На основі теоретичних знань з даної теми
План та організаційна структура занять
Підготовчий етап(1 година 20 хвилин).
1. Організаційні заходи (10 хвилин).
2. Визначення мети (10 хвилин).
3. Контроль наявного рівня знань, навичок та вмінь (60 хвилин)
Методами контролю та навчання є індивідуальне усне та письмові опитування, тестування II та III рівнів.
Матеріалами методичного забезпечення заняття є питання тести III-IV рівнів, матеріали „КРОК-3".
Основний етап (3 години 30 хвилин)
1. Засвоєння матеріалів теми
2. Оволодіння навичками діагностики терапії, надання
невідкладної допомоги
3. Розбір хворого за тематикою заняття, самостійна робота інтернів зхворими..
Методами контролю та навчання є професійний тренінг професій навичок та вмінь.
Матеріалами методичного забезпечення заняття є питання, ситуаційні задачі, слайди, таблиці, малюнки, витяги з історії хвороби, результати інструментального дослідження, орієнтовні карти з відповідної тематик хворі тощо.
Заключний етап (35 хвилин)
1. Контроль та корекція професійних вмінь та знань (35 хвилин) темою заняття.
Підведення загального підсумку заняття та домашнього завдання ( 20 хвилин)
1. Тема практичного заняття:«Внутрішньоутробна гіпоксія. Асфіксія новонароджених»
2. Актуальність теми.Знання питань патофізіології гіпоксичних станів має значення для надання адекватної допомоги новонародженим під час пологів, подальшого спостереження та лікування вказаного контингенту дітей. Проблема респіраторного дистрес-синдрому є надзвичайно актуальною. Про це свідчить велика частота тяжких захворювань серед дітей, стан яких на час народження оцінювався за шкалою Апгар нижче ніж 5 балів. Частота респіраторного дистрес-синдрому перевищує 50 % від числа новонароджених, що супроводжується несприятливим прогнозом, особливо серед недоношених дітей.
Цілі заняття
3.1. Загальні цілі:
Уміти діагностувати наявність внутрішньоутробної гіпоксії, асфіксію в новонароджених, призначати етіопатогенетичне лікування, проводити профілактику цієї патології.
3.2. Виховні цілі:
Ознайомитися з внеском вітчизняних вчених у вивчення проблем перинатології, вміти пояснити рідним новонародженого необхідність своєчасності діагностики, лікування, диспансеризації, профілактики патологічних станів у їх дитини.
Конкретні цілі
- знати:
1. Патронаж новонародженого.
2. Методи діагностики патології періоду новонародженості.
3. Основні клінічні прояви захворювань у новонароджених дітей.
4. Антенатальну профілактику їх.
5. Структуру, причини та шляхи зниження смертності новонароджених.
На основі теоретичних знань з даної теми
- оволодіти методиками (вміти):
1. Виявити в анамнезі чинники, які сприяють виникненню патології
2. Діагностувати на підставі даних клініко-інструментальних методів обстеження ознаки патологічних станів у новонароджених.
3. Сформулювати діагноз згідно класифікації хвороб.
4. Матеріали позааудиторної самостійної підготовки (міждисциплінарна інтеграція):
| № п/п | Дисципліна | Знати | Вміти |
| 1 | 2 | 3 | 4 |
| 1. | Попередні: - анатомія - пропедевтика дитячих хвороб - патологічна фізіологія - рентгенологія - неонатологія | Анатомо-фізіологічні особливос- ті різних систем у дітей періоду новонародженості, відповідність фізичного розвитку дитини його віку, дослідження різних органів і систем, оцінку даних об’єктивно- го та додаткових методів дослід- ження з врахуванням морфо-фун- кціональних особливостей, інтер- претацію виявлених змін. | Позначити ці вікові особливості, виявити причини та механізми розвитку ревматично- го процесу, провести клінічну, лабораторну та інструментальну діагностику хвороби. |
| 2. | Наступні: - госпітальна педіатрія - перинатологія | Патронаж новонароджених, кла- сифікацію хвороб періоду ново- народженості, діагностичні кри- терії (основні та додаткові), дані лабораторно-інструментальних методів діагностики, особливості перебігу захворювань у новонаро- джених дітей. | Виявити в анамнезі причини, які сприяю- ть виникненню пато- логії у новонародже- них дітей, розпізнава- ти ранні прояви даної патології, сформулю- вати розгорнутий клі- нічний діагноз згідно класифікації. |
| 3. | Внутрішньо- предметна інтеграція | Диференційну діагностику пато- логічних проявів. | Виявити клінічні та лабораторно-інстру- ментальні ознаки різ- них уражень і проявів хвороб. |
5. Зміст заняття:
Гіпоксія плода
Гіпоксія плода — це патологічний стан, що виникає у відповідь на обмежене постачання кисню внаслідок гострого або хронічного порушення матково-плацентарного кровообігу та гіпоксії вагітної.
В акушерській практиці виділяють такі типи гіпоксії:
1) гіпоксичну гіпоксію, яка трапляється при вагітності та пологах, ускладнених серцево-судинною або легеневою патологією з дихальною недостатністю;
2) гемічну гіпоксію, при якій знижується киснева ємкість крові внаслідок зменшення в ній кількості гемоглобіну, його руйнування (анемічна форма) або інактивації (токсична форма);
3) циркуляторну гіпоксію, при якій кисень не надходить до тканин у достатній кількості внаслідок порушення кровообігу, особливо в системі мікроциркуляції, при цьому окремо відрізняють ішемічну та застійну форми;
4) гістотоксичну, або тканинну, гіпоксію — порушення в системі утилізації кисню, що зумовлено зниженням кількості або активності дихальних ензимів, порушенням водно-електролітного балансу, роз'єднанням процесів окислення та фосфорилювання.
Виділяють також антенатальну, інтранатальну та змішану гіпоксію, коли асфіксія розвивається на фоні внутрішньоутробного кисневого голодування.
До патологічних станів, що призводять до антенатальної гіпоксії, відносять такі:
1. Захворювання матері, що спричинюють гіпоксію в неї та зменшують надходження кисню до плода. Серед них хронічні захворювання дихальної, серцево-судинної систем, зокрема гіпертонічна хвороба, декомпенсація вад серця, ендокринні захворювання (наприклад цукровий діабет), пієло- та гломерулонефрити, кровотечі, тяжка анемія , різноманітні інфекції у II—НІ триместрі вагітності та інтоксикації (куріння, негативні фактори навколишнього середовища тощо).
2. Порушення матково-плацентарного кровообігу: пізні гестози вагітних, переношування, загроза переривання вагітності, плаценти-ти різноманітної етіології.
До факторів інтранатальної гіпоксії відносять:
1. Порушення плацентарно-плодового (пуповинного) кровообігу: справжні її вузли, стиснення, туге обвиття пуповини навколо шиї та інших частин тіла, натягування короткої пуповини, випадіння її петель, притискування петель до стінок пологових шляхів, розрив судин пуповини в разі оболонкового їх прикріплення.
2. Порушення обміну газів через плаценту: передчасне повне та неповне відшарування нормально розташованої плаценти, її передлежання.
3. Неадекватна гемоперфузія материнської частини плаценти: надмірно сильна, слабка або дискоординована пологова діяльність, безводний проміжок більше ніж 24 год, стрімкі пологи (менше ніж 4 год у жінок, які народжують вперше, та 2 год у жінок, які народжують повторно), артеріальна гіпотензія або гіпертензія в матері.
4. Погіршення оксигенації крові в матері: серцева та дихальна недостатність, гостра гіпоксія в матері, шок, анемія тощо.
5. Недостатність дихальних зусиль новонародженого: антенатальне ураження головного мозку, вроджені вади розвитку легень, вплив медикаментозної терапії матері (зокрема анальгетиків або наркозу) тощо.
Важливе значення мають тазові та інші аномальні передлежання плода, передчасні пологи, неправильне вставлення голівки, невідповідність її розмірів до розмірів малого таза матері, застосування вакуум-екстрактора, акушерських засобів у пологах, операція кесаревого розтину (планова та термінова).
Асфіксія новонароджених
Асфіксія новонароджених — патологічний стан, який виникає внаслідок гіпоксії та гіперкапнії плода в анте- або інтранатальний
період і характеризується порушенням функції життєво важливих органів та систем у дитини після народження. Найважливішими біохімічними проявами асфіксії є гіпоксемія, гіперкапнія та патологічний ацидоз. Внаслідок цього в дітей виникають значні зміни в газообміні, гемокардіодинаміці, гемостазі, імунному статусі, обміні речо-[. вин, у центральній нервовій системі, легенях, нирках, травному тракті і, тощо. За тривалістю дії розрізняють хронічну та гостру гіпоксію, а з і; урахуванням періоду її розвитку — антенатальну й інтранатальну; | часто трапляється їх поєднання. Антенатальна гіпоксія частіше буває хронічною, а інтранатальна — гострою.
Постнатальна гіпоксія обумовлена ураженням однієї або декількох ланок системи транспорту кисню. Патологія першого її компонента — !, дихального — пов'язана з легеневими факторами, до яких належать:вади розвитку дихальних шляхів, внутрішньоутробна пневмонія, аспіраційний синдром, пневмоторакс, хвороба гіалінових мембран, і незрілість легень у недоношених дітей (синдром Вільсона—Мікіті), крововиливи в легеневу тканину. Позалегеневі фактори включають атрезію трахеї, м'язову гіпотонію, ураження центральної нервової системи, вроджені вади серця, при яких розвивається легенева гіпертензія та набряк легень.
Циркуляторна гіпоксія в постнатальний період може бути також пов'язана з первинним ураженням серця і судин та екстракардіальними факторами. Первинні ураження серцево-судинного русла : включають вади серця, ендокардіальний фіброеластоз, міокардити, транспозицію великих судин, коарктацію аорти та стеноз легеневого стовбура, дисфункцію синусового вузла та інші серцеві аритмії. Екстракардіальні розлади кровообігу обумовлені порушенням балансу електролітів, підвищеною в'язкістю крові, недостатністю надниркових залоз, що призводить до артеріальної гіпотензії та гіпоперфузії, гіпоксемічного ураження судинорухової функції.
Гемічні варіанти постнатал ьної гіпоксії виникають при анеміях, у дітей з гемолітичною хворобою, при вроджених та медикаментозних гемоглобінопатіях.
Гістотоксична киснева недостатність у новонароджених дітей обумовлена депресією сукцинатдегідрогенази, гамма-гліцерофосфату, оксибутирату і глутамату, які беруть участь в аеробному метаболізмі клітин.