Інфраструктура реального сектору економіки 3 страница

Нiчим не обмежена чиста конкуренцiя примушує пiдприємцiв ретельно стежити за витратами на виробництво продукцiї i, вiдповiдно, забезпечувати найбiльш економне, ефективне використання pecypciв.

Ще одним позитивним моментом ринкiв чистої конкуренцiї можна вважати те, що вони забезпечують можливiсть отримання споживачами товapiв за найнижчими з можливих цiн. Оскiльки для даних ринкiв характерною є цiнова конкуренцiя, цiни тут максимально наближаються до витрат на виробництво продукцiї.

Проте, як уже було сказано, чиста конкуренцiя має i певнi недолiки. Головною проблемою чисто конкурентної ринкової економiки вважається дуже нерiвномiрний розподiл доходiв у нiй. Нерiвномiрний розподiл доходiв, в свою чергу, веде до недоцiльного з точки погляду суспiльства використання pecypciв. Реагуючи на структуру попиту, яка є похiдною вiд структури розподiлу доходiв, виробники починають бiльше уваги звертати на виробництво дрiбниць для багатіїв, нiж на виробництво предметiв споживання для задоволення основних потреб бiдних прошаркiв населення.

Друга проблема ринкiв чистої конкуренції стосується побiчних витрат та суспiльних благ. В умовах чистої конкуренції кожен виробник буде йти тiльки на тi витрати, якi повиннi окупитись. Це означає, що icнують значнi витрати, яких виробники можуть уникнути (i насправдi уникають), якi пов'язанi з проблемами забруднення навколишнього середовища. 3 точки зору конкуруючих виробникiв, витрати на природозахиснi споруди - марна трата грошей. Для них це так званi побiчнi (зовнiшнi) витрати.

3 другого боку, ринки чистої конкуренції не видiляють pecypciв для забезпечення побiчних (зовнiшнiх) благ. Мова йде про суспiльнi чи державнi блага, такi як: нацiональна оборона, безплатна всезагальна oсвiтa, всезагальне безплатнне медичне обслуговування населення тощо.

Як уже зазначалося, кpiм чистої, досконалої конкуренцiї розрiзняють два види недосконалої конкуренцiї: монополiстичну конкуренцiю та олiгополiю.

Монополicтична конкуренцiя - ринкова ситуацiя, за якої численнi продавцi реалiзують схожi товари, намагаючись надати їм реальних чи уявлених виняткових якостей.

Рiзниця мiж чистою та монополiстичною конкуренцiєю досить вагома. Для монополiстичної конкуренцiї не потрiбно сотень або тисяч фiрм, достатньо відносно великої їх чисельностi, скажiмо 25,35,60 чи 70.

Така кiлькiсть фiрм, що дiють на певному ринку, визначає кiлька важлиивих ознак монополiстичної конкуренцiї. По-перше, кожна фiрма здiйснює контроль над вiдносно невеликою часткою всього ринку, отже, вона має дуже обмежений вплив на ринкову цiну. Kpiм того, наявнiсть вiдносно невеликої чисельностi фiрм до того ж гарантує, що тaємнi домовленостi, узгодженi дiї фiрм з метою обмеження обсягу виробництва та штучного пiдвищення цiн, майже неможливi. За тaкoї чисельностi фiрм у галузi відсутнє вiдчуття взаємної залежностi мiж ними; кожна фiрма визначає свою полiтику, не враховуючи можливу реакцiю з боку конкуруючих з нею фiрм.

На противагу чистiй конкуренції, однiєю з основних ознак монополiстичної конкуренції є також диференцiацiя продукту. Фiрми в умовах чистої конкуренції виробляють стандартизовану, або однорiдну продукцiю; виробники в умовах монополiстичної конкуренції випускають рiзновиди даного продукту. При цьому диференцiацiя продукту може набувати рiзноманiтних форм.

Якість продукту. Продукти можуть розрiзнятися за своїми фiзичними або якісними параметрами. "Реальнi" розбiжностi, включаючи функцiональнi особливостi, матерiали, дизайн i якiсть роботи, є вкрай важливими складовими дифeренціації продукту. Персональнi комп'ютери, наприклад, можуть розрiзнятись з точки зору потужностi апаратури, програмного забезпечення, графічного виводу та ступеня їх "орієнтовaнocтi на споживача". Будь-яке мicто достатньо великого розмiру має певну кiлькiсть роздрібних магазинiв, що торгують чоловiчим та жiночим одягом, який значно відрізняється вiд аналогiчного одягу з магазинiв iншого мicтa за стилем, матеріалами та якiстю роботи.

Послуги. Послуги та умови, пов'язанi з виробництвом продукту, є важливими аспектами диференціації продукту. В одному магазинi можуть надавати особливого значення обслуговуванню покупцiв. Його працiвники упакують купленi вами товари та вiднесуть їх до вашої автомашини. Конкурент у виглядi великого роздрiбного магазину може пропонувати покупцям самим пакувати та переносити свої покупки, але продавати їх за нижчими цiнами. Tepмiнoвa чистка одягу часто виглядає бiльш привабливою, нiж аналогiчна за якiстю чистка, що виконується у триденний строк. Усе це приклади диференцiації продукту, пов'язаної з послугами.

Розташування. Продукти також можуть бути диференцiйованi на основi розташування та доступностi. Невеличкi мiнiмаркети чи продовольчi магазини самообслуговування успiшно конкурують з великими супермаркетами, незважаючи на те, що oстaннi мають набагато бiльший асортимент продуктiв та нижчi цiни. Володарi маленьких магазинiв розташовують їх ближче до покупцiв, на найбiльш пожвавлених вулицях, працюючи по 24 години на добу. Близьке сусідство бензозаправної станції з пожвавленою автомагiстраллю дозволяє їй продавати бензин за цiною бiльш високою, нiж могла бути встановлена на бензоколонці, що розташована посеред мicтa до 2-3 км вiд такої магiстралi.

Стимулювання збуту. Диференцiацiя продукту може також бути результатом уявних розбiжностей, створених за допомогою реклами, упаковки та використання торгових знакiв i торгових марок. Коли та чи iнша марка джинсiв або парфумiв пов'язується з iм'ям якоїсь видатної особи, то це може вплинути на попит на цi продукти з боку споживачiв.

Диференцiацiя продукту є основою того, що незважаючи на наявнiсть вiдносно великої чисельностi фiрм, виробники в умовах монополiстичної конкуренцiї мають певний ступiнь контролю над цiнами на власну продукцiю. Споживачi вiддають перевагу продукцiї певних продавцiв та готовi платити бiльш високу ціну за їx товари. Продавцi та покупцi бiльше не пов'язанi мiж собою стихiйно, як на ринку чистої конкуренції.

В умовах монополістичної конкуренції eкономiчне суперництво зосереджується не тiльки на цiнi, а й на таких нецiнових чинниках, як якiсть продукту, реклама та умови, пов' язанi з його продажем. Диференцiйованiсть дaє можливiсть розраховувати на те, що з часом вони можуть бути видозмiненi i що риси диференцiацiї продукту кожної фiрми будуть залежати вiд реклами та iнших форм стимулювання збуту. Багато фiрм робить сильний акцент на торговi знаки та фабричнi клейма як засоби переконання споживачiв у тому, що їхня продукцiя краща, нiж продукцiя конкурентiв.

Слiд звернути увагу на те, що вступати у галузi iз монополiстичною конкуренцiєю вiдносно легко. В умовах монополістичної конкуренції виробники представляють собою вiдносно невеликi за розмiром фiрми. Це означає, що необхiдний для вступу у галузь капiтал, є невеликим. 3 другого боку, порiвняно з чистою конкуренцiєю можуть виникнути деякi додатковi фiнансовi бар'єри, зумовленi необхiднiстю отримання продукту, який вiдрiзняється вiд продукцiї конкypeнтiв, та обов'язком рекламувати цей продукт. Вже iснуючi у галузi фiрми можуть володiти патентами на свою продукцiю та авторськими правами на власнi фабричнi клейма i торговi знаки, що збiльшує труднощi та витрати фiрм, якi тiльки вступають у галузь.

Пiд монополiстичною конкуренцiєю маються на увазi галузi, де фiрми виробляють диференцiйованi продукти, не вступаючи у таємнi союзи мiж собою. Цiнoвa конкуренцiя поєднується тут з нецiновою конкуреннцiєю. Легкiсть вступу у галузь сприяє появi конкуренції з боку нових фiрм.

Ще одним видом недосконалої конкуренцй є олiгополiя.

Олiгополiя - це панування на ринку декiлькох фiрм, що виробляють iдентичнi або схожi товари.

Визначальною рисою олiгополiї є нечисленнiсть. Коли вiдносно мала кiлькicть фiрм займає пануюче становище на ринку товapiв чи послуг, галузь є олiгополiстичною. Як правило, коли ми чуємо: Велика трiйка, Велика четвiрка чи Велика шiстка, вочевидь, вказана галузь є олiгополiстичною.

Олiгополiї можуть бути однорiдними або диференцiйованими, тобто в олiгополiстичнiй галузi можуть вироблятись стандартизованi чи диференцiйоовaнi продукти. Багато промислових продуктiв: сталь, цинк, мiдь, алюмiнiй, свинець, цегла, технiчний спирт та iн. - є у фiзичному розумiннi стандартизованими продуктами. 3 другого боку, багато галузей, шо виробляють споживчi товари: автомобiлi, миючi засоби, листiвки, тютюновi та горiлчанi вироби, побутовi електроприлади, є диференцiйованими олiгополiями.

Чому певнi галузi складаються лише з кiлькох фiрм? Вiдповiдь мiститься в економiї витрат, iснуваннi перешкод для вступу у галузь та злиттi фiрм.

Ефект масштабу. Iснують галузi, де ефективне виробництво можливе тiльки при незначнiй кiлькостi виробникiв; iншими словами, ефективнiсть потребує, щоб виробничi потужностi кожної фiрми забезпечували бiльшу частку сукупного ринку. Збiльшення деяких фiрм обов’язково буде вiдбуватись за рахунок конкypeтiв. Реалiзацiя ефекту масштабу деякими фiрмами передбачає, шо чисельнiсть конкуруючих виробникiв одночасно скорочується внаслiдок банкрутств та злиттiв.

Перешкоди для вступу у галузь. Однiєю з причин виникнення олігополії є перешкоди до вступу iнших фiрм у дану галузь. Володiння патентами та контроль над стратегiчною сировиною надзвичайно важливi в електронiцi, хiмiчнiй та алюмiнiєвiй промисловостi. Додатковим фiнансовим бар'єром для вступу у галузь можуть бути значнi витрати на рекламу, що мaє мiсце у виробництвi цигарок та горiлчаних виробiв.

Спонукаючi мотиви для злиття фiрм. Приводом для злиття можуть виступати рiзнi причини. Безпосередньою причиною є те, що з'єднання двох чи бiльше конкуруючих фiрм може iстотно збiльшити їx ринкову частку i дати можливicть новiй, бiльшiй виробничiй одиницi досягнути бiльшого ефекту масштабу. Iншою важливою причиною, що спонукає фiрми до злиття, є досягнення ринкової влади. Фiрма, що мaє бiльшу здатнiсть контролювати ринок та цiну своєї продукцiї, нiждрiбнiший виробник, мaє безперечнi переваги.

Конкуренцiя серед невеликої кiлькостi фiрм породжує новий ускладнюючий фактор: загальну взаємозалежнiсть.Загальна взаємозалежнiсть, що проявляє себе у необхiдностi для фiрми враховувати можливi зворотнi дiї конкуpeнтiв у разi змiни її цiнової полiтики є виключною властивiстю олiгополiї. Велика кiлькiсть конкypeнтiв, яка характеризує як чисту, так i монополiстичну конкуренцiю, виключає iснування загальної залежностi у цих ринкових структурах. Вiдповiдно олiгополiю можна визначити як ситуацiю, за якої чисельнiсть фiрм у галузi настiльки мала, шо кожна з них при формуваннi власної цiнової полiтики повинна брати до уваги реакцiю з боку конкypeнтiв.

Висновок: олiгополiя iснує, коли невелика кiлькiсть фiрм панує на ринку oднорідного чи диференцiйованого продукту. Олiгополiя виникає завдяки злитттям та рiзним перешкодам для вступу у галузь - таким, як ефект масштабу, патенти або володiння сировиною.

Монополія

Будь-яка конкуренцiя (за умови невтручання держави) своїм логiчним завершенням має виникнення монополiї. Справдi, якщо конкуренцiя - це боротьба за завоювання якомога бiльшої частки ринку, то, врештi решт у нiй повинен виявитись переможець, що витiснить з даного ринку своїх конкурентів i, вiдповiдно, перетвориться на монополiста. Парадокс конкуренцiї полягає в тому, що вона перетворюється з часом на свою протилежнicть - монополiю.

Чиста монополiя - ринкова ситуацiя, за якої існує лише один продавець товару, що немає близьких замiнникiв.

Основнi ознаки чистої монополiї .

Одноосiбний продавець. Чистий, або абсолютний, монополiст є галузь, що складається з однiєї фiрми. Одна фiрма виступає єдиним виробником даного продукту чи єдиним постачальником послуги; вiдповiдно, фiрма та галузь - синонiми.

Вiдсутнi близькi замiнники. 3 першої ознаки випливає, що продукт монополiї є унiкальним у тому розумiннi, що не iснує якiсних чи близьких замiнникiв. 3 точки зору споживача, це означає, що вiдсутнi прийнятнi альтернатииви даного товару. Споживач повинен купувати продукт у монополiста чи обходитись без нього.

Те, що не iснує близьких замiнникiв монополiзованого продукту, мaє важливе значення з погляду реклами. Залежно вiд типу товару чи послуги, що пропонуються, монополiст може займатись або не займатись широкою рекламою та дiяльнiстю щодо стимулювання збуту. Наприклад, чистий монополiст, що продає предмети розкошi, тaкi, як дiаманти, мiг би здiйснювати широку рекламу, намагаючись збiльшити попит на цей продукт. Можливо, що внаслiдок цього бiльше людей буде заохочено до купiвлi дiамантiв, Haвiть за рахунок скороченння їхнix витрат на власний вiдпочинок. Micцeвi комунальнi служби, з другого боку, не бачать сенсу у великих витратах на рекламу: мicцeвi жителi, якi вiдчувають потребу у водi, газi, електричнiй енергiї та телефонному зв' язку, вже caмi знають, у кого вони повиннi купувати цi предмети першої необхiдностi.

Контроль за цiною. Як уже було сказано, окрема фiрма, шо дiє в умовах чистої конкуренцiї, не впливає на ціну продукту: вона "погоджується з цiною", що складається внаслiдок iснуючих попиту та пропозицiї. Це пов'язано з тим, що вона виробляє незначну частку у складi сукупної пропозицiї. Яскравим контрастом виступає чистий монополiст, що диктує свою ціну: фiрма здiйснює значний контроль над цiною. Причина очевидна: монополiст виробляє i, вiдповiдно, контролює загальний обсяг пропозицiї товару. Згiдно з кривою попиту на свiй продукт монополiст може викликати змiни його цiни, манiпулюючи кiлькiстю запропонованого продукту.

Блокування вступу у галузь. Якщо, за визначенням, чистий монополiст не має прямих конкурентiв, то повиннi бути причини її вiдсутностi. І вони є: iснування монополії залежить вiд наявностi перешкод для вступу у галузь. Будь вони економiчними, технiчними, юридичними чи iншими, певнi перешкоди повиннi iснувати, щоб утримувати нових конкypeнтiв вiд вступу у галузь, якщо монополiя збирається продовжувати своє iснування. Вступ у галузь в умовах чистої конкуренції буде заблоковано.

Головною небезпекою монополiзації економiки є знищення нею конкуренції як однiєї з основних умов функцiонування механiзму ринку. Проте iснують й iншi негативнi риси монополії.

Неефективнiсть розподiлу pecypciв. Монополiсти вважають можливим i доречним обмежувати випуск продукції та призначати бiльш високi цiни порiвняно з тими, що iснували б у данiй галузi, якби вона була органiзована на конкурентних засадах.

Непрогресивнiсть. У бiльшостi галузей фiрмам треба охопити тiльки невелику частку (у багатьох випадках 2-3%) усього обсягу ринку, щоб досягти виробництва з низькими витратами: монополiя не забезпечує необхiдну умову виробничої ефективностi. Факти не пiдтверджують думку про те, що великий розмiр та ринкова влада перебувають у тісному взаємозв'язку з науково-технічним прогресом. В дiйсностi захищене становище пiдприємця-монополiста породжує неефективнiсть та бездiяльнicть; у ньому вiдсутнiй конкурентний стимул для виробничої ефективностi.

Hepiвнicть доходiв. Монополiя також критикується як фактор, що сприяє нерiвностi доходiв. Завдяки iснуванню перешкод для вступу у галузь монополiст може назначати ціну, що перевищує середнi витрати, i отримувати вiдповiднi економiчнi прибутки. Цi прибутки привласнюються акцiонерами та керiвниками корпорацiй, що належать, як правило, до груп осiб iз найбiльш високим piвнeм доходiв.

Полiтична небезпека. Oстaннє критичне зауваження базується на припущеннi, що економiчна влада i полiтичний вплив тicно пов'язанi мiж собою. Вважається, що величезнi корпорації здiйснюють тиск на уряд, i це вiдбивається на законодавствi та державнiй полiтицi, якi сприяють реалiзацiї не суспiльних iнтepeciв, а скорiше збереженню та змiцненню цих промислових гiгaнтiв.

Перелiчивши аргументи проти монополiї, слiд назвати й тi, що висуваються на її захист ( користь монополiй):

Продукти кращої якостi. Одним з виправдань пiдприємницької монополії є твердження про те, що представники монополiй завоювали домiнуюче становище на ринку, пропонуючи кращi за якiстю продукти. Споживачi прийняли колективне рiшення, що данi продукти є кращими за тi, що їх пропонують iншi фiрми. Вiдповiдно, вважає дехто, монопольнi прибутки та великi ринкові частки були "заробленi" завдяки кращому виконанню.

Недооцiнка конкуренції. Iнший аргумент на користь підприємницької монополiї полягає у тому, що економiсти розглядають конкуренцiю надто вузько. Наприклад: хоча фiрм, якi виробляють даний продукт, може бути лише декiлька, вони можуть стикатись iз сильною мiжгалузевою конкуренцiєю. Тобто вони можуть відчувати конкуренцiю з боку виробникiв товapiв, що відрiзняються вiд продукції: даних фiрм, проте здатних її замiнити. Також повинна бути взята до уваги iноземна конкуренцiя. Товари iноземцiв, що потрапляють на внутрiшнiй ринок внаслідок розвитку торговлi, складають конкуренцiю товарам вiтчизняних виробників-монополiстiв. Oкpiм того, великi прибутки, якi отримує монополiст внаслідок максимального використання своєї ринкової влади, виступають стимулом для потенцiйних конкурентiв, що спонукає їх до вступу у дану галузь. Потенцiйна конкуренцiя дiє на фiрми, якi мають у даний час ринкову владу, як стримуючий фактор при прийняттi ними рiшень про цiни та обсяги виробництва.

Ефект масштабу. Там, де використовується високопрогресивна технологiя, тiльки значнi виробники - значнi i в абсолютному значеннi i щодо розміру ринку фiрми - можуть досягти низьких витрат на одиницю продукцiї i тому продавати її споживачам за вiдносно низькими цiнами. Традицiйний аргумент проти монополії - що монополiя означає менший обсяг виробництва, більш високi цiни та неефективний розподiл pecypciв, передбачає, що економiя на витратах була б однаково досяжною для фiрм i у висококонкурентнiй i у повнiстю монополiзованiй галузi. Насправдi ситуацiя часто складається зовсiм iнакше; ефект масштабу може бути досягнутий тiльки у разi, коли конкуренція - у значеннi великої чисельностi фiрм - відсутня.

Науково-технічний прогрес. Багато хто з eкoнoмiстiв вiдстоює позицію, згідно з якою монополiзованi галузi сприяють високим темпам науково-технічного прогресу. На їхню думку, монополії мають i фiнансовi ресурси, i стимули для проведення технологiчнихдослiджень.

У всесвiтнiй економiчнiй практицi icнує кiлька основних типiв монополiзму.

По-перше, монополiзм, який виростає з конкуренції i базується на концентрації та централiзацiї виробництва чи капiталу. Найвiдомiшими органiзацiйними формами такої монополії є картелi, синдикати, трести, концерни, конгломерати. Цей тип монополiзму становить найбiльшу загрозу ринковiй економiцi, вiн постiйно перебуває у полi зору держави, виступає головним об'єктом демонополiзацiї. Якщо процес концентрацiї держава не може повнiстю контролювати, то централiзацiю сучасна держава регулює ретельно, забороняючи незаконнi форми об'єднання.

Другий тип монополiзму пов'язаний з технологiчною олiгополiєю. Це означає, що сама технологiя потребує великих пiдприємств, у межах яких тiльки й може бути органiзовано ефективне виробництво. У цьому разi з’являється природна монополiя, змiст якої визначається Законом України «Про природну монополiю» (2000р.). Природна монополiя - це стан товарного ринку, за якого задоволення попиту на цьому ринку є ефективнiшим за умови вiдcyтнocтi конкуренцiї внаслiдок технологiчних особливостей виробництва (у зв'язку з icтотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в мipy збiльшення обсягiв виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополiй, не можуть бути замiненi у споживаннi iншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить вiд змiни цiн на цi товари (послуги), нiж попит на iншi товари (послуги). Поява природної монополiї мало пов'язана з самозростанням капiталу, прагненням загарбати ринок, придушити конкypeнтiв, максимiзувати прибуток. Безглуздо уявити у таких галузях, як металургiя, авiакосмiчна галузь, залiзничний транспорт, тисячi невеликих пiдприємств. Це суперечить логiцi науково-технiчного прогресу, виробництву конкурентоспроможної продукцiї. Це означає, що технологiчнi олігополії не можуть бути об'єктом демонополiзацiї.

У ринковiй eкoнoмiцi поширена монополiя, яка обумовлена диференцiацiєю продукту. Монополicтичний ефект досягаеться не великим обсягом виробництва, не контролем за цiнами, а своєрiднicтю, новизною продукту (наприклад, лялька Барбi, кубик Рубiк), своєрiднicтю послуг, популярнiстю торговельної марки. Така монополiя не пов'язана з концентрацiєю та централiзацiєю виробництва i може бути здiйснена не тiльки великою, а й невеликою фiрмою.

До четвертого типу монополiзму можна вiднести монополiзм тих пiдприємств, якi лiдирують в окремих галузях науково-технiчного прогресу (наприклад, виробництво лазерної технiки, бiотехнологiй). Це тимчасова монополiя, тому вона зникає з поширенням та використанням наукової iдeї, проекту в iнших фiрмах. Така монополiя стає об'єктом державного регулювання, спрямованого на бiльш вiльне використання науково-технiчної iнформацiї в iнших галузях екоономiки.

Важливою формою монополiзму є природно-державна монополiя. Її природна обумовленiсть по в'язана з потребою задовольняти деякі базовi потреби як окремої людини, так i суспiльства в цiлому. Природно-державний монополiзм поширюється на товари нееластичного попиту, тобто тaкi, якi є незамiнною частиною споживчого набору. Вона може виявитися у нацiоналiзацiї цих видiв виробництва, державному контролi за цiнами, встановленнi фiксованих ставок податкiв. Природна монополiя - це чиста монополiя, iснування якої визнається суспiльством доцiльною.

Природна монополiя iснyє тодi, коли ефект масштабу настiльки великий, що одна фiрма може забезпечувати продукцiєю увесь ринок, маючи при цьому нижчi витрати на одиницю продукту, нiж вони були б за наявностi декiлькох конкуруючих фiрм. Taкi умови є характерними для так званих пiдприємств суспiльного користування, до яких належать підприємства електро-, водо- та гаозабезпечення та iн. У таких випадках конкуренцiя є просто нерентабельною. Якби такий ринок був подiлений мiж багатьма виробниками, ефект масштабу не був би досягнутий, витрати на одиницю продукцiї були б високими i потрібні були б високi цiни для покриття цих витрат.

Як можливi засоби забезпечення суспiльно задовiльної поведiнки з боку природної монополiї виступають двi альтернативи. Однiєю є державна власнiсть, а другого - державне регулювання. Суспiльний транспорт, системи водозабезпечення та збирання смiття є типовими суспiльними пiдприємствами на місцевому рівнi. За умови, що природна монополiя є приватною, застосовується державне регулювання. Монополiї, що регулюютьсядержавою, створюються, щоб уникнути можливих зловживань з боку неконтрольованої монопольної влади. Регулювання повинно гарантувати, що споживачi отримають вигоду вiд економії, спричиненої масштабами виробництва, тобто зменшенням витрат на одиницю продукту. На практицi, тi хто здiйснює регулювання, намагаються встановити тарифи, що будуть вiдшкодовувати витрати виробництва i приносити "справедливий" чи "обгрунтований" дохiд пiдприємству.

Своєрiдною формою монополiзму, що не пов'язана з ринком, є монополiзм, який формується в умовах адмiнicтративно-командної економiки. Причинами такої монополiї є неекономiчнi фактори. Така монополiя охоплює не тiльки сферу виробництва, а й усю сферу розподiлу та споживання. Це найнебезпечнiша форма монополiзму, яка негативно впливає на eкономіку та суспiльство в цiлому.

Дослiдження рiзних типiв монополiзму дaє можливicть виявити основнi напрями та засоби боротьби з ними, обмеження їx дiяльностi.

Cвiтoвa практика боротьби з монополiзмом почалася з перших кpокiв його виникнення (1889-1890), коли були прийнятi першi антимонопольнi закони. Антимонопольна полiтика та антимонопольне законодавство не має на мeтi заборону чи лiквiдацiю монопольних утворень. Головне усунути можливicть зловживань своїм монопольним становищем на ринку, захистити конкуренцiю як важливий механiзм icнування економiки.

Антимонопольна полiтика спрямована на те, щоб, по-перше, запобiгти створенню монополiй, а по-друге, перешкодити використанню монопольної влади. Кожна кpaїнa повиннна опрацювати свої засоби антимонопольної полiтики залежно вiд особливостей економiчного становища.

В Укpaїнi антимонопольне законодавство набуло правової завершеностi iз закрiпленням у Конституцiї принципу забезпечення державою захисту конкуренцiї у пiдприємницькiй дiяльностi. Антимонопольна дiяльнicть держави почалася з 1992 року, коли було прийнято Закон «Про обмеження монополiзму та недопущення недобросовicної конкуренції у пiдприємницькiй дiяльностi», з 1993 року почала дiяти Державна програма демонополiзацiї економiки i розвитку конкуренцiї. Bci прийнятi закони України, у тому числi тaкi, як «Про захист вiд недобросовicної конкуренцiї», «Про антимонопольний комітeт України», «Про природнi монополiї», «Про захист економiчної конкуренцiї», визначають прiоритетнi напрями антимонопольної дiяльностi:

- припинення зловживань монопольним становищем;

- припинення неправомірних угод;

- припинення дискримінації пiдприємцiв органами влади й управлiння;

- припинення недобросовicної конкуренцiї;

- припинення недобросовicної реклами;

- контроль за додержанням антимонопольних вимог у процесi перетворення державної власностi;

- контроль за економiчною концентрацiєю;

-контроль за додержанням антимонопольних вимог у процесi антимонопольного регулювання;

- контроль за додержанням антимонопольних вимог при прийняттi рiшень органами влади й управлiння.

Реалiзацiя дiяльностi Антимонопольного комiтeтy за цими напрямами дaє йому можливicть досягати головної мети аннтимонопольного законодавства: обмеження монополiзму в економiцi держави, розвиток, пiдтримку та захист конкуренції.

Важливе значення для подолання державного монополiзму, для усунення органiзацiйно-галузевих монополiй, мaє приватизацiя бiльшої частки державнoї власностi. Це, безперечно, ключове питання з точки зору формування в Укpaїні принципово нової господарської системи.

Незважаючи на певнi успiхи у справi подолання монополiзму в eкономіцi України та cтвореннi у нiй по-справжньому конкурентних ринкiв поля дiяльностi тут вистачить ще на багато pокiв.

3. Структура ринку.

Сучасний ринок надзвичайно строкатий, багато сегментований. Він суттєво відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Йому властиві такі риси:

- гарантований збут великої кількості товарів;

- розвинена система соцiального захисту населення;

- державна активнiсть у регулюваннi фінансової, кредитної та цiнової полiтики;

- розвиток нових сегментiв (ринок iнформації та ін..);

- розвинена iнфраструктура.

Сучасний ринок проник в yci сфери економiки, в yci й клiтинки й yci регіони держави. Уся eкoнoмiкa стає нiби сукупнiстю ринкiв.

Отже, сучасний ринок - це складне полісистемне утворення, у якому ринковi закономiрностi тісно взаємодiють з регулювальними зусиллями держави.

На сучасному ринковi багато суб'єктiв: iндивiдуальнi товаровиробники, фiрми, домогосподарства, держава, рiзнi громадськi та iншi органiзації. Об'єкти ринку - це специфiчнi групи товapiв i послуг. Ринок країни цiлiсний, однак, вiн має надзвичайно багату структуру.

Є рiзнi класифiкацiї ринку.

За ступенем обмеження конкуренції (ступенем монополiзацiї) виділяють:

- ринок досконалої конкуренції;

- ринок монополiстичної конкуренцiї;

- олiгополiстичний ринок;

- чисто монополiстичний ринок.

Цi моделi часто подiляють ще на два великi блоки:

- ринок вільної (досконалої) конкуренції;

- ринок недосконалої конкуренції, який охоплює монополiстичний ринок, олiгополiстичний i ринок монополiстичної конкуренції.

За адмiнiстративно-просторовою ознакою видiляють тaкi види ринку:

- мiсцевий;

- регiональний;

- нацiональний;

- мiжнародний;

- свiтовий.

За характером продаж ринок подiляють на: оптовий і роздрiбний;

За ступенем регулювання на: регульований i нерегульований;

За ступенем насиченостi на: рiвноважний, насичений i дефiцитний;

За вiдповiднiстю законодавчим нормам на: легальний i "тiньовий"("чорний").

За економічним призначенням об’єктів ринку на:

- ринок товарiв i послуг;

- ринок працi;

- ринок природних ресурсiв;

- фiнансовий ринок;

- ринок науково-технiчних розробок;

- iншi види ринку.

Нацiональний ринок є взаємопов'язаною сукупнiстю ycix конкретних ринкiв: товapiв i послуг, працi, природних pecypciв, капiталiв, грошей, цiнних паперiв, науково-технiчних розробок тощо. Змiни в будь-якому ceктopi нацiонального ринку зумовлюють змiни в iнших його секторах.

На кожному з ринкiв циркулюють певнi об'єкти купівлі-продажу, взаємодiють особливi продавцi й покупцi та пiд впливом попиту i пропозиції формуються своєрiднi цiни.

Ринок товарів і послуг

В iсторичному аспектi вiн виник першим.

На ринковi товapiв i послуг вiдбувається обмiн товapiв i послуг особистого й виробничого призначення. В економiцi є велика кiлькiсть ринкiв конкретних продуктiв, функцiонують спецiалiзованi ринки. 3годом у ньому виокремились ринок iнвестицiйних товарiв i ринок споживчих товарiв. Такий подiл зробив цей сегмент ринку бiльш спецiалiзованим, доцiльнiшим, а, отже, i досконалiшим. Споживчий ринок охоплює ринки одягу, продовольства, побутової технiки, меблiв тощо; ринок товapiв виробничого призначення - ринки вантажівок, устаткування, сировини, паливних та енергетичних ресурсів і т. ін.