Потенціал підприємства. Виробничий потенціал

Потенціал підприємства в загальному вигляді являє собою реальну або ймовірну здатність підприємства виконувати цілеспрямовану роботу.

Потенціал підприємства складається з окремих функціональних потенціалів, до яких належить інноваційний потенціал, виробничий потенціал, потенціал землі та природнокліматичні умови, фінансовий потенціал.

Інноваційний потенціал — сукупні можливості підприємства щодо генерації, сприйняття та впровадження нових (радикальних і модифікованих) ідей для його системного технічного, організаційного та управлінського оновлення.

Виробничий потенціал (ВПт)— наявні та приховані можливості підприємства щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску максимально можливого обсягу продукції (послуг). Під виробничим потенціалом розуміється той обсяг робіт у наведених одиницях виміру витрат праці (нормо-години), що може бути виконаний протягом певного періоду часу (наприклад, року) основними виробничими робітниками на базі наявних виробничих фондів за умов їх максимального завантаження з дотриманням принципів оптимальної організації праці й виробництва. До його складу входять:

Потенціал основних фондів— наявні та приховані можливості основних фондів, які формують техніко-технологічний базис виробничої потужності підприємства.

Потенціал оборотних фондів— це частина виробничою капіталу підприємства у вигляді певної сукупності предметів праці (сировини, конструкційних матеріалів, палива, енергії та різних допоміжних матеріалів), які перебувають у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виготов­лення і витратах майбутніх періодів.

Потенціал нематеріальних активів— сукупність можливостей підприємства використовувати права на нові чи наявні продукти інтелектуальної праці в господарському процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на засаді задоволення суспільних потреб.

Потенціал технологічного персонал— здатність робітників виготовляти різні продукти, надавати послуги чи виконувати роботи.

Потенціал землі та природнокліматичні умови— можливості підприємства використовувати сукупні природні багатства у господарській діяльності.

Фінансовий потенціал— обсяг власних, позичених та залуче­них фінансових ресурсів підприємства, якими воно може розпоряджатися для здійснення поточних і перспективних витрат.

Головною складовою фінансового потенціалу є інвестиційний,тобто наявні та приховані можливості підприємства для здійснення простого і розширеного відтворення.

Принципово складною задачею є оцінювання потенціалу. Механізм оцінювання засновано на декількох принципах оцінки зокрема:

1) Принципи, які базуються на уявленнях користувача, складаються з окремих методів:

метод оцінки корисності - будь-яке підприємство має вартість, якщо воно корисне потенційному власнику для реалізації певної економічної функції протягом певного періоду;

метод заміщення - максимальна ринкова вартість підприємства визначається найменшою вартістю іншого підприємства з еквівалентною корисністю;

метод очікування - вартість підприємства, котре оцінюється, визначається розміром чистого доходу, який очікує покупець від володіння (комерційного використання) ним з урахуванням можливого чистого доходу від його перепродажу.

2) Принципи, які пов'язані із землею, будинками і спорудами, складаються з методів:

метод оцінки залишкової продуктивності. Об’єкт оцінювання має вартість тільки тоді, коли є залишок чистого доходу після компенсації всіх інших факторів виробництва;

метод оцінки внеску - визначається як різниця між зміненою вартістю й витратами, які зумовили цю зміну. Внесок, який не забезпечує приросту вартості потенціалу підприємства, є зайвим «поліпшенням»;

метод оцінки віддачі засновано на тому, що по мірі додавання ресурсів до основних складових потенціалу підприємства, чистий прибуток має тенденцію до зростання, але тільки до певного моменту (певної межі). Після цього темпи зростання дохідності починають уповільнюватися аж доти, доки приріст результативності не стане меншим за приріст витрат на додаткові ресурси;

метод збалансованості (пропорційності) - постійне підтримування необхідної пропорційності між розвитком складових потенціалу забезпечує максимальну прибутковість функціонування підприємства та найвищу його вартість.

метод визначення оптимального розміру засновано накількісному вимірі кожного фактора виробництва — землі, будівель і споруд, технічного оснащення, персоналу, які дають можливість створити економічно обґрунтований (оптимальний) розмір потенціалу підприємства та отримати від нього максимальний прибуток відповідно до ринкової кон'юнктури.

3) Принципи, які пов'язані з ринковим середовищем. Зазначені принципи засновані на тому, що перспективи та умови ринку, на якому функціонує підприємство, значно впливають на його вартість. Відповідно визначена вартість має бути скоригована на чинники, які враховують ринкові умови господарювання. Виокремлюють такі напрямки:

- урахування місця розташування;

- урахування відповідності потенціалу ринковим умовам;

- урахування ринкового попиту і пропозиції, а також перспектив ринку;

- урахування інтенсивності конкуренції на ринку;

- урахування суспільно-економічних трансформацій суспільства.

Відтворення потенціалу підприємства — це процес безперервного відновлення всіх його складових.

Просте відтворення потенціалу підприємства здійснюється в незмінних обсягах для відновлення спожитих факторів виробництва і забезпечення безперервності його функціонування.

Розширене відтворення потенціалу підприємства передбачає кількісний та якісний розвиток виробничих факторів та інших складових потенціалу, котрі забезпечують вищу результативність його діяльності.

У межах розширеного відтворення можна виокремити два основні типи розвитку потенціалу підприємства: екстенсивний (традиційний), інтенсивний (інноваційний).

За екстенсивного типу відтворення потенціалу збільшення масштабів виробництва досягається за рахунок додаткового залучення трудових, природних ресурсів і засобів виробництва, збереження сформованої техніко-технологічної основи.

За інтенсивного типу відтворення розвиток потенціалу досягається через якісне вдосконалення факторів виробництва: застосування прогресивних знарядь і предметів праці та видів енергетичних ресурсів, підвищення кваліфікації технологічного й управлінського персоналу, а також постійне поліпшення використання всіх наявних складових потенціалу підприємства.