ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА АГРЕГАЦІЮ ТРОМБОЦИТІВ.
Агрегацію тромбоцитів викликають деякі біологічно активні речовини, які утворюються в організмі під час ушкоджень, несприятливих впливів: тромбоксап, колаген, серотонін, адреналін, норадрена-лін, комплекс антиген — антитіло та ін.
Широко застосовують етамзилат, кальцію добезинат, які нормалізують агрегацію тромбоцитів, утворення тромбо-пластину, фактора III згортання крові. Як лікарський засіб використовують ендогенний амін серотонін.
Серотоніну адипінат активує серо-тонін-2-рецептори тромбоцитів і викликає їх агрегацію та адгезію, сприяє також спазму кровоносних судин.
Показання: геморагічний синдром, тромбоцитопенія, хвороба Верльгофа та ін.
Призначають внутрішньом'язово по 0,5-1 мл 1 % розчину в 5 мл 0,5 % розчину новокаїну. Вводять внутрішньовенно крапельно 0,5-1 мл 1 % розчину серотоніну адипінату в 100-150 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.
Побічна дія: порушення дихання, підвищення артеріального тиску, головний біль, біль у животі, блювання, пронос.
Протипоказання: гіпертензивна хвороба, захворювання нирок, тромбоз, бронхіальна астма.
Важливе значення мають лікарські засоби, що пригнічують агрегацію тромбоцитів і запобігають тромбоутворенню. Вони використовуються при атеросклерозі після перенесеного інфаркту міокарда.
Кислота ацетилсаліцилова — проявляє антагоністичний вплив відносно вітаміну К, ацетилює циклооксигеназу тромбоцитів, внаслідок чого зменшується синтез тромбоксану А2, який є активним агре-гантом і вазоконстриктором.
Синтез тромбоксану А2 гальмується також натрію саліцилатом та іншими нестероїдними протизапальними засобами.
Тиклід (тиклотидин) проявляє антагонізм відносно АДФ і таким чином пригнічує агрегацію тромбоцитів, знижує в'язкість крові, сприяє дезагрегації.
Протипоказання: захворювання печінки, вагітність, лактація.
Дипіридамол (курантил)— пригнічує фосфодіестеразу, сприяє накопиченню в тромбоцитах цАМФ, що призводить до зменшення виходу з них активаторів агрегації тромбоксану А2, серотоніну, АДФ. Пригнічує також аденозиндезаміназу, сприяє накопиченню аденозину в еритроцитах і тромбоцитах, що супроводжується розширенням судин і пригніченням агрегації тромбоцитів.
Пентоксифілін (трентал) — пригнічує фосфодіестеразу, зменшує агрегацію тромбоцитів та еритроцитів, має дезагре-гаційні властивості, підвищує фібриноліз, знижує в'язкість крові, поліпшує мікро-циркуляцію.
Антиагрегаитні властивості мають також інші похідні ксанті ну — теофілін, теобромін, еуфілін, які пригнічують фосфодіестеразу.
Фармакотерапія первинних і вторинних кровотеч.
При кровотечах, зумовлених порушенням цілості кровоносних судин, підвищеною проникністю стінки капілярів, недостатньою активністю системи згортання крові, застосовують гемостатичні засоби різноманітного механізму дії. Вони можуть бути звичайними складовими частинами системи згортання крові, антагоністами гепарину і фібринолізину, можуть підвищувати в'язкість крові і зменшувати проникність стінки капілярів.
Засоби, що підвищують згортання крові називаються коагулянти, гемостатики.
Коагулянти (гемостатики) — засоби, які підвищують згортання крові, їх застосовують для зупинки кровотеч.
Класифікація коагулянтів (гемостатиків)
1.Прямі коаіулянти: фібриноген, тромбін.
2.Непрямі коагулянти: вікасол, кальцію хлорид, кальцію глюконат.
3.Антифібринолітичні засоби (інгібітори фібринолізу): кислота амінокапронова, контрикал (апротинін).
4.Стимулятори агрегації тромбоцитів: етамзилат (дицинон).
5.Рослинні препарати: листя кропиви, трава деревію, кора калини, трава водяного перцю.
Фібриноген — препарат плазми крові людини для внутрішньовенного крапельного введення.
Випускають у вигляді порошку, який розводять безпосередньо перед уведенням бідистильованою водою. Застосовують для зупинки масивних кровотеч у хірургії, акушерстві, травматології.
Тромбін — препарат плазми крові для місцевого застосування у вигляді порошку, який розводять ізотонічним розчином натрію хлориду. Використовують тільки місцево для зупинки капілярних і паренхіматозних кровотеч.
Вікасол — синтетичний водорозчинний аналог вітаміну К. Підвищує синтез протромбіну в печінці. Початок дії препарату — через 16—20 год. Препарат застосовують для лікування всіх видів хронічних кровотеч (капілярних і паренхіматозних), підготовки хворого до операцій.
Кальцію хлорид — препарат кальцію, що сприяє згортанню крові, знижує проникність судинної стінки. Застосовують для зупинки кровотеч у хірургії, акушерстві і гінекології, травматології.
Амінокапронова кислота (амікар) — антифібринолітичний засіб, який пригнічує активність фібринолізу (розсмоктування утвореного тромбу). Препарат застосовують для зупинки кровотеч, пов'язаних з підвищеним фібринолізом.
Особливості роботи з препаратами:
- препарати заліза при внутрішньому застосуванні погано всмоктуються, тому їх призначають разом із хлоридною кислотою розведеною яблучним соком; негативно впливають на всмоктування заліза солі кальцію, фосфору, оксалати, танін, левоміцетин, тетрациклін; лікування гемостатиками проводять під контролем коагулограми;
- вікасол призначають не більш ніж на 3—4 дні;
- кальцію хлорид вводять тільки внутрішньовенно обережно. У результаті введення його у тканини розвивається некроз;
- розчин фібриногену використовують протягом 1 год з моменту розведення;
- розчин тромбіну застосовують тільки місцево. Тампон чи серветку з тромбіном накладають на
місце кровотечі не менше ніж на 5 хв, потім обережно знімають. Розчин тромбіну не можна вводити внутрішньовенно чи внутрішньом'язово;
- фібринолітичні препарати (фібринолізин, стрептоліаза, актилізе тощо) застосовують тільки при свіжих тромбах — до 5 діб з моменту утворення, їх призначають разом з гепарином під контролем показників згортання крові.