Е ) t-tр -називаєтьсякоефіцієнтом дисконтування ( чинник теперішньої вартості).

Вексель –особливий вид цінних паперів, який звсвідчує безумовне гррошове забов’язання юоржника повернути пісял настання строку певну суму грошей власнику векселя.РОзрізняють простий і переказний вексель. Останній містить письмовий наказ платнику повернути третій особі певну суму грошей в обумолений термін.

Висококваліфіковані робітники— робітники з терміном фахової підготовки понад 2—3 роки та великим практичним досвідом, які можуть виконувати найскладніші та найвідповідаль­ніші роботи.

Відновна вартість основних фондів— вартість відтворення основних фондів за су­часних умов виробництва. Вона враховує ті самі витрати, що й первинна вартість, але за сучасними цінами. Для забезпечення порівнянності вартісної оцінки основних фондів періодично проводиться їхня переоцінка за відновною вартістю;

Видова структура основних фондів –співвідношення окремих їх видів , виражене у відсотках до загального обсягу на підприємстві. За інших однакових умов технологічна структура основних фондів тим прогресивніша та ефективніша, чим більша в їхньому складі питома вага активної частини.

Винахід — це результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Об'єктами винаходу можуть бути продукти (пристрій, речовина, штам) і способи (дії над матері­альними об'єктами за допомогою інших матеріальних об'єк­тів). Для визначення патентоспроможності винаходу викорис­товують конкретні критерії: а) новизна винаходу, б) наявність винахідницького рівня; в) промислова придатність винаходу.

Виробничі запаси— запаси сировини, основних і до­поміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, палива, тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних інструмен­тів, господарського приладдя та інших подібних предме­тів, що швидко спрацьовуються;

Витрати майбутніх періодів— це грошові витрати, які здійснено в даний період, але які буде відшкодовано за рахунок собівартості продукції (роботи, послуг) у наступні періоди; до них належать витрати на підготовку вир-ва, освоєння випуску нових виробів, раціоналізацію і винахідництво, придбання науково-технічної інформації, передплату періодичних видань тощо.

Виробничо-технічна структура оборотних фондів- співвідношення окремих елементів і стадій функціонування цих фондів. У структурі оборотних фондів переважають виробничі запаси.

Внутрішня ставка доходу –відображає дисконтну ставку, за якої теперішня вартість грошових потоків і початкові інвестиції є приблизно однаковими за величиною.

Господарське товариство – підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їхнього майна та підприємницької діяльності з метою отримання прибутку.

Грошовий потік— фінансовий показник, що характеризує ступінь так званої ліквідності підприємства; до його складу включаються чистий дохід підприємства та безготівкові видатки (амортизаційні відрахування). Облік амортизації як джерела фінансових коштів є обґрунтованим через те, що амортизаційні відрахування мають часовий лаг (проміжок часу) між нарахуванням і використанням за при­значенням.

Господарський ризик –це невизначеність одержання очікуваних доходів від виробничих інвестицій. За оцінювання ефективності останніх його враховують у процесі розрахунку безпечних грошових потоків із використанням чинника еквівалента визначеності, що встановлюється в частках одиниці.

Допоміжна підприємницька діяльність-види підприємництва, що мають не лише уречевлений, а й неуречевлений характер, тобто інжинірингова, консалтингова, лізингова, маркетигова і подібна діяльність.

Договір(контракт, угода) – форма документального закріпленя партнерських зв’язків, яка обумовлює предмет договору взаємні права та обов’язки, наслідки порушення домовленостей.Договір опосередковує відносини у процесі праці, виробництва і реалізації продукції або надання різноманітних послуг.

Дистриб’ютор- посередник, який здійснює придбання товарів безпосередньо у виробників та їх реалізацію своїм постійним клієнтам.

Дилер- посередник,який здійснює перепродаж товарів від свого імені і за свій рахунок. Державний контракт- це договір, укладений державним замовником від імені держави з виконавцем державного замовлення, в якому визначаються економічні і правові зобов'язання сторін і регулюються взаємовідносини замовника і виконавця. Державне замовлення - це засіб державного регулювання економіки шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на її поставку (закупівлю) серед підприємств, організацій та інших суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності.

Дочірнє підприємство– підприємство з правами юридичної особи, контрольний пакет акцій або статутний фонд якого належать іншому підприємству.

Дисконтна ставка (ставка капіталізації)характеризує по суті норму прибутку, відносний показник мінімального щорічного доходу інвестора, на який останній розраховує. За допомогою дисконтної ставки визначається спеціальний коефіцієнт, в основу обчислення якого покладено формулу складних відсотків і який застосовується для приведення інвестицій та грошових потоків до порівнянного в часі виду, тобто визначення теперішньої вартості останніх через певну кількість років інвестиційного ринку.

Економічний ефект — єдиний узагальнюючий по­казник економічної ефективності будь-якої групи техніч­них нововведень. Він характеризує абсолютну величину перевищення вартісної оцінки очікуваних (фактичних) ре­зультатів над сумарну витрату ресурсів за розрахунковий період та обчислюється в одній з двох форм — народно­господарській і (або) внутрішньовиробничій.

Економічна безпека держави – такий стан економіки, який дозволяє гідно задовольняти суспільні потреби при ефективному використанні продуктивних сил, навколишнього середовища і світових господарських зв’язків.

Економічна безпека підприємства– стан найефективнішого використання корпоративних ресурсів і підприємницьких можливостей для запобігання внутрішніхм і зовнішним негативним впливам і загрозам, забезпечення стійкого функціонування.

Економічна ефективність виробництва – кількісне співвідношення результатів господарської діяльності і витрат.

Економічна діяльність— прогнозування, планування, ціноутворення, оплата праці, ресурсне забезпечення, зовнішньо­економічна і фінансова діяльність, облік і звітність тощо.

Ефективність виробництва – це комплексне відображення результатів використання робочої сили і засобів виробництва за певний проміжок часу.

Залишкова вартість основних фондів— характеризує реадьну_вартість основних фондів, іще не перенесену на вартість виготовленої про­дукції. Вона є розрахунковою величиною і визначається як Різниця між повною вартістю та нагромадженою сумою спрацювання основних фондів. її використовують для розрахунків норм амортизаційних відрахувань і визначення наслідків ліквдації спрацьованих основних фондів.

Знаками для товарів і послуг (в інших країнах — товар­ними знаками й знаками обслуговування) є оригінальні позна­чення (символи), за допомогою яких товари та послуги одних фірм відрізняють від однорідних товарів і послуг інших фірм. Головне завдання таких знаків полягає в ідентифікації товару. Тому їх розміщують на самому товарі або на його упаковці. Основними вимогами до знаків і послуг є: а) їхня новизна стосовно сфери вико­ристання та часу дії; б) оригінальність, тобто істотна відмінність від уже зареєстрованих і відомих позначень.

До позначень (символів), які не підлягають реєстрації як зна­ки для товарів і послуг, належать:

а) державні герби, прапори, офіційні назви держав, наймену­вання міжнародник організацій, печатки тощо;

б) позначення, що не забезпечують миттєвого розпізнавання товару, або такі, що є надто подібними до раніше зареєстрованих

знаків.

Зовнішні прямі інвестиції –вкладення за кордоном капіталу, розмір якого становить не менше 10% вартості здійснюваного за їх допомогою інвестиційно-інноваційного проекту.

Зовнішні портфельні інвестиції – іноземні інвестиції обсягом до 10% вартості здійснюваного за їх допомогою інвестиційно-йнноваційного проекту.

Заробітна плата – сукупність виплат у грошовій формі, які отримує робітник за певний період часу.

Зворотний лізинг –один з видів лізннгу операцій.

Інноваційна діяльність— здійснення нових науко­во-технічних розробок, конструкторсько-технологічної під­готовки виробництва; використання ефективних нововве­день; формування інвестиційних ресурсів для інноваційної діяльності.

Інноваційні процеси –сукупність прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.

Інфраструктура ринку- сукупність організацій(установ), що мають різні напрямки діяльності, забезпечують ефективну взаємодію товаровиробників та інших ринкових агентів, які здійснюють просування товарів із сфери вир-ва у сферу споживання.

Інфраструктура підприємства –комплекс цехів, господарств і служб, що забезпечує необхідні умови для його діяльності, вона служить своєрідним „тилом” виробництва.

Інтелектуальна власність –це юридична категорія, що використовується для: визначення результатів творчої праці людини;позначення належності таких результатів відповідним суб’єктам творчої діяльності; закріплення за цими суб’єктами особистих немайнових і майнових прав на розробку та використання створених ними інтелектуальних продуктів.

Інвестиції– це довгострокові вкладення капіталу в підприємницьку діяльність з метою забезпечення його збільшення у майбутньому.

Індекс рентабельності інвестицій– показник оцінки ефективності інвестицій, який визначається як відношення суми дисконтованих грошових потоків за весь інвестиційний період до суми дисконтованих інвестицій.

Інновація- використання результатів наукових досліджень і розробок, спрямованих на вдосконалення процесу виробничої діяльності, економічних, правових та соціальних відносин у сфери науки, культури, освіти та інших сферах діяльності суспільства.

Інвестиційний проект –це комплект документів, що характеризують зміст та умови реалізації відповідних зіходів для досягнення поставлених цілей(розвиток техніко-технолоогічної бази вир-ва чи діяльності, організація виготовлення нової продукції, здійснення нових методів і форм організації діяльності)

Кадри-найчастіше це певна сукупність працівників даного підприємства, які мають достатньо високий рівень кваліфікації і значний стаж роботи.

Капіталу буквальному розумінні означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виро­бництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари — робочу силу й засоби виробництва, поєднує їх у процесі праці і після реалізації створеної продукції (надан­ня послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Капітальне будівництво –це процес створення нових, а також реконструкція, технічного переоснащення і розширення діючих виробничих та інфраструктурних об’єктів підприємств.

Кошторисна вартість будівництва –це виражені в грошовій формі нормативні витрати на : будівельно-монтажні роботи;придбання устаткування;інструменту та інвентарю;покриття інших витрат, пов’язаних з будівництвом конкретних об’єктів.

Керівники— працівники, які обіймають посади керівни­ків підприємств та їхніх структурних підрозділів, із заступника­ми керівників і головними спеціалістами включно.

Кваліфіковані робітники— робітники, з терміном фахової підготовки 1—2 роки і чималим досвідом, які можуть виконувати складні роботи виробничого характеру.

Колективний договір- угода між трудовим колективом в особі профчпілки та адміністрацією підприємства, що використовує найману працю. Колективний договір має укладатися щорічно. Колективним договором регулюються виробничі, екон. І трудові відносини працівників з власником підприємства.

Комерційна діяльність— організаційно-економічні заходи для досягнення очікуваних прибутковості (дохід­ності) та інших показників фінансової результативності ви­робництва.

Комісіонер –посередник, який самостійно розпоряджається товаром, приймаючи його на комісію від власника товару.

Комівояжер –посередник, який продає товари з доставкою покупцям.

Консигнант- посередник, який реалізує товар з власного складу на основі договору доручення.

Комерційна тріангуляція— бартерні операції, у здійсненні яких беруть участь не дві, а три і більше сторін, якщо цього потребує пошук необхідного продукту (товару).

Комерційний трансферт— форма обопільного придбання партнерами капіталу в національній валюті в певних розмірах за договірною ціною з наступним її зарахуванням на рахунок покупця в національному банку країни-продавця.

Контроль – процес визначення досягнутих за певний період результатів діяльності, порівняння досягнутих результатів із запланованими і коригвання діяльності, що в сукупності забезпечує виконання завдань плану на належному рівні.

Корисна модель — це результат творчої діяльності лю­дини, об'єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових. Це означає, що речовини, штами мікроорганіз­мів, а також способи не можуть бути визнані корисними моделями. Корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою та промислово придатною.

Календарне планування– складник оперативно-виробничого планування, яке включає розробку конкретних виробничих завдань для підприємства в цілому та його структурних підрозділах на короткий період часу.

Кваліфікація– сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

Колективне підприємство– суб’єкт господарювання, утворений в процесі викупу державного підприємства або на основі іншого законного придбання майна трудовим колективом.

Конверсія виробництвахарактеризує істотне (інколи повне) перепрофілювання частини (усього) виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впли­вом докорінної зміни ринкового середовища чи глобальних чин­ників розвитку економіки. Нині в Україні та в інших республі­ках колишнього СРСР перепрофілюванню підлягають пере­довсім підприємства та організації військово-промислового комплексу у зв'язку з різким скороченням народногосподарсь­кої потреби в його продукції. Таке перепрофілювання здійсню­ється, як правило, згідно з національними програмами конверсії.

Коперуванняє формою виробничих зв'язків між під­приємствами різних галузей, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Воно органічно пов'язане з розвитком спеціалізації виробництва, характеризується відносною постій­ністю зв'язків між продуцентами та обов'язковим дотриман­ням підприємствами-суміжниками техніко-технологічних ви­мог головних підприємств, що випускають готові до спожи­вання (використання, експлуатації) вироби.

Конкурентноспроможність продукції –сукупність її властивостей, що характеризує міру задоолення конкретної потреби проти наявної на ринку аналогічної поодукції.Вона визначаєздатність витримувати конкуренцію на ринку, тобто мати певні переваги над виробами інших товаровиробників.

Комбінування виробництва— процес органічного по­єднання в одному підприємстві (комбінаті) кількох виробництв, які належать до різних галузей промисловості або народного господарства в цілому.

Казначейське забов’язання –вид цінних паперів на пред’явника, що розмщуєтьяс виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчує внесення їх власниками певної суми грошових коштів у бюджет і дає право на одержання фінансового доходу.

Командитне товариство – товариство, в якому разом з одним або більш учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, що їхня відповідальність обмежується вкладом у майні товариства.

Комерційне підприємство– самостійна виокремлина господарська одиниця з правом юридичної особи, яка займається комерційною діяльністю і має за мету отримання максимального прибутку.

Капітальні вкладення - ПЕРІОДИЧНО ЗДІЙСНЮВАНІ ДОВГОСТРОКОВІ ВИТРАТИ КАПІТАЛУ НА ВІДТВОРЕННЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ(матеріальних активів)та об’єктів соціальної інфраструктури підприємства(організації).

Конкурентноспроможність продукції – сукупність споживчих якостей товару, які відображають його відмінність від аналогічного товару за ступенем відповідності конкретним суспільним потребам і вартості.

Консорціум– тимчасове статутне об’єднання промислового і банківського капіталу для реалізації певної підприємницької ідеї та досягнення загальної мети.

Концерн – форма статутного об’єднання підприємницьких структур, що характеризуються органічним поєднанням власності та контролю.

Корпорація– акціонерна форма власності, що передбачає колективне володіння власністю (капіталом), концентрацію функцій управління підприємством в руках професійних управляючих (менеджерів).

Комерційна таємниця фірми –відомості, що безпосередньо зв’язані з її діяльністю і рохзголошення яких може зашкодити суб’єкту господарювання.Комерційною таємницею вважається сукупність науково-технічної, виробничо-господарської та фін-екон. Ін-ції про діяльність підприємства, розголошення якої може спричинити збитки.

Кредитоспроможність підприємства – наявність у підприємства передумов для отримання кредиту та його повернення в строк.

Комп 'ютерною програмою розуміють об'єктивну фо­рму подачі сукупності даних і команд, призначених для забезпе­чення функціонування ЕОМ (набір інструкцій; операційні систе­ми та прикладні програми, виражені у вихідному чи об'єктово-му коді). Варто знати, що поняття «комп'ютерна програма» не поширюється на бази даних.

Кошторис виробництва –це підрахунок сукупних витрат підприємства, що пов’язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, віднесено їх на собівартість продукції в цьому періоді чи ні.Це означає що суми кошторису виробництва та собівартості загального обсягу продукції кількісно не збігаються.

Критерій –це головна відмітна ознака й визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва.

Ліквідність підприємства – спроможність підприємства своєчасно розрахуватися за забов’язаннями або можливість перетворення статтей активу балансу в гроші для оплати забов’язань.

Ліцензійна угода –договір, згідно з яким власник винаходу корисної моделі, промислового зразка тощо передає іншиій стороні ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, „ноу-хау” та інше.

Лізинг— підприємницька діяльність, що спря­мована на інвестування власних або позичених фінан­сових коштів і полягає у наданні лізингодавцем (юри­дичною особою чи індивідуальним підприємцем, який здійснює лізингову діяльність) у виключне користу­вання на певний термін лізингоодержувачу майно за умови здійснення періодичних лізингових платежів.

Маркетинг—виробничо-комерційна діяльність підпри­ємства, що спрямована на виявлення та задоволення потреб в його продукції (послугах), і полягає в продажу цієї продукції для одержання прибутку.

Міжнародне спільне підприємство – організаційно-правова форма об’єднання зусиль різнонаціональних партнеров у сферах інвестування, управління виробництва продукції, торгівлі, тощо.

Міжнародний валютний фонд – сприяння розвитку міжнародної торгівлі і валютних операцій, надання коштів в іноземній валюті.

Міжнародна фінансова корпорація- філія Міжнародного банку реконструкції і розвитку з інвестування в приватний сектор економіки.

Міжнародний банк реконструкції і розвитку-спеціалізована установа ООн з надання позик і кредитів країнам –членам ООН.

Міжнародний лізингреалізується суб'єктами лізин­гу, які перебувають під юрисдикцією різних держав (майно і платежі перетинають державні кордони). Суб’єкти міжнародного лізингу завжди є інвестори інших країн.Це дає змогу вітчизняним підприємствам оновлювати власну технічну базу за рахунок конкурентноспроможних устаткування, транспортних та інших засобівпраці зарубіжного походження.

Мотивація – процес, що спонукає працівників до спільних узгоджених дій, які забезпечують досягнення поставлених загальних цілей діяльності.

Мале підприємство – суб’єкт господарювання з певним кількісним критерієм чисельності працюючих та обсягів господарського обігу.

Масове виробництвотип виробництва, який характеризується вузькою номенклатурою і великим обсягом випуску продукції, яка безперервно виробляється протягом тривалого часу.

Методи управління– способи, засоби управлінської діяльності, за допомогою яких робота персоналу спрямовується на досягнення цілей, які стоять перед об’єктом управління.

Мотивація – спонукальна причина, привід до будь-якої дії.

Науково-технічна революція – докорінна якісна трансформація суспільного розвитку на основі новітніх наукових відкриттів і винаходів, що справляють революціонізуючий вплив на змінювання знарядь і предметів праці, технології, організації та управління виробництвом, характеру трудової діяльності людей.

Народногосподарський економічний ефект визна­чається через зіставлення результатів застосування техніч­них нововведень і всіх витрат на їхню розробку, виробни­цтво і споживання (експлуатацію); він відображає ефек­тивність тієї чи іншої групи технічних нововведень з по­зиції їхнього впливу на кінцеві показники розвитку еконо­міки країни.

Новини –результат інноваційних процесів.

Нововведення– впровадження в господарську практику новини.

Науково-технічний прогрес – постійний процес створення нових і вдосконалення застосовуваних технологій, засобів виробництва і кінцевої продукції з використанням досягнень науки.

Нематеріальні активи – права на використання об’єктів промислової та інтелектуальної власності, а також на обмежені ресурси та на їхнє використання в господарській діяльності з одержанням доходу.

Нематеріальні ресурси – складова потенціалу підприємства, здатна приносити економічну користь протягом тривалого періоду, для якої характерні відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розміру майбутнього прибутку від її використання.

Низькокваліфікованіробітники— робітники зі строком фахової підготовки в кілька тижнів і певним досвідом роботи, які виконують нескладні роботи виробничого характеру.

Некваліфіковані робітники— допоміжний та обслуго­вуючий персонал без спеціальної підготовки.

Номенклатура продукції– перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачається планом виробництва продукції.

Нове будівництво (новобудова)— спорудження окре­мих виробничих об'єктів або підприємств, здійснюване на нових земельних ділянках і за затвердженим проектом.

Нормування оборотних коштів- визначення за науково обгрунтованою методикоюнеобхідної величини грошовых коштов, що вкладаються в мінімальні запаси товарно-матеріальних ценностей для забезпечення безперервного процесу виробництва продукції.

Незавершене виробництво— це предмети, обробку (переробку) яких не завершено підприємством. Вони пе­ребувають безпосередньо на робочих місцях або в процесі транспортування від одного робочого місця до іншого;

Напівфабрикати власного виготовлення— це ті пред­мети праці, що їх повністю оброблено (перероблено) у даному виробничому підрозділі підприємства, але які по­требують дальшої обробки в інших підрозділах (напри­клад, поковки, штамповки, відливки та інша продукція за-готовчого виробництва).

Недобросовісною конкуренцією визнаються будь-які дії, що суперечать правилам, торговельним та іншим чесним зви­чаям у підприємницькій діяльності. До недобросовісної кон­куренції відносять дії, які пов'язані з: а) неправомірним вико­ристанням ділової репутації суб'єкта господарювання (вико­ристання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки; ко­піювання зовнішнього вигляду виробу тощо); б) створенням перешкод суб'єктам господарювання в процесі конкуренції та використанням неправомірних переваг у конкуренції (дискре­дитація суб'єкта, купівля-продаж товарів і надання послуг з примусовим асортиментом; підбурювання до бойкоту суб'єкта господарювання; підкуп постачальника або покупця); в) неправо­мірним збиранням, розголошенням та використанням комерційних таємниць інших підприємців (фірм, компаній).

Ноу – хау –це захищенні оноронними документами, але не відомі господарникам знання і досвід технічного, виробничого, управлінського, комерційного, та фінансового характеру, які можуть бути практично використані в наукових розробках, у процесі виготовлення конкурентноспроможної продукції.

Облігація –цінний папір, що засвідчує внесення його власником певної суми грошових коштів і підтверджує збов’язання емітента відшкодувати номінальну вартість у зазначений у цінному папері термін з виплатою %

Опціон –договірний обов’язок купити або продати товар за наперед установленою ціною в межах узгодженого періоду; опціони укладаються для конкретних товарів, цінних паперів і ф’ючерських контрактів.

Організація – процес формування структури виробничо-господарської чи іншої системи, розподілу зав дань, повноважень і відповідальності між працівниками суб'єкта господарювання для досягнення загальних целей його діяльності.

Основний капітал— це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва. Основний капітал переносить свою вартість на вартість готового продукту частинами. Вартість основно­го капіталу відшкодовується виробнику в міру реалізації готових товарів (продукції, послуг).

Основний зміст індикативного макроекономічного планування –становлять розробка і наукове обгрунтування цілей, орієнтирів, пріоритетів, пропорцій соціаль-економічного розвитку країни на заданий перспективний період.

Оборотний капітал— це та частина постійного капіта­лу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів) та оплату робочої сили.

Оборотні кошти- сукупність грошових коштів підприємства, необхідних для формування та забезпечення кругообігу виробничих оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фондичастина виробничих фондів у вигляді певної сукупності предметів праці, елементи яких цілком споживаються у виробничому циклі, змінюють або ж повністю втрачають свою натуральну форму й переносять повністю свою вартість на вартість продукції, що виробляється.

Одиничне виробництво– тип виробництва, який характеризується широкою номенклатурою продукції і малим обсягом її випуску.

Оперативний лізинг (з неповною окупністю орен­дованого майна)здійснюється за договором лізингу, згід­но з яким лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця відповідне майно на термін, менший за період, протягом якого амортизу­ється 90% вартості об'єкта лізингу на день укладення до­говору. За умови такого лізингу (оренди) лізингодавець надає майно у тимчасове користування кілька разів. У цьо­му разі обов'язки з технічного обслуговування та ремон­ту орендованих засобів праці бере на себе лізингодавець.

Оперативно-виробниче планування– система рахунків з регулювання процесу виробництва з метою ритмічної роботи.

Оперативне планування –завершальна ланка в системі планвання діяльності підприємства, основнийважіль поточного управліннявиробництвом; детальна розробка планів підприємства та його підрозділів на короткі проміжки часу.

Оплата праці –це будь-який заробіток, обчислений, як правило, у грошовому виразі,що за трудовим договором власник або вповноважений ним орган виплачують працівнику за виконану роботу, виготовлену продукцію чи надані послуги.

Організаційна структура управління– форма системи управління, яка визначає склад, взаємодію та підпорядкованість її елементів.

Організаційний прогрес– удосконалення існуючих і застосування нових методів і форм організації виробництва і праці, елементів господарського механізму в усіх ланках управління економікою.

Орендне підприємство - суб’єкт господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність на основі взятого ним в оренду майнового комплексу.

Основні фонди– засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у своїй незмінній споживчій формі, а їхня вартість переноситься конкретною працею на виготовлену продукцію (платні послуги) частинами в міру спрацювання.

Ощадний сертифікат –письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, що засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строк внесеного депозиту і % за ним.

Патент-це охоронний документ, що видається державним органом і підтверджує право його власника на відповідний об’єкт промислової власності.

Післяпродажний сервіс— здійснення обумовлених угодою (договором) пуско-налагоджувальних робіт стосов­но поставленого устаткування та гарантійного технічного обслуговування і ремонту відповідних виробів (проданої по­бутової техніки).

Підприємницький договір –документ, що відображає угоду сторін відносно безпосереднього здійснення вибраної підприємницької діяльності у певній організаційно-правовій формі.

Первинна (початкова) вартість основних фондів— фактична вартість на момент проведення оцінки (кошторисна вартість будів­ництва виробничих приміщень, первинна вартість устатку­вання з урахуванням його транспортування та монтажу на місці експлуатації);

Перший аспект – це управління, яке орієнтується на використання створеного на державному рівні економічного сегмента загального зовнішнього середовища.

Персонал зайнятий основною діяльністю –сукупність працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних підрозділів заводоуправлінь, тобто всі працівники, які зайняті у сфері виробництва чи його обслуговування.

Персонал неосновної діяльності- працівники організаційних утворень, безпосередньо не пов’язаних з виробництвом, - працівники житлово-комунального господарства, дитячих дошкільних і медичних закладів, палаців і будинків культури, навчальних центрів та інших закладів соціального спрямування.

Проектне фінансування— форма підприємницького спів­робітництва, коли: 1) один із партнерів зобов'язується фінан­сувати реалізацію підприємницького проекту іншого партнера або 2) партнер-розробник пропонує іншому партнеру здійсню­вати практичну його реалізацію і зобов'язується фінансувати усі необхідні роботи. При цьому в обох випадках одержаний кредит має бути повернутий у товарній формі (за рахунок ви­готовленої продукції після реалізації бізнес-проекту)

Промисловим зразкомвважається результат творчої дія­льності людини в галузі художнього конструювання. Об'єктом такої діяльності може бути форма, рисунок, кольори, що визна­чають зовнішній вигляд промислового виробу й призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Промисловий зразок може бути об'ємним (модель), плоским (рисунок) або ком­бінованим. Не визнаються промисловими зразками: об'єкти ар­хітектури, промислові гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об'єкти нестійкої форми з рідких, газопо­дібних, сипких і подібних речовин. Вони повинні мати новизну та бути промислово придатними.

Проектна потужність— потужність, що визна­чається в процесі проектування реконструкції (розширен­ня) діючого або будівництва нового підприємства. Вона вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості проектної номенклатури продукції, яка має бути досяг­нута протягом нормативного строку освоєння.

Приватизаційні папери –особливий вид державнихцінних перів, які засвідчуютьправо васника на безкоштовне одержання в процесі приватизації певної частки майна державних підприємств.

Повна (первинна й відновна)вартість основних фондів- це вартість у новому, не спрацьованому стані. Саме за цією вартістю основні фонди рахуються на балансі підприємства протягом усього пері­оду їхнього функціонування;

Поточна (фактично досягнута) виробнича потуж­ністьвизначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і трудомісткості виробів) або перевищенням проектних показників. При цьому розра­ховують вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

Початкові інвестиції (початкова вартість проек­ту) — це реальна вартість проекту капітальних вкладень інвестиційного проекту) з урахуванням результатів реалі­зації діючого устаткування і податків. Вони розраховуються як сума початкових капітальних витрат (вартість необхідних знарядь праці за ринковою ціною; додаткові витрати, що зв'язані з транспортуванням і монтажем нового устаткування; вартість будівельно-монтажних робіт; податки з продажу старого устаткування) за відрахуванням усього початкового доходу (виторг від продажу старого устаткування; податкова знижка на продаж старого устаткування зі збитком; податкові пільги на інвестиції тощо).

Партнерські зв’язки– система договірних відносин, які встановлюються між підприємцями (партнерами) і дозволяють кожному з них досягти очікуваного результату за рахунок обміну плодами своєї діяльності.

Пасив балансу – друга частина бухгалтерського балансу підприємства, в якій відображено джерела формування майна.

Персонал– сукупність постійних працівників, які мають необхідну професійну підготовку та (або) досвід практичної діяльності.

Підприємництво– самостійна, ініціативна фінансово-господарська діяльність громадян, яка спрямована на отримання прибутку (доходу) і здійснюється від свого імені на власний ризик та під свою особисту майнову відповідальність або ж від імені та під майнову відповідальність юридичної особи-підприємства (організації).

Підприємство– самостійна виокремлена виробнича господарська одиниця (суб’єкт господарювання) в системі суспільного розподілу праці; основна форма організації виробничо-господарської діяльності у сучасній економіці.

Планування – процес розробки плану, який регламентує певний порядок, послідовність здійснення наміченої на конкретний період програми дій (розвитку) конкретного об’єкта з визначенням мети, змісту, обсягів, методів і засобів, терміну виконання.

Платоспроможність підприємства– спроможність підприємства виконувати свої зовнішні забов’язання, використовуючи свої активи.

Повне товариство– товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Прибуток – кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства, який визначається як різниця між виручкою і витратами.

Приватне підприємство– підприємство, яке функціонує на основі права приватної власності.

Продуктивність праці – кількісне відношення обсягу отриманого продукту до праці, затраченої на її виготовлення.

Професія– вид трудової діяльності, здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Прогноз –означає спробу визначити стан якогось явища чи процесу в майутньому. Процес скл. Прогнозу назив. Прогнозування.

Раціоналізаторська пропозиція –технічне рішення, яке є новим і корисним для підприємства. Раціоналізаторськими вважаються пропозиції щодо вдосконалення технвки, яка використовується, продукції яка виготовляється, способів контролю, а також пропозиції, котрі сприяють підвищенню продуктивності праці та ефективнішому використанню матеріалів, енергії, устаткування.

Реальні інвестиції– вкладення капіталу в різні сфери та галузі нац. Економіки для оновлення існуючих, створених нових „капітальних” благ і одержання за рахунок цього більшого прибутку.Такі реальні інвестиції ще називають виробничими.

Реалізована продукція— обсяг запланованого продажу або фактично реалізованих на ринку виробів. Вона визначаєть­ся на основі товарної продукції з урахуванням зміни залишків нереалізованих виробів у розрахунковому періоді.

Реструктуризація підприємства– здійснення організаційно-економічних, правових і технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форми власності, організаційно-правових форм, з метою конкурентноспроможності продукції та підвищення ефективності виробництва.

Робітники— працівники, які безпосередньо створюють матеріальні цінності чи надають різноманітні послуги.

Реконструкція діючого підприємства— здійснюва­не за єдиним проектом повне або часткове переоснащення виробництва. За необхідності можуть бути споруджені нові чи розширені існуючі допоміжні та обслуговуючі об'єкти. Реконструктивними вважаються також роботи з будівницт­ва нових виробничих об'єктів замість тих, дальшу експлу­атацію яких визнано недоцільною.

Ремонт –процес усунення тимчасового фізичного спрацювання конструктивних елементів у натуральній формі та забезпечення в такий спосіб постійної дієздатності засобів праці протягом усього періоду їхньої експлуатації.

Резервна потужність підприємствамає постійно передбачатися в певних галузях: електроенергетиці та га­зовій промисловості — для покриття пікових наванта­жень в електро- і газових мережах, надійного забезпе­чення енергоресурсами на період виконання ремонтно-аварійних робіт; харчовій індустрії—для переробки збі­льшеного обсягу сільськогосподарської сировини у ви­соковрожайні роки; на транспорті — для перевезення більшої кількості пасажирів у літні місяці.

Розширення діючого підприємства— спорудження за новим проектом його другої та наступних черг, додатко­вих виробничих комплексів, нових цехів чи розширення існуючих, а також допоміжних та обслуговуючих госпо­дарств, комунікацій тощо.

Санація– комплекс послідовних взаємопов‘язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентноспроможності.

Сегментація ринку — його структуризація, тобто поділ на сегменти (групи покупців) за певними ознаками. Вона уможливлює вибір однієї з можливих стратегій охоплен­ня ринку.

Серійне виробництво– тип виробництва, який характеризується обмеженою номенклатурою і відносно великим обсягом випуску продукції, яка виробляється періодично повторюваними партіями.

Стандартизація продукції –процес визначення і застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі(сфері).

Сертифікація – дія, яка за допомогою сертифіката відповідності або знака відповідності підтверджує, що продукція чи послуга відповідає певному стандарту або іншому нормативно-технічному документу.

Сервісний лізинг –звичайно застосовується за умови придбання на лізингових засадах складної техніки, що швидко технічно та економічно застаріває.

Сисетма якості підприємствстворюються та сертифікуються для одержання максимально можливого прибутку і набуття іміджу надійного партнера на зовнішньому ринку. Стсьема якості – це сукупність організаційної структури, відповідальності, процедур, процесів, і ресурсів, що забезпечуються здійснення загального управління якістю продукції.

Система мотивації –це сукупність взаємопов’язаних заходів, що заохочують окремого праівника або трудовий колектив у цілому активно працювати дл досягнення індивідуальних і загальних цілей підприємства.

Синдикат– одна із форм монопольного об’єднання підприємств з метою здійснення комерційної діяльності при одночасовому зберіганні юридичної та виробничої самостійності.

Собівартість продукціії – грошова форма поточних витрат підприємства на виробництво та збут товарів, робіт, послуг.відображаючи рівень витрат на вир-во, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та оршанізації виробництва.Що ліпше працює підприємство то нижчою є собівартість продукції.Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва, має безпосередній зв’язок із ціною.

Спеціальність – різновид трудової діяльності в межах професії.

Спеціалізація виробництвавідображає процес зосе­редження діяльності підприємства (фірми) на виготовленні пев­ної продукції (виконанні окремих видів робіт, наданні платних послуг).

Спільне підприємство– підприємство, створене на основі об’єднання майна двох або більше країн, які мають права юридичної особи.

Стандартизація – діяльність із встановленням норм, правел і характеристик з метою забезпечення якості продукціі.

Стратегічне планування – процес прийняття управлінських рішень щодо формування стратегій, розподілу ресурсів, адаптації компанії до умов зовнішнього середовища, внутрішньої організації.

Службовці— працівники, які здійснюють підготовку та оформлення управлінської документації, облік і контроль, гос­подарське обслуговування, тобто виконують суто технічну ро­боту (діловоди, обліковці, архіваріуси, креслярі, стенографісти, офіс-леді тощо).

Соціальна діяльність— підготовка і підвищення квалі­фікації персоналу, створення належних умов праці та відпочинку, забезпечення соціального захисту працівників.

Спеціалісти— працівники, які виконують інженерно-тех­нічні, економічні та інші роботи, зокрема інженери, економісти, нормувальники, юрисконсульти, соціологи, менеджери з різних видів діяльності.

Спеціальність –більш чи менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Спеціалісти найвищої кваліфікації— працівники, які ма­ють наукові ступені та вчені звання.

Спеціалісти вищої кваліфікації—працівники з вищою освітою і значним практичним досвідом.

Спеціалісти середньої кваліфікації— працівники із серед­ньою освітою і певним практичним досвідом.

Спеціалісти-практики— працівники, які обіймають певні посади (інженерні, економічні), але не мають спеціальної освіти.

Статут підприємства – певна сукупність правил, що регулюють діяльність підприємства та його взаємовідносини з іншими суб’єктами господарювання. Статут повинен відповідати основним положенням закону країни про підприємства.

Структура персоналу підприємства— відносне (процент­не) співвідношення окремих категорій персоналу в межах його зага­льної чисельності.

Стратегія-це генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, головні цілі та розподіл ресурсів для досягнення таких цілей. Вона є довгостроковим плановим документом.

Суміжні права — це права, які примикають до авторсь­кого права та є похідними від нього. Вони розділяються на три групи (види): 1) права виконавців; 2) права продуцентів фоно­грам; 3) права організацій мовлення. Права виконавців охороня­ються, якщо виконання: а) уперше мало місце на території Укра­їни; б) зафіксоване на фонограмі, що охороняється законом; в) включене в передачу організації мовлення, права якої охороня­ються законом. Права продуцентів фонограм охороняються, якщо: а) продуцент є громадянином України чи юридичною осо­бою із місцезнаходженням в Україні; б) фоноіраму вперше озву­чено на території України. Права організацій мовлення охорон­яються за умови, що вони перебувають офіційно на території Укра­їни та здійснюють передачі з передавачів, розміщених на тери­торії України.

Соціальна інфраструктура –сукупність підрозділів підприємства, що забезпечують задоволення соціально-побутових і культурних потреб його працівників.

Система технічного обслуговування виробництва-сукупність процесів із підтримання в робочому стані машин, устаткування та інших засобів праці; забезпечення робочих місць сировиною, матеріалами, інструментом, енергією; виконання транспортних та інших подібних операцій.

Торговий дім –установа, що здійснює експортно-імпортні операції вкладаючи організацію виставок і реклами, з правом засновувати свої представництва в інших країнах.

Товарна продукція— загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для продажу (реалізації) різним споживачам.

Трудовий потенціал –потенціал(можливість діяльності) усієї сукупномті працівників з урахуванням не тільки кількісних, а й якісних характеристик, тобто рівня освіти, ділових якостей, тощо.

Технічне переозброєння діючого підприємства— здій­снення відповідно до плану (програми) його технічного роз­витку (без розширення існуючих виробничих площ) ком­плексу заходів, що передбачають підвищення до сучасних вимог технічного рівня окремих дільниць, виробництва за рахунок впровадження нової техніки й технології, механі­зації та автоматизації виробничих процесів, модернізації за­старілого і заміни спрацьованого устаткування.

Термін окупності інвестицій– показник ефективності інвестицій, що характеризує термін, за який вони повністю окупаються.

Технічний розвиток підприємства– сукупність організаційно-технічних заходів, які виступають завершальним етапом певних науково-технічних програм, здійснюється у межах підприємства і виконують роль інтенсифікатора щодо певних ділянок виробничого процесу.

Техніко-технологічна база підприємства виробничої сфери— системна сукупність найактивні­ших елементів виробництва, яка відображає техніку і тех­нологію одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), тобто сукупність машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, переда­вальних, діагностичних та інформаційних засобів, орган­ізованих в технологічні системи (комплексі:) в складі цехів, технологічних переділів і підприємства в цілому.

Тарифно-посадова система- є основним організаційно-правовим інструментом обгрунтування диференціації заробітної плати працівників різних суб’єктів господарювання.

Тарифна сітка визначає належні співвідношення оплати праці працівників різної кваліфікації. Вона складається з пере­ліку тарифних розрядів і відповідних тарифних коефіцієнтів.

Тарифна ставка — є складовим елементом тарифної системи. її абсолютна величина для першого розряду визначаєть­ся відповідно до встановленого державою мінімального розміру, нижче за який не може опускатися оплата праці за виконану пра­цівником норму робочого часу.

Технічний розвиток підприємства — це процес фор­мування і вдосконалення його техніко-технологічної бази.

Товариство з додатковою відповідальністю – товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розміри яких визначені установчими документами. Учасники такого товариства відповідають за його борги своїми внесками до статутного фонду, а у разі недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.

Товариство з обмеженою відповідальністю – товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.Учасники товариства несуть відповідальність у межах їхніх вкладів.

Товарна продукція – економічний показник, який характерізує у грошовомувигляді обсяг виробленої та готової до реалізації продукції.

Тип виробництва –класифікаційна категорія виробництва, що враховує його об’єктивнонаявні конкретні властивості(широту номентклатури, регулярність, стабільність та обсяг випуску продукції)

Топологією інтегральної мікросхеми визнається зафіксо­ване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та зв'язків між ними. При цьому обов'язковою умовою правового захисту даного об'єк­та є його оригінальність.

Трудові ресурси– частина працездатного населення, що за своїми віковими, фізичними, освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності.

Теперішня вартість майбутніх надходжень (доходів)— це їхня розрахункова вартість, що обчислюється помножен­ням грошового потоку за кожний рік на так званий відсот­ковий чинник теперішньої вартості (спеціальний коефіцієнт приведення) відповідного року відповідно до встановленої дисконтної ставки. Якщо із загальної величини теперішньої вартості відрахувати суму початкових інвестицій, то мати­мемо показник чистої теперішньої вартості, який покладено в основу одного з найпоширеніших методів оцінки ефективності виробничих інвестицій у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Управління– цілеспрямований тиск на організовану систему, який забезпечує збереження її певної структури, підтримку режиму та мети діяльності.

Установчий договір –це письмовий документ, який засвідчує волевиявлення фізичних чи юридичних осіб відносно заснування нового організаційно-правового утворення для реалізації конкретної підприємницької ідеї.

Управління за контрактом— форма партнерських зв'яз­ків, здійснюваних через передачу одним підприємцем іншому «ноу-хау» управлінського характеру та забезпечення останнім інвестування процесу практичного його використання.

Угода про передачу інформації у вигляді «ноу-хау»— угода, яка реалізується обов'язково за певну матеріальну винагороду, умови і розміри котрої передбачено в такій угоді.

Управління витратами –це процес цілеспрямованого формуваннявитрат за їх видами, місцями та носіями в процесі постійного контролювання рівня витрат і стимулювання їхнього зниження.

Фізичне спрацювання основних фондів – явище поступової втрати ними своїх первинних техніко-експлуатаційних властивостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості – економічного спрацювання.

Фінансовий лізинг (з повною окупністю орендова­ного майна)набув найбільшого поширення. Він здійсню­ється за договором, відповідно до якого лізингодавець надає лізингоодержувачу майно на час, не менший за строк, протягом котрого нараховується 60% амортизацій­них відрахувань (від дати укладення договору лізингу). Після закінчення терміну дії договору фінансового лізин­гу орендоване майно переходить у власність лізинго-одержувача чи викуповується ним за залишковою вартіс­тю. За умовами фінансового лізингу ризик втрати майна, а також його технічне обслуговування і ремонт бере на себе лізингоодержувач.

Ф’ючерський контракт– контракт на поставку обумовленої кількості певного товару за фіксованою ціною протягом зазначеного в договорі строку.

Форвардна угода— документально оформлений договір, що потребує термінової практичної його реалізації.

Факторинг— фінансово-економічні взаємовідносини між підприємцями і так званими фактор-фірмами (найчастіше ба­нками), які беруть на себе дебіторську заборгованість або ку­пують вимоги (рахунки фактур) щодо сплати боргу.Фінансовий стан підприємства– система показників, які відображають наявність, розміщення і використання ресурсів, фінансову стійкість підприємства, ліквідність балансу.

Фінансові інвестиції– використання наявного капіталу для придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів, які емітуються підприємствами чи державою.

Фірмове найменування— це стале позначення підпри­ємства (фірми, компанії) або окремої фізичної особи, від імені якої здійснюється виробнича чи інша діяльність. Воно викори­стовується для ідентифікації підприємств (окремих підприєм­ців) і виділення їх з-поміж інших, а також для загальної харак­теристики їхньої репутації на ринку.

Франчайзинг – надання права на виробництво та (або) збут продукції (послуги) з практичною допомогою у справі організації та управління бізнесом.

Функції управління– певний вид діяльності людей з управління підприємством. Розрізняють такі функції: планування, організація, мотивація і контроль.

Холдинг – вид підприємницької діяльності, який передбачає придбання контрольних пакетів акцій різних компаній з метою встановлення ними контролю.

Ціна – грошовий вираз вартості товару.Вона завжди коливається навколо ціни виробництвата відображає рівень суспільно необхідних витрат праці.

Чистий прибуток – залишок валового прибутку після сплати податків.

Чистий приведений дохід– показник оцінки ефективності інвестицій, який визначається як різниця між сумою дисконтованих грошових потоків за весь інвестиційний період та сумою дисконтованих інвестицій.

Чисті капітальні вкладення – капітальні витрати лише на розширене відтворення виробничих об’єктів та суб’єктів соціальної інфраструктури підприємства. Величина цих вкладеньрозраховується способом вилучення накопиченої суми амортизаційних відрахувань із загального обсягу виробничих інвестицій.

Чиста продукція— заново створена на підприємстві вар­тість. Кількісно вона визначається вилученням з товарної про­дукції вартості уречевленої праці (матеріальних витрат та амор­тизаційних відрахувань).

Єдиний тарифио-кваліфікаційний довідник робіт і професій робітників (ЄТКД)— це збірник нормативних актів, що містить кваліфікаційні характеристики робіт і професій за їх видами та виробництвами. ЄТКД використовується для тари­фікації робіт, надання кваліфікаційних розрядів робітникам, а також для формування навчальних програм підготовки та підви­щення кваліфікації робітників за відповідними професіями.