Розділ 1. Поняття, види і статус глави держави.

ПЛАН

Вступ

1.1. Закріплення інституту президента у світі.

1.2. Історичний розвиток інституту президентства в Україні.

Розділ 2. Конституційний статус Президента України.

2.1. Визначення статусу Президента України в Конституції України.

2.2. Дострокове припинення повноважень Президента України та усунення його з поста в порядку імпічменту.

2.3. Функції та повноваження Президента України.

Розділ 3. Акти Президента, їх зміст та характеристика.

Розділ 4 Структура, функції, організація роботи апарату Президента України.

Висновки

ВСТУП

У Конституції України закладено загальні засади системи стримувань і противаг, яка покликана сприяти взаємодії і взаємозалежності законодавчої, виконавчої та судової влади. При цьому Президент України забезпечує погоджене функціонування і взаємодію всіх органів державної влади, виступаючи як своєрідний арбітр.

Впровадження в систему державної влади України посади одноосібного глави держави - Президента - значно посилило увагу в нашому суспільстві до інституту глави держави взагалі. До того ж уведення цієї посади відкрило новий етап у розвитку Української держави на схилі XX ст. Реформа політичної системи, формування в Україні правової держави висувають на порядок денний одне з основних завдань - переосмислення ролі і місця глави держави в системі вищих органів державної влади, пошук найкращої моделі інституту президентства з використанням зарубіжного і національного історичного досвіду.

Актуальність теми лекції зумовлена корінними змінами основ політичного та економічного життя України, здобуттям нею державної незалежності, демократичними перетвореннями, які відбуваються в Україні, формуванням громадянського суспільства і побудовою правової держави в умовах, коли теоретичні ідеї розподілу влад на законодавчу, виконавчу і судову починають втілюватися в реальні правові норми, структури і процедури, актуалізується ідея інституту, який покликаний стати інтегруючим фактором у системі державної влади

Об'єктом дослідження лекції є суспільні відносини, що складаються в процесі здійснення президентом своїх функцій та повноважень.

Використовуючи законодавство України та іншу літературу необхідно якомога ширше та детальніше розкрити тему лекції, виконуючи такі завдання: розкрити поняття, види і статус глави держави; конституційний статус Президента України, особливості взаємовідносин Президента України з іншими гілками влади; зміст та характеристику актів Президента України, порядок виборів Президента, підстави відповідальності Президента та порядок дострокового припинення повноважень також розглянути перспективи реформування конституційно-правового статусу Президента України.

Розділ 1. Поняття, види і статус глави держави.

1.1. Закріплення інституту президентства у світі.

Глава держави - це вища посадова особа, яка вважається верховним представником держави у внутрішньо – та зовнішньополітичних відносинах.

Інститут глави держави притаманний всім політично організованим країнам, але в різних країнах місце і роль глави держави є різним і обумовлені його юридичною формою, формою правління, характером державного режиму, обсягом конституційних повноважень тощо. У сучасних державах існують такі юридичні форми глави держави:

1). монарх (від грец. mona один і archia – влада) - одноособовий правитель. Глава держави, що здійснює владу по особистому праву, а не в порядку делегації.

2). президент — це, як правило, одноособовий виборний глава, який обирається її громадянами або парламентом на 4—7 років. Ця посадова особа очолює державу в 150 країнах світу.

3). колегіальна президентура це, зазвичай, постійно діючий орган парламенту, який їм обирається на визначений термін. В минулому це були президії вищих представницьких органів, постійні комітети, державні ради в державах тоталітарного соціалізму – в СРСР, Болгарії, Угорщині, Польщі та ін.

4). глава уряду, на якого покладено здійснення функцій глави держави (землі ФРН).

5). одноосібний або колегіальний узурпатор –особа або колегіальний орган, які здійснюють владу без правових підстав, не маючи при цьому ні “царського” походження, ні мандата виборщиків.

Статус президента має свої особливості залежно від різновидності республіканської форми правління (парламентської, президентської або змішаної), але незалежно від форм правління президент є представником держави за її межами і в середині країни Він, зокрема, укладає міжнародні договори, призначає дипломатичних представників, приймає іноземних дипломатичних представників. Від імені держави президент нагороджує державними нагородами, присвоює почесні звання, приймає осіб до громадянства даної держави, дозволяє вихід з громадянства, здійснює помилування засуджених тощо.

У більшості країн президенти мають повноваження, що стосуються організації і діяльності органів законодавчої влади. Вони призначають дати виборів у парламенти, скликають їх на сесії, можуть достроково розпускати парламенти з обов'язковим призначенням нових виборів, санкціонують і промульгують (підписують і оприлюднюють) закони, мають право вето (право повернення закону на повторний розгляд парламенту). Президенти мають також право законодавчої ініціативи, право звернення до парламенту з посланнями, які не підлягають обговоренню, тощо. Президенти мають значні повноваження також щодо формування й інших органів державної влади та призначення вищих посадових осіб. Це стосується насамперед формування (призначення) урядів, призначення суддів, формування або участь у формуванні органів конституційної юстиції, пропонування парламенту кандидатур для призначення на вищі посади осіб тощо. Поряд з цими повноваженнями президенти мають право оголошувати надзвичайний чи воєнний стан, вводити президентське правління у суб'єктах федерації.

У всіх країнах, за конституціями, президенти є головнокомандувачами, відповідають за безпеку держави як гаранти її цілісності. Ці повноваження президенти, як правило, здійснюють через раду безпеки або подібні їй органи. За конституціями більшості країн, президенти мають розгалужену систему гарантій своєї діяльності у вигляді стримувань і противаг та несуть відповідальність за свої дії.

Президент, на відміну від монарха, несе конституційну відповідальність за виконання службових обов'язків, за свої дії. Як правило, президент несе відповідальність за навмисне порушення конституції і законів, за державну зраду, заподіяння шкоди державній незалежності, хабарництво, вчинення інших тяжких злочинів.

Аналіз світової практики інституту президентства свідчить, що наділення президента широкими повноваженнями у сфері взаємовідносин із законодавчою, виконавчою та судовою владою є досить необхідним. В цьому випадку глава держави забезпечує функціонування державних структур у режиму консенсусу і злагоди, спрямовує зусилля різних гілок влади на розв’язання актуальних проблем країни.