Наслідки Другої світової війни для Франції

Політична атмосфера характеризувалася величезним впливом сил руху Опору, бурхливим зростанням демократичних і антифашистських сил. Довоєнні політичні партії зійшли з політичної арени.

 

Провідну роль почали відігравати комуністична (ФКП) і соціалістична (СФІО) партії, Народно-республіканський рух (МРП). На перших післявоєнних виборах у жовтні 1945 р. в Установчі збори ФКП набрала найбільшу кількість голосів і п’ять її представників увійшли в уряд, який очолив Шарль де Голль.

Під тиском комуністів і соціалістів у країні відновлювалось соціальне трудове законодавство часів Народного фронту (40-годинний робочий тиждень, двотижнева відпустка, що оплачується тощо). Було проведено часткову націоналізацію промисловості і створено державний сектор економіки, який виробляв 15-20% промислової продукції і контролювала 35-40% капіталовкладень. Збільшені заробітні плати на 80%, пенсії і допомоги на 80-130%. Створена єдина державна система страхування тощо.

 

У 1946 р. було прийнято конституцію Четвертої республіки. Франція проголошувалась «неподільною, світською, демократичною і соціальною республікою». У країні вводилось загальне виборче право, рівноправність чоловіків і жінок.

До звичайних політичних прав були додані: права на працю, відпочинок, соціальне забезпечення, освіту.

У конституції передбачалась можливість націоналізації, усуспільнення власності, якщо вона набувала “рис національної суспільної служби або фактичної монополії».

Урівнювались у правах громадяни Франції і колоній. «Французька імперія» стала «Французьким союзом». Франція зобов`язувалась уникати «всілякої системи колонізації», обіцяла «не вести війн з метою завоювання і ніколи не застосовувати свої збройні сили проти слободи будь-якого народу».

Режим Четвертої республіки був не стабільним. Значний вплив на розвиток внутрішньополітичних процесів мала "холодна війна". ФКП підтримувала СРСР і це неодмінно впливало на роботу парламенту й уряду.

Таке становище в країні турбувало США, невдоволених полівінням Франції. В обмін на фінансову допомогу за планом Маршалла США зажадали виведення комуністів з уряду Франції, що й було зроблено в травні 1947 р. У 1951 р. була прийнята мажоритарна система виборів.

Виник рух прихильників де Голля, який виступив за конституційні реформи і проти режиму Четвертої республіки. Основними ідеями голлізму були: ідея нації, сильної влади і соціальних реформ, створення керованої економіки на основі співпраці різних прошарків суспільства.

 

Завдяки американській допомозі, економічне становище в країні до 1949 р. нормалізувалось. У 1948 р. досягнуто довоєнного рівня виробництва в промисловості, а у 1950 р. – у сільському господарстві.

Зростання йшло головно за рахунок промисловості, яка активно модернізувалась при державній підтримці.

Важливу роль у цьому процесі відігравав націоналізований сектор економіки, який розвивався згідно з планами.

Виникли нові галузі виробництва: нафтодобувна, нафтопереробна, атомна, електронна. Впроваджувались нові технології, на придбання яких було витрачено значну частину допомоги за планом Маршалла.

1 червня 1958 р. де Голль отримав надзвичайні повноваження і відразу розпустив парламент. У вересніна референдумі французи схвалили конституцію, розроблену де Голлем.

За новою конституцією було:

· розширено права президента, який обирався на 7 років;

· президент одержав право видавати ордонанси, які мають силу закону, призначати прем’єр-міністра та інших посадових осіб, розпускати національні збори;

· впроваджено нову виборчу систему;

· змінений адміністративно-територіальний поділ країни;

· колонії перетворювались у заморські департаменти.