ОСОБЛИВОСТІ ЗАПАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ ТА ПОШКОДЖЕНЬ ЩЕЛЕПНО-ЛИЦЕВОЇ ДІЛЯНКИ

Складність анатомії щелепно-лицевої ділянки, а також естетичні і косметологічні вимоги до операцій на обличчі, нерідко визначають особливості оперативних втручань.

Щелепно-лицева ділянка має широку сітку кровоносних судин, внаслідок чого операції нерідко супроводжуються значною кровотечею. Але, з другого боку, хороше крово­постачання щелепно-лицевої ділянки забезпечує високу регенерацію, що дозволяє проводити первинну хірургічну обробку ран обличчя через 24, навіть 48 годин після травми.

Вени лиця (лицева вена) не мають клапанів, що до­зволяє інфекції із верхньої губи, крила носа проникати в кавернозний синус, головний мозок і викликати небезпечні для життя ускладнення, такі як тромбоз кавернозного синуса, абсцеси мозку, менінгіти, а це, в свою чергу, зобов’язує проводити профілактичні заходи при виник­ненні фурункулів, карбункулів, абсцесів та інших запаль­них процесів на обличчі.

Наявність великої кількості анастомозів між гілками правої і лівої сонних артерій не зменшує кровотечі при перев’язці зовнішньої сонної артерії з одного боку. Тому при травмах, операціях, які супроводжуються значною крововтратою, необхідне переливання компонентів кро­ві, а деколи і зниження артеріального тиску медикамен­тозними засобами.

При операціях на обличчі слід враховувати напрямок гілок лицевого нерва, аби не пошкодити їх при розрізах, особливо при операції на білявушній слинній залозі і у підщелепній ділянці.

При операціях на бокових поверхнях обличчя і на слин­них залозах необхідно зберегти непошкодженими прото­ки слинних залоз, так як їх пошкодження призводить до утворення стійких слинних нориць.

При проведенні первинної хірургічної обробки ран і операціях на обличчі необхідно враховувати особливості мімічних м’язів, які при наявності подразнення скоро­чуються і втягують краї рани, формуючи таким чином "втягнуті" деформуючі рубці.

Поранення щелепно-лицевої ділянки нерідко призво­дить до виникнення асфіксій. Так, при переломах ниж­ньої щелепи виникає дислокаційна асфіксія, при наявності гематоми або підшкірної емфіземи виникає стенотична асфіксія. Крім того, можуть виникати клапанні, обтура- ційні і аспіраційні асфіксії.

Надаючи першу допомогу при проникних пораненнях щелепно-лицевої ділянки, лікар повинен пам’ятати, що в порожнині рота завжди є мікрофлора, яка може розпо­всюджуватися на рану. Для запобігання розповсюдженню мікрофлори на рану рекомендується спочатку ушити сли­зову оболонку порожнини рота і тільки потім обробити рану і ушити її.

Близьке розташування щелепно-лицевої ділянки і го­ловного мозку обумовлює можливість струсу головного мозку при переломах щелеп, що, в свою чергу, потребує постільного режиму і консультації невропатолога.

Хороша іннервація щелепно-лицевої ділянки обумовлює, з одного боку, високу регенерацію, з другого боку — ви­никнення больового шоку при травмах обличчя.

Наявність зубів має велике значення в патології і те­рапії пошкодження щелеп, бо в момент поранення куля або осколок, які пошкоджують зуби, можуть обумовити вивих або випадання зубів з лунки, надлом, перелом і їх роздроблення. Окремі зуби нерідко наносять множинні поранення м’яким тканинам, а крім того відомі випадки їх аспірації.

Особливо треба відмітити емоційно-психічний фактор в патології і клініці травм обличчя, так як загальні пору­шення в організмі при пораненні обличчя обумовлені не тільки соматичними порушеннями, а й емоційним станом травмованого, внаслідок перенапруження нервової систе­ми наступного оперативного втручання, втрати професії, особливо в учителів, акторів, а також з можливою втра­тою мови.

 

 

Список використаної літератури:

1. Черкашин С.І. Стоматологічні хвороби: Підручник. / Тернопіль: Укрмедкнига, 2000.

2. И.С. Пинелис, Лечебная физкультура в комплексной терапии хирургических заболеваний челюстно-лицевой области. : Учебное пособие.- Чита., 2009.

3. Бажанов Н.Н. Стоматология. - М., Медицина, 2002. - 250 с.

4. Терапевтична стоматологія: підручник у 4-х т. / [М.Ф.Данилевський, А.В. Борисенко, А.М. Політун та ін.] / За редакцією А.В. Борисенко. – К.: Медицина, 2008-2010. – Т.1 360 с., Т.2 544 с., Т.3 616 с., Т.4 640 с.

5. Вагнер В.Д. Пособие по стоматологии. - М., Н.Новгород: Мед. книга; НГМУ, 2000.-264 с.

6. Маланчук В.О. та співавт. Хірургічна стоматологія та щелепно-лицева хірургія. У 2 т. –– Київ: ЛОГОС, 2011. – Т.1 672, Т.2 606 с.

7. Указ Президента України від 21.05.2002 р. №475/2002 “Про Програму профілактики та лікування стоматологічних захворювань на 2002-2007 рр.”

8. Бернадський Ю.Й. Основи щелепно-лицевої хірургії та хірургічної стоматологи. - К. Спалах, 2003. - 512 с.