Технологія влаштування підлог із штучних матеріалів.
Підлоги зі штучних матеріалів широко використовують у будівництві завдяки високим експлуатаційним показникам і поширенню вихідних матеріалів для виготовлення їх.
Існують два основних різновиди таких підлог:
· холодні (з кераміки, шлакоситалу, скла)
· теплі (на основі деревини).
Підлоги з керамічних плиток роблять, як правило, у приміщеннях :
· з підвищеною вологістю;
· інтенсивним рухом людей;
· агресивним середовищем, оскільки вони кислото- та термокислотостійкі.
Керамічні плитки можуть бути різноманітними за формою (три-, восьмигранні, фігурні) та розмірами (від 22 до 300 мм). Підлоги з них влаштовують на цементному чи на спеціальних кислото- і лугостійких розчинах.
Технологія влаштування керамічних підлог:
· підготовка основи;
· сортування плитки;
· приготування розчину;
· укладання плитки;
· затирання швів;
· очищення плитки від зайвого розчину.
Готуючи основу, перевіряють її горизонтальність, розміри в плані, рівність, очищають від сміття, пилу і змочують водою.
Підготовка плитки полягає в сортуванні за розмірами, кольоровими відтінками, свердлінні в ній за потреби отворів. Перед укладанням плитку змочують водою.
Розчин завозять, як правило, централізовано в готовому для використання вигляді, за незначних обсягів робіт його готують на будівельному майданчику.
Укладання плиток починають :
· від стіни, протилежної вхідним, дверям, смугами 50 — 60 см завширшки.
· Перед улаштуванням чергової смуги, біля бічних стін на відмітці чистої підлоги в кутах приміщення закріплюють по дві маякові плитки.
· Між ними через кожні 2 —3 м ставлять плитки-маяки, на які кладуть рейку-маяк або натягують між ними шнурок-причалку.
· Розчин кладуть на всю ширину смуги, а потім легкими ударами лопатки або молотка в нього заглиблюють плитку.
· Інколи викладають весь ряд плитки між маяками, після чого, поставивши на цей ряд рейку-маяк і постукуючи по ній, вирівнюють плитку по горизонталі. (рис. 2.146).
· Через добу-дві (залежно від температури навколишнього повітря) шви між плитками заповнюють цементно-піщаним розчинам (цемент і пісок у співвідношенні 1:1).
Після тужавлення розчину в швах поверхню підлоги протирають вологою тирсою і промивають водою.
Паркетні підлоги влаштовують у житлових приміщеннях, культурно-побутових і громадських будівлях лише після завершення всіх процесів, пов'язаних з можливим зволоженням та забрудненням паркетного покриття. При цьому вологість повітря в :
· приміщеннях не повинна перевищувати 60 %,
· вологість стяжки — 5 %,
· вологість паркету — 10 %.
Для виготовлення паркету використовують деревину твердих порід: дуба, ясена, бука, берези, клена, рідше — сосни та модрини.
Паркетні підлоги роблять:
· з паркетних планок (табл. 12),
· паркетних дощок ;
· паркетних щитів
Підлогу зі штучного паркету влаштовують по цементно-піщаних стяжках, фанері, деревоволокнистих плитах або по дощатому настилу на лагах.
Паркет прикріплюють до основи:
· клеями;
· цвяхами, що є надійнішим (часто і на цементно-піщану основу, якщо вона сприймає цвяхи).
Роботи починають з
· підготування основи.
Якщо основа дерев'яна, її обстругують і настилають пергамін; якщо цементно-піщана — вирівнюють поверхню гіпсополімерним розчином.
· Після цього вибирають рисунок і розмічують ряди по приміщенню.
Найчастіше паркет кладуть «ялинкою» з фризом або без нього. З естетичного погляду важливо використовувати текстуру паркетних планок (для фризу- одна, для основного паркетного поля — інша).
· Після розмічання паркетних рядів укладають маяковий ряд за шнуром, який натягують уздовж приміщення.
· Далі паркет укладають по всій площині приміщення вправо і вліво від маякового ряду.
У процесі укладання паркету планки притискують одна до одної паркетним молотком так, щоб не руйнувались кромки паркетних планок (рис. 2.147). Планки крайніх рядів обрізують за допомогою дискової пилки.
· Перед укладанням паркету клей розливають шаром завтовшки 1 мм на площу трьох-чотирьох планок і на неї відразу кладуть паркетні планки. Надлишки клею видаляють ребром паркетної планки.
У разі влаштування паркетних підлог по фанері порядок виконання операцій має бути таким.
1.На основу наносять праймер (ґрунтовка) для закриття пор і надійності Зчеплення клею з цементно-піщаним розчином (основою). Для зняття різниці лінійної напруги, яка виникає між стяжкою і паркетом монтується підкладка із вологостійкої фанери (демпфер 10—20 мм). Фанеру нарізають на частини 500 х 500 мм, які приклеюють до основи. При цьому між листами залишають технологічний зазор 5 мм завширшки.
2. Після приклеювання фанеру прикріплюють до основи шурупами через пластмасовий дюбель (25 шт. на 1 м2).
3. Після технічної перерви фанеру обробляють оліфою.
4. Проводять розмітку рейкової паркетної підлоги на вже закріпленій фанері.
5. Паркет укладають на клею і додатково закріплюють паркетними штифтами. У випадку відсутності пневмообладнання використовують паркетні цвяхи. По периметру приміщення залишають технологічний зазор завширшки 15 мм.
6. Паркетне покриття шліфують і полірують.Наносять ґрунтовий шар лаку (бажано марки НЦ, який не змінює колір паркетних клепок).
7. Наносять три шари паркетного лаку (бажано масляного).
Опорядження паркетної підлоги передбачає її шліфування спеціальними машинами і покривання лаком. Перед лакуванням підлоги слід прибити плінтуси або галтелі. Покривати лаком паркетну підлогу можна лише за умови, що вологість основи і паркету не перевищує відповідно 8 і 10 %.
У разі влаштування підлог з паркетних дощок їх кладуть на лаги перпендикулярно до них, щільно притискують одну до одної спеціальним пристроєм (рис. 2.148) і кріплять до лаг цвяхами 50—60 мм завдовжки, які забивають з нахилом молотком і добійником.
Паркетні дошки паркетник настеляє «на себе» так, щоб шпунт дощок був спрямований у його бік.
Підлоги зі щитового паркету (рис. 2.149) найчастіше влаштовують у громадських будівлях. Паркетний щит складається з основи і паркетного покриття, з'єднаних між собою водостійкими клеями. Щити кладуть на лаги чи дерев'яні клітки.
Настилання паркетних щитів (рис. 2.150) починають з укладання маякових рядів. Уздовж суміжних стін на відстані ширини одного щита з додатковими 10—15 мм натягують два шнури під кутом 90е один до одного, за якими кладуть два ряди щитів. Стики між щитами мають проходити вздовж осей лаг, у пази щитів закладають з'єднувальні рейки.
Готова паркетна підлога має бути рівною і горизонтальною.
Відстань між паркетом і контрольною двометровою рейкою не повинна перевищувати 2 мм (у будь-якому напрямку).
Відстань між паркетними клепками має бути не більшою ніж 0,3 мм; відстань між паркетним покриттям і стінами — не більшою ніж 15 мм, але й не меншою за 10 мм.
Ламіновані покриття для підлог — це деревоволокниста дошка (плита) із захисним верхнім шаром із паперу, просочена полімерними смолами під великим тиском і за високої температури. При цьому створюється зносостійка плівка — ламінат
На одному боці вздовж і впоперек плита має шпунт, а на протилежному - паз. Нижній бік плити та її торці просочені смолами.
Рисунок ламінованої підлоги імітує різні породи дерева і каменю.
Ламіновані дошки вкладають так званим «плаваючим» способом, тобто їх не закріплюють до основи, що значно зменшує трудомісткість робіт і дає змогу влаштовувати гідро-, тепло- і звукоізоляцію прямо на основі підлоги.
Останнім часом все більшого поширення набувають обігрівальні підлоги. Вони поділяються на два основних різновиди:
· укладання в конструкцію підлоги поліетиленових труб, з'єднаних із системою водяного опалення,
· та укладання спеціального електричного кабелю для підігрівання підлоги. Температура нагрівання підлоги регулюється автоматично.