Визначення оптимальних обсягів випуску фірми за досконалої конкуренції. Валовий підхід.

На ринку з чистою конкуренцією всі фірми виробляють однаковий товар, а масштаб кожної з них такий незначний порівняно з галуззю, що її виробничі рішення не впливають на ринкову ціну. Ціна на продукцію фірми задана фірмі ззовні, а саме від ціни та ще й від виробничих витрат залежить, чи буде фірма мати прибуток.Головні проблеми, які стоять перед кожною фірмою: Варто чи не варто виробляти продукт? Якщо варто, то скільки? Які прибутки чи збитки принесе це виробництво?В мікроекономіці існує два підходи до пошуку відповідей та прийняття рішень:

1. Порівняння валового доходу фірми з її валовими витратами.

2. Порівняння граничного доходу фірми з її граничними витратами.

Розглянемо перший з них:

Фірмі варто виробляти певний обсяг продукції, якщо це приносить їй екон прибуток або якщо збитки будуть меншими ніж у разі припинення виробництва. Екон. прибуток фірма отримуватиме тоді, коли валовий доход виявиться більшим, ніж валові витрати. Отже, якщо різниця між валовим доходом та валовими витратами фірми має позитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію, ніж припинити виробництво. У цьому випадку вона буде вирішувати завдання максимізації прибутку.Якщо порівняти валовий доход фірми (TR) з її валовими витратами (TC) при різних обсягах виробництва, то очевидно, що фірма вибере варіант, коли різниця між валовим доходом і валовими витратами буде найбільшою: TR – TC = max

Якщо розглянемо графічну форму (мал.. 5.3,а), то прибуток для будь якого значення обсягу виробництва Q графічно визначається як відстань по вертикалі між кривими TR і TC.Максимальний прибуток фірма буде мати в точці де відстань по вертикалі між кривими валового доходу і валових витрат буде найбільшою. Q₀– обсяг виробництва фірми, який забезпечить фірмі максимальний прибуток. Точки перетину кривих TR і TC – це точки критичного обсягу виробництва. Будь-яке виробництво за межами цих точок буде збитковим.Якщо за будь-яких обсягів виробництва валові витрати перевищують валовий доход, треба шукати таке рішення, яке мінімізує збитки. Якщо фірма припинить виробництво, то її збитки будуть дорівнювати постійним витратам (FC). Тому за умови загальної збитковості виробництва, варто виробляти якийсь обсяг продукції, коли загальні збитки фірми будуть меншими, ніж постійні витрати: TC–TR < FC Валові витрати це сума постійних (FC) та змінних (VC) витрат, значить: (FC+VC) – TR < FC VC < TR або TR > VC. Тобто, коли валовий доход при певному обсязі виробництва перевищуватиме змінні витрати, фірма буде продовжувати виробництво. У цьому випадку вона буде вирішувати завдання мінімізації збитку.

Мал.. 5.3 Варіанти вибору обсягу виробництва конкурентною фірмою.

В цьому випадку, очевидно, що порівнюючи валовий доход з валовими

 

Мал.5.3.Варіанти вибору обсягу виробництва конкурентної фірми

фірма вибере варіант коли різниця між валовими витратами і валовим доходом буде найменшою: ТС – TR = min

Фірма буде мати найменший збиток де відстань по вертикалі між кривими TR і TC буде найменшою (мал.. 5.3,б). Q₁ – обсяг виробництва з мінімальними збитками. Чому фірма, яка зазнає збитків, не залишає дану галузь? Фірма може діяти собі у збиток у короткостроковому періоді, оскільки вона розраховує в майбутньому одержати прибуток, коли зросте ціна на її товар або ж зменшаться виробничі витрати. Насправді, фірма в короткостроковому періоді має два варіанти вибору: вона може виробляти деякий обсяг продукції або ж вона може тимчасово зупинити своє виробництво. З двох альтернатив фірма вибирає більш прибуткову. Якщо за будь-яких обсягів виробництва змінні витрати будуть перевищувати валовий доход фірми, то фірма припинить виробництво, оскільки буде мати збиток більший, ніж постійні витрати.Таким чином, відповідь на перше питання така: фірмі доцільно здійснювати виробництво у короткостроковому періоді за умови, що вона отримує економічний прибуток, або якщо її збитки менші ніж постійні витрати. При цьому слід мати на увазі, що збиткове виробництво можна розглядати лише як тимчасове явище.