Втрати твердих лікарських речовин при розтиранні в ступці №1

Лекція №4

Ч. І

 

Тема: Порошки для зовнішнього та орального застосування

Порошки- це тверда лікарська форма, яка мас властивість сипкості.

Порошки одна з найдавніших лікарських форм, яка не втратила знамення до нашого часу тому, що має багато переваг, таких як:

1. Точність дозування;

2. Зручність приймання;

3. Універсальність складу;

4. Простота приготування;

5. Зручність зберігання і транспортування.

 

Як будь яка лікарська форма вони мають свої недоліки:

1. Повільніша терапевтична дія порівняно з рідкими лікарськими формами;

2. Нестійкість при зберіганні, тому що на речовини у вигляді порошків більше впливають температура, світло, волога, кисень, вуглекислота повітря. Тому гігроскопічні речовини у вигляді порошків швидше розпливаються, легкі речовини швидше випаровуються, кристалогідрати швидше вивітрюються;

3. Незручність прийому пахучих, барвних і речовин що мають неприємний смак;

4. Подразлива дія на слизову оболонку ШКТ.

Класифікація порошків

Розрізняють

- прості порошки, які складаються із однієї речовини, складні - дві та більше
речовин;

- дозовані - які відпускають розподілені на окремі дози: не дозовані які
відпускають загальною масою в єдиній упаковці;

- в залежності від призначення розрізняють внутрішнього і зовнішнього
застосування.

До порошків для зовнішнього застосування належать:

· Присипки

· Порошки для вдувань

· Зубні порошки

· Нюхальні порошки

· Порошки для приготування розчинів для полоскань, примочок, обмивань і т. п.

· Порошки для боротьби з комахами (інсектициди).

Способи прописування порошків

Дозовані порошки прописують двома способами:

-розподільним - лікар виписує кожну речовину в разовій дозі і вказує в рецепті скільки таких доз потрібно.

При перевірці доз списку А, Б разова доза вказана в рецепті.

 

Rр: Dibazoli 0.02

Papaverini hydrochloridi 0.03

Sacchari 0.2

M.f. Pulvis

D. t. d. N. 10

S: по одному порошку три рази на день.

 

Дібазол та папаверину гідрохлорид це речовина списку Б, тому перевіряємо дози:

Дібазол

РД - 0,02 ВРД - 0, 05

ДД - 0,02*3=0,06 ВДД - 0,15

Папаверину гідрохлорид

РД - 0,03 ВРД - 0,2

ДД - 0,09 ВДД - 0,6

Дози не завищені

-розділовими- лікар виписує кожні речовину загальною масою на всі порошки і вказує на скільки доз треба розділити.

 

Rp: Dibazoli 0.2

Papaverini hydrochloridi 0.3

Sacchari 2.0

M.f. Pulvis

Divide in partes aequales N 10

S: по одному порошку три рази на день.

 

Щоб знайти разову дозу в цьому випадку необхідно загальну масу вказану в рецепті розділити на кількість доз:

Папаверину гідрохлорид

РД - 0,3/10= 0,03 ВРД - 0,2

ДД - 0,09 ВДД - 0,6

Загальна технологія порошківскладається з:

Подрібнення

Просіювання

Змішування

Перевірка однорідності

Дозування

Пакування

Оформлення до відпуску

Подрібненняце процес зменшення розмірів часток твердих речовин за допомогою спеціальних приладів.

В аптечній практиці подрібнення здійснюється за допомогою фарфорових ступок які випускаються семи номерів, до ступки підбирають відповідний товкачик. Внутрішня поверхня ступки та голівка товкачика, матові, для кращого щеплення, а зовнішня та ручка товкачика - покриті глазур’ю. Подрібнення здійснюється обер-таючи товкачик рукою, без допомоги ліктьового та плечового суглобів. Підчас под-рібнення речовину декілька разів збирають зі стінок ступки та голівки товкачика на середину, за допомогою капсулаторки. При подрібненні частина речовини втрачаєть-ся в порах ступки, тому фармацевт повинен:

Підбирати ступку відповідного розміру, так щоб загальна маса порошку не перевищувала 1/20 об’єму ступки (номера ступок наведені в таблиці в підручнику стор. 171,86)

 

 

Параметри аптечних ступок Таблиця 9

№ ступ ки   Діаметр,мм Робоча поверхня Робочий об’єм, см³ Час по­дрібнення, сек. Максимальне завантаження, г Оптимальне завантаження, г
см² коефіцієнт
1,0 0,5
4,0 1,5
4,0 1,5
8,0 3,0
16,0 6,0
. 48,0 18,0
42,0

 

 

Першим подрібнюють речовину, що найменше втрачається к порах ступки (дивись таблицю в підручнику на стор. 172, 88).

Втрати твердих лікарських речовин при розтиранні в ступці №1

 

Препарат Втрати, мг Препарат Втрати, мг
Амонію хлорид Метиленовий синій
Анальгін Натрію бензоат
Анестезин Натрію гідрокарбонат
Антипірин Натрію саліцилат
Барбітал Норсульфазол
Барбітал-натрій Омнопон
Бромізовал Осарсол
Бромкамфора Панаверину гідрохлорид
Бутадіон Полленаза
Вісмуту нітрат основний Пахікарпіну гідройодид
Гексаметилентетрамін Резорцин
Гексамідин Ртуті амідохлорид
Глина біла Ртуті монохлорид
Глюкоза Ртуті оксид жовтий
Діакарб Сірка очищена
Дибазол Стрептоцид
Етазол Стрептоцид розчинний
Кислота аскорбінова   Уросульфан
Кислота бензойна Фенацетин
Кислота нікотинова Фенілсаліцилат
Кислота саліцилова Фенобарбітал
Кодеїн Фенольний
Кодеїну фосфат Фітин
Кофеїн Фталазол
Кофеїн-бензоат натрію Хінідин
Ксероформ Хініну хлорид і сульфат
Левоміцетин Цинку оксид
Магнію карбонат Цукор
Магнію оксид Метилтиоурацил
Ментол Екстракт кореню солодки 18

 

Просіювання - в аптечній практиці не використовують (cтop. 89,171-173).

Змішування- основна стадія приготування порошків від якої залежить точність дозування кожної речовини, а також точність дозування порошків взагалі та одно-рідність.

Перед змішуванням фармацевт повинен перевірити сумісність суміші, щоб запо-бігти утворення відволожуючих, вибухо- та вогненебезпечних сумішей. Під час змі-шування кожну речовину вносять окремо, при чому якщо її загальна маса більше 1.0, то її спочатку відважують на капсулу) і частинами вносять в ступку кожен раз пере-мішуючи суміш, і збираючи її з стінок ступки та голівки товкачика на середину.

Після змішування перевіряють однорідність за вказівкою ДФУ або ДФХ, масу порошку збирають на середину, надавлюють товкачиком на масу і розглядають не-озброєним оком на відстані 25 см. Поверхня впадини повинна бути матовою без блискіток, а якщо входять забарвлені речовини - не повинно бути різнокольорових часток.

Дозування- це поділ порошкової маси на окремі рівні дози.

Здійснюється 2 способами:

За масою - за допомогою ручних терезів.

За об'ємом - за допомогою спеціальних приладів.

Незалежно від способу, дозування повинно бути точним, на це виливають такі фактори:

1. Точність ваг;

2. Величина дози (чим більша, тим точніше);

3. Від ступеня подрібнення (чим тонше, тим краще);

4. Від вологості маси;

5. Від точності зважування.

Відповідно до вимог ДФХІ відхилення в масі порошків не повинні перевищувати наступних значень:

 

Відхилення по масі порошку Допустиме відхилення
0,01 ±15%
0,1-0,3 ±10%
0,3-1,0 ±5%
Більше 1,0 ±3%

 

Дозування за об'ємом здійснюється за допомогою дозатора для порошків ТК-3, який складається з корпуса, дозатора, скидача, гвинта настройки, а також дозатор для порошків ДПР-2, який має мірну порожнину, гвинт настройки, металевий кор-пус. Дозують порошки шляхом занурювання його в порошкову масу.

За об'ємом дозують порошки від 0,2 до 1,0. періодично необхідно перевіряти точність дозатора, а після роботи його ретельно очищують.

Пакування порошків

Для цього використовують паперові капсули і підбирають їх в залежності від властивостей речовин.

Прості капсули з проклеєного паперу використовують для пакування речовин

стійких при зберіганні.

Парафінові(вощені) капсули - гігроскопічні речовини, речовини, які змінюються під дією кисню, вуглекислоти, СО2.

Пергаментні капсули - порошки до складу яких входять жирні та ефірні олії, а також речовини, що розчинні в воску та парафіні (ментол, тимол, камфора).

Целофанові капсули використовують у тих же випадках, що і пергаментні.

Відпускають порошки в спеціальних пакетах з поліетиленової плівки, але не всі речовини можна відпускати, через її газопроникність (йод,камфору).

Желатинові капсули - відпускають за вказівкою лікаря, порошки з красильними речовинами, або з речовинами які мають неприємний запах та смак.

Не дозовані - відпускають у паперових пакетах, картонних і пластмасових коробках, а якщо вони містять легкі або гігроскопічні речовини , то їх відпускають у скляних банках з пробкою.

Оформлення порошків до відпускуздійснюється в залежності від призначення та властивостей речовин.

Лекція №4

Ч. 2