Вибір варіантів живлячої мережі напругою вище 1 кВ

5.7 Розрахунок втрат електричної енергії в елементах системи цехового електропостачання та складання балансу втрат електроенергії

5.8 Регулювання приєднаною потужністю трансформатора

5.9 Модернізація системи освітлення цеху

5.10 Визначення теплової потужності будівлі. Оцінка можливості термомодернізації будинку

5.11 Енергозберігаючі заходи в технологічних установках об'єкта

Перелік посилань

1 Мета і завдання курсового проекту

Курсовий проект - підсумкова самостійна робота студентів з дисципліни “Енергозбереження в технологічних установках та будівлях”. Основною його метою є закріплення, розширення і систематизація знань студентів, отриманих на лекціях і лабораторних заняттях, виробничих практиках, а також при вивченні таких суміжних дисциплін, як "Математичні задачі енергетики", "Електричні системи і мережі", "Електропостачання промислових підприємств", "Енергетичний аудит", "Енергетичний менеджмент" та ін.

Робота над проектом дозволить студентам придбати знання в області побудови, функціонування і розвитку систем електропостачання промислових підприємств з врахуванням специфіки використовуваних технологічних установках, практично освоїти методи розрахунку, проектування та оптимізації систем електропостачання, навички оцінки теплової потужності будівлі, знання в області застосування теплоізолюючих матеріалів, придбати навички виконання самостійної творчої роботи, користуватися довідковою літературою, стандартами, нормативами та каталогами.

2 Обсяг та зміст курсового проекту

Курсовий проект, складається з пояснювальної записки (ПЗ) обсягом 40-50 сторінок рукописного тексту формату А4 і графічної частини - 2 листа формату А1. Усі розрахунки і прийняті технічні рішення повинні мати обґрунтування, у необхідних випадках підтверджуватися техніко-економічними розрахунками, супроводжуватися схемами, графіками, ілюстративним матеріалом та ін.

Креслення повинні відображати комплекс прийнятих і описаних у ПЗ проектних рішень та бути логічно з нею ув'язані.

3 Завдання на курсовий проект

Завдання на курсовий проект видаються керівником проекту та об’єднує перелік питань, що підлягають розробці, графічного матеріалу, а також, в обов’язковому порядку, елементи новизни і прогресивності, які забезпечують творчий характер роботи над курсовим проектом.

Відповідно до затвердженої програми курсу і вимогам кваліфікаційної характеристики фахівця спеціальності 7.05070108 «Енергетичний менеджмент» у курсовому проекті необхідно розробити робочі креслення системи електропостачання ділянки цеху промислового підприємства, визначити теплотехнічні показники будівлі, економічні показники запропонованих заходів з енергозбереження.

При виконанні курсового проекту з дисципліни "Енергозбереження в технологічних установках та будівлях" вихідними даними є:

- план цеху з вказівкою прольотів, ділянок та розміщенням технологічного обладнання по всьому цеху;

- схема електропостачання цеху окремої ділянки або прольоту;

- специфікація технологічного обладнання з наведенням кількості і потужності приймачів електроенергії з напругою до та понад 1 кВ та їх енергетичних характеристик;

- характеристика середовища приміщень за ПУЕ;

- змінність роботи цеху і завантаження по змінах;

- відомості про джерело живлення (напруга, віддаленість,); струми короткого замикання на шинах розподільчих пристроїв

- значення струмів коротких замикань мережі 0,4 та 10 кВ;

- теплотехнічні показники матеріалу огороджуючи конструкцій будівлі;

- кліматичні дані регіону, в якому розміщений цех.

При виконанні курсового проекту на реальні виробничі і дослідницькі теми вихідні дані на проектування визначає керівник проекту на підставі технічного завдання.

4 Організаційні вказівки

Методичне та організаційне керівництво курсовим проектуванням забезпечується керівником проекту.

Керівник проекту постійно контролює виконання календарного графіка поетапного виконання курсового проекту студентом та робить позначку про виконану роботу студентом в календарному графіку.

Студент самостійно працює над курсовим проектом: приймає технічні рішення, виконує усі розрахунки, використовуючи навчальну, довідково-католожну, науково-технічну та іншу інформацію.

Консультації керівника повинні мати характер спрямовуючих вказівок, що допоможуть розкрити сутність поставлених завдань, шляхи їх рішень, а також спонукаючих студента на самостійну, творчу роботу. Керівник звертає увагу студента на технічно і стилістично грамотний виклад ПЗ.

5 Методичні вказівки до основних розділів проекту

5.1 Характеристика технологічного процесу об'єкта

Проектування систем електропостачання необхідно починати з вивчення технології виробництва, специфічності роботи технологічних установок, що дозволить достовірніше визначити очікувані електричні навантаження і вибрати раціональну схему системи електропостачання.

У даному розділі курсового проекту студент повинний:

- коротко охарактеризувати використання основного технологічного устаткування в технологічному процесі, його взаємозв'язок у ньому, режим роботи приймачів електроенергії;

- охарактеризувати навколишнє середовище по технологічних зонах об'єкта, що проектується;

- обгрунтувати вимоги до схеми електропостачання з точки зору безперебійності живлення електроспоживачів, а також інші вимоги, які висуваються до електропостачання об'єкта, що проектується.

5.2 Проектування ділянки цеху

5.2.1 Розрахунок електричного навантаження вузла схеми та формування схеми мережі

За результатами розрахунку електричних навантажень вибирають схему й елементи системи електропостачання, зокрема вузлів навантаження згідно завдання. Необхідно визначити розрахункове за активними і реактивними потужностями і за струмом (навантаження за довготривалим припустимим нагріванням); пікове за струмом (короткочасне, обумовлене режимом пуску приймача чи групи приймачів електроенергії навантаження).

Рекомендується розрахункове навантаження силового електрообладнання будь-якого вузла цехової мережі визначати методом упорядкованих діаграм показників графіків навантаження [2-5].

Вихідними даними для даного методу розрахунку є номінальне навантаження за активною потужністю кожного приймача електроенергії вузла, що розраховується, кВт, і тривалість включення (ТВ, %) - згідно завдання на проектування; а також середньозважений коефіцієнт потужності cos j і індивідуальний коефіцієнт використання за активною потужністю k_ва кожного приймача електроенергії (вибирається з довідників [4,5]).

Якщо розрахункове навантаження вузла силової розподільчої мережі визначається методом упорядкованих діаграм, то для поділу приймачів електроенергії за графіками навантаження усередині вузла, що розраховується, рекомендується застосовувати наступне правило: якщо k_ва 0,6 та ТВ = 100% (одночасно), то приймач електроенергії має рівномірний (постійний) графік навантаження; при невиконанні хоча б однієї з приведених умов варто відносити приймач електроенергії до групи з нерівномірним (перемінним) графіком навантаження.

Резервні, ремонтні і працюючі в короткочасному режимі силові приймачі електроенергії (засувки, вентилі, дренажні насоси та ін.) у розрахунку електричних навантажень не враховуються. При наявності в цеху потужних технологічних установок електроенергії з нерівномірним графіком навантаження (прокатні стани, потужні електропечі та ін.) розрахункове навантаження по цеху визначається алгебраїчним підсумовуванням розрахункових навантажень від цих і інших приймачів електроенергії. Причому, розрахункове навантаження таких потужних приймачів електроенергії визначається або методом питомих витрат електроенергії на одиницю продукції, або за допомогою технологічного графіка навантаження, або методом упорядкованих діаграм.

Однофазні технологічні установки, включені у мережу на фазні і лінійні напруги і розподілені по фазах з нерівномірністю не більш 15% щодо сумарної потужності трифазних і рівномірно розподілених однофазних приймачів електроенергії, враховуються в розрахунках як трифазні приймачі електроенергії тієї ж сумарної потужності. При перевищенні зазначеної нерівномірності розрахункове навантаження від однофазних приймачів електроенергії приймається рівним триразовому значенню навантаження найбільш завантаженої фази відповідно до методики розрахунку [2, 3].

Силові приймачі електроенергії з випереджуючим струмом (статичні конденсатори, синхронні двигуни в режимі перезбудження) враховуються в розрахунку електричних навантажень за реактивною потужністю зі знаком "-".

Розрахунок електричних навантажень за допомогою програми nagr.exe, розроблена кафедрою. Результатами розрахунків є значення розрахункового за активними і реактивними потужностями і за струмом (навантаження за довготривалим припустимим нагріванням) навантаження.

Пікове навантаження одного приймача електроенергії приймається рівним пусковому струму для двигуна і піковому для пічних і зварювальних трансформаторів. Значення цих струмів даються в заводських паспортах приймачів електроенергії. Якщо дані відсутні, то пусковий струм двигуна чи піковий для пічного і зварювального трансформатора допускається визначати за формулою

I_пуск = I_ном * k_П ,

де - I_ном - номінальний струм приймача електроенергії, А;

k_П- кратність збільшення номінального струму в режимі його пуску (кратність пуску); k_П = 5 - для асинхронних двигунів з короткозамкненим ротором і синхронних двигунів; k_П = 2,5 - для асинхронних двигунів з фазним ротором і двигунів постійного струму; k_П = 3 - для пічних і зварювальних трансформаторів (при цьому паспортний струм не повинен приводитися до ТВ = 100%).

Пікове навантаження групи приймачів електроенергії, що включаються одночасно, приймається рівним алгебраїчній сумі пікових навантажень усіх приймачів електроенергії, що входять у групу. У протилежному випадку це навантаження визначається за формулою:

I_пік = i_{пуск max}+ I_розр – І_{ном max}

де i_{пік max} – найбільший з пікових струмів приймачів електроенергії, що входять у групу;

I_розр – розрахункове навантаження за планом групи приймачів електроенергії;

I_{ном max} – номінальний струм приймача електроенергії, якому відповідає максимальній пусковий струм i_{пуск max}.

Якщо приймачі електроенергії не мають пускових струмів або мають їх короткочасними, то їхні пікові навантаження приймаються рівними розрахунковим.

Для розподілу електроенергії в цехах промислових підприємств [6] широко застосовуються радіальна, магістральна схеми і їхні різновиди (змішана схема, схема блоків трансформатор - магістраль та ін.). В усіх випадках, коли цьому не перешкоджають місцеві умови, для розподілу електроенергії рекомендується застосовувати магістральні схеми, у тому числі схеми блоків трансформатор - магістраль (головні магістралі) з числом магістралей, рівних числу трансформаторів і по можливості без розподільних пристроїв низької напруги на підстанціях. Допускаються схеми блоків трансформатор-магістраль виконувати з невеликим розподільним пристроєм, якщо це необхідно для живлення електричного освітлення й інших навантажень, відключати які з відключенням головної магістралі неприпустимо.

5.2.2 Вибір уставок апаратів захисту живильної і розподільної мережі дільниці цеху

5.2.2.1 Вибір розподільних пристроїв (силових розподільних пунктів, розподільних шинопроводів, магістральних, шаф комплектних трансформаторних підстанцій чи типові панелі розподільного щита низької напруги підстанції, щитів станцій керування та ін.) необхідно виконувати з врахуванням наступних умов:

а) типові виконання розподільних пунктів визначаються ступенем захисту від навколишнього середовища, загальним розрахунковим навантаженням, кількістю приєднань і їх номінальною потужністю, вимогами захисту мережі згідно [1]. В усіх випадках, коли не потрібний захист мережі від перевантаження при радіальних схемах живлення від розподільних пунктів, рекомендується [6] застосовувати схеми живлення із запобіжниками;

б) розподільні шинопроводи - за припустимим нагріванням максимальним розрахунковим струмом, включаючи конструктивні елементи шинопроводу (прямі секції з відгалужувальними коробками, вхідні, перехідні, торцеві та ін.);

в) головні магістралі - за максимальним розрахунковим струмом навантаження, а при наявності резервних перемичок - за максимальним розрахунковим струмом обважченого режиму (тобто режиму перевантаження);

г) шафи комплектних трансформаторних підстанцій чи типові панелі РП-0,4 кВ цехових трансформаторних підстанцій - ввідні шафи, секційні, лінійні, освітлювальні, конденсаторні та ін. (визначається в кожному конкретному випадку прийнятою схемою розподілу електроенергії в цеху);

д) ввідні і секційні шафи - за максимальним розрахунковим струмом обважченого режиму роботи з можливістю використання їх у схемах автоматичного включення резерву;

е) лінійні шафи - для нормального режиму роботи з урахуванням вимог [1] до захисту мережі і забезпечення селективності дії захисту;

ж) розподільні пристрої вузлів навантаження - у табличній формі з наведенням всіх технічних даних. Форма таблиці довільна.

5.2.2.2 Вибір апаратів захисту і керування. В якості апаратів захисту цехових мереж і установок промислових підприємств напругою до 1 кВ варто застосовувати плавкі запобіжники й автоматичні вимикачі[1, 6]. Цими апаратами комплектуються типові панелі (наприклад ЩО93) і шафи, з яких набирається РП-0,4 кВ цехових трансформаторних підстанцій, силові пункти, розподільні шинопроводи, силові ящики, шафи керування, блоки керування та ін. Відповідно до вимог [1, 6] рекомендується широко застосовувати плавкі запобіжники, не допускаючи необґрунтованого використання автоматичних вимикачів.

Автоматичні вимикачі варто застосовувати:

а) при необхідності автоматизації керування (автоматичне повторне включення, автоматичне включення резерву та ін.);

б) при частих аварійних відключеннях (випробувальні, лабораторні та ін. установки);

в) при більш швидкому в порівнянні з плавкими запобіжниками відновленні живлення.

При захисті автоматичними вимикачами в цехових розподільних пристроях, на відгалуженнях від магістральних шинопроводів, на щитах підстанцій для захисту ліній, що відходять, з розрахунковими струмами до 630 А включно рекомендуються установочні автоматичні вимикачі (наприклад, серії ВА50, А3700, АЕ-2000), якщо застосування інших вимикачів не диктується особливими умовами.

Потужні, а отже, більш важкі і дорогі вимикачі підстанційного типу (наприклад "Електрон", ВА50, А3700 габариту 630 А та більше) рекомендується застосовувати головним чином у розподільних пристроях підстанцій, а саме, на вводі, секційних зв'язках, а також для захисту відгалужень з номінальним струмом не менш 400 А. Для захисту менш потужних відгалужень такі вимикачі допускаються як виняток при наявності необхідних обґрунтувань.

Місця установки апаратів захисту повинні визначатися в проекті відповідно до вимог розділу 3 [1]. Не рекомендується встановлювати апарати захисту наприкінці ліній, що живлять цехові розподільні пристрої (наприклад, на вводах у шафи керування електроприймачів, у силові розподільні пункти, щити станцій керування та ін.), що дублюють захист апаратів головних ділянок ліній. Наприкінці таких ліній для можливості аварійного відключення в екстрених випадках варто передбачати рубильник.

Апарати захисту повинні встановлюватися безпосередньо в місцях приєднання провідників, що захищаються, до живлячої лінії на відстані від місця приєднання відгалуження до 6 м за умови, що переріз провідника на цій ділянці повинен бути не менш перерізу провідника після апарата захисту.

Для відгалужень, що виконуються у важкодоступних місцях, апарати захисту допускається встановлювати на відстані до 30 м від точки відгалуження за умови, що переріз провідника відгалуження, обумовлений розрахунковим струмом, повинен забезпечувати не менш 10% пропускної здатності захищеної ділянки живильної лінії. Прокладка провідників на незахищених ділянках повинна здійснюватися при горючих зовнішніх оболонках чи ізоляції провідників - у трубах, металорукавах або коробах.

Технічні характеристики захисних апаратів треба вибирати з урахуванням усіх можливих режимних станів елементів мережі і приймачів електроенергії. Апарати захисту за своєю здатністю відключення, повинні відповідати максимальному значенню струму короткого замикання на початку ділянки електричної мережі, що захищається.

Для захисту плавкими запобіжниками останні рекомендується застосовувати з наповнювачем (наприклад, НПН, ПН2). Запобіжники без наповнювача (наприклад, ПР-2) допускаються в невеликих, переважно пересувних установках і при розширенні діючих установок з такими ж запобіжниками.

Номінальні струми плавких вставок запобіжників і струми уставок автоматичних вимикачів у всіх випадках варто вибирати по можливості найменшими за розрахунковими струмами ділянок чи мережі за номінальними струмами електроприймачів, щоб апарати захисту не відключали електроустановки при короткочасних перевантаженнях (пускові струми, технологічні перевантаження, струми при самозапуску та ін.).

Рекомендується застосовувати:

- для керування електроприймачами тривалого режиму роботи (виняток складають відповідальні електродвигуни, для яких потрібен самозапуск) - магнітні пускачі, контактори, що забезпечують нульовий захист;

- для керування електроприймачами повторно-короткочасного режиму роботи - контактори, що забезпечують нульовий захист і розраховані на відповідну частоту включень в умовах включення і відключення пускових струмів.

Використання для керування електродвигунами автоматичних вимикачів (замість магнітних пускачів і контакторів) допускається лише відповідно до технічних умов на ці вимикачі.

Застосування рубильників для безпосереднього включення і відключення короткозамкнених електродвигунів допускається, коли двигуни разом зі сполученими з ними механізмами доступні для обслуговування тільки кваліфікованому персоналу, а також за умови, що потужність двигуна не перевищує 10 кВт. При цьому номінальний струм рубильника повинний перевищувати номінальний струм двигуна не менш ніж у 2,5 рази.

Апарати керування електроприймачами в залежності від місцевих умов можуть установлюватися:

а) розподілено або групами відкрито на стінах, колонах чи конструкціях безпосередньо в цехах поблизу керованих механізмів. У цих випадках повинні застосовуватися апарати в оболонках, що задовольняють вимогам захисту від впливу навколишнього середовища цеху;

б) у шафах, що задовольняють вимогам захисту від навколишнього середовища цеху, чи на відкритих панелях, установлених на ділянках цеху з нормальним середовищем;

в) відкрито на щитах, розташованих в ізольованих електротехнічних приміщеннях станцій керування. Щит станції керування комплектується з окремих апаратів відкритого виконання, або зі станцій керування. Таке розташування апаратів керування і захисту повинне передбачатися у випадках, коли концентрація їх в одному пункті технічно й економічно доцільна як з погляду схеми розподілу електроенергії, так і керування [3-5, 11, каталоги Інформелектро та ін.].

5.2.2.3 Умови вибору апаратів захисту

Уставки автоматичних вимикачів вибираються за наступними умовами [11] :

)

де - номінальний струм автоматичного вимакача, А

;

- струм електромагнітної відсічки, А;

- розрахунковий струм лінії, А;

- піковий струм лінії, А;

- значення трифазного короткого замикання на розподільчому пристрої 0,4 кВ, А;

- значення однофазного короткого замикання біля найбільш віддаленого електроприймача цеху, А.

- ударний струм короткого замикання на розподільчому пристрої 0,4 кВ ,А.

Для низьковольтного компенсуючого пристрою:

де - номінальний струм низьковольтного компенсуючого пристрою.

Номінальний струм плавкої вставки вибирається за умовами:

де - умови пуску,

для легкого пуску,

для важкого.

5.2.2.4 Вибір провідників живильної і розподільної мережі дільниці цеху

При виборі марки проводів, кабелів і розрахунку їхнього перерізу варто керуватися вимогами [1] до способу каналізації електроенергії і навколишнього середовища в цеху. Переріз провідників вибирається з умови припустимого нагрівання тривалим максимальним струмом навантаження з таблиць [1] з урахуванням поправочних коефіцієнтів на умови прокладки.

де - поправочний коефіцієнт.

- коефіцієнт, що враховує вплив навколишнього середовища,

- коефіцієнт, що враховує умови прокладки КЛ (в курсовому проекті прийймаємо рівним 0,8 )

Провідники, обрані за припустимим нагріванням, у мережах промислових підприємств напругою до 1 кВ не перевіряються за економічною густиною струму при використанні підприємством максимуму навантаження до 4000...5000 годин, а також відгалуження до окремих електроприймачів напругою до 1 кВ [1].

Обраний за припустимим нагріванням переріз провідників не перевіряється згідно [1] за режимом короткого замикання, якщо проведене узгодження тривало-припустимого струму обраного перерізу з захисним апаратом.

Умова узгодження:

Iдоп ³ Кз Iном.з.

де Кз - кратність припустимого струму проводу чи кабеля стосовно номінального струму розчеплювача або струму спрацьовування захисного апарата;

Iном з - номінальний струм розчеплювача або струм спрацьовування захисного апарата.

Значення Кз визначаються в залежності від призначення і прийнятого виду захисту, характеру мережі, ізоляції проводів, кабелів і умов прокладки [I]

5.3 Розрахунок навантаження системи освітлення

5.3.1 Визначення встановленої потужності освітлювальної установки цеху

Основним завданням світлотехнічного розрахунку при проектуванні освітлювальних установок є визначення величини необхідного світлового потоку світильників для забезпечення нормованого значення мінімальної освітленості робочої площини. За величиною цього потоку у довідкових таблицях знаходять найбільш близькі значення потужності стандартних ламп потрібного типу.

Метод коефіцієнта використання світлового потоку є основним при розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь з урахуванням відбитих від стелі і стін світлових потоків.

Етапи розрахунку за даним методом наступні.

1. Визначається рівень нормованої освітленості Е_норм визначається у відповідності до вимог [ 6 ].

2. Визначають значення висоти розміщення джерел світла над робочою поверхнею.

3. В залежності від умов виробничого середовища і класу освітлюваного приміщення по вибухопожежонебезпеці вибирається тип джерела світла і відповідні світильники.

4. Визначається значення індексу приміщення, який характеризує співвідношення розмірів освітлюваного приміщення і висоти розміщення світильників.

5. Визначаються коефіцієнти відбиття світлового потоку від стелі, підлоги і стін приміщення.

6. З довідкової таблиці визначається значення коефіцієнта використання світлового потоку, створюваного світильниками вибраного типу. [ 6 ]

7. Визначається коефіцієнт запасу і коефіцієнт мінімальної освітленості.

8. Визначається необхідна кількість світильників.

9. Розраховується значення необхідного світлового потоку джерел світла у світильнику.

10. Визначається (за довідковою таблицею для ламп вибраного типу) найближча стандартна лампа за величиною створюваного світлового потоку. [ 6 ]

11. Розраховується величина відхилення фактичного значення світлового потоку від розрахункового. Якщо ближні стандартні лампи мають світловий потік, що відрізняється більш, ніж на -10 % або +20 % [1], то вибирають лампу з відповідно більшим або меншим значенням світлового потоку, підставляють це значення в розрахунковий вираз (1) і уточнюють необхідну кількість світильників. При цьому початковий варіант кількості і висоти розміщення світильників у виробничому приміщенні може бути відповідно змінений.

5.3.2 Визначення розрахункової потужності освітлювальної мережі

Розрахункове навантаження освітлювальної мережі як вузла з великою кількістю приймачів електроенергії визначаємо методом коефіцієнта попиту [3-5]. Вихіднимим даними для даного методу розрахунку є номінальне навантаження за активною потужністю характерної групи приймачів електроенергії в цілому Руст, кВт (згідно завдання); груповий коефіцієнт попиту за активною потужністю характерної технологічної групи приймачів електроенергії Кса і середньозважений cos (вибирається з довідників [4,5]).

Розрахункове навантаження за активною та реактивною потужністю визначається:

де – встановлена потужність освітлювальної мережі, визначена згідно п.5.3.2, кВт;

- коефіцієнт реактивної потужності.

Величина обчислюється за , що нормується і залежить від конструктивних особливостей світильника. Для люмінесцентних ламп без фазокомпенсації , а для ДРЛ .

Відповідно - для люмінесцентних ламп

- для ламп ДРЛ.

Визначимо розрахункові навантаження по активній та реактивній потужності:

5.4 Розрахунок електричного навантаження об'єкта

5.4.1 Розрахунок силового навантаження об'єкта

Сумарне розрахункове навантаження цеху знайдеться за формулою:

де , – відповідно розрахункове активне та реактивне навантаження ділянок цеха, кВт;

Крм – коефіцієнт різночасності максимумів, для цеху можна прийняти 0,8.

Розрахункове активне та реактивне навантаження ділянок цеха , визначається методом упорядкованих діаграм згідно п.5.2.1 та вихідних данних.

5.4.2 Визначення сумарного навантаження об'єкта

Сумарне розрахункове навантаження цеху складається з розрахункового навантаження технологічного обладнання та освітлювальної мережі цеху та визначається за формулою:

де , , - розрахункове активне та реактивне навантаження освітлювальної мережі, визначені методом коефіцієнта попиту згідно п.3.2..

5.5 Вибір кількості та потужності трансформаторів трансформаторної підстанції об'єкта

У загальному випадку вибір потужності трансформаторів проводиться на підставі наступних основних вихідних даних: розрахункового навантаження об'єкта електропостачання, тривалості максимуму навантаження, темпів зростання навантажень, вартості електроенергії, навантажувальної здатності трансформаторів та їх економічної завантаження.

За умови виконання вимог до надійності електропостачання пропонується розглянути два варіанти при виборі кількості трансформаторів цехової трансформаторної підстанції: одно- і двотрансформаторних підстанція з метою зменшення втрат холостого ходу.

Для можливого зниження втрат в трансформаторі і живильної кабельної лінії пропонується також розглянути два варіанти вибору потужності трансформаторів транс-форматорної підстанції по повній і по активній розрахункової потужності об'єкта проектування.

Розрахунок номінальної потужності трансформаторів цехових трансформаторних підстанцій може виконуватися по різному в залежності від вихідних даних. Згідно [1, 6] номінальну потужність трансформаторів рекомендується визначати:

де - середньозмінне навантаження об’єкту;

N- кількість трансформаторів ТП;

- оптимальний коефіцієнт завантаження трансформаторів.

При розрахунку потужності компенсуючих пристроїв напругою до 1 кВ з урахуванням пропускної здатності трансформаторів,а також у випадку повної компенсації реактивної потужності на напрузі до 1 кВ номінальну потужність трансформаторів цехових ТП згідно [10] визначають по максимальному активному навантаженню:

Коефіцієнт завантаження трансформатора залежить від виду трансформаторної підстанції і характеру навантаження [7] :

= 0,65 ... 0,7 - двотрансформаторні ТП з переважним навантаженням I категорії;

= 0,7 ... 0,8 - однотрансформаторні ТП з переважним навантаженням II категорії за наявності взаємної резервування по перемичках з іншими підстанціями на вторинній напрузі;

= 0,9 ... 0,95 - однотрансформаторні підстанції з навантаженням III категорії або з переважним навантаженням II категорії при можливості використання складського резерву трансформаторів.

Прийняті до розгляду потужності силових трансформаторів повинні бути перевірені за коефіцієнтом завантаження в нормальному тривалому режимі роботи з урахуванням коефіцієнтів завантаження змін і припустимого перевантаження в післяаварійному режимі (або більш важкому).

Розміщення цехових підстанцій на плані цеху залежить від розташування технологічного обладнання, конфігурації виробничих приміщень, умов навколишнього середовища, пожежної й електричної безпеки, а також виробничих, архітектурно-будівельних і експлуатаційних вимог.

Найбільш оптимальний варіант розміщення цехових трансформаторних підстанцій - це максимальне наближення до центра груп споживачів, які живляться ними, що дозволяє значно скоротити довжину низьковольтних мереж, знизити втрати електроенергії і відхилення напруги.

Внутрішньоцехові підстанції рекомендується розташовувати в кроці колон і біля постійно закритих внутрішньоцехових приміщень з таким розрахунком, щоб по можливості не займати площ, що обслуговуються кранами. У гарячих, запилених цехах, а також у цехах з хімічно активним середовищем підстанції варто встановлювати в спеціально відведених приміщеннях відповідно до вимог [1, 8, 9].

У випадку неможливості відкритої установки трансформаторних підстанцій останні виконуються із закритою установкою трансформаторів, прибудованими до глухої стіни цеху або вбудованими у цех.

При наявності в цеху електроприймачів напругою вище 1 кВ може виявитися доцільним розміщення в цеху розподільчого пункту чи розподільного пристрою без перетворення електроенергії. У цьому випадку рекомендується розташування розподільчого пункту (розподільчого пристрою) разом з найближчою трансформаторною підстанцією, якщо це не викликає значного зсуву останньої з центру електричних навантажень.

При проектуванні, як правило, варто застосовувати комплектні підстанції і комплектні розподільні пристрої напругою до 1 кВ і вище, виготовлені як на заводах електротехнічної промисловості, так і на виробничих підприємствах електромонтажних організацій.