роцедура оцінки вартості виробництва проекту.

ü визначити витрати матеріалів ( ) за табл. 1:

Таблиця 1

Розрахунок витрат матеріалів

Матеріал	Вартість одиниці вимірювання, грн..	Витрати матеріалів	Вартість витрат, грн.
Усього

 

ü визначити вартість витрат на електроенергію ( ) під час роботи:

Е=Р t, де

Е – спожита електроенергія (кВт год.);

Р – потужність споживача електроенергії (Вт);

t – тривалість роботи споживача електроенергії (год.);

= 0,25 Е, де

-- вартість спожитої електроенергії;

0,595 -- вартість тарифу на електроенергію ( );

ü здійснити розрахунок оплати праці ( ) на підставі, що оплата працівника 3-го розряду (з 01.12.16) 1615 гр в місяць здійснюється погодинно з розрахунку 8-годинного робочого дня, 22робочих дня (рд) в місяць

 

, де

--тривалість виконання робіт з виготовлення виробу (год.);

ü визначити величину податку на заробітну плату ( ), який складає 15% від заробітної плати

=0,15

ü визначити амортизаційні відрахування на інструменти та обладнання за табл. 2

Таблиця 2

Амортизаційні відрахування на інструменти та обладнання

Інструменти і обладнання	Вартість, грн	Час зносу обладнання, грн	Амортизаційні відрахування, грн

 

,де

-- величина амортизаційних відрахувань на 1 робочу зміну (6 год.), (грн.);

0,1 – коефіцієнт, що враховує 10% від собівартості обладнання;

В—вартість обладнання, (грн.);

N—час зносу обладнання в днях;

ü визначити загальну собівартість виготовлення виробу

ü визначити величину прибутку (П) внаслідок реалізації виробу в межах 10-25% від собівартості виробу

П=(0,1-0,25) С

ü визначити договірну ціну ( ) реалізації виробу

ü визначити рентабельність проектованого виробу

Загальний підхід полягає створенні електронної таблиці в ком­п'ютерному табличному редакторі, яка дасть можливість досліджу­вати вплив ключових параметрів на вартість проекту починаючи із простої моделі та поступово її ускладнюючи. Це дослідження реко­мендується проводити в такому порядку:

· визначити вартість елементів виробництва;

· створити електронну таблицю для визначення вартості виготовлення продукції;

· розрахувати розмір усіх витрат на комерціалізацію проекту;

· доповнити електронну таблицю відсутніми витратами по проекту;

· дослідити чутливість вартості проекту до ключових параме­трів.

Слід пам'ятати, що за допомогою сучасного програмного забез­печення легко розробити доволі складні моделі, здатні давати кон­кретний результат навіть при суперечливих даних. Основними джерелами даних можуть бути:

· відомості про аналогічні вироби. Зібрана по кри­хтах інформація може стосуватися матеріалів, компонентів, вузлів, дизайну, характеристик продуктивності;

· виробники та постачальники обладнання, які, зазвичай, із готовністю надають інформацію про його ціни й робочі характеристики. Іноді така інформація доступна через рекла­мні матеріали та Інтернет-сторінки компаній;

· компанії, що постачають матеріали й обладнання є природ­нім джерелом інформації про склад, специфікацію, ціни, знижки тощо. Коли вимоги до матеріалів не відповідають зазначеним даним у прайс-листах, постачальники часто мо­жуть надати розцінки або надійні калькуляції на ці матеріа­ли.

Загалом, підхід до оцінки собівартості виробництва проекту можна здійснити шляхом послідовних дій:

1). Скласти виробничу схему проекту, позначивши на ній зв'язки між етапами.

2). Для кожного етапу перерахувати всі чинники, які можуть вплинути на вартість. Вирішити, що відомо, а про що потрі­бно довідатися з інших джерел.

3). Там, де можливо, потрібно знайти інформацію про вартість, зробити обґрунтоване припущення, переконатися, що не вводите себе в оману, недооцінюючи реальну вартість.

4). Створити комп'ютерну великомасштабну таблицю (напри­клад, в Microsoft Excel, щоб змоделювати вироб­ничу схему та витрати). Переконайтеся, що вона дає розумні відповіді.

5). Якщо собівартість трохи вища або дуже близька до очікува­ної ціни продажу, то це є підставою для продовження робо­ти.

6). Якщо вартість набагато нижча за очікувану ціну продажу, можливо упустили щось не враховано або не дооцінено. Необхідно повторно перевірити розрахунки.

7). Продовжити аналіз виробничої схеми, ускладнюючи її від­повідно до збільшення знань про процес. Там, де можливо, варто замінити оцінки реальними даними.