ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЩО СПРИЯЮТЬ ПОЛІПШЕННЮ ПРОЦЕСУ
Для спрощення аналізу і підвищення ефективності раціоналізації процесу, як показано в прикладі (рис. 3.8), ці питання записуються в карті.
Такий спосіб дає змогу одночасно ілюструвати аналіз і розробку заходів поліпшення виробничого процесу так званим методом «крапок та позначок».
У всіх випадках, коли транспортування має велике значення, на додаток до маршрутної карти виробничого процесу складається
маршрутна схема виробничого процесу (рис. 3.9, 3.10). Вона являє собою ескізний план площ та будівель, що показує, де відбуваються всі дії, які зазначені на маршрутній карті виробничого процесу. При цьому всі дії позначаються однаково в обох картах, напрям руху вказується стрілками. Зворотні або повторні рухи в одному напрямі показуються окремими лініями. Використання схеми дає змогу поліпшити планування устаткування і виробничих площ.
ПООПЕРАЦІЙНА КАРТА ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ
(існуючий метод)
Найменування: термостат | креслення № 82103 | вир. 4 |
Дата: 10.05.2000 | Кресл. Коваль І. І. | відділення малих деталей |
Вставка А-176 7/16” шестигранна холоднотягнута сталь | Регулювальний гвинт А-253 1/4” шестигранна холоднотягнута сталь | Корпус А-116 Холоднокатана сталь |
|

|
МАРШРУТНА КАРТА
Виробничого процесу
Робота: пропилювання, перевірка та протирання (старий метод)
Кінцеві дані
Позначення операції і процесів | Існуючі | Запроектовані | Різниця | ![]() ![]() | |||
кіл. | час | кіл. | час | кіл. | час | ||
![]() | 57,8 | ||||||
![]() | |||||||
![]() | 7,0 | ||||||
![]() | |||||||
![]() | 7 дн. | ||||||
Загальна відстань транспортування | 429 м | м | м |
Аналіз | Заходи | |||||||||||||||
Елементи існуючого методу | Умовні позначки | Відстань, м | Кількість | Час, хв. | Чому? | Зауваження | Усунути | Суміщеність | Зміни | Поліпшення | ||||||
Що? | Де? | Коли? | Хто? | Як? | Послідовність | Місце | Виконавець | |||||||||
1. Гребінці пропилюються та відкладаються; кілька видів на кожну групу пил | ![]() | |||||||||||||||
![]() ![]() ![]() ![]() | ![]() | |||||||||||||||
3. Доставка робітником-розпилювальником до місця обдування | ![]() | |||||||||||||||
![]() | ![]() | |||||||||||||||
5. Переміщення гребінців робітником обдування з великого ящика на полицю | ![]() | 1/2 | ||||||||||||||
6. Обдування з метою очищення від ошурок | ![]() | P | ü | Ошурки потрапляють на контро- лера | ü | ü | ||||||||||
7. Укладування у великий ящик робітником обдування | ![]() | 1/2 | ||||||||||||||
8. Транспортування до місця контролю робітником обдування | ![]() | ü | Перевести контролера в інше місце ? | |||||||||||||
![]() | ![]() | ü | Захаращення проходів | ü | ||||||||||||
|
«крапок та позначок» для перепроектування процесу
|
по робочих місцях (операціях), які розташовані на другому поверсі будівлі
|
по робочих місцях (операціях), які розташовані на першому поверсі будівлі
3.4. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТИПИ ВИРОБНИЦТВА
Можливості розвитку виробничої системи, удосконалення процесів виробництва, їх спеціалізація та кооперування, ефективність використання живої праці та устаткування значною мірою залежать від структури та обсягів продукції, що випускається, широти та сталості її номенклатури. Залежно від цих чинників робочі місця, дільниці, цехи та промислові підприємства поділяються на кілька організаційних типів. Основоположною ознакою поділу виробництва на організаційні типи є рівень спеціалізації робочих місць, який кількісно вимірюється за допомогою коефіцієнта закріплення операцій.
Коефіцієнт закріплення операцій (Кзо) являє собою відношення кількостівсіхрізноманітних технологічних операцій, що виконуються або мають виконуватися протягом місяця на даному робочому місці, до кількості робочих місць:
де п — кількість найменувань деталей, що обробляються на робочому місці, дільниці, у цеху;
mi — кількість операцій, що проходить i-та деталь у процесі обробки на робочому місці, дільниці, у цеху;
РМmj — кількість робочих місць на даній j-йоперації, дільниці, у цеху.
Організаційний тип виробництва може визначатися показником рівня серійності (Кс):
Показник рівня серійності (Кс) обернений коефіцієнту закріплення операцій (Кзо). Для масового виробництва його розмір становить 0,8…1, для серійного — 0,2…0,8 і для одиничного — < 0,2.
Організаційний тип виробництва може визначатися через:
· коефіцієнт серійності
Кс = t / Тшт ср ,
де t — такт випуску виробів, хв/шт.; t = Феф: Nj;
Феф — ефективний фонд часу роботи робочого місця, дільниці, цеху за певний період, хв/міс.;
Nj — обсяг випуску деталей (виробів) j-ї номенклатури за відповідний період;
Тшт ср — середній штучний час по операціях технологічного процесу, хв;
де — штучний час на і-й операції технологічного процесу;
m — кількість операцій;
· коефіцієнт масовості
Тип виробництва — це класифікаційна категорія комплексної характеристики організаційно-технічного рівня виробництва, яка зумовлена широтою номенклатури, регулярністю, стабільністю та обсягом випуску продукції, а також формою руху виробів по робочих місцях.
Тип виробництва визначає структуру підприємства і цехів, характер завантаження робочих місць та руху предметів праці в процесі виробництва. Кожний тип виробництва має свої особливості організації виробництва, праці, технологічних процесів і устаткування, що застосовуються, складу і кваліфікації кадрів, а також матеріально-технічного забезпечення. Конкретний організаційний тип виробництва визначає особливості формування системи планування, обліку та оперативного управління процесами.
Розрізняють три основні типи виробництва: одиничне, серійне, масове.
Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою виробів, малим обсягом їх випуску на робочих місцях, які не мають певної спеціалізації.
Серійному виробництву властива обмежена номенклатура виробів, що виготовляються періодично повторюваними партіями, і порівняно великий обсяг випуску.
Масове виробництво характеризується вузькою номенклатурою і великим обсягом випуску виробів, що виготовляються безперервно протягом тривалого часу.
Порівняльна техніко-економічна характеристика організаційних типів виробництва наведена в табл. 3.3.
Таблиця 3.3