Соціальному страхуванню властиві дві функції: розподільна та конт­рольна.

Загальна характеристика соціальних позабюджетних фондів

Всі види розподільних відносин, які здійснюються за допомогою со­ціальних позабюджетних фондів, можна виокремити в такі групи:

- між органами державної виконавчої влади та юридичними особа­ми, які сплачують внески у фонди;

- між органами державної виконавчої влади і фізичними особами, які сплачують внески та отримують соціальні допомоги з цих фондів;

- між органами державної виконавчої влади, пов'язані з перерозпо­ділом коштів державного бюджету, окремих соціальних фондів;

- між органами державної виконавчої влади та кредитними устано­вами з приводу отримання та повернення кредитів, вкладення тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки;

- між робочими органами фондів й установами, організаціями, які надають громадянам соціальні послуги.

Сукупність зазначених вище грошових відносин характеризує зміст позабюджетних фондів. Об'єктивна необхідність таких фондів пов'язана з тим, що в умовах товарно-грошових відносин держава має ефективно організувати перерозподіл валового внутрішнього продукту, формуючи фонди грошових коштів з метою повної реалізації своєї соціальної полі­тики.

Матеріальним вираженням цих відносин є централізовані фонди грошових коштів, які характеризуються такими ознаками:

- цільове призначення коштів;

- правове регулювання формування і використання коштів;

- перебування коштів у розпорядженні спеціальних органів держав­ної виконавчої влади;

- перерозподіл коштів всередині кожного напряму соціальної політики;

- динамічність;

- мобільність;

- наявність резервних фондів у їх складі.

Соціальні позабюджетні фонди відіграють важливу роль, яка виявля­ється у тому, що:

1) вони є важливою формою перерозподілу валового внутрішнього продукту, яка активно застосовується державою в умовах ринкових пе­ретворень. Обсяг соціальних фондів становить близько половини обсягу доходів державного бюджету;

2) формуючи позабюджетні фонди, держава використовує додаткові до бюджетних канали надходження грошових коштів у формі обов'язко­вих внесків для своєї соціальної політики, закріплюючи за страховими внесками конкретні соціальні виплати й послуги;

3) соціальні позабюджетні фонди функціонують на страхових заса­дах, що передбачає солідарний перерозподіл коштів між учасниками; за мінімальних платежів забезпечуються грошові виплати у зв'язку з на­станням страхових випадків;

4) вони є інструментом соціального захисту населення. Держава га­рантує громадянам матеріальну підтримку в разі настання пенсійного віку, втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, народжен­ня дитини тощо;

5) соціальні позабюджетні фонди є важливим інструментом держав­ного впливу на ринку праці при вирішенні демографічних проблем, ор­ганізації охорони праці на підприємствах.

Соціальному страхуванню властиві дві функції: розподільна та конт­рольна.

Розподільна функція — це процес розподілу, який відбувається у фо­рмі руху грошових коштів, а саме:

• між окремими державними соціальними фондами;

• між бюджетами та соціальними фондами;

• шляхом виплати пенсій, соціальних допомог фізичним особам;

• шляхом направлення коштів на утримання органів управління;

• шляхом інвестування у цінні папери тощо.

Суб'єктами розподілу є держава, підприємства, організації, фізичні особи. Об'єктом розподілу виступає валовий внутрішній продукт (ВВП), створений у суспільстві за рік. Цільові фонди як самостійні фінансові системи створені за кожним видом страхування. Розміри соціальних виплат залежать від внеску за­страхованого, а часто і від його заробітку.

Контрольна функція здійснюється у формі фінансового контролю за рухом грошових коштів. Вона забезпечує повне та своєчасне надходження коштів до соціальних фондів та їх цільове використання згідно відповід­них законів. Управління коштами соціального страхування здійснюють фонди, створені за окремими видами страхування. Оперативне управління про­водять правління та виконавчі дирекції фондів. Фінансовий контроль здійснюють Державна податкова служба, Контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Наглядові ради тощо.

Суб'єктами загальнообов'язкового державного соціального страху­вання є застраховані громадяни, а в окремих випадках — члени їх сімей та інші особи, страхувальники і страховики.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється зага­льнообов'язкове державне соціальне страхування.

Страхувальниками за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням є роботодавці та застраховані особи.

Страховик загальнообов'язкового державного соціального страху­вання — цільовий страховий фонд, який здійснює страхову діяльність з окремого виду соціального страхування.

Об'єктом загальнообов'язкового державного соціального страху­вання є страховий випадок, із настанням якого у застрахованої особи (члена її сім'ї, іншої особи) виникає право на отримання матеріального забезпечення та передбачених соціальних послуг.

Розглянемо більш детально загальнообов'язкові соціальні фонди Ук­раїни (як відомо їх чотири).

Пенсійний фонд України — центральний орган виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загально­обов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, аку­муляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує докумен­ти для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд України вносить у встанов­леному порядку Міністру праці та соціальної політики України пропо­зиції з питань формування державної політики у сфері пенсійного забез­печення та соціального страхування, забезпечує її реалізацію.

Згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуван­ня» система пенсійного забезпечення в Україні повинна складатися з трьох рівнів.

Перший рівень — солідарна система загальнообов'язкового держав­ного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбаче­них цим Законом.

Другий рівень — накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансу­вання витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і однора­зових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень — система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання гро­мадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених зако­нодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного стра­хування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі признача­ються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);

3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Основними заеданиями Пенсійного фонду України с:

• участь в формуванні та реалізації державної політики у сфері пен­сійного забезпечення та соціального страхування;

• забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюється з коштів Пенсійного фонду України;

• ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійс­нення в межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за ви­трачанням коштів пенсійного фонду України.

Пенсійний фонд України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує та контролює їх виконання.

Основним джерелом доходів Пенсійного фонду є збір на загально­обов'язкове державне пенсійне страхування.

Джерелами формування коштів Пенсійного фонду є:

1) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страху­вання;

2) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;

3) кошти державного бюджету та цільових фондів, що перерахову­ються до Пенсійного фонду;

4) суми від фінансових санкцій за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень;

5) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

6) добровільні внески підприємств, організацій, населення;

7) інші надходження

 

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездат­ності є некомерційною самоврядною організацією, а також юридичною особою, що здійснює керівництво і управління загальнообов'язковим дер­жавним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою пра­цездатності й витратами, зумовленими народженням та похованням

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням — передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, догляду за малолітньою дитиною, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із на­родженням дитини, смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а та­кож надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами.

 

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків та професійного захворювання - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання —- самостійний вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх тру­дової діяльності.

Завданнями страхування від нещасних випадків є:

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкі­дливих і небезпечних виробничих факторів та загроз здоров 'ю застра­хованих, викликаних умовами праці;

- відновлення здоров»я та працездатності потерпілих;

- відшкодування матеріальної і моральної шкоди застрахованим і членам їхніх сімей.