Специфіка становлення сучасної культури України.

Якщо творчий злет української культури був підготовлений національними процесами кінця XIX — початку (10-ті роки) XX ст., то зміни в сучасній українській культурі (особливо в художній сфері) спираються на перервану культурно-модерністську традицію 20-х років (вона і розвивалася, якщо не в радянській Україні, то за кордоном) і демократизаційно-оновлюючу громадянську традицію 60-х років як гілку альтернативної, національно спрямованої культури (Є. Сверстюк, І. Світличний, І. Дзюба та інші).

 

Поступово допускається, а потім і визнається існування поряд з методом соціалістичного реалізму інших творчих методів. Надається значна свобода у виборі репертуару та діяльності в цілому закладів культури аж до їх комерціалізації. Тому зміни, які проходили в сфері культури після проголошення незалежності України, були значною мірою продовженням, але на більш визначеній національній основі, тих тенденцій і напрямків, що склалися в період "перебудови", доповнились широким андеграундом — напрямками мистецтва, альтернативними соціалістичному реалізму.

 

Проголошення волею народу незалежності України призвело РґРѕ радикальних Р·РјС–РЅ РІ суспільстві, СЏРєС– суттєво позначились РЅР° становищі культури. Складається РЅРѕРІР° соціальна С– культурна ситуація, породжуючи РЅРѕРІСѓ соціокультурну реальність. РћСЃРЅРѕРІРЅРѕСЋ особливістю РЅРѕРІРѕС— соціокультурної дійсності С” насамперед те, що наше суспільство знаходиться РІ періоді перелому, Р·РјС–РЅРё типу своєї організації існування, СЏРєРµ СѓРјРѕРІРЅРѕ визначається СЏРє "посттоталітарне суспільство". Радикальне реформування суспільства активно формує РЅРѕРІСѓ культурну реальність, СЏРєР° характеризується Р№ РЅРѕРІРёРјРё відносинами РјС–Р¶ людьми РІ цілому (СЏРє суб´єктами культури), РЅРѕРІРёРјРё умовами (РІ тому числі Р№ матеріальними) СЃРІРѕРіРѕ розвитку, особливою системою цінностей, РЅРѕСЂРј С– правил, культурних потреб С– засобів С—С… задоволення.

 

Культурна трансформація, що триває в суспільстві, пов´язана з появою нових духовних потреб, які були пробуджені зростаючим інтересом до національної культури, а також потоком нових культурних цінностей — як вітчизняних (які були або заборонені, або знаходились у "шухлядах"), так і зарубіжних.

Якщо в недавньому минулому переважали критерії, пов´язані з ідеологічною цінністю культури, то тепер все більше визначаються і виходять на перший план критерії художності, естетичної досконалості, новаційності, авангардності, справжньої народності.

 

У зв´язку з різноманітністю змін і впливів в культурі загальна її структура залишається не усталеною, що дає підстави стверджувати, що сучасне культурне життя характеризується новим співвідношенням професійної, самодіяльно-художньої, традиційно-народної та релігійної культури, тобто певною структурною мозаїчністю.

 

Примітною особливістю розвитку української культури, пов´язаною з її відкритістю, є розгортання діяльності ініціативно створюваних добровільних товариств, об´єднань, асоціацій різного спрямування, які поступово закладають важливе підґрунтя громадянського суспільства. Значна частина цих об´єднань плідно співпрацює з різними зарубіжними культурними, благодійними, науковими, освітніми інституціями, сприяючи входженню України в культурний європейський простір. Проте навальна, агресивна пропаганда західних цінностей в їх не кращих зразках певною мірою почала деформувати ще не усталену систему національних цінностей, робити привабливим для молоді "героїв" західного світу, часто чужих нашій моралі і нашому менталітету, що починає викликати протест громадськості, особливо інтелігенції.

 

У зв´язку з підвищеною конкурентністю західної і російської культури та значним зниженням показників освоєння і продукування культури української в суспільстві починає усвідомлюватись необхідність протекціонізму щодо неї з наданням їй певних пільг і переваг, особливо у виданні україномовної літератури, кіновиробництва та кінопрокату. Опрацьовано декілька концепцій розвитку української культури за участю відомих вчених Г.Д. Вервеса, І.М. Дзюби, М.І. Гончаренка, М.В. Поповича, П.П. Толочка та інших.

 

РРёСЃРё сучасного етапу розвитку культури:

Позитивні:

· подолання самоізольованості культури;

· відновлення історичної пам'яті народу;

· розкріпачення суспільної свідомості;

· відновлення і поширення релігійної культури;

· звільнення від догматів, стереотипів радянських часів;

· поява нових жанрів, типів, напрямів мистецтва і загалом культури;

· «повернення» емігрантської культури на батьківщину, зв'язок з діаспорою.

Негативні:

· непродумане руйнування цінностей радянського періоду;

· залежність культурного розвитку від примх ринку, комерціалізація культури;

· згортання до мінімуму державного фінансування культури;

· звуження поля діяльності установ культури;

· поширення і засилля масової культури;

· криміналізація сфери культури;

· агресивність деяких релігійних сект;

· поляризація.