Наповрытлывый товáрыш. Просíтэ і вам бýдэ дáно

 

5. І сказáв йім: «От, возьмэмо, шо хто-нэбудь з вас, шо мáе товáрыша, прыдэ до ёгó опивночы і скáжэ ёмý: «Позыч мынí, мий дорогый, тры бýлкы хлíба.

6. Бо зайшóв з дорóгы до мынэ мий товáрыш, а в мынэ нымá шо ёмý дáты».

7. А той с сырэдыны кáжэ ёмý: «Ны робы мынí клóпоту, бо двэры вжэ замкнёны, і мойí дíты зо мнóю вжэ в постэлі. Як я допíро встáну і дам тобí?»

8. Кажý вам: Як вин ны встáнэ і ны дасьць ёмý з-за дружбы з йім, то з-за наповрытлывості ёгó встáнэ і дасьць ёмý, кылько прóсыть.

9. І Я скажý вам: просíтэ – і вам бýдэ дáнэ, шукáйтэ – і нáйдытэ, стýкайтэ – і вам очынять.

10. Бо кáжному, хто прóсыть, -- дадýть, а хто шукáе, той нáйдэ і хто стýкае, томý очынять.

11. Якый жэ бáтько, як сын попрóсыть в ёгó хлíба, то дасьць ёмý кáмыня? Абó як попрóсыть рыбы, то дасьць ёмý гáдыну, а ны рыбы?

12. Абó як попрóсыть йіцэ, то дасьць ёмý скорпіóна?

13. То от, як вытэ жывэтэ нычóгымы, алэ вмíйітэ дóбрый дар свойíм дíтюм давáты, то тым бильш Бáтько Ныбэсный подáсьць Дýха Святóго тым, хто прóсыть в Ёгó».

 

[с. 177]

 

 

Ісýс пырыспóруе фарысéюв

 

14. Одногó рáзу выгнав Вин лыхóго, шо був в нымóму. І як лыхый выйшов, то нымый став говорыты. І нарóд здывовáвся.

15. А дэхто став казáты: «Вин выганяе лыхых сылыю Выльзывýла, князя лыхых».

16. А гынчы, хóчучы выставыты Ёгó на прóбу, вымагáлы од Ёгó знáка з нэба.

17. Алэ Вин, вíдаючы, шо воны дýмають, сказáв йім: «Кáжнэ цáрыство, якóе роздíлянэ самóе в собí, запустýе, і хáта, роздíляна самá в собí розвáлыцьця.

18. Як і сатанá роздíлыцьця сам в собí, і бýдэ однá половына прóтів дрýгыйі, то як выстойіть ёгó цáрство? А вытэ кáжытэ, шо Я сылыю Выльзывýла выганяю лыхых.

19. І як Я сылыю Выльзывýла выганяю лыхых, то вáшы сыны чыéю сылыю выганяють йіх? З-за гэтого воны бýдуть вам сýддямы.

20. А як Я пáльцем (пырстóм) Бóжым выганяю лыхых, то знáчыцьця прышлó до вас Цáрыство Бóжэ.

21. Як дýжый з орýжыем стырыжэ свою хáту, то за свою мáйку ёмý нымá чогó боятысь.

22. А як шэ дýжчый за ёгó на ёгó нападэ і пырыбóрэ ёгó, то забырэ всэ ёгó орýжые, на якóе вин мав надíю, і роздáсьць добрó ёгó.

23. Хто ны зо Мнóю, той прóтів Мынэ; і хто ны збырáе зо Мнóю, той розгóйшуе.

 

Шо стáнэ з лукáвымы людьмы

 

24. Як нычыстый дух выйдэ с чоловíка, то хóдыть по бызвóдных місьцях, шукáючы зупокóю, і ны нахóдячы, кáжэ: «Вырнýсь в свою хáту, скыль выйшов».

25. І прышóвшы, бáчыть йійí замэтяныю і прыбрáныю.

26. Тоды йдэ і бырэ с собóю шэ сім гынчых дýхув, шэ врыднíшых за ёгó; і ввыйшóвшы, воны жывýть там. І бувáе ля чоловíка тóе дрýгэ горíшэ за пэршэ».

 

[с. 178]

 

 

Справыдлывы благословлёны

 

27. І як Вин говорыв гэтэ, однá молодыця з гýрту голоснó сказáла Ёмý: «Благословлёный той жывит, якый Тыбэ носыв, і грýды, якыйі Тыбэ кормылы».

28. А Вин сказáв: «Благословлёны тыйі, хто слýхае слóво Бóжэ, і рóблять так, як в гэтым слóвы скáзано».