Частина І. Основи гуманітарного розмінування 3 страница

д) Коли сапер розкрив достатньо ознак, щоб бути впевненим, що це міна або ИХО, інформація зазвичай передається наглядачу. Якщо група розмінування виявила, що даний тип може знищуватися дистанційно, сапер може розкрити весь механізм до того, як подзвонить наглядачу.

е) Коли прибуває наглядач, він також вирішує, як провести знешкодження так, щоб гарантувати безпеку та ефективність знешкодження, або як знешкодити знайдений предмет для перевезення його на місце дистанційного знищення. Роззброєння зазвичай включає в себе вилучення підривника, детонатора або посилювача детонатора. На рішення про вибір місця знищення механізму на місці або про пересування його на місце знешкодження може впливати бажання використовувати та території МРС, або бажання на мати поблизу робочих ділянок місць знищення предметів “на місцях”. Деякі осколкові міни можуть бути знешкоджені та переведені для запобігання ризику розповсюдження металевих уламків над робочою ділянкою, де здійснюється знешкодження. Більшість груп знають про існування кількох особливо чутливих мін, які ніколи не повинні знешкоджуватись, та що такі пошкоджені механізми завжди повинні знищуватися на місці. Хоча всі процедури знешкодження несуть в собі ризик, також є невеликий ризик при знищенні на місці. Автори цієї книги радять знищувати міни на місцях до тих пір, доки на з’явиться будь-яка причина зробити це інакше.

Деякі групи розмінування використовують спеціальний гак для того, щоб підняти та повернути міну перед знешкодження. Це робиться за допомогою довгого торосу з безпечної відстані. Багато мін можуть бути наділені елементами не вилучення та мінами-пастками для запобігання розчищенню. Під час дистанційного пересування міни, будь-який механічний пристрій може спрацювати та міна з детонує на безпечній відстані від сапера.

Взагалі, групи розмінування, які знаходяться під керівництвом ООН, виконують знищення мін на місцях в кінці робочого дня. Деякі неурядові організації та комерційні групи виводять своїх саперів та знищують знайдені пристрої на місцях, як тільки виявлять їх.

Автори сподіваються, що більшість груп розмінування (включаючи ті, які знаходяться під керівництвом ООН) певним чином пересувають стандарти ИХО, такі як міни та вилучають підривники зі стандартних осколкових мін, що дозволяє здійснити дистанційне знищення.

 

2.4. Використання метало детекторів відповідно до загрози.

 

Багато застарілих моделей метало детекторів, на які впливають характеристики грунту, до теперішнього часу використовуються у гуманітарному розмінуванні. В залежності від умов, де вони використовувались, ці застаріли розробки були спроможні чітко виявити загрозу. З цієї причини, деякі комерційні компанії та неурядові організації зберігають деякі старі моделі та використовують новітні детектори тільки тоді, коли умови грунту вимагають це.

 

2.4.1. Розтяжки.

 

Розтяжки зазвичай використовуються з осколковими мінами. Розтяжки можуть активізувати міни, коли провід натягнутий або коли провід перерізаний. Міни можуть бути встановлені на обох кінцях розтяжки, таким чином сапери повинні перевіряти обидва кінця. Осколкові міни, які приводяться в дію за допомогою розтяжки також часто встановлюють з ППМ натискного типу навколо них або за проводом. При встановлені осколкова міна та її розтяжка помітні, таким чином ППМ натиску вального типу встановлюються для запобігання пересування ворона та територію та його обеззброєння.

З часом розтяжки можуть заіржавіти, зламатися або згоріти під час лісових пожарів. Пошкоджена розтяжка не є безпечною. Частки розтяжок можуть бути засипані грунтом, що заважає саперам під час пошуку схованих ППМ натиску вальної дії. Кінець проводу, прикріплений до міни, може бути схований під листям і може спрацювати, якщо його торкнутися під час прогулянки. Деякі підривники, які використовуються з розтяжками мін, також натиску вального типу, таким чином до ним треба наближатись дуже уважно, навіть якщо розтяжка самоліквідувалась.

Розтяжки можуть розтягуватись тваринами, які проходять по території, та коли вони попадають у зарості рослин. Будь-яке детонування спричиняє розповсюдження металевих уламків на велику відстань. Безпосередньо одразу після детонації всі уламки знаходяться дуже близько поверхні гранта, але через деякий час вони можуть заглибитись у грунт.

Тренування по виявленню розтяжок зазвичай розпочинається з використання “розвідника” (жорсткого проводу або тонкого кілка) для того, щоб перевірити зарості попереду сапера на глибині 30 см над рівнем грунту. Кілок потім повільно витягається і досліджується будь-який виявлений предмет. Це добре спрацьовує на територіях з невеликою кількістю рослин, але в сильних заростях кілок постійно натикається на підземні перешкоди та процес займає дуже довгий період часу.

У високій траві, деякі групи проводять метало детектором над травою, перед тим, як провести перевірку “розвідником”. Інші групи розповідають, що їх детектори не дають надійних сигналів на розтяжки.

Коли сапер впевнений, що попереду нього немає розтяжок, він може обережно зрізати рослинність та розчистити грунт. Під час цієї роботи, сапер повинен постійно побоюватися підривників мін натяжної дії, які можуть розташовуватись над грунтом. Він повинен проводити детектором над рослинністю до того, як розпочне її зрізати. Удар по підривнику під час зрізання грунту може ініціювати його. Кілька саперів загинули у результаті нещасного випадку, випадково вдаривши по підривнику. Метало детектор може бути використаний для перевірки наявності будь-якого металу, схованого на території.

В останні роки багато груп розробили броньовані машини для зрізання рослинності попереду сапера, що виключає ризик зіткнення з розтяжками. Деякі групи розмінування випускають саперів з легкими магнітами, за допомогою яких вони розчищають поверхню грунту при високій забрудненості осколками.

Магніт використовується після зрізання рослинності перед перевіркою детектором.

Необхідно проведення подальшого дослідження того, чому деякі детектори мають явні труднощі при виявленні розтяжок. Причиною може бути основне технологічне обмеження, тип металу розтяжки, характеристики дизайну детектора, помилка в процесі регулювання детектора користувачем; напрямок, в якому постійно рухають детектором або комбінація одного або більше вказаних моментів. Про це розповідається тому, що навіть спеціально розроблені для пошуку розтяжок детектори не працюють добре.

 

2.4.2. Міни з невеликою кількістю металу.

 

Термін “мінімальний вміст металу” використовується для опису мін, вміст металу в яких настільки малий, що їх тяжко виявити за допомогою металодетектора. В деяких мінах, наприклад РМА-2, єдиною металевою частиною є алюмінієва камера навколо детонатору. Інші, такі як М14, також вміщають запалювальну трубку. Інші також вміщають пружину (тип 72АР) та маленькі металеві наповнювачі у форму кульок (R2M2) (див. мал.. 2.3.).

Важливий тип металу Наприклад, деякі детектори не реагують на хромові пластини. Деякі також мають труднощі при виявлені заіржавілої сталі у старих мінах.

Важлива також глибина залягання металу. Всі метало детектори мають діапазон чутливості, та максимальна глибина виявлення цілі може суттєво зменшуватися при використанні детектора у режимі АС. Більшість ППМ з невеликим вмістом металу не були розроблені для встановлення на великий глибині.

З часом деякі міни уходили глибше у грунт, але більшість з них знаходиться близько до поверхні.

Це не відповідає ПТМ з невеликою кількістю металу. Детонатор у ПТМ більший, чим в ППМ. Деколи чека та пружина також більші, але не набагато. ПТМ можуть бути встановлені набагато глибше, ніж ППМ. Вони були знайдені на глибині 1 м. Деякі метало детектори можуть виявляти металевий корпус ПТМ на такий глибині в легкому грунті. Автору невідомий жоден металодетектор, який був би спроможним виявляти чітко ПТМ з невеликою кількістю металу на такий глибині. МРС роблять це, але невідомо, наскільки точно вони виявляють. Робочі групи Женевського Міжнародного Центру Гуманітарного Розмінування досліджують роботу МРС під час тренувань, що дає можливість виявити їх можливості, підібрати ефективні методи тренування та умови, в яких вони зможуть безпомилково працювати.

 

2.4.3. Осколкові міни.

 

Наявність металевих уламків (зазвичай залізних або сталевих) в осколковій міні роблять процес виявлення за допомогою метало детектора дуже легким. Звичайні осколкові міни POMZ та PMR встановлюються на кілки. Якщо встановлюються на дерев’яні кілки, вони будуть падати. Встановлення на металеві кілки не рекомендують, крім того випадку, коли їх встановлюють в м’якому грунті. Встановлені на кілки, вони помітні неозброєним оком. Якщо вони впали, то видають відмітні ознаки металу на метало детектор. Вистрибуючи осколкові міни, наповнені металевими осколками у металевої капсули, яка може мати пластикову оболонку (як Valmara-69) або мати товсті стінки, які розлітаються на уламки під час ініціювання (так як OZM-4). Часто ці міни встановлюються так, щоб половина корпусу знаходилась над землею. Їх підривник завжди виставлений. Такі міни мають велику кількість відмітних ознак, тому їх дуже легко виявити за допомогою метало детектора.

Див. розділ 2.4.1. “Розтяжки”, де обговорюється використання ППМ натискувальної дії разом з осколковими мінами.

 

2.4.4. Протитранспортні міни.

 

Багато проти транспортних або ПТ мін, які були знайдені по всьому світу — старого виробництва і мають металеві корпуси (такі як ТМ-46 та ТМ-57). Великий сталевий корпус та металевий підривник взагалі дуже легко виявляти на припустимій глибині, навіть у магнітному грунті. Часто ППМ натискувальної дії використовуються для захисту зовнішнього краю (або кожної міни) на ПТ мінному полі. Умовно, 3 ППМ натискувальної дії встановлюються поблизу від 3 сторін від ПТМ. Четверта сторона — це найближча сторона до захисника і вона залишається без міни, таким чином вони можуть наближатись до ПТМ, зберігаючи цілісність мінного поля, коли це необхідно.

Коли протипіхотна фугасна міна розташована близько до великої ПТМ у металевому корпусі, метало детектор може розрізнити цих два предмета і видати різні сигнали, що дає можливість виявити обидві цілі. Якщо ППМ натискної дії — з мінімальним вмістом металу, детектори не можуть розрізнити або виявити найслабкіший сигнал (див. розділ 2.4.2. “Міни з невеликою кількістю металу”).

 

2.4.5. Виявлення глибоко занурених ВНП часів війни.

 

ВНП часів війни можуть бути часто занурені на глибину більшу, чим та, на якій метало детектор може їх виявити. Це може бути обумовлено природними процесами, які можуть наносити землю на верхівку засобу. Найбільш часто ВНП часів війни були первісно встановлені на великій глибині. Можна навести ряд прикладів — від мінометних та артилерійських снарядів до авіабомб.

Більшість звичайних детекторів які використовуються при розмінуванні, мають нормальну робочу глибину виявлення не більше 20 см. Такі детектори спроможні виявляти маленькі металеві предмети, які знаходяться близько до поверхні грунту, вони можуть виявляти великі предмети на більшій глибині, але тільки деякі з них можуть чітко виявляти великі ПТМ у металевих корпусах на глибині, більшій чим 40 см. Коли територія розчищається за допомогою звичайних метало детекторів, глибоко занурені ВНП часів війни можуть бути пропущені.

Підписані контракти по розмінуванню нагадують про це та чітко встановлюють глибину, на якій повинно виконуватись розмінування. В магнітному грунті ця глибина може бути лише 10 см.

Глибше занурені ВНП часів війни не являють собою загрозу для пішоходів, але вони є загрозою для важких механізованих засобів та для будь-кого, хто намагається будуватись на замінованій території. Це також може бути загрозою для фермерів, які планують розрівнювати та перекопувати грунт. Як результат, важливі центри по мінним діям розпочинають розвертати команди “глибинного пошуку” на територіях, де ВНП часів війни викликають велику загрозу. Методи глибинного пошуку зазвичай використовуються тільки після того, як територія була перевірена звичайними методами та була визнана чистою. Це робиться тому, що детектор, призначений для пошуку на глибині, може пропустити маленькі металеві предмети, розташовані близько до поверхні грунту.

Дві технологічні категорії зазвичай використовуються під час глибинного пошуку: “активні” та “пасивні” інструменти. Різниця між “активними” та “пасивними” інструментами полягає в тому, що активний інструмент підживлюється від електромережі, а “пасивний” – від природних джерел живлення (сонця).

Активні інструменти працюють за тим же самим принципом що й металодетектори, які використовують в розмінуванні, але вони мають набагато більший пошуковий елемент може бути 1 м в діаметрі. Чутливість метало детектора падає по мірі віддалення пошукового елемента від цілі. Діапазон виявлення складає приблизно 2 – 3 діаметра пошукового елементу. Проводячи пошуків робота пошуковим елементом більшого діаметру, збільшується максимальна глибина виявлення, таким чином пошуковий елемент, діаметром 1 м має ефективний діапазон виявлення 3 м, але збільшення розміру пошукового елементу також знижує чутливість до виявлення невеликих цілей, тому що великий пошуковий елемент створює магнітне поле над великою територією, яке створює свою особисту енергія та робить невеликі цілі непомітними під час пошуку. Таким чином активний інструмент – це звичайний металодетектор, призначений для пошуку більших металевий цілей на більшій глибині.

Пасивні інструменти — це “магнітометри”, які вимірюють природні магнітні поля на землі. Наявність великого магнітного предмету, такого як бомба в сталевому корпусі, порушує модель цього поля. Так як вони реагують на магнетуди, вони не можуть виявляти немагнітні метали. Користувач проводить детальне вимірювання за допомогою магнітометра та робить заключення про місце розташування та глибину залягання будь-якого магнітного предмету по формі перешкод, які посилаються як “аномально”.

 

Фото 2.2.: Магнітометр. “ сенсори радіометра встановлені на протилежних кінцях вертикальної чорної трубки.

 

Магнітометри не можуть виявляти пластикові міни з тільки мінімальним магнітним вмістом, але можуть виявляти міни зі сталевими корпусами та міни, які вміщують в себе сталеві уламки. Магнітометр може виявляти великі цілі на глибині до 5 м.

Звичайний інструмент для виявлення ИХО називається магнітометром. Речовина, яка у поєднанні із металом утворює сплав, є спеціальним матеріалом, магнітне поле якого дуже чутливе до магнітного поля, яке знаходиться поблизу нього. До складу магнітометру входить малесенький шматочок цього матеріалу.

Лічильник результатів магнітометра має форму метра, який показує позитивні та негативні значення. Показник природного поля землі змінюється від 25000 до 50000 пТ в залежності від вашого місцезнаходження. Якісний детектор по виявленню ИХО має чутливість більше 1 пТ, тому будь-які аномалії виявити важко.

Магнітометри по виявленню ИХО мають 2 сенсори, які під’єднані у протилежних напрямках на кожному кінці труби на відстані приблизно 0,5 м.

Однорідні поля, які впливають однаково на обидва сенсора, не дають сигналу. Тільки поля, які сильніше впливають на один кінець труби, можуть бути причиною появи сигналу на другому кінці. Цей механізм відноситься до “градіометру”. Користь його полягає в тому, що постійна основа поля землі пересувається, внаслідок чого радіометр може з легкістю виявити аномалії.

Також для виявлення ИХО в розпорядженні є метало-лужні магнітометри. Ці інструменти використовують невеликий спектр випаровувань калію або цезію, які є дуже сприйнятливими до магнітного поля. У авторів немає досвіду роботи з цими інструментами і вони не можуть прокоментувати їхні заслуги.

Коли пошкоджене магнітне поле землі дозволяє вільно вибирати, який інструмент використовувати для пошуку ВНП часів війни, які знаходяться не глибоко, перевагу віддають активним системам. До таких ВНП відносяться: касетні бомби, дрібно- та середньокаліберні артилерійські боєприпаси, гранати.

Пасивні інструменти використовуються, якщо територія підпадала під обстріли великокаліберними артилерійськими боєприпасами (більше 200 мм). Якщо глибина необхідна для розчищення перевищує 5 м, для збільшення глибини виявлення використовують бурові свердловини.

Найбільш ефективним методом для виявлення глибоко занурених ВНП є використання геологічних карт та показників сканерів грунту разом з пошуковими інструментами. Цей метод може допомогти ліквідувати помилки людей, які примушують оператора рухатись нерівно та розмахувати детектором вліво та вправо під час пошуку. Це також може забезпечити чіткими показниками для подальшого аналізу та верифікації. Так як попередньо розчищена територія безпечна для проходу під час пошуку, не виникає необхідності повторного виявлення.

Використання географічних карт включає в себе використання простого механізму для підтримки детектора на певному рівні під час руху по території, де здійснюється пошук. Зазвичай це означає, що він встановлюється на механізованому засобі. Сканер характеризує грунт, подає сигнали. Схема пошуку може складатись вручну або створюватись при допомозі різних АРS систем для більшої точності.

Встановивши пошуковий елемент детектора в стійке положення паралельно грунту під час пошуку, ви будете отримувати чіткі сигнали на комп’ютер, які будуть одразу аналізуватись, а на моніторі з’явиться чітке зображення, яке буде дуже легко прочитати. Після комп’ютерної обробки, користувач може виявити розмір об’єкту та глибину його залягання в грунті. Коли шукають великі повітряні ракети, ця інформація дуже важлива для визначення розміру території, з якої необхідно евакуювати (для безпеки) людей під час вилучення ракети з грунту.

 

2.5. Об’єкти для перевірки металодетекторів.

 

Цілі, які використовуються саперами для перевірки детекторів на пошук мін на певній території, повинні протистояти загрозі. Це можуть бути звичайні знешкодженні міни або імітатори, які мають такий самий вплив на детектор, що й справжня міна. Ці імітатори можуть не мати металевого вмісту, який би співпадав із металом міни, яку необхідно знайти, але він повинен мати потрібний матеріал для того, щоб детектор реагував на імітатор.

На мал.. 2.3. показано металевий вміст деяких фугасних ППМ.

Наявність певної кількості металевих частин не обов’язково означає, що міну буде дуже легко знайти, навіть якщо вона залягає дуже глибоко.

GYATA 64 вміщує в собі великий підривник, пружинний детонатор та інше. Метал може іржавіти і його дуже важко виявити після корозії, чим тоді, коли він ще новий.

R₂M₂ вміщує в собі сталеву пружину та металевий наповнювач у формі кульок, які можуть бути дуже важко виявити. Чека відокремлена від сталевої голки та дуже тонка. Таким чином часто лише алюмінієвий сплав маленького детоную чого заряду примушує метало детектор виробляти сигнал.

Тип 72а має 2 маленьких алюмінієвих сплави на кінцях детоную чого заряду, чеку зі сплаву сталі та маленьку пружину, яка є частиною механізму. Пружина зроблена з металу, на який детектор може не реагувати, навіть якщо його тримати як раз над цим металевим елементом.

Єдиною металевою частиною в міни РМА-2 є алюмінієвий сплав детонуючого заряду. Зазвичай ця міна встановлюється разом із своєю натискувальною хрестовиною над землею, і детонатор розташовано дуже близько до землі. Тоді тільки можна виявити цю міну.

PNM має великий підривник, пружини та інше. Зазвичай ця міна встановлюється шляхом відкриття (вскриття) алюмінієвого стержня, який скріплює гумову кришку, яка утримує стержень на місці.

 

2.6. Насправді заміновані території (мінні поля).

Загальні плани дій, які були описані у роботі “Виявлення глобальних оперативних потреб” були спрощені для того, щоб обмежити зміни до реального числа та досягнути загального заключення. Насправді, всі заміновані території мають свої особливості та небезпеки. Фотографії цього розділу намагаються надати читачам ідею, яким різним може бути значення розмінування.

 

2.6.1. Луг (пасовище).

На трьох малюнках намальованих нижче, показана робота саперів, яка проходить на пасовищах, але загальний план дій на кожній ділянці різний.

Замінована територія “А” показує розчищення периметру мінного поля в Африці. Висока трава — це невелика ділянка землі в заростях кущів. Замінована територія простягнулась на сотні кілометрів і пройшла від гір до джунглів.

Замінована територія “В” показує розчищення в саду дома в місті на Балканах.

Розчищення було ускладнено наявністю поблизу згорілого механізованого засобу, можливо мінами-пастками та виявленням трупів.

Замінована територія “С” показує пасовище, навкруги опори в Афганістані. Незвичайним для Афганістану є те, що грунт був мінливий та насичений.

 

2.6.2. Ліс.

Природа “лісу” змінюється в залежності від географічного місце розташування. Густота росту рослин різна, але деякі рослини також дуже волокнисті і їх дуже важко зрізати, а деякі ліси – це середовище проживання змій та інших небезпечних диких тварин.

В роботах Женевського міжнародного центру гуманітарного розмінування визначається, що розмінування в цих двох типах середовища – це різні види діяльності, тому що це різні види рослинності.

Замінована територія “А” показує ліс на Балканах. Рослинність між деревами відносно низька.

Замінована територія “В” показує ліс в Південній Африці. Рослинність густа та заплутана.

 

2.6.3. Відкриті висоти ( схили, пагорби).

“Відкрита висота” може означати відсутність проблеми з рослинністю, але це може залежати від пори року, а також від того, що мається на увазі під терміном “відкритий”. На деяких територіях термін “висока” також може означати необхідність для саперів мати альпіністські здібності.

Будь-який опис ландшафту – це суб’єктивний опис. Наш опис мосту на дорозі на малюнку “Д” як ділянки з великою кількістю рослин може оспорюватись будь-ким, хто працював у джунглях.

Замінована територія “А” показує відкриті висоти на Балканах. Замінована територія пересікає висоти, але міни були встановлені у яру.

Заміновані території “В та “С” показують роботу саперів, які працюють на відкритих висотах в Афганістані.

Малюнок “Д” показує відкриту висоту у Африці. Міст на дорозі з великою кількістю рослин навкруги був замінований та підозрювана територія простягнулась між деревами баобаба, де дозволили випасати кіз.

 

2.6.4. Непокриті дороги та шляхи.

Якщо шлях визначається наявністю по боках 10 м-вої дороги, то різновиди того, що там може відбуватися такі ж як і різновиди самого процесу розмінування.

Малюнок “А”. Замінована територія нерівної брудної дороги, яка веде крізь густі кущі. Очищення обочин зайняло набагато більше часу ніж самої дороги.

Малюнок “В”. Брудна дорога навколо узбережжя, де грунт піщаний і рослинність не така густа. Справа знизу можна побачити міну.

Малюнок “С”. Брудна дорога, яка замінована і спустошена, але все ще використовується як стежка. Протипіхотні міни іноді розташовуються зверху на протитанкові міни.

Малюнок “D”. Замінована брудна дорога, що заросла рослинністю. Роботи ускладнюються тим, що важко виявити дійсний напрямок дороги. В дуже важких випадках напрямок визначається з повітря.

 

2.6.5. Покриті дороги, залізниці.

Покриті дороги і залізниці є частиною інфраструктури країни, яка наряду із силовими структурами, мостами, дамбами, аеропортами і т. д. в процесі розмінування мають першопочаткове значення. Різниця в стані доріг та залізної дороги робить неможливим зробити загальні висновки про стан процесу розмінування на цих об’єктах по всьому світі. Малюнок “А” показує порушену поверхню дороги. Міни частково заховані в вибоїнах. Також вони можуть знаходитися під тонким шаром смоли.

Малюнок “В” показує дорогу, яка зруйнована так, що не може бути обстежена звичайним транспортом.

Малюнок “С” показує залізничну лінію. Розмінування ускладнено наявністю зруйнованого вагону і тим, що лінія перевернута, а також наявністю мін-пасток.

 

2.6.6. Місто або селище.

Заміновані території людських поселень відрізняються між собою в різних містах та країнах.

Малюнок “А”. Балканське місто. В будинку встановлені міни-пастки, щоб запобігти поверненню людей.

Малюнок “В”. Показує залишену будівлю в африканському місці. Рослинність являє собою серйозну проблему для саперів. В будинку немає мін-пасток, але є боєприпаси, що не розірвалися, навколо і територія навколо замінована.

Малюнок “С” показує околиці того ж самого місця, де боєприпаси, що не розірвалися, лежать в метрі від будинків серед останків щурів.

Малюнок “D” показує боєприпаси, які зібрали люди, які після закінчення конфлікту відновлюють своє життя.

 

2.6.7. Селища.

В різних країнах “селище” може означати щось від групи кам’яних домів з освітленими вулицями і асфальтованими дорогами до кількох очеретяних хатин.

Малюнок А показує край селища в Африці. Густа рослинність вказує де було мінне поле. Селище все ще зайнято і мінне поле використовується як звалище сміття.

Малюнок В показує селище, яке залишили люди і воно сильно заросло.

Малюнок С показує розмінування в селищі Камбоджі, яке заселене і сапери змушені працювати серед дітей та тварин.

 

2.6.8. Гори.

Малюнок А показує вузьке міжгір’я в Афганістані, де дорога була сильно замінована. Територія навколо дороги цілком готова до виконання.

Малюнок В показує гірську територію на Бакланах. Гори зовсім не такі як в Афганістані. Очищена територія на крутих схилах, але проведена робота все рівно називається розмінуванням гір.

Малюнок С показує розмінування того, що афганці називають “холмом”, але в інших країнах назвали б “горою”.

 

2.6.9. Пустеля.

Пустелі створюють особливі проблеми для розмінування, так як глибина залягання вибухонебезпечних предметів може постійно змінюватися. Більшість території пустелі використовується людьми, тому вона на повністю безлюдна.

Малюнок А — замінована територія знаходиться високо в горах і земля ні піщана, але це глина. На місцевість важко дістатися і земля занадто Тверда, щоб безпечно проводити роботи.

Малюнок В показує загальну післявоєнну проблему будь-то в пустелі чи у джунглях. Залишений танк утримує різні боєприпаси і може бути замінований. Сапери повинні розмінувати місцевість навколо і всередині нього перед тим, як зрушити його з місця. Іноді в танках знаходять трупи військових, яких потрібно витягнути та з гідністю поховати.

Малюнок С. Показана інша проблема, з якою зустрічаються сапери на віддалених землях пустель. Сім’я кочівників розбила табір на підозрілій території і сапери повинні змусити сім’ю піти перед тим, як почати розмінування.

 

2.6.10. Рисові поля.

Через те, що земля постійно і навмисно заливається водою міни на полях особливо важко виявити детектором. Коли поля під водою розмінування проводити не можна. Коли поле осушають, то часто-густо воно висихає так швидко до твердої глини, що ускладнює безпечне викопування вибухонебезпечних предметів.

Малюнок А показує рисові поля, які висихають, але деякі стені між ними вважаються замінованими. Ці стіни використовуються як стежки.

Малюнок В показує дорогу біля рисових полів. Міни були розташовані біля дерев, щоб зашкодити нападам на селище на відстані. Помітно міст, який зроблено з необробленої грубої деревини. Жодна машина не зможе переїхати його не зламав.

Малюнок С. Замінована територія знаходиться серед терас справа на цьому малюнку. На терасах рисові поля і малюнок ілюструє те, що рисові поля розташовані не тільки на рівнинах або коло річок.

 

2.6.11. Напівзасушливі савани.

Савана визначена як те, що має мало рослинності. Тут сапери зустрічаються також з різноманітними проблемами.

Малюнок А. Ця територія скудної рослинності була замінована щоб перешкодити руху через неї танків. Земля дуже тверда і кам’яниста, трава тут ніколи не виростає більш ніж 20 см у висоту. Маленький кущ, який можна побачити справа від голови сапера можна легко зрізати за допомогою різця для дроту.

Малюнок В. Ця замінована територія навколо силових ліній. Сапер перевіряє як електромагнітні лінії впливають на чутливість його міношукача.

Малюнок С показує ті ж самі лінії електропередач. Замінована кожна опора і земля між ними також.

Малюнок Д показує термітну насип навколо опори, яка показана на малюнку С. Це звичайні перешкоди в деяких країнах. В багатьох місцях сапери мають справу з комахами, що кусаються та отруйними зміями.

 

2.6.12. Чагарники.

“Чагарником” називають легкі ліси, які покривають значну частину континенту Африки. В його склад звичайно входять дерева без густої рослинності під ними. Висота дерев залежить від дощів та якості грунту.

Малюнок А показує чагарник на підході до резервуару. Територія була замінована, щоб перешкодити нападу на водні джерела.

Малюнок В показує які умови на території та чагарнику відповідно до сезону – і також які тварини можуть знайти притулок на замінованій землі.

Присутність здорового жирафу не означає, що територія безпечна, на території багато кісток менш щасливих тварин.