роходження держ. кордонів по міжн.(прикордонним)рікам. 1 страница

Теорія міжнародного права відносить поняття "міжнародні ріки"до родових понять. Можна виділити істотні видові ознаки цьогопоняття. Керуючись такими видовими ознаками, міжнародні рікиподіляють на такі види:багатонаціональні, міжнародні,прикордонні. Багатонаціональними прийнято вважати ріки, що не маютьбезпосереднього з'єднання з морем, несудноплавні або судноплавнілише для каботажного плавання між пунктами прибережних держав, і вїх використанні заінтересовані виключно прибережні держави. Definitio: Каботаж (франц. cabotage) 1) судноплавствопоблизу берегів, уздовж узбережжя (між портами однієї держави); 2)флот прибережного плавання. Міжнародними називають ріки, що мають судноплавне з'єднання зморем. Через географічні особливості їх використовують дляміжнародного судноплавства як прибережні, так і інші державивідповідно до встановленого міжнародноправового режиму. Останнійістотно полегшує сучасне господарське використання рік для промислових, сільськогосподарських, санітарних, побутових та іншихпотреб.
46.Правовий режим Арктики.Арктика - північна поялрна область земної кулі,що обмежена північним полярним колом і включає окраїни материків Євразії та Північної Америки і майже весь Північ. льодовитий океан (крім сходу і півдня Норвезького моря) з усіма його островами(крім прибережних островів Норвегії,що зазнають впливу Південно-Атлантичної течії і Тихого океану.Триває процес формування правового статусу Арктики.Нині він базується на нормах МП і національного законодав. арктичних держав (Данії,Ісландії, Канади, Норвегії,Росії,СІІІА,Фінляндії,Швеції).На відміну від Антарктики,не існує міжнародно-правового акту,який визначав би правовий статус арктичного регіону загалом. Конвенція ООН з морського права 1982 р. надає прибережним державам право прий-мати закони і правила щодо запобігання забрудненню морського середовища та його збереження у покритих льодом райо-нах завширшки не більше як 200 миль. Останнім часом дедалі ширшої підтримки набуває погляд на Арктику як на особи-вий регіон,що потребує загально міжна-родного правового захисту.У 1990 році створено неурядову організацію – Міжнародний арктичний науковий комітет, метою якого є об'єднання зусиль світової громадськості у вирішенні комплексу нау-кових проблем регіону.У 1996р. створено представницьку регіональну міжнародн. організацію - Арктичну раду, учасниками якої можуть стати і неарктичні держави.

54.Правовий режим Чорноморських проток.Протоки, правовий режим яких регулюється спеціальними міжнародними угодами (Чорноморські протоки, Балтійські протоки і т.д.).

Географічно Чорноморські протоки не існують. Під Чорноморськими протоками розуміють Босфор, Дарданелли і з'єднуюче їхнє Мармурове море. Через ці протоки здійснюється вихід із Чорного моря в Середземне, і тому вони є важливими морськими шляхами для держав, розташованих у басейні Чорного моря. Найважливіше значення мають Чорноморські протоки і для України, що має міцний торговий флот, яка веде інтенсивну торгівлю через, свої морські порти і що надає їх для торгівлі іншим країнам. Крім того, Україна має і військово-морський флот, а також ряд військово-морських баз, що здатні у своїй сукупності впливати на політичну і військову обстановку в Чорному і Середземному морях.

55.Договір Монтрьо.Договір з відкритого неба Визначаються право Держави-учасниці Договору проводити певну кількість спостережних польотів над територіями інших Держав-учасниць (активна квота) та зобов'язання Держави-учасниці приймати певну кількість спостережних польотів над своєю територією (пасивна квота).

Договір Монтрьо.Згідно з Конвен-цією про Чорноморські протоки (1936р.,Монтрьо,Швейцарія) передбачається обмеження для проходу в мирний час військових кораблів нечорноморських держ.загальний тоннаж військових кораблів усіх чорноморськ. держ.,що знаходяться в транзиті через протоки не повинен перевищувати 15 тис. тонн,а їх загальне число не повинно переви-щувати 9. Загальний тоннаж всіх військових кораблів нечорноморських держ.,що знаходя-ться в Чорному морі не повинен перевищува-ти 30 тис. тонн.Військові кораблі нечорно-морських держ. проходьть через протоки з повідомленням за 15 діб і можуть знахо-дитися в Чорному морі не більше 21 доби.

47.Міжнародний-правовий режим Антарктики.Антарктика-південна полярна область земної кулі,що включає материк Антарктиду і океанічний простір з дрібними, прилеглими до неї островами.У 1959р.було укладено Міжн. договір про Антарктику,який визначив міжн.- правовий режим Антарктики лише в мирних цілях і свободи наукових досліджень і вона не повинна стати ареною міжнар. розбіжностей.Хоч Антрактида використовується тільки в мирних цілях і на її територ. забороняється”будь-які заходи військового характеру такі,як створення військових баз і укріплень,проведення маневрів,а також випробовування будь-якої зброї”,договір, як зазначено в ст.1 „не перешкодає використання військового персоналу або оснащенню для наукових досліджень чи для будь-яких ін.мирних цілей.Арктика—частина земної кулі, обмежена Північним полярним колом, що включає у себе околиці материків Євразія і Північна Америка,а також Північний Льодовитий океан.Арктика національно привласнена, її територія поділена між США,Канадою,Норвегією і Росією на полярні сектори. Система північних полярних секторів установилася з ініціативи Канади і СРСР,що володіють найбільшими приполярними узбережжями, їхньою верхньою точкою є Північний полюс, а точками основи — виходи національного кордону до морського узбережжя Північного Льодовитого океану.Водночас США не розділяють позицію Канади і СРСР у відношенні Арктики і продовжують виступати проти секторальної системи і в даний час.Такої ж позиції дотримується Норвегія.Обидві держави думають,що за межами територіальних вод в Арктиці повинні діяти свободи відкритого моря. Данія, будучи сувереном Гренландії,схиляється до точки зору США і Норвегії.У районі Арктики встановлене вільне судноплавство,крім того,можливі стоянки військових підводних кораблів,що мають ядерну зброю. Північний морський путь, що проходить уздовж арктичного узбережжя Росії,є головною національною комунікацією в Росії.Приполярні держави встановлюють дозвільний порядок ведення господарської діяльності в районі Полярного кола, правила охорони навколишнього середовища і т.п.Договір про Шпіцберген 1920 року встановлює статус цього, розташованого в Арктиці архіпелагу. Відповідно до договору Шпіцберген (Свальбард) є демілітаризованою і нейтралізованною територією, що знаходиться під суверенітетом Норвегії. Договором також передбачається вільний доступ на острови і води архіпелагу громадян усіх держав-учасниць договору для проведення господарської, наукової або іншої діяльності.Новий імпульс співробітництву арктичних держав і усього світового співтовариства з арктичних питань був даний у вересні 1996 року, коли 8 арктичними державами (Данія, Ісландія, Канада, Норвегія, Росія, США, Фінляндія, Швеція), на основі підписаної в Оттаві (Канада) декларації, була створена нова регіональна міжнародна організація — Арктична Рада.Відповідно до статутних документів її цілями є:— здійснення співробітництва, координації і взаємодії арктичних держав при активній участі корінних народів Півночі й інших жителів Арктики із загальноарктичних питань;— контроль і координація виконання екологічних програм;— розробка, координація і контроль за виконанням програм стійкого розвитку;— поширення інформації, заохочення інтересу йосвітніх ініціатив із питань, пов'язаних з Арктикою.Неарктичні держави можуть брати участь у діяльності Арктичної Ради в якості спостерігачів. Україна,що має свої інтереси в Арктиці, як велика морська інаукова держава, повинна використовувати потенційніможливості цієї організації з метою створення новогоправового режиму в цьому регіоні, який би враховував і її законні інтереси.

53.Прилегла зона.Прилегла зона—це пояс морських вод, що прилягає до територіального моря, у межах якого прибережна держава має право здійснювати контроль із метою недопущення порушень визначених правил (митних, фіскальних (податкових), імміграційних або санітарних). Прилегла зона також установлюється з метою реалізації покарання за порушення таких правил у межах території або територіальних вод прибережної держави.За своєю юридичною природою прилегла зона—це частина відкритого моря, але зі спеціальним режимом. Тому обидві зазначені конвенції містять положення про суто цільовий характер прилеглої зони. Вона встановлюється тільки для запобігання прибережною державою порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів і правил, тобто, у точно визначених цілях, і розширення цих цілей, виходячи зі змісту положень конвенцій, неприпустимо. Отже, прилегла зона може бути тільки чотирьох видів: митна; фіскальна;імміграційна;санітарна.За Конвенцією про територіальне море і прилеглу зону 1958 року ширина прилеглої зони не може перевищувати 12 морських миль від тих же вихідних ліній, від яких відміряється і територіальне море. Іншими словами, право на прилеглу зону мають ті держави, територіальне море яких менше 12 миль.

48.Правовий режим космічного простору.Космічний простір-простір,що простягається за межами атмосфери.Іноді розглядають не космічний простір у цілому(Космос),а ті його частини,що характеризують дуже різними властивостями-навколоземний космічний простір,міжпланетний простір, міжзоряний простір.Рішенням Міжн. авіаційної федерації (ФАІ) умовно прийнято вважати польоти космічними у тому разі,якщо висота їх не менше 100 км.Основним принцпом.що визначає правовий режим космічного простору і небесних тіл,є те,що „космічний простір,включаючи Місяць та ін. небесні тіла,не підлягають націон.присвоєнню ні шляхом проголо-шення на них суверенітету,ні використання або окупації,ні будь-якими ін. засобами.(ст.2 Договору про Космос).Таким чином космічний простір є вільним і відкритим для дослідження і викорис-тання усіма держ.на нього не поширюється держ.суверенітет.Правовий режим косм.простору регулюється Статутом ООН;Декларацією про принципи МП,що стосується дружніх відносин і співробітництва держ.від 24.10.1970р.;Угодою про діяльність держ. на Місяці та ін.небесних тілах від 5.12.1979р.;Договором про Космос від 10.101967р.У правовому відношенні космічний простір являє собою явище цілком нове і питання про його правовий статус і режим використання постало одночасно із запуском у 1957 р. першого штучного супутника Землі.На космос відразу ж почали поширюватися положення ряду основних принципів сучасного міжнародного права з урахуванням його специфіки.У 1967 році був укладений Договір про принципи діяльності держав щодо дослідження й використання космічного простору,включаючи Місяць та інші небесні тіла.Відповідно до ст. І даного Договору,"космічний простір,включаючи Місяць та інші небесні тіла,відкриті для дослідження і використання всіма державами без будь-якої дискримінації на основі рівності і відповідно до міжнародного права при вільному доступі у всі райони небесних тіл".Відповідно до ст. Ill Договору,вся діяльність у космосі повинна здійснюватися відповідно до міжнародного права, включаючи Статут ООН.У розвиток положень Договору по космосу в 1979 р. була укладена угода про діяльність держав на Місяці й інших небесних тілах.У цій угоді названі об'єкти і їхні ресурси були оголошені (вперше в міжнародному праві) "спільною спадщиною людства".У цих і ряді інших документів щодо космосу були сформульовані основні принципи космічного права.З огляду на їхній зміст, і особливо, на оголошення Місяця та інших небесних тіл спільною спадщиною людства, можна стверджувати, що тепер увесь космічний простір розглядається як спільна спадщина людства, у якій панує сучасне міжнародне право.До складу території зі змішаним правовим режимом входять простори, що лежать за межами державної території, але в яких дія міжнародного права обмежена.Це особливі правові категорії просторів, правовий статус яких і режим використання визначається своєрідним компромісом між положеннями сучасного міжнародного права і суверенними правами окремих держав.Найбільшою мірою це стосується таких категорій морських просторів, як континентальний шельф і виняткова морська економічна зона.

61.Міжнародні канали.Міжнародні морські канали-це штучні водні шляхи, які використ. для міжн.судноплавства.Як штучні споруди, вони становлять невід'ємну частину володінь держави, по тер-рії якої їх прокладено, і, звичайно, перебуввють під її суверенітетом.Морські канали, що з'єднують відкриті моря і викорпст для міжн. судноплавства, мають статус міжнародних.Прав. режим міжн морських каналів визнаєтъся міжн угодами і внут. актами держави, тер-рією якої вони проходять.Сучасні морські канали побудовані на т-ріях держ. під їхнім суверенітетом.Однак для деяких морських каналів в силу їхнього великого значененя для міжн. мореплавст. були встановлені міжн- правов.режими,зокрема для Суецького, Панамського,Кільського та Коринфського.

63.Повітряний простір як територія.Міжнародний повітряний простір охоплює простори, розташовані над водною поверхнею за межами територіальних вод прибережних держав, а також простір над сухопутною та водною територією Антарктиди. Міжнародна практика виходить із того, що верхня межа повітряного простору не повинна перевищувати 100-110 км над рівнем океану, що можна вважати звичаєво-правовою нормою.Повітряний простір держави становить териториторію заповнену повітрям. Вперше він був закріплений Паризькою конвенцією 1919р. про врегулювання повітряної навігації, яка визнавала повний суверенітет держав над повітряним простором над їх сухопутною територією та територіальним морем.

50.Поняття та джерела міжнародного морського права.Міжнар. морське право-галузь МП,що містить принципи і норми,які встановлюють режим морських просторів і регулюють відносини між суб'єктами МП у зв'язку з діяльністю,що здійснюється у Світовому океані.Міжнар. морське право складається із звичаєвого МП та конвенційного МП,основу якого становлять:Конвенція про територіальне море і прилеглу зону 1958р.,Конвенція про відкрите море 1958р;Конвенція з морського права 1982р. Міжнар. морське право регламентує правовий режим внутрішніх морських вод,територільного моря,прилеглої зони,відкритого моря, регулювання промислів,економічної зони,проток,що використовуються для міжнар. судноплавства,вод держав-архепелагів, міжнародн. каналів, континентал. шельфу,морського дна за межами континент шельфу.Принципи:свобода судноплавства, риболовства, прокладення підводних кабелів і трубопроводів ,польотів над відкріпим морем.Міжнародне морське право—це галузь міжнародного права,що регулює дослідження і використання просторів Світового океану, його дна і ресурсів у мирних цілях,а також польоти літальних апаратів у повітряному просторі над Світовим океаном.Отже, основним об'єктом міжнародного морського права є Світовий океан і складові його простори і ресурси,в ефективному зв'язку з діяльністю суб'єктів міжнародного права—держав і їхніх об'єднань—міжнародних організацій і органів, наділених певними правами й обов'язками в сфері дії морського права.І Конференції ООН з морського права полягає,по-перше,у тому,що вона була першим найважливішим етапом кодификації сформованих на той час звичаєвих норм про режим морських просторів і про різноманітні види використання Світового океану, і, по-друге, у тому, що на ній були розроблені в порядку прогресивного розвитку міжнародного права нові норми,що надалі одержали широке міжнародне визнання.У ході конференції вдалося кодифікувати ряд загальновизнаних принципів і норм міжнародного морського права:принцип свободи відкритого моря,що включає свободу судноплавства,рибальства,прокладки морських кабелів і трубопроводів,польотів над відкритим морем;право мирного проходу через територіальне море; принцип реального зв'язку між судном і державою прапора;про режим континентального шельфу та ін.Але на І Конференції не вдалося вирішити питання про максимальну ширину територіального моря і рибальської зони за його межами. Мета II Конференції ООН з морського права, скликаної в Женеві в 1960 році, полягала в розробці міжнародно-правових норм із питань, не вирішених на І конференції. Проте через виниклі розбіжності між учасниками II Конференції з морського права вирішити на ній ці питання не вдалося,тому що одні держави виступали за трьохмильний ліміт,інші—за шестимильний,треті—дванадцятимильний.І це не дивовижно,тому що мова йшла про межу території держав,що мають морське узбережжя.Конвенція ООН з морського права 1982 року є основним джерелом сучасного міжнародного морського права.

51.Види морських просторів.Простори морів і океанів нашої планети з міжн.-правов. точки зору поділяються на:1)простори,що перебувають під суверенітетом різних держ. і утворюють їх територію;2)простори, на які не поширюється суверенітет жодної з них. До перших відносять:внутрішні морські води(акваторії портів, море повністю оточене сушею однієї і тієї самої держ.,морські бухти,лимани, затоки; територіальне море);До других відкрите море;виключна економічна зона.Внутрішні морські води є частиною території відповідної держави, на яку поширюється її суверенітет і юрисдикція в повному обсязі.Правовий режим внутрішніх морських вод регулюється Конституцією України, Кодексом торгового мореплавання України,ЗУ «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 року й інших законодавчих актів,а також нормативно-правовими актами підзаконного характеру.Територіальне море(територіальні води)—це морський пояс,розташований уздовж берега або безпосередньо за внутрішніми морськими водами прибережної держави і розташований під її повним суверенітетом.Прилегла зона—це пояс морських вод,що прилягає до територіального моря,у межах якого прибережна держава має право здійснювати контроль із метою недопущення порушень визначених правил(митних,фіскальних(податкових),імміграційних або санітарних).Конвенція ООН з морського права 1982 р. установила, що положення Частини VII («Відкрите море») застосовуються до всіх частин моря,що не входять ні у виняткову економічну зону,ні в територіальне море або внутрішні води якої-небудь держави, ні в архіпелажні води держави-архіпелагу (ст. 86).Континентальний шельф—це затоплена морем частина материкової території.Морське дно за межами континентального шельфу й економічної зони є територією з міжнародним режимом і утворює міжнародний район морського дна.Інститут виняткової економічної зони є нововведенням у міжнародному морському праві.Його поява безпосередньо пов'язана з роботою 6-ї сесії III Конференції ООН з морського права.Протоки відіграють важливу роль у міжнародному мореплаванні, створенні єдиної системи морських шляхів.Протока—це природний морський прохід,що з'єднує райони того самого моря або моря й океани між собою.Питання про правовий статус вод архіпелагу—морських вод,що з'єднують сухопутні території держав,розташованих винятково на островах,виникло й актуалізувалося в 60-і роки XX сторіччя в зв'язку з тенденцією, що намітилася,ряду держав-архшелапв в односторонньому порядку підпорядкувати ці води своєму контролю на шкоду традиційній практиці використання таких вод для цілей іноземного судноплавства,рибальства, прольоту літаків,прокладки кабелів і т.д.

52.Поняття та правовий режим територіального моря.Морська смуга.розташована вздовж берега,а також внутрішніх морських вод називається територіальним морем.На цю морську смугу певної ширини поширюється суверенітет прибережної держ.Зовнішній кордон територіального моря є морським кордоном прибережної держ.Положення про поширення суверенітету прибережної держ.над територ.морем міситься у ст.1,2 Конвенції про територ.море і прилеглу зону 1958р. і в ст.2 конвенції ООН з морського права 1982р.Нормальною вихідною лінією для виміру ширини територ.моря є лінія найбільшого відливу вздовж берега.Держ. може встановити ширину територ.моря,що не перевищує 12 морських миль.Кожна держава має право встановлювати ширину свого територіального моря до межі, що не перевищує 12 морських миль. Зі 134 прибережних держав 78 держав установили.12-мильну.зону(утомучисліРосія,Польща,Україна,Болгарія,Румунія,Куба,Франція,Іспанія,Португалія та ін.),5 держав—у 6 миль ( у тому числі Греція,Туреччина та ін.),2 держави—у 4 милі(Норвегія і Фінляндія), 20 держав—3 милі(у тому числі Великобританія,ФРН,Нідерланд,Данія,Австралія та ін.).Водночас є держави, що встановили в односторонньому порядку ширину територіальних вод, що перевищують ліміт, установлений Конвенцією ООН по морському праву 1982 року. Так,наприклад,Ангола встановила ширину територіальних вод у 20 миль,Нігерія і Того—ЗО миль,Гамбія,Танзанія,Камерун, Мадагаскар—50 миль,Мавританія—70 миль.Є і більш великі претензіїї,які міжнародне право засуджує.Існують три основних способи відліку територіальних вод:1.від лінії найбільшого відливу уздовж берега прибережної держави;2.якщо берегова лінія звивиста або порізана чи поблизу берега є ланцюг островів, може застосовуватися метод прямих вихідних ліній, що з'єднують найбільш виступаючі в море точки берега й островів;3.від внутрішніх морських вод.

67.Правовий статус повітряного судна.Правовий статус повітряного судна визначається його національною приналежністю, реєстрацією судна в державному реєстрі, характером власника судна і характером використання судна. В цьому плані принципове значення має поділ суден на цивільні і державні. Державні, у свою чергу, поділяються на судна, що перебувають на комерційній службі, і на судна, що знаходяться на державній некомерщйній службі (урядові, військові, митні, поліцейські та ін.).

56.Архіпелажні води правовий режим.Об'єктом міжнародно-правової регламентації явилися води архипелагув—морські простори держав-архіпелагів,обмежені прямими вихідними лініями,що з'єднують найбільш видатні точки найбільш віддалених островів і рифів архіпелагу, що осихає. У межі таких вихідних ліній включаються головні острови і район, у якому співвідношення між площею водної поверхні і площею суші, включаючи атоли, складає від 1:1 до 9:1.Довжина таких вихідних ліній не повинна перевищувати 100 морських миль,проте припускається,що до 3% від загального числа вихідних ліній, що замикають будь-який архіпелаг, можуть перевищувати цю довжину до максимальної довжини в 5 морських миль.У відповідності зі статтею 53 Конвенції держава-ар-хіпелаг управі встановлювати морські і повітряні коридори з метою «безперервного і швидкого проходу іноземних суден і прольоту іноземних літальних апаратів над ними».Якщо держава-архіпелаг не встановила таких коридорів, то для забезпечення безперешкодного проходження (прольоту) через води архіпелагу(або над ними)можуть бути обрані шляхи, звичайно використовувані для міжнародного судноплавства (польотів).Встановлений конвенцією статус вод архіпелагу одночасно не відміняє існуючі угоди і традиційні права на рибальство й існуючі підводні кабелі.Архіпелажні води, поняття, правовий режим. "Архіпелаг" означає групу островів, включаючи частини островів,об’єднуючі їх води і ін.природні утворення,які настільки тісно взаїмоповязані,що такі острови,води і ін. природні утворення складають єдине географічне,економ. і політ. ціле або історич-но вважаються такими.Правовий статус архіпелажних вод, повітряного простору над архіпелажними водами, а також дна і його надр.1.Суверенітет держ.-архіпелага розпов-сюджується на обмежені архіпелажними вихідними лініями, проведеними в відповідності зі ст.47 Конвенції ООН про морське право,води,які називаються архіпе-лажними водами.незалежно від їх глибини чи відстані від берега;2.Вказаний суверенітет розповсюджується на повітряний простір над архіпелажними водами,а також на їх дно і надра,рівно як і на їх ресурси;3.Режим архі-пелажного проходу по морським коридорам, встановлюється в Загальній частині,в ін. відношеннях не зачіпає статус архіпелажних вод,включаючи морські коридори чи здійс-нення держ.-архіпелагом свого суверенітету над такими водами,повітряним простором над ними, дном і його надрами і їх ресурсами; 4.Якщо частина архіпелажних вод держ.-архіпелага лежить між двома частинами безпосередньо прилягаючої держ,існуючі права і всі ін. правомірні інтереси,які традиційно здійснювались цією останньою держ. в таких водах,і всі права,передбачені угодою між цими держ. зберігаються та поважаються.

57.Виключна економічна зона та континентальний шельф.Континентатьний шельф -вирівняна частина підводного краю матери-ків,що прилягає до берегів суші і характери-зується спільною з нею геологічною будовою. Зовнішній кордон підводного краю материка встановлюється за межами 200 морських миль від берега.Відповідно до Конвенції про морське право 1982р.,зовнішній кордон кон-тинентального шельфу в районах широкого підводного материкового краю не може встановлюватись дальше, ніж за 350 морських миль від вихідних ліній.На континент. шельф поширюються суверенні права прибережної держави, без її безпосередньої згоди ніхто не має права здійснювати розробку,розвідку і видобуток природшх багатств шельфу.Правов. режим континентал. шельфу регулюється Женевською конвенцією про територію моря і прилеглу зону 1958р. і внутрішнім законод. держав.Відповідно до конвенції держави здійснюють над шельфом суверенні права тільки з метою розвідки і розробки його національних багатств. Води над шельфом продовжують залишатися відкритим морем, тобто знаходитеся у загальному користуванні держав.Виключна економічна зона це простори за межами терит.моря.Конвенція 1982р.передбачає право ін.держ. за певних умов брати участь.у промислі живих ресур-сів,однак після згоди прибережної держ. Пибережні держ мають право створення штучних островів,установок споруд, наукових досліджень та збереження морського середовища.

58.Вікрите море:поняття,правовий режим, основні принципи.Простори морів і океанів,які знаходяться за межами терито. моря і не входять до складу територ. ходної з держ.називається відкритим морем.І хоч окремі простори (прилегла зона,виключна економ.зона) мають різний правовий режим, всі вони не підлягають держ. суверенітету. Положення про режим відкритого моря закрі-плені в Конвенції про відкрите море 1958р. У ній йшлося.що ніяка держ. не має права претендувати на підпорядкування будь-якої частини відкритого моря своєму суверенітету. Конвенція 1982р.внесла у правовий режим відкритого моря низку значних змін. Вона надала прибережним держ. право встановлювати за межами територ.моря в прилеглому до неї районі відкритого моря виключну економ.. зону шириною 200 морських миль,в якій визначається суверенні права прибережної держ.на розвідку і розробку природн. ресурсів зоии.Основні принципи: а)свобода судноп-лавства;b)свобода польотів; c)свобода прокла-дати подводні кабелі і трубопроводи; d)свобода створювати штучні острови і ін.поруди,які зводяться у відповідності з МП; c)свобода риболовлі;f)свобода нукових експериментів.

59.Правовий режим суден в відкритому морі і в іноземних портах.Кожна держ.встановлює умови надання націонал. своїм суднам, реєстрації на її території та право плавати під її прапором.Судна мають національність тієї держ.під прапором якої вони мають право плавати.Кожна держ. иадає відповідні документи суднам,яким вона надала право плавати під її прапором.Судно повинно плавати під прапором тільки однієї держ.,крім випадків прямо передбачених міжн. договорами чи Конвенц. про морське право.,і підпорядковується виключно її юрисдикції у відкритому морі.Судно не може змінити свій прапор під час плавання чи стоянки при заході в порт,крім випадків переходу права власності чи зміни реєстрації.Судно, яке плаває під прапорами двох або більше держ. користує-ться ними по зручності не може вимагати визнання ні однієї із відповідних націона-льностей ін. держ.і може бути прирівняно до суден,які не мають національності.

60.Міжнародний район морського дна.Дно відкритого моря (deep sea bed) належить до спільного спадку людства і не може експлуатуватися в односторонньому порядку. Багатьом ззахідним держ.ця ідея спільного спадку людства не подобається і це є однією з головних причин,чому вони не ратифікували Конвенцію з морського права 1982р. термін «Район» означає дно морів і океанів і його надра за межами національної юрисдикції. Виділення в просторах відкритого моря зони, що має юридичний статус міжнародного району морського дна стало найважливішою новелою в міжнародному морському праві.Питання про встановлення режиму Району виник із досягненням технічних можливостей розробки глибоководних покладів природних ресурсів.Оскільки національна юрисдикція прибережних держав у Світовому океані в юридичному смислі поширюється на морське дно і його надра в межах континентального шельфу, межами Району є зовнішні межі континентальних шельфів прибережних держав, іншими словами, це продовження дна і надр глибоководних районів морів і океанів за межами континентальних шельфів прибережних держав.Конвенції ООН з морського права встановлює, що жодна держава не може претендувати на суверенітет або здійснювати суверенні права стосовно будь-якої частини Району і його ресурсів. Район оголошений Конвенцією «загальною спадщиною людства».Це означає, що права на ресурси Району належать усьому людству, від імені якого діє Міжнародний орган з морського дна.