Ісýс в гóстюх у Закхэя
1. Пóсля Ісýс увыйшóв в Йірыхóн і прохóдыв чырыз ёгó.
2. І от одын чоловíк, звáвся вин Закхэй, стáршый над мытныкамы (мытарамы), богáтый,
3. хотів пубáчыты Ісýса, повíдаты, якый Вин, алэ ны міг за людьмы, бо був малóго рóсту.
4. І забíгшы напырóд, залíз на смоковныцю, шоб пубáчыты Ёгó, бо Ісýс мáвся прохóдыты кóло йійí.
5. Як Ісýс прышóв на тóе місьце, то, глянувшы навэрх, пубáчыв ёгó і сказáв: «Закхэй! Злазь хучíй, бо тыпэр Я мáю бýты в твоюй хáты».
6. І той хутэнько зліз і з рáдосьцю прыйняв Ёгó.
7. І всі, бáчачы гэтэ, стáлы рымзáты, чогó Вин зайшóв до грíшного чоловíка.
8. А Закхэй, стáвшы, сказáв ля Гóспода: «Гóсподы! Половыну свэйі мáйкы я оддáм стáрцям і, як когó вкрывдыв (обíдыв), то вчэтьворо вырнý».
9. А Ісýс сказáв ёмý: «Допíро прышóв ратýнок в гэту хáту, бо вин тóжэ сын Авраáма;
10. бо Людськый Сын прышóв найты і выратоваты тóе, шо загынуло».
Прытча про дэсэть мын сырыбрá
11. І як воны слýхалы про гэтэ, то Вин добáвыв прытчу: бо Вин був блысько кóло Йірусалыма, а воны дýмалы, шо допíро повыдно об’явытысь Цáрыство Бóжэ.
12. То от сказáв: «Одын чоловíк почóтного рóду збырáвся в далёкый край, шоб взяты собí цáрство і вырнýтысь.
13. І поклыкавшы дэсэть свойíх чылядныкув, дав йім дэсэть мын і сказáв йім: «Пускáйтэ йіх в оборóт, пóкы я вырнýсь».
14. Алэ пожóнны людэ ёгó госудáрства нынавыдылы ёгó і послáлы слíдом за йім посланцíв, кáжучы: «Ны хóчымо, шоб гэтой був нáшым царéм».
[с. 201]
15. А як вырнýвся, прыйнявшы цáрство, то сказáв, шоб посклыкáлы до ёгó тых чылядныкув, якым вин дав сырыбрó, шоб повíдаты, шо хто з йіх прыдбáв.
16. Прышóв пэршый і сказáв: «Господáрэ! Твоя мына далá мынí дэсэть мын».
17. Вин сказáв ёмý: «Дóбрэ, дóбрый чыляднык! За тóе, шо ты був вíрный в малóму, возьмы пуд свое прáво дэсэть городыв».
18. Прышóв дрýгый і сказáв: «Господáрэ! Твоя мына далá мынí п’ять мын».
19. Сказáв і ля гэтого: «І ты жывы над п’ятьмá городáмы».
20. Прышóв трэтій і сказáв: «Господáрэ! Гóндэ твоя мына, якýю я хавáв, вгорнýвшы в хýстку.
21. Я ж боявся тыбэ, бо ты чоловíк врэдный: бырэш, чогó ны клав, і жнэш, чогó ны сíяв».
22. Господáр сказáв ёмý: «Твойíмы словáмы бýдуть судыты тыбэ, паскýдный чыляднык! Ты вíдав, шо я чоловíк врэдный: бырý, чогó ны клав, жну, чогó ны сíяв.
23. То чомý ж ты ны пустыв могó сырыбрá в оборóт, шоб я, як прыдý, то возьмý ёгó од тыбэ с прыбýтком?»
24. І сказáв тым, шо стоялы: «Возьмíтэ в ёгó мыну і оддáйтэ томý, в когó дэсэть мын!»
25. Тыйі сказáлы ёмý: «Пáне! В ёгó е дэсэть мын».
26. «Кажý вам, шо кáжному, хто мáе, то шэ бýдэ дáно!, а хто ны мáе, то бýдэ забрáнэ й тóе, шо вин мáе.
27. А мойíх вóрогув, якыйі ны хотíлы, шоб я був в йіх царéм, то прывыдíтэ сюды і одлупцюйтэ пырыдо мнóю».
28. Як про гэтэ росказáв, то пошóв дáлэй, направляючысь в Йірусалым.
Ісýс в Йірусалымы