Методи виховання і корекції соціально-нормативної поведінки розумово відсталих дітей

Виховна робота з розумово відсталими школярами, спрямована на формування їхньої соціально-нормативної поведінки, вибудовується в цілісну систему, в якій використовуються взаємопов'язані, але специфічні за цільовим призначенням, методи.

Так, в одну групу можна об'єднати методи, основне призначення яких полягає у формуванні в учнів моральних і правових знань, оцінок і переконань. Це розповідь, бесіда, пояснення, переконання, робота з текстовими джерелами інформації, диспут, аналіз ситуацій відповідного змісту, рольові ігри, що моделюють правильну поведінку в різних ситуаціях. В іншу групу можна об'єднати методи, спрямовані на формування досвіду суспільних відносин, умінь і звичок соціально-нормативної поведінки. Це практична організація різних видів діяльності і міжособистісного спілкування в різноманітних ситуаціях, вправи, привчання. Нарешті, у відносно самостійну групу методів входять ті засоби впливу на особистість, що додатково стимулюють, підкріплюють соціально-нормативну поведінку особистості і колективу або ж гальмують прояв соціальних відхилень (заохочення, змагання,

осуд, покарання).

У формуванні правильної поведінки учнів допоміжної школи важливу Р°ль (поряд з описаними у підрозділі 11.2 запільними умовами, які можна

IRS

розглядати як принципи виховання) відіграють ті умови, у яких протікає ткиття і діяльність дітей - режим, особистий приклад педагогів та інших осіб, ці умови, як і методи, можна віднести до засобів виховання розумово відсталих школярів.

Найважливішими вимогами до морально-правової освіти розумово відсталих школярів, здійснюваній за допомогою бесід, пояснення, розповідей, обговорення прочитаних текстів і тощо, є наступні".

-доступність змісту пропонованої інформації, що забезпечується конкретністю матеріалу, його зв'язком з життєвим досвідом дітей, використанням прикладів, наочних засобів;

-захопленість, емоційність змісту і форми роботи, використання елементів гри, змагання;

- забезпечення інтелектуальної активності учнів, як умова справжнього розуміння різних компонентів інформації;

-порівняння, виділення істотного, узагальнення, конкретизація стосовно до нових ситуацій, знаходження аналогій, доказу, оцінювання, установлення причинно-наслідкових зв'язків - усе це допомагає зрозуміти моральний або правовий зміст, а також наслідки вчинку;

- чіткість висновків, які містять рекомендації до соціально-нормативної поведінки школярів;

-систематичність і різноманітність повторення засвоєних норм поведінки, зокрема варто пропонувати учням передати зміст нормативної інформації іншим особам, роз'яснити її зміст молодшим школярам, використовувати її для контролю і самоконтролю оцінки і самооцінки поведінки в різних ситуаціях тощо.

Корисно пропонувати для аналізу різні типи конкретних ситуацій-розповідей з моральним або правовим змістом. Вибір теми і матеріалу, що розкриває її, має відповідати рівню моральної або правової інформованості учнів; тематика повинна динамічно відбивати реальні події життя, у тому числі життя учнівського колективу, поведінки окремих учнів.

Можна рекомендувати приблизно таку тематику етичних та правових бесід з учнями допоміжної шксли: "Любов до України"; "Мої обов'язки як громадянина України"; "Ставлення до праці, людей праці"; "Людина -найвища цінність"; "Значення дотримання моральних і правових норм"; "Колективізм"; "Товариство і взаємодопомога"; 'Туманність, взаємоповага між людьми, милосердя"; "Чесність і правдивість, моральна чистота, простота і скромність"; "Неприйняття несправедливості, байдужості і зла";

"Дисципліна і культура поведінки"; "Право на життя, свободу і рівність'''; "Недоторканість особистості"; "Право на освіту, працю та відпочинок"; "Право на соціальне забезпечення та медичне: обслуговування"; "Свобода слова"; "Право на власність" тощо.

У залежності від вікових особливостей дітей та рівня їхнього розвитку, необхідно у доступній формі знайомити їх з положеннями міжнародних та державних документів про права дитини взагалі та дітей з обмеженими можливостями здоров'я, зокрема з принципами освіти дітей-інвалідів, заснованих на визнанні цінності кожної дитини:, незалежно від її здібностей та досягнень. Ці принципи стверджують, що кожна дитина може мислити та відчувати, має право бути почутою, потребує розуміння, підтримки та дружби, може розвиватися в усіх аспектах її життя і, перш за все, у своїх сильних сферах і потребує для цього відповідних умов (Саламанська декларація Всесвітньої конференції освіти дітей з особливими потребами 8 -20 липня 1994 p.).

Елементарне розуміння відповідальності ;іа дотримання встановлених норм поведінки повинно бути забезпечене вже в роботі з учнями молодших класів допоміжної школи під час вивчення з ними правил поведінки в школі і поза нею. У подальшому навчанні і різних формах виховної роботи (позакласне читання, екскурсії, перегляд і обговорення кінофільмів, телепередач, ігор і т.п.) коло знань учнів про правові норми і відповідальність за їхнє недотримання -правопорушення - розширюється (наприклад, знання про правові аспекти природоохоронних норм, про відповідальність за порушення правил пожежної безпеки, вуличного руху, користування суспільним транспортом і ін.) Звичайно, не чекаючи переходу учнів у старші класи допоміжної школи, їх необхідно знайомити з питаннями кримінальної відповідальності за окремі види злочинів: проти життя, здоров'я і достоїнства особистості, проти суспільного порядку (злісне хуліганство), проти державної й особистої власності. Це має особливе значення в ранній профілактиці протиправної поведінки розумово відсталих дітей і підлітків. Життя підносить достатньо негативних фактів для їхнього вдумливого аналізу і вироблення правильних, емоційно забарвлених оцінок.

Програма допоміжної школи включає вивчення розділу "Права й обов'язки громадян". Тут, зокрема, спеціально вивчаються питання конституційних прав і обов'язків громадян України, статті трудового, сімейного, адміністративного (зокрема про відповідальність за адміністративні правопорушення) і карного законодавства (у тому числі про злочин як

найбільш небезпечне правопорушення і кримінальну відповідальність за нього). Варто врахувати важливість формування у розумово відсталих школярів усвідомлених і міцних знань, оскільки дослідження показали, що "більшість старшокласників утруднюються в співвіднесенні свого віку з віком, досягнувши який, громадяни можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності неповнолітніх за правопорушення. Навіть випускники допоміжної школи з великими труднощами диференціюють дрібну провину, за яку можуть бути застосовані заходи адміністративного впливу (наприклад, штраф), від випадків злісного хуліганства, за які згідно чинного :іаконодавства кримінальна відповідальність настає з 14 років, а також відповідальність за співучасть у злочині"1.

Вивчення правосвідомості неповнолітніх злочинців-дебілів показало, що ніхто з них, роблячи кримінальний вчинок, не задумувався про наслідки. Поняття закон у "їхній свідомості сформовано не було. Це усвідомлення не прийшло і пізніше. Так, на запитання: "За що тебе засудили?" засуджений П. відповів: "Багато ковбаси взяв у ларьку". - "А якби менше взяв?" - "Тоді не засудили б. А за що, за десяток бутербродів чи що?"2.

Здійснюючи роботу з профілактики соціальних відхилень у поведінці розумово відсталих дітей, необхідно звернути серйозну увагу на питання антиалкогольної, антинаркотичної пропаганди. За даними досліджень, з року в рік серед мотивів злочинів розумово відсталих неповнолітніх помітно зростає такий, як придбання спиртних напоїв і наркотичних речовин.

Привчання до дотримання норм поведінки починається з молодших класів допоміжної школи, причому в ряді випадків воно може передувати роз'ясненню і переконанню, оскільки молодші розумово відсталі школярі часто виявляються не в змозі зрозуміти зміст тієї або іншої поведінкової норми. У багатьох випадках важливо забезпечити чіткий, доступний показ зразка поведінки (наприклад, демонстрація того, як поводитися в їдальні, під час зустрічі з дорослими, у кінотеатрі і т.п.). Необхідно організувати кількаразові повторення у виконанні учнями норм поведінки, причому варто у певній мірі урізноманітити умови проведення вправ. Однак лише повторення не забезпечить виховання поведінкової навички учня. Аналіз психофізіологічних механізмів утворення звичок свідчить про надзвичайну