Сентименталізм
ВВВВВВВ Стиль, для СЏРєРѕРіРѕ характерна надмірна чуттєвість, моралізаторство, увага РґРѕ життя народу. Р’ українській культурі РІС–РЅ представлений найяскравіше РІ літературі.
Романтизм
· Напрям протилежний класицизмові, у якому превалюють уявне, фантастичне, емоційне.
· Відображає конфлікт між дійсністю та ідеалом.
· Відмовляється від культивованих до цього античних норм суворості та стриманості.
· Прагне передати інтуїтивно-чуттєві прагнення людини.
· Ідеал романтиків – яскрава й непересічна особистість.
· Джерелом натхнення була національна історія, фольклор, міфологія, народний побут, пейзаж.
ВВВВВВВ Поширення набув Сѓ літературі (історичний роман, балада), живописі (пейзажна, історична, побутова тематика), найяскравішого розквіту отримав Сѓ музиці – найбільш гармонійному РІРёРґС– мистецтва, СЏРєРёР№ передає голос серця.
Реалізм
· На відміну від романтизму, зорієнтований на відображення людських характерів за різних соціальних обставин.
· Є реакцією на індустріальне суспільство з його науково-матеріалістичною картиною світу.
· Метою напряму було правдиво відобразити дійсність, а не вигадувати відірвані від реальності образи.
ВВВ Знайшов втілення РІ літературі (соціально-побутові, психологічні романи, повісті), театрі, живописі (побутова тематика), музиці (опери).
4.Особливості української культури ХІХ століття:
4.1 Література
Класицизм у літературі
Котляревський І. – його «Енеїда» ознаменувала зародження нової української літератури та літературної мови. П’єса «Наталка Полтавка» поклала початок створенню нового українського театру.
Наступниками Котляревського І. є Гулак-Артемовський П.іГребінка Є., котрі збагатили українську класицистичну літературу жанром байки.
Сентименталізм у літературі
Г.Квітка-Основяненко – засновник художньої прози в новій українській літературі, автор психологічної, витриманої в сентиментальних тонах повісті «Маруся», а також творів, в основі яких були народні анекдоти та приказки («Сватання на Гончарівці», «Шельменко-денщик»).
Романтизм Сѓ літературі
Романтизм утверджується РІ українській культурі РІ кінці 20-С… С– РІ 30-С… СЂСЂ., РєСЂС–Рј загальних СЂРёСЃ має суто національні: головними героями стають: козак – мужній захисник батьківщини, народний співак-кобзар – виразник РґСѓРј С– прагнень українців.
Центром українського романтизму стає Харківський університет.
Представники:
ВВВВ Рџ.Гулак-Артемовський – збагатив романтичну літературу РЅРµ лише СЃРІРѕС—РјРё творами, Р° Р№ перекладами іноземних романтиків, зокрема польського поета Рђ.Міцкевича, балад німецького письменника Р™.Гете.
ВВВВ Р„.Гребінка – переклав «Полтаву» Рћ.Пушкіна.
Г.Квітка-Основ’яненко – у своїй творчості був зорієнтований на детальне вивчення фольклору, етнографії, історії.
ВВВВ Рњ.Костомаров – автор ліричних поезій, балад, історичних драм С– повістей.
ВВВВ РќР° початку своєї творчості РґРѕ романтиків тяжів С– Рў.Шевченко, Сѓ СЃРІРѕС—С… думах, баладах, ліричних РїС–СЃРЅСЏС…, посланнях прагнув відобразити весь колорит народних звичаїв, Р· історії козацтва прагнув винести СѓСЂРѕРєРё, СЏРєС– Р± могли призвести РґРѕ покращення долі України.
ВВВВ Рџ.Куліш– автор першого РІ українській літературі історичного роману «Чорна рада».
ВВВВ Романтизм РЅР° західноукраїнських землях представляли члени В«РСѓСЃСЊРєРѕС— трійці» – Р“.Шашкевич, Р†.Вагилевич, РЇ.Головацький. Р’РѕРЅРё видавали альманах В«Русалка Дністрова», Сѓ СЏРєРѕРјСѓ оспівувалася народна боротьба народу Р·Р° звільнення, поетизувалися народні герої – Довбуш, Морозенко, гайдамаки, твори писалися живою народною РјРѕРІРѕСЋ.
Реалізм Сѓ літературі
Представником реалізму в українській літературі вважається Т.Шевченко. Поетичне викриття вад тогочасної дійсності представлене в побутових («Катерина», «Сон»), соціально-політичних поемах («Єретик», «Кавказ»).
ВВВ З’являється перший український соціальний роман «Люборацькі» Рђ.Свидницького.
ВВВВ РЎСЏРіРЅСѓРІ Р·Р° межі етнографічності та розпочав дослідження соціальних С– психологічних проблем Р†.Нечуй-Левицький («Кайдашева сім’я», «Бурлачка»).
ВВВ Перший соціально-психологічний роман української літератури вийшов Р·-РїС–Рґ пера Рџ.РњРёСЂРЅРѕРіРѕ («Хіба ревуть воли, СЏРє ясла РїРѕРІРЅС–?В»).
ВВВ Видатною особистістю цього періоду Р±СѓРІ Р†.Франко. Його багатогранна діяльність представлена РІ літературі (поезія, драматургія, велика та мала РїСЂРѕР·Р°), літературній критиці, публіцистиці, перекладах, філософії, історії, етнографії та соціології. Вперше Сѓ світовій літературі паралельно Р· представником французького реалізму Р•.Золя звертається РґРѕ проблем робітничого класу («Борислав сміється»).