Порядок розгляду пропозицій про залучення юридичними особами — резидентами іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України.

Іноземні представництва України, інші державні органи, юри­дичні особи — резиденти, які отримали пропозицію про надання іноземного кредиту, що передбачає отримання іноземним кредитором гарантій Кабінету Міністрів України, надсилають зазначені пропозиції до Кабінету Міністрів України. І

Якщо зазначена пропозиція надходить від іноземних банків, фінансово-кредитних установ та фірм, які раніше не надавали кредити Україні або її юридичним особам — резидентам, разом із пропозицією про надання кредиту додатково подаються легалі­зовані в установленому порядку документи та відомості за пере­ліком згідно з додатком 10. Документи та відомості, що не відпо­відають вимогам, викладеним у додатку 10, до розгляду не при­ймаються.

Механізм експертизи проектів, під які виділяються гаранто­вані урядом кредитні ресурси, досить громіздкий і передбачає участь чотирьох міністерств, двох агентств, кількох зовнішніх експертів та Кабінету Міністрів України. Кожен проект, який претендує на державну гарантію, має пройти кілька етапів екс­пертиз.

Попередній розгляд питання про надання державних гарантій відбувається за такою схемою:

* пропозиції щодо надання іноземних кредитів надсилаються до Кабінету Міністрів України (разом з ними подаються легалі­зовані документи та відомості про кредитора);

* одержувач кредиту подає до Національного агентства рекон­струкції та розвитку (НАРР) лист-заявку на отримання гарантій та інші документи згідно з переліком (див. додаток 10);

* документи, подані до НАРР, у десятиденний термін аналі­зуються з огляду на окупність проекту та можливості щодо укла­дення договору застави та виносяться на попередній розгляд Ва­лютно-кредитної ради (ВКР);

* ВКР ухвалює попереднє рішення про доцільність остаточно­го опрацювання поданих документів та можливість надання га­рантій.

Остаточний розгляд заявок щодо отримання гарантій відбу­вається у такому порядку:

* ВКР доручає відповідним міністерствам та відомствам про­вести експертизу поданої заявки;

* Мінекономіки визначає відповідність проекту пріоритетним напрямам використання іноземних кредитів і розвитку економіки, а також здійснює загальну техніко-економічну експертизу проекту;

* Фонд державного майна розглядає відповідність проекту дер­жавній політиці в галузі державного майна (у разі його застави);

* Мінфін аналізує фінансовий стан позичальника, наявність заборгованості перед бюджетом і ліквідних активів;

* організації, визначені ВКР, проводять цінову експертизу ім­портних та експортних контрактів, а також експертизу економіч­ної ефективності проектів;

* МЗЕЗ торг проводить юридичну експертизу експортних та імпортних контрактів;

* банк-агент аналізує платоспроможність позичальника, валют­ну самоокупність проекту та його відповідність загальним умо­вам кредитів, здійснює підготовку проектів договорів застави та/або поруки;

* НАРР узагальнює пропозиції, висновки міністерств та інших державних органів і готує висновок про доцільність надання га­рантій.

Прийняття попереднього рішення про надання державних га­рантій відбувається таким чином:

* НАРР подає Кабінету Міністрів України результати експер­тизи проекту разом із документами та висновками про доціль­ність надання гарантій;

* подані документи галузеві управління апарату Кабміну опра­цьовують протягом 10 днів, після чого подають на розгляд віце-прем'єр-міністру, а потім з його висновком щодо необхідності реалізації зазначеного проекту надсилають до Валютно-кредит­ної ради;

* робочий апарат ВКР розглядає документи, готує пропозиції щодо розгляду питання на своєму засіданні, надсилає членам Ра­ди порядок денний засідання та матеріали, а також повідомляє позичальника про дату розгляду питання щодо надання гарантії;

* ВКР розглядає подані документи та приймає рішення про доцільність надання гарантії (оформляється відповідний протокол).

Остаточне рішення про надання державних гарантій оформляється так:

ü приймається постанова Кабміну про надання державних гарантій;

ü укладається угода між Мінфіном і позичальником;

ü гарантії реєструються Кабінетом Міністрів України та підлягають обов'язковому внесенню Мінфіном до реєстру державні гарантій;

ü банк-агент укладає з іноземним кредитором індивідуальну кредитну угоду і в разі потреби надсилає йому інші доку менти;

ü банк-агент інформує Кабмін, Мінфін, НАРР, Мінекономі та позичальника про остаточне рішення іноземного кредиту щодо відкриття фінансування за кожним проектом.

Для остаточної експертизи проекту юридична особа — резидент подає до Національного агентства з реконструкції та розвит­ку, Мінекономіки, Мінфіну, банку-агента, Фонду страхових га­рантій у разі укладення договору страхування, а у разі потреби й іншим державним органам, визначеним Валютно-кредитною ра­дою Кабінету Міністрів України, повний пакет документів за пе­реліком згідно з додатком 12. Документи, що не відповідають вимогам, до розгляду не приймаються.

Розгляд підготовлених відповідно до вимог цього Положення та поданих юридичними особами — резидентами документів здійснюється зазначеними органами і організаціями в термін, що не перевищує 20 днів.

У разі прийняття Валютно-кредитною радою Кабінету Мініст­рів України позитивного рішення про доцільність надання гаран­тій Кабінету Міністрів України юридичні особи — резиденти укладають: внутрішні кредитні угоди, договори застави з банком-агентом (у визначених законодавством випадках банком-агентом укладаються договори застави та/або поруки з третьою особою — майновим поручителем), ураховуючи, що частка власного майна в договорі застави для юридичних осіб недержавної форми влас­ності має бути не нижчою ніж 20 % загальної суми цього догово­ру, а предметом застави не можуть бути права вимоги майбут­нього врожаю.

Внутрішні кредитні угоди повинні передбачати, що питання реорганізації суб'єктів підприємницької діяльності, які отрима­ли іноземні кредити під гарантійні зобов'язання Кабінету Міні­стрів України, в обов'язковому порядку погоджуються з Кабі­нетом Міністрів України; угоди-зобов'язання з центральними органами виконавчої влади відповідно до галузі, Національним Агентством з реконструкції та розвитку, Мінекономіки і Мінфі­ном про надання необхідної інформації щодо ефективності ви­користання кредитних коштів. Форма надання інформації пе­редбачається угодою.

Оцінка вартості майна, що є предметом застави, проводиться Фондом державного майна. Вартість майнових прав чи цінних паперів, фінансова спроможність поручителя оцінюється Мінфі­ном. Така оцінка здійснюється у валюті України з перерахуван­ням в іноземну валюту за курсом Національного банку України на день перерахування. У разі неспроможності юридичної осо­би — резидента виконати свої зобов'язання за іноземним креди­том і набрання чинності гарантіями Кабінету Міністрів України банк-агент або Фонд страхових гарантій у разі наявності догово­ру страхування за погодженням з Кабінетом Міністрів України згідно із законодавством звертається за стягненням заставленого майна або за виплатою страхового відшкодування для сплати вар­тості гарантії та покриття інших витрат, пов'язаних з погашенням

кредиту.

Банк-агент укладає внутрішні кредитні угоди з позичальника­ми за умови прийняття ними зобов'язання про відкриття лише в цьому банку одного валютного рахунку за кожним кодом валют, на який до повного погашення іноземного кредиту, повернення якого гарантується Кабінетом Міністрів України, сплати відсот­ків та комісійних зараховуються всі надходження у вільно конвер­тованій валюті.

Порядок надання гарантій або інших зобов'язань Кабінету Міністрів України для забезпечення виконання юридичною особою —резидентом зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів, погашення яких передбачається здійснювати із за­лученням коштів державного бюджету.

Розгляд заявок юридичних осіб — резидентів щодо залучення іноземних кредитів з використанням для їх погашення бюджет­них коштів здійснюється тільки у разі, коли кошти на ці цілі пе­редбачені в державному бюджеті. Юридичні особи — резиденти, що мають намір одержати іноземні кредити, повернення яких га­рантується Кабінетом Міністрів України та передбачається здій­снювати за рахунок коштів державного бюджету, подають до Мінфіну лист-заявку з експертним висновком центрального ор­гану виконавчої влади відповідно до галузі та документи за пере­ліком згідно з додатком 12. У разі позитивного висновку Мінфіну щодо наявності у державному бюджеті або можливостей передбачення в ньому необхідних коштів пакет документів подається Кабінету Міністрів України.

Документи, подані Кабінетові Міністрів України для одер­жання гарантій Кабінету Міністрів України за іноземними креди­тами, погашення яких передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, розглядаються галузевими управ­ліннями або відділами Кабінету Міністрів України і з їх виснов­ками подаються на розгляд віце-прем'єр-міністрам України згід­но із розподілом функціональних повноважень.

У разі прийняття відповідним віце-прем'єр-міністром України рішення про підтримку реалізації юридичною особою — резиден­том поданого проекту з використанням іноземного кредиту, по­гашення якого передбачається здійснювати за рахунок коштів державного бюджету, документи подаються робочому апарату Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України не пізніше ніж за 7 днів до її засідання.

Робочий апарат Валютно-кредитної ради розглядає подані до­кументи і готує пропозиції для розгляду питання на її засіданні, а також повідомляє юридичну особу — резидента про дату розгля­ду питання.

Валютно-кредитна рада приймає попереднє рішення про мож­ливість (за умови позитивних висновків державної експертизи) надання відповідних гарантій Кабінету Міністрів України щодо іноземного кредиту, який передбачається залучити.

Оформлення індивідуальних гарантій Кабінету Міністрів Украї­ни для забезпечення виконання юридичною особою — резиден­том зобов'язань щодо погашення іноземних кредитів здійсню­ється відповідними державними органами та робочим апаратом Валютно-кредитної ради Кабміну за поданням банку-агента піс­ля укладення індивідуальної кредитної угоди між Мінфіном та юридичною особою — резидентом, в якій визначається механізм відшкодування бюджетних витрат на обслуговування іноземного кредиту, інші необхідні умови.

Юридична особа — резидент несе повну відповідальність за достовірність інформації, яка міститься в документах, що пода­ються до органів (організацій), які здійснюють державну експер­тизу для одержання гарантій Кабінету Міністрів України.

У разі надання юридичною особою — резидентом недостовір­ної інформації стосовно проекту або власної діяльності проект відхиляється на будь-якому етапі проходження процедури. Кош­ти, сплачені юридичною особою — резидентом за проведення експертизи, не повертаються.

Юридична особа — резидент, що одержала для забезпечення виконання зобов'язань щодо повернення іноземних кредитів га­рантії Кабінету Міністрів України, несе відповідно до законодав­ства України повну відповідальність, яка виникає з підписаних нею внутрішніх кредитних та інших угод і договорів застави з банком-агентом або договорів страхування з членами Фонду страхових гарантій, а також угод з Мінфіном про порядок від­шкодування видатків державного бюджету, які можуть виник­нути внаслідок виконання Кабінетом Міністрів України гаран­тійних зобов'язань, а також щодо забезпечення гарантій Кабіне­ту Міністрів України за виконання інших взятих на себе зо­бов'язань. Юридична особа — резидент, яка одержала гарантії Кабінету Міністрів України для забезпечення зобов'язань щодо повернен­ня іноземних кредитів, відповідає за повне і своєчасне погашення кредиту, відсотків за нього, а також сплату комісійних.

У разі невиконання юридичною особою—резидентом чи її по­ручителем прийнятих зобов'язань згідно із законодавством на­кладається стягнення на майно, передане в заставу, або подається позов до арбітражного суду.

Контроль за цільовим та ефективним використанням і своєчас­ним погашенням іноземних кредитів здійснюється центральними органами виконавчої влади відповідно до галузі, галузевими управліннями або відділами Кабінету Міністрів України, Мінфі­ном, Мінекономіки, Національним агентством з реконструкції та розвитку, банком-агентом та Фондом страхових гарантій у разі укладення договору страхування. Персональну відповідальність при цьому несуть керівники відповідних центральних органів ви­конавчої влади відповідно до галузі та керівники юридичних осіб — резидентів, для забезпечення виконання зобов'язань яких надано гарантії Кабінету Міністрів України.

З метою вдосконалення механізму надання державних гаран­тій та поліпшення ситуації з обслуговуванням заборгованості за кредитами, гарантованими урядом України, визначено, що: всі питання, пов'язані з наданням державних гарантій, передавати­муться до компетенції Мінфіну; встановлюється граничний роз­мір надання гарантій протягом бюджетного року; граничний розмір надання державних гарантій затверджується разом із за­твердженням граничного рівня державного боргу; експертизу окупності проектів, під які надаються гарантії та оцінку кредито­спроможності позичальників проводять незалежні аудиторські та банківські установи.

46. До фінансового лізингу належать, як правило, контракти, що передбачають сплату протягом чітко встановленого строку лізин­гових платежів, величина яких є достатньою для повного від­шкодування витрат лізингодавця, пов'язаних з придбанням майна та реалізацією прав власника, а також для забезпечення йому пев­ного прибутку.

Операції оперативного лізингу характеризуються тільки част­ковою амортизацією об'єкта лізингу протягом одного строку лізингування; здійсненням більшої частини обов'язків, пов'язаних з обслуговуванням майна, за рахунок лізингодавця.

 

47. Классическая схема лизинга.

Она предусматривает участие 3-х сторон в лизинговой сделке: Лизингодателя, Лизингополучателя, Продавца оборудования.

Пошаговая схема проведения лизинговых операций Лизингодателем:

1) Потенциальный лизингополучатель получает предварительное согласие лизингодателя на рассмотрение заявки на выделение средств на проведение лизинговой операции.

2) Потенциальный лизингополучатель производит поиск оборудования и продавца оборудования, затем получает потенциальное согласие продавца на заключение 3-х сторонней лизинговой сделки по преобритению оборудования. В том случаи, если лизингодатель выражает желание на участие в переговорном процессе по приобретению оборудования в лизинг, потенциальный лизингополучатель в обязательном порядке привлекает его к участию в данном процессе.

3) Потенциальный лизингополучатель предоставляет лизингодателю заявку по установленной лизингодателем форме на получение оборудования в лизинг.

4) Лизингодатель производит рассмотрение заявки и оценку потенциального лизингополучателя в порядке, установленном настоящим Положением.

5) В случаи принятия положительного решения по выдаче средств в лизинг заключается договор между лизингодателем и лизингополучателем. В соответствии с результатами анализа лизингополучателя лизингодателем в договоре лизинга закрепляются все положения, касающиеся лизинговой сделки, неотъемлемой частью договора выступает график лизинговых платежей.

6) Заключается договор купли-продажи оборудования в лизинг между лизингодателем и продавцом оборудования, с ознакомительной визой лизингополучателя.

7) Лизингополучатель производит оплату авансового платежа на счет лизингодателя согласно условий договора лизинга.

8) Лизингодатель оплачивает средства на счёт продавца лизингового оборудования в исполнение условий договора купли-продажи.

9) Заключается договор страхования между лизингодателем и страховой компанией, на условиях, оговоренных заранее лизингополучателем с лизингодателем. Выгодоприобретателем по договору страхования назначается лизингодатель.

10) Продавец оборудования производит поставку оборудования в адрес лизингодателя. При этом, продавец в товарно-сопроводительных документах может указать получателем оборудования лизингополучателя, однако документы должны быть оформлены так, что бы по ним было чётко указано, что собственность на оборудования принадлежит лизингодателю. По результатам поставки оформляется 3-х сторонний акт приём-передачи оборудования.

11) На основании лизингового договора оборудование передаётся лизингополучателю на основании акта приём-передачи между лизингодателем и лизингополучателем.

12) Заёмщик, согласно графика лизинговых платежей, производит оплату лизингодателю в установленные сроки и в установленном объеме.

 

 

48. Об'єктивною основою визначення розміру плати за лізинг є структура лізингового платежу, яка має багатокомпонентний ха­рактер. До її обов'язкових складових відповідно до Закону України «Про лізинг» (ст. 16, п. 2) необхідно віднести:

1) величину амортизаційних відрахувань;

2) плату за кредитні ресурси, які використовуються лізинго­давцем;

3) комісійну винагороду лізингодавця;

4) компенсацію страхових платежів за угодою страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований;

5) інші витрати, передбачені угодою лізингу.

Крім зазначених елементів, до складу лізингових платежів можуть входити: митні платежі, сума податків, які лізингодавець сплачує за об'єкт лізингу, серед яких може бути податок на майно, на користувачів автомобільних доріг, податок на підтримання
житлового фонду та об'єктів соціально-культурної сфери, які лізингодавець повинен сплатити, а також податок на придбання ав­тотранспортних засобів (у випадку, коли об'єктом лізингу виступають автотранспортні засоби).

Згідно з діючою методологічною практикою кожний елементі лізингових платежів обчислюється в загальноприйнятому порядку, виходячи із практики, що склалася.

Так, амортизаційні відрахування обчислюються двома методі дами: звичайним та прискореним. Звичайний метод ґрунтується на чинних нормах залежно від вартості об'єкта лізингу та терміну його експлуатації: "

А=С/Е, (7.1)

де С — вартість об'єкта лізингу; Е — термін експлуатації об'єкта. Величина амортизаційних відрахувань у складі лізингових платежів розраховується за формулою:

(7.2)

 

де СНа— норма амортизації на повне відтворення (у %); — термін лізингової угоди.

Плата за кредитні ресурси (відсоток за кредит), як один із компонентів лізингового платежу, обчислюється шляхом множення величини кредитних ресурсів на кредитну ставку у відсотках, поділену на 100. При цьому під кредитними ресурсами розуміють суму боргу, яка постійно зменшується, і тому плата за кредит також зменшується.

До складу комісійної винагороди лізингодавця включаються власні витрати лізингодавця, наприклад, оплата лізингових по­слуг брокерів і прибуток, а також може враховуватися премія за ризик.

Додаткові послуги лізингодавця можуть бути постійними чи тимчасовими з відповідною формою розрахунків. Це залежить від змісту робіт, їх обсягу та періодичності, від умов укладеної угоди. До таких послуг доцільно віднести інформаційні, консал­тингові, юридичні, технічні, рекламні та ін.

За формою лізингові платежі можуть здійснюватися:

* грошовими коштами (грошова форма);

* продукцією або послугами лізингоотримувача (компенсаційна форма);

*у вигляді комбінації перших двох форм — грошовими коштами у поєднанні з поставкою продукції або наданням послуг лізингоотримувачем (змішана форма).

За періодичністю лізингові платежі поділяються на щорічні, піврічні, щоквартальні, щомісячні.

Лізингові платежі за способом їх виплати поділяють на ті, що здійснюються рівними частинами; ті, що поступово зростають; ті, що поступово зменшуються.

Так, найрозповсюдженішим і простим варіантом виплати лі­зингових платежів в Україні є лінійна або рівномірна виплата з першим внеском, який за розміром часто збігається зі ставкою лізингового відсотка. Це пов'язано передусім із:

• підвищеним ступенем ризику здійснення підприємницької діяльності з Україні;

• схильністю до невиконання резидентами — суб'єктами лі­зингового бізнесу своїх партнерських зобов'язань;

• загальноекономічними порушеннями кризового характеру.

У лізингових компаніях Росії, деяких лізингових компаніях Японії, Франції, ряду лізингових компаніях України застосовують таку методику розрахунку лізингових платежів, яка базується на формулі ануїтетів :

(7.3)

де А — вартість лізингової угоди; С — ставка лізингового відсот­ка; Т — періодичність лізингових платежів (наприклад, раз у пів­року); П — термін угоди.

Для визначення суми лізингового платежу, скоригованого на залишкову вартість об'єкта лізингу, використовується формула дисконтного множника:

(7.4)

Зважаючи на поширене застосування платежу з авансом як способу нарахування лізингових платежів, наведена формула ко­ригується на додатковий дисконтний множник:

 

1 (7.5)

1 + С/Т

49. Основними суб'єктами лізингової угоди є сторони, які мають безпосереднє відношення до об'єкта операції.

Зазвичай виділяють три основні суб'єкти лізингових відносин:

1) лізингодавець — суб'єкт підприємницької діяльності, який передає в користування майно за договором лізингу;

2) лізингоотримувач — суб'єкт підприємницької діяльності, що одержує в користування майно за лізинговою угодою;

3) продавець лізингового майна або його безпосередній виробник.

         
 
 
   
     
 
 
   

 

 


Активними учасниками функціональної інфраструктури рин­ку лізингового бізнесу крім зазначених вище є:

* страхові компанії, які забезпечують захист майнових і фінансових інтересів лізингодавців та лізингоотримувачів, виробників;

* інвестиційні компанії та інвестиційні фонди, які акумулюють грошові кошти з метою інвестування їх у перспективні лізин­гові проекти;

* консалтингові фірми, що допомагають лізингоотримувачу отримувати якісні консультаційні послуги, тобто бути обізнаним у сфері лізингового бізнесу.

Залежно від економічних умов кількість учасників операцій може змінюватися. У ряді випадків у лізинговому бізнесі можуть брати участь брокерські фірми, які безпосередньо не займаються наданням лізингового майна, а виконують роль посередників між постачальником, лізингоотримувачем та лізингодавцем. Коли мають місце великі угоди, то кількість учасників може збільшу­ватися за рахунок підключення брокерських фірм, трастових кор­порацій, фінансуючих закладів та інших суб'єктів. Склад учасни­ків угоди скорочується, якщо між постачальником та лізингодав­цем виступає одна й та сама особа: у таких випадках питаннями лізингу займаються дочірні лізингові компанії, які створюються виробниками обладнання.

 

 

50. Лизинговый кредит – это отношеня между юр. Лицами которые возникают в результате оренды имущества и сопровождаются составлением лизингового договора. Лизинг явл. формой имущ. Кредита. Объектом лизинга явл. движимое и недвижимое имущества. Лизинговая услуга возникает так:

- по просьбе клиента банк закупает за собственные средства определённое имущество и берёт на себя практически все обязательства собственника, включая ответственность за сохранение имущества, Несение страховых платежей, оплата имущественных налогов. Клиент по просьбе которого была куплено имущество, составляет с банком срочный договор аренды, в котором определяются, рядом с другими условиями размр арендной платы и периодичность ее уплаты. Арендная плата состоит из 2-х величин:

1) стоимость имущества

2) комиссионное вознаграждение, за лизинговые услуги, которые приравниваются проценту за кредит.

Прибыль банка от лизинговых операций состоит из лизингового процента и остаточной стоимости имущества до момента окончания срока аренды; налоговых льгот, связанных с инвестированием в оборудование. Процентная плата за лизинговые услуги ниже чем заёмный процент, поэтому клиенту выгоднее пользоваться лизингом, нежели брать ден. Заём для покупки ценного оборудования.