті продукції, що характеризує декілька її властивостей. Ком­плексні показники якості продукції мають набагато ширший діапазон дії. Вони використовуються для оцінювання певної сукупності якісних властивостей того чи іншого продукту. В сільськогосподарській практиці, як правило, комплексні показ­ники беруть за основу при встановленні кондиційних вимог до зерна сильних і цінних пшениць, сортність молока, сортономерність льоноволокна тощо.

Комплексні показники якості продукції поділяються на:

- групові - належать до однієї групи властивостей продукції;

- узагальнені - визначальні показники якості продукції, які є вирішальними для її оцінювання;

- інтегральні - характеризують відношення сумарного корис­ного ефекту від експлуатації чи споживання продукції до сумарних витрат на її виготовлення і експлуатацію (спожи­вання);

- показники для оцінювання різнорідної продукції.

За способом вираження показники якості продукції поділя­ються на:

- показники, що виражені у натуральних одиницях (кг, м, л, км на годину, бали), або безрозмірні;

- показники, що виражені у вартісних одиницях.

Розглядаючи показник якості продукції, слід відрізняти:

- назву показника (наприклад, інтенсивність відмов);

- числове значення показника, яке може змінюватись залежно від різних умов (наприклад, 500 годин).

Показник якості продукції кількісно характеризує придат­ність продукції для задоволення певних потреб. Номенклатура показників якості залежить від призначення продукції. У про­дукції багатоцільового призначення ця номенклатура може бути досить чисельною.

При виборі номенклатури показників якості продукції вста­новлюється перелік найменувань характеристик продукції, які входять до складу якості продукції та забезпечують можливість оцінювання її якості. Порядок вибору номенклатури показни­ків якості продукції передбачає визначення:

- виду (групи) продукції;

- мети використання показників якості продукції;

- вихідної номенклатури показників якості в кожній групі;

- методу вибору показників якості продукції.

Внаслідок різноманітності агропромислової продукції засто­сування тих чи інших показників якості залежить від виду продукції.

Залежно від цільового призначення агропромислова продук­ція може бути корисною то в одній, то в іншій якості, оскільки в різних напрямах вона задовольняє неоднакові суспільні потреби. Номенклатура показників якості встановлюється на ранньо­му етапі створення продукції підприємством-виробником від­повідно до існуючих нормативних документів у галузі.

Важливою характеристикою є місткість корисних речовин, необ­хідних для виготовлення готового продукту (цукор в буряках, крохмаль в картоплі та ін.), а також можливості його вилучення із сировини. Задовольнити попит на агропромислову продукцію високої якості і в достатній кількості може тільки сучасна висо­коефективна технологія виробництва.

 

 

1.3. Методи оцінювання якості продукції

Оцінювання якості агропромислової продукції на основі враху­вання споживчих характеристик має системний підхід. Багато­разові фізико-хімічні, біологічні і споживчі властивості продуктів - цілком справедливо об'єднані в понятті якості, утворюючи єдину систему взаємопов'язаних і взаємообумовлених параметрів. Системний характер властивостей сільськогосподарської про­дукції полягає в їх діалектичній єдності. Системний підхід до вимірювання продукції полягає в комплексному врахуванні її властивостей. Так, зерно ячменю, яке використовується в пивоварній промисловості, має містити якомога менше білка. Водночас ячмінь, який використовується в круп'яній промисловості і для кормових цілей, повинен містити білка якомога більше.

Цінність молока, яке переробляється у вершкове масло, ви­значається переважно вмістом жиру, а молока, призначеного для безпосереднього споживання, - вмістом білка, жиру та інших корисних речовин. Якщо, наприклад, визначається якість моло­ка за споживчою цінністю, вираженою вмістом жиру, то це не означає, що інші властивості не мають значення. Слід врахувати всі параметри, що лежать в основі товарознавчої оцінки.

Якість аграрної продукції оцінюють з урахуванням її при­значення. Наприклад, плоди ягідних та більшості кісточкових, а також яблук і груш літнього та осіннього строків достигання непридатні для тривалого зберігання, а тільки для негайного вживання свіжими чи для короткочасного зберігання. Плоди ж яблунь та груш пізніх строків достигання придатні для довго­строкового зберігання і реалізації у зимово-весняний період.

Поняття, що стосуються процесу та методів оцінювання яко­сті, регламентовані стандартом ДСТУ 2925-94 [18].

Оцінювання якості - систематична перевірка того, наскіль­ки об'єкт придатний для задоволення встановлених вимог. Оці­нювання якості може проводитися з метою визначення можливо­стей постачальника у сфері якості. В цьому випадку, залежно від конкретних умов, наслідок оцінювання якості можна використо­вувати для кваліфікації, схвалення, реєстрації чи акредитації.

З терміном «оцінювання якості» можна застосовувати дода­тковий визначник залежно від галузі використання (наприклад, продукція, процес, система) і періоду, у якому проводиться оці­нювання якості (наприклад, передконтрактне оцінювання якос­ті продукції). Загальне оцінювання якості продукції постачаль­ника може також включати оцінювання фінансових і технічних ресурсів підприємства в цілому.

Регламентоване значення показника якості продукції встано­влюють нормативними документами. Може бути регламентоване номінальне значення показника, відносно якого відраховують допустиме відхилення, а також граничне найбільше або найменше регламентоване значення показника якості продукції.

Граничне значення показників якості і параметрів продук­ції наводять у нормативних документах і використовують під час контролю якості продукції.

Граничні значення можуть бути:

- максимальними (наприклад, «масова частка домішок» не бі­льша ніж 0,15%);

- мінімальними (наприклад, «наробіток на відмову» не мен­ший ніж 300 годин);

- мінімальними і максимальними допустимими (наприклад, «маса не менша ніж 4,98 і не більша ніж 5,1 кг»).

Показник якості продукції може мати оптимальне значення, за якого досягається або найбільший ефект від експлуатації чи споживання продукції при заданих витратах на її створення, експлуатацію чи споживання, або заданий ефект за найменших витрат, або найбільше відношення ефекту до витрат. Під ефек­том розуміють повне або часткове досягнення певної технічної, економічної або соціальної мети. До витрат належать витрати фінансових, матеріальних, трудових, природних та інших ресур­сів, а також витрати на знешкодження побічних (шкідливих) ефектів.

Оптимізація має конкретний зміст тільки для визначення мети і за наявності встановлених обмежень. Ними є умови створення і експлуатації або споживання продукції, які допускаються нау­ково-технічними, виробничими і експлуатаційними можливос­тями, вимогами техніки безпеки, охорони навколишнього сере­довища тощо.

Комплексний показник якості продукції є обґрунтованим, якщо його значення монотонно зростають (або монотонно змен­шуються) в разі покращання якості продукції. Максимальне або мінімальне значення обґрунтованого комплексного показника якості продукції відповідає найбільшій ефективності її вироб­ництва.

Методи визначення показників якості, що застосовуються для оцінювання агропромислової продукції, залежно від способу отримання інформації класифікують на: вимірювальний, розра­хунковий, реєстраційний, соціологічний, статистичний, експерт­ний, органолептичний. Вимірювальний метод визначення показників якості проду­кції ~ метод визначення значень показників якості продукції, який здійснюють на підставі даних, отримуваних від технічних способів вимірювань. Вимірювальний метод базується на інфор­мації, яку одержують в процесі використання засобів вимірювання та контролю. За допомогою цього методу визначають зна­чення таких показників якості, як маса виробу, сила струму, пі її ид кість автомобіля.

Розрахунковий метод визначення показників якості проду­кції - метод визначення значень показників якості продукції, к кий здійснюють на підставі використання теоретичних і (чи) емпіричних залежностей показників якості продукції від її па­раметрів. Розрахунковий метод в основному використовують під час проектування продукції, коли вона не може бути об'єктом експериментального дослідження. Цим методом можна встановити залежності між окремими показниками якості продукції. Розрахунковий метод визначає значення маси виробу, показни­ків його продуктивності, потужності, міцності тощо.

Реєстраційний метод визначення показників якості продук­ції - метод визначення показників якості продукції, який здійс­нюють на підставі спостережень. Реєстраційний метод базується и а інформації, яку одержують шляхом реєстрації та підрахунку кількості певних подій, наприклад, відмов виробу під час випробування, підрахунку кількості дефективних виробів у партії.

Соціологічний метод визначення показників якості продук­ції - метод визначення значень показників якості продукції, який здійснюють на підставі збирання та аналізу думок фактичних або можливих її споживачів. Збирання думок фактичних або можливих споживачів продукції здійснюють усним способом, опитуванням або за допомогою поширення анкет, шляхом проведення конференцій, нарад, виставок, дегустацій тощо. Соціоло­гічний метод іноді можуть застосовувати для визначення коефі­цієнтів вагомості показників якості продукції.

Статистичний метод визначення показників якості про­дукції - метод оцінювання якості продукції, за яким значення показників якості продукції визначають, користуючись прави­лами математичної статистики.

Експертний метод визначення показників якості продук­ції - метод визначення значень показників якості продукції, який здійснюють на підставі висновків, зроблених експертами.

Органолептичний метод визначення показників якості про­дукції - метод визначення значень показників якості продукції, який здійснюють на підставі аналізу сприйняття органами чут­тів: органи чуттів людини дають інформацію про отримання від­повідних відчуттів; значення показника якості знаходять шля­хом аналізу отриманих відчуттів, керуючись набутим досвідом. Тому точність і довговічність таких значень залежить від квалі­фікації, навичок та здібностей осіб, які їх визначають.

Органолептичний метод не передбачає можливості викорис­тання технічних засобів (мікроскоп, мікрофон, слухова трубка тощо), які підвищують сприйняття органів чуттів. Цей метод часто за­стосовують для визначення показників якості напоїв, кондитер­ських, тютюнових, парфумерних виробів та іншої продукції, вико­ристання якої обумовлене або пов'язане з емоційним впливом на споживачів. Показники якості, які визначаються органолеп­тичним методом, переважно виражають у балах.

Процес оцінювання якості продукції передбачає визначення рівня якості продукції.

Рівень якості продукції - відносна характеристика якості продукції, яка ґрунтується на порівнянні значень оцінюваних показників якості продукції з базовими значеннями відповід­них показників.

Під час порівняння фактичних значень з базовими значення­ми показників якості продукції зручно використовувати відносні значення. У цьому разі рівень якості визначатиметься сукупніс­тю відносних значень або функціями від цих відносних значень.

Базове значення показника якості продукції - значення по­казника якості продукції, прийняте за основу під час порівняль­ного оцінювання її якості. Як базові значення можуть прийма­тися значення показників якості кращих вітчизняних і зарубі­жних зразків, для яких є достовірні дані про їх якість; значення показників якості, які досягнуті в деякий попередній період часу, або заплановані значення показників перспективних зразків, що знайдені експериментальним або теоретичним методом; значен­ня показників якості, задані у вимогах на продукцію. Відносне значення показників якості продукції наводять у безрозмірних величинах або процентах.

Визначення рівня якості агропромислової продукції - це складний процес, який залежить від виду продукції (рослинни­цтва, тваринництва) та її характеру (однорідна, різнорідна).

Оцінювання рівня якості продукції. - сукупність операцій, яка складається з вибирання номенклатури показників якості оцінюваної продукції, визначення значень цих показників та порівняння їх з базовими.

Рівень якості продукції встановлюється в процесі науково-дослідних робіт, забезпечується в ході виробництва продукції і підтримується при її експлуатації чи споживанні.

Рівень якості однорідної продукції може бути встановлений диференційним, комплексним чи змішаним методами.

Диференційний метод оцінювання рівня якості продукції - метод оцінювання якості продукції, який ґрунтується на вико­ристанні одиничних показників її якості.

Диференційний метод оцінювання рівня якості полягає в розділенні порівнювальних одиничних показників якості виро­бу з аналогічними базовими показниками. Цей метод не дає мо­жливості одержати однозначні числові значення рівня якості продукції, проте завдяки простоті й доступності він знайшов широке застосування.

Якщо рівень якості виробу перевищує рівень еталону чи від­повідає йому, то всі відносні показники будуть більшими за оди­ницю чи дорівнюватимуть їй. Якщо ж деякі з них будуть менше одиниці, то висновок про рівень якості виробу диференційним методом оцінити неможливо, потрібно використовувати комплек­сний метод.

Комплексний метод оцінювання рівня якості продукції ґру­нтується на використанні комплексних показників її якості.

Комплексний метод оцінювання рівня якості передбачає застосування узагальнених показників якості. Він дає можли­вість одержати однозначну числову оцінку рівня якості про­дукції.

Рівень якості при комплексному методі оцінювання дорів­нює відношенню розрахункового узагальнюючого показника до встановленого раніше базового узагальнюючого показника.

Змішаний метод оцінювання рівня якості продукції ґрунту­ється на одночасному використанні одиничних та комплексних показників якості.

Змішаний метод оцінювання рівня якості застосовується в тих випадках, коли узагальнюючий показник якості, що вико­ристовується при комплексному методі, недостатньо повно вра­ховує всі суттєві властивості продукції, наприклад, ергономічні, естетичні, патентно-правові.

Рівень якості продукції оцінюють змішаним методом та­ким чином:

- об'єднують в групи одиничні показники і для кожної групи визначають певний комплексний показник (найважливіші показники допускається не об'єднувати в групи і використо­вувати як одиничні);

- одержані комплексні показники якості по групах і виділені одиничні показники розглядають із застосуванням диференційного методу оцінювання.

У тому випадку, коли оцінюється якість різнорідної продук­ції, що часто буває необхідним при порівнюванні діяльності різ­них підприємств, застосовують індекси якості.

Індекс якості продукції - комплексний показник якості різнорідної продукції, виготовленої за певний проміжок часу, який дорівнює середньозваженому значенню відносних значень показників якості цієї продукції.

При визначенні індексів якості продукції враховується її якість і вартість, причому рівні якості продукції кожного виду беруться змінними, а вартість для базового і визначеного пері­одів не змінюється.

Для аграрної продукції, яка характеризується різноманітни­ми властивостями (хімічними, фізичними, біологічними тощо), не завжди виправданим є бажання максимально врахувати всі характеристики та компоненти, якими корисна та чи інша сіль­ськогосподарська продукція. Загальновідомо, що сільськогоспо­дарські продукти є важливим джерелом різноманітних вітамі­нів. Разом з тим вміст вітамінів не є тією характеристикою сільськогосподарської продукції, яка становить основу її споживчої цінності. Суспільна корисність продукції сільського госпо­дарства, яка використовується для харчування, визначається, насамперед, вмістом білків, жирів, вуглеводів.

Системний підхід до оцінювання якості агропромислової про­дукції в ширшому розумінні полягає в тому, що комплексно вра­ховується наявність взаємообумовлених взаємопов'язаних техніко-технологічних і еколого-економічних аспектів якості. Це означає, що, наприклад, з одного боку, враховуються фізико-хімічні властивості: жирність, вміст білків, цукристість, олійність со­няшнику, міцність льонового волокна тощо, а з другого - спожи­вчі властивості (вихід олії, цукру, волокна). Перша група власти­востей є об'єктом товарознавчої оцінки, друга — об'єктом еконо­мічної оцінки. Оскільки рівень споживчої цінності окремих про­дуктів сільського господарства є функцією їхніх фізико-хімічних властивостей, оцінювання якості завжди буде однозначним. При цьому якість як міра корисності може розглядатися лише в межах задоволення конкретної суспільної потреби. Тільки за цієї умови оцінювання якості аграрної продукції господарства буде однозначним.

 

 

1.4 Фактори формування та забезпечення якості агропромислової продукції

Агропромисловий комплекс охоплює різні сфери господарства країни:

- галузі, що виготовляють засоби виробництва для сільського го­сподарства: трактори і сільськогосподарське машинобудування, машинобудування для тваринництва і кормовиробництва, виробництво меліоративної техніки, мінеральних добрив та інших хімікатів, комбікормова і мікробіологічна промисловість, галузі інфраструктури;

сільське господарство (землеробство і тваринництво), де голо­вним засобом виробництва є земля, а предметом праці - живі, організми (рослини і тварини);

- галузі, що переробляють сільськогосподарську сировину: хар­чова, легка промисловість для первинної переробки сирови­ни тощо;

- галузі, що забезпечують заготівлю, зберігання, транспортування і реалізацію продукції агропромислового комплексу.

Показником ефективного розвитку будь-якого виробництва є випуск якісної продукції. Формування якості агропромисло­вої продукції залежить від багатьох факторів, більшість із яких підлягає планомірному регулюванню. Спроба виділити будь-який один фактор, що впливає на якість агропромислової продукції усіх видів (рослинництва, тваринництва, переробки), а також рі­зних підприємств, об'єднань чи фірм, розвиток яких здійснюється в різних умовах, вступає в суперечність з реальним існуван­ням багатьох об'єктивних та суб'єктивних причин, що обумовлюють якість продукції. Ступінь впливу різних факторів диференційований за напрямками діяльності підприємства, видами продукції і залежить від умов виробництва.

Різноманітність факторів та розрізнення їх впливу на якість агропромислової продукції вказують на доцільність їх класи­фікації за видами. Основною ознакою класифікації факторів можуть бути характер і методи їх впливу на якість продукції при пошуку і вивченні ринку, проектуванні і розробці проду­кції, її виробництві, реалізації та споживанні. Під фактором формування якості продукції розуміємо рушійну силу, яка може бути здатна змінити одну чи гаму характеристик про­дукції таким чином, щоб уся їх сукупність поліпшувалась. Під класифікацією факторів, що впливають на якість продукції, розуміємо їх систематизацію і групування за певними озна­ками для цілей управління, забезпечення та поліпшення яко­сті продукції.

При комплексному підході до проблеми управління якістю агропромислової продукції необхідно вивчити і класифікувати фактори, а також умови їх впливу на якість продукції. Сукупність факторів, які впливають на якість агропромислової проду­кції, можна об'єднати в п'ять груп (рис. 1.1):

- техніко-технологічні;

- організаційні;

- економічні;

- екологічні;

- соціальні.

Техніко-технологічні - це фактори, які обумовлюють рівень якості продукції залежно від діючих технологій, ступеня їх до­тримання, стану технічних засобів виробництва. Згідно з кон­кретним цільовим призначенням вони об'єднуються у підгру­пи: агрохімічні, зооветеринарні, інженерно-технічні. Ефективність їх дії залежить не тільки від інженерних чи технологічних осо­бливостей того чи іншого фактора, а й від рівня конкретного прояву в процесі виробництва, повноти використання закладе­них в них можливостей, своєчасності виконання робіт тощо.

До техніко-технологічних факторів належать: вид агропро­мислової продукції та періодичність її виробництва; рівень ме­ханізації та автоматизації робіт і процесів; метрологічне забез­печення технологічних процесів і стан засобів вимірювання та контролю, технічної документації.

Урахування техніко-технологічних факторів сприяє вирішен­ню багатьох технологічних та інженерних задач при розробці, виробництві, зберіганні та споживанні аграрної продукції. Ви­користання прогресивних технологічних процесів, високий рі­вень механізації й автоматизації, досконалість методів і засобів контролю та випробування продукції сприяє підвищенню стабі­льності технологічного процесу та забезпечує постійні характе­ристики, що мають негативний вплив на навколишнє середови­ще та людину, погіршують якість продукції в цілому.

До організаційних факторів належать: рівень організації виробництва, планомірність і ритмічність робіт, забезпечення матеріалами, сировиною. На підприємстві має проводитись від­повідна політика щодо якості, яка передбачає основні напрями, мету і завдання організації якості, починаючи з маркетингу (по­шуку і вивчення ринку); проектування і розробки продукції і закінчуючи утилізацією після використання.

Важливим фактором скорочення втрат і поліпшення якості продукції землеробства і тваринництва є раціональні розміри і розміщення підприємств, пунктів переробки, а також баз збері­гання сільськогосподарської продукції. Особливо слабкою лан­кою в агропромисловому виробництві залишається зберігання продукції. Господарства і сьогодні зазнають значних втрат від продажу продукції низької якості, особливо картоплі й овочів. Однією з причин такого стану є незадовільне забезпечення гос­подарств і об'єднань контейнерами, ящиковою і м'якою тарою з боку заготівельних організацій та переробних підприємств. Ра­зом з тим розвиток контейнерної системи має велике значення для підвищення схоронності сільськогосподарської продукції і припинення масових втрат.

Економічні фактори залежать від характеру виробничих відносин в суспільстві, системи зв'язків між підприємством - виробником і споживачами продукції, структури потреб, торгівлі. До економічних факторів належать: форма оплати праці, фінан­сування, собівартість і ціна продукції.

Економічні фактори особливо важливі при переході до рин­кової економіки. Їм одночасно притаманні контрольно-аналі­тичні і стимулюючі властивості. До перших належать такі вла­стивості, що дозволяють вимірювати витрати матеріалів, сирови­ни, засобів та праці на досягнення певного рівня якості продук­ції. Дія стимулюючих факторів може призводити як до підви­щення рівня якості, так і до його зниження.

Основними стимулюючими факторами є ціна і зарплата. Пра­вильно організоване ціноутворення стимулює підвищення якос­ті. При цьому ціна має покривати всі витрати підприємства на заходи з підвищення якості і забезпечувати необхідний рівень рентабельності. Продукція з більш високою ціною має бути ви­щої якості.

Форма зарплати працівників теж впливає на якість проду­кції. При цьому відрядна форма стимулює збільшення випус­ку продукції, що часто супроводжується зниженням її якіс­них показників, а погодинна - створює передумови для більш старанного виконання виробничих операцій, але погано сти­мулює кількісні показники виробництва. Інтереси підвищен­ня якості вимагають використання таких форм оплати праці, які однозначно сприяли б досягненню і підтриманню високо­го рівня якості продукції і забезпечували б значний кількіс­ний випуск.

 

Рис. 1.1. Фактори формування та забезпечення якості агропромислової продукції

 

Екологічні фактори мають особливе значення для вироб­ництва агропромислової продукції. На якість продукції впливають насамперед природні фактори (географічні, кліматичні, а також стан навколишнього середовища), які формують якість вихідних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів. Тому неможливо не враховувати екологічні аспекти природокорис­тування, оскільки вони стосуються інтересів не лише окремих працівників і трудових колективів, а й суспільства в цілому. Особисті, колективні і суспільні інтереси в даному питанні не завжди збігаються, що веде до погіршення якості сільськогос­подарської продукції та інших екологічних параметрів (за­бруднення водойм, заболочування і окислення ґрунтів). Змі­шування засобів інтенсифікації при порушенні їх збалансованості і пропорційності може призвести до непередбачених наслідків - зниження якості продукції і навіть непридатності її до споживання.

Соціальні фактори в нових умовах господарювання гостро проявляються і активно формують якість продукції через осо­бисті риси працівників. На стадії розробки продукції до соціальних факторів належать: ріст кваліфікації і творчої активно­сті інженерів, технологів та інших фахівців сільськогосподарсь­кого виробництва, що зайняті розробкою нових видів продукції; система матеріального стимулювання їх діяльності.

На стадії виготовлення продукції мають місце такі соціаль­ні фактори, як поліпшення умов праці, побуту і відпочинку пра­цівників, підвищення їх загальноосвітнього і професійного рів­ня; взаємовідносини в колективі, а також громадська свідомість, виробнича дисциплінованість, розуміння своєї ролі в досягненні заданого рівня якості продукції.

На підприємстві мають бути реально розроблені вимоги до працівників (уміння працювати, ладити з людьми, керувати, про­давати), до їх професійної кваліфікації і знань. Заходи з відбору персоналу включають:

- добір найбільш придатних спеціалістів;

- визначення необхідної для них додаткової підготовки і про­ведення її;

- допомога виробничому персоналу та його заохочення, матері­альне або моральне стимулювання випуску продукції висо­кої якості.

У збереженні якісних властивостей сільськогосподарської продукції важливе значення має розвиток прямих зв'язків, тоб­то системи безпосередніх прямих зв'язків підприємств сільсько­го господарства і виробничо-побутової сфери (підприємства гро­мадського харчування, магазини, переробні підприємства тощо). Прямі зв'язки з оптимальною формою організації руху сільсь­когосподарської продукції в технологічному ланцюзі, що об'єд­нує фермерські господарства і споживачів їхньої продукції, без­посередні зв'язки заінтересованих сторін без використання по­середників дозволяють значно скоротити час і шлях транспор­тування за рахунок ліквідації зайвих етапів руху, що сприяє збе­реженню якості сільськогосподарської продукції.

Сільськогосподарське виробництво продукції, в якій вміст шкідливих речовин перевищує гранично допустиму концентра­цію, має стати економічно невигідним для первинних трудових колективів через те, що заготівельні пункти її не будуть при­ймати і відповідно оплачувати. Екологічно чиста продукція має реалізовуватися за вищими договірними цінами. Отже, аналіз факторів формування і шляхів поліпшення якості сільськогос­подарської продукції показує, що резерви тут великі, причому їх реалізація пов'язана не тільки з поліпшенням споживчих влас­тивостей продукції, а й з істотним нарощуванням її обсягів, зро­станням ефективності виробництва.

Процес формування якості агропромислової продукції, можна вважати, існує за умови одночасного прояву всієї сукупності різ­них факторів. Недостатня дія кожного з них у деяких випадках може бути лише частково компенсована посиленням впливу ін­ших факторів, але жоден з них не може бути замінений повністю.

Дослідження, аналіз і регулювання факторів формування якості агропромислової продукції є базою для управління і за­безпечення якості, що в кінцевому результаті сприяє підвищен­ню її конкурентоспроможності та виходу на світовий ринок.