Основні ознаки олігополії. Заг. взаємозалежність олігополістів

Олігополія– це структура ринку, коли невелика група фірм-виробників виробляє значну частку обсягу пропозиції ринку, а поява нових продавців заблокована. Олігополістичні ринки мають такі ознаки:

Більша частина або й весь обсяг сумарного виробництва припадає лише на декілька фірм при великій кількості покупців. Олігополія переважна форма ринкової структури. Розрізняють жорстку олігополію – 2-3 фірми поділяють між собою весь ринок та розпливчасту – 6-7 фірм підкоряють собі більшу частину ринку, крім цих фірм на ринку діють також малі фірми, яким дістається незначна частка ринку.

На олігополістичному ринку товар може бути стандартизованим, а може бути диференційованим.В зв’язку з цим розрізняють: Однорідну олігополію – фірми виробляють однорідну продукцію та диференційовану олігополію, де фірми виробляють диференційовану продукцію.

Контроль над ціною обмежений взаємозалежністю фірм.

Широко використовується нецінова конкуренція.

Існують значні бар’єри до вступу в галузь.

На деяких олігополістичних ринках декілька або й усі фірми у довгостроковому періоді одержують значні прибутки, оскільки вхідні бар’єри ускладнюють або унеможливлюють вхід фірм-новачків до ринку

Міру переваги на ринку однієї або декількох великих фірм визначає коефіцієнт концентрації: процентне відношення продаж чотирьох найкрупніших фірм до сукупного обсягу випуску продукції

Ступінь конкуренції на олігополістичному ринку показує індекс Герфіндаля, який розраховується додаванням результатів, одержаних в результаті взведення в квадрат процентних долів ринку фірм, які реалізують продукцію на даному ринку:

де S₁ – доля ринку у фірми, яка забезпечує найбільший обсяг поставок; S₂ – доля ринку наступного по величині поставника і т.д. чим менший індекс Герфіндаля, тим більш конкурентним можна вважати ринок.

Особливістю олігополії є те, що фірми в умовах олігополії знаходяться в залежності одна від одної, тобто не одне рішення фірми про зміну ціни або обсягу вир-цтва не може бути прийнятим без врахування і оцінки можливих відповідних дій з боку конкурентів. Через те, що на ринку конкурують лише декілька фірм, кожна з них перед прийняттям рішень повинна зважити реакцію своїх конкурентів, знаючи, що ці конкуренти також зважуватимуть її реакцію на їхні рішення.Одне можна сказати з упевненістю – ціни в умовах олігополії жорсткі, навіть якщо витрати чи попит змінюються, фірми неохоче змінюють свою ціну. Якщо ціни за олігополії і змінюються, то фірми в цьому випадку діють узгоджено або за таємною змовою.

38. Негнучкість цін в умовах олігополії. «Ламана крива попиту»

Олігополія– це структура ринку, коли невелика група фірм-виробників виробляє значну частку обсягу пропозиції ринку.Модель ламаної кривої попиту ілюструє небажання олігополістів змінити ціну, якщо змінюється величина їх граничних витрат. Вона добре ілюструє жорсткість цін в умовах олігополії.Нехай олігополія складається з декількох незалежних фірм, кожна з яких контролює однакову частку ринку диференційованої продукції. Припустимо, поточна ціна на продукцію одної з фірм Р₀,по якій вона випускає і продає Q₀ товару (мал. 6.4). Крива попиту на продукцію цієї фірми залежить від того як конкуренти фірми будуть реагувати на зміну ціни даної фірми.Уявимо що конкуренти будуть вирівнювати свої ціни згідно з будь-якою зміною ціни даною фірмою. При зменшенні ціни даною фірмою конкуренти теж будуть зменшувати, то дана фірма не зможе збільшити обсяг реалізації і не змінить долю ринку на свою користь. Якщо олігополіст буде підвищувати ціну на свій товар, відповідне підвищення ціни конкурентами також анулює очікуваний результат. В результаті крива попиту (D) не зміниться і буде низько еластичною.Якщо конкуренти будуть ігнорувати будь-яку зміну ціни, то крива попиту на продукцію даної фірми (D₁) буде значно еластичніша. Тому що, по-перше, якщо фірма знизить ціну на свій товар, а конкуренти проігнорують її дії, то вона може суттєво розширити обсяг продажів за рахунок скорочення долі ринку конкурентів, по-друге, якщо фірма підвищить ціну, це призведе до втрати долі ринку і зниженню продажів.З усією вірогідністю,конкуренти олігополіста будуть ігнорувати збільшення ціни, але наслідувати її зниження. Це є причиною того, що крива попиту олігополіста буде мати вигляд ламаної кривої – високо еластична за цін вище поточної та низько еластична або навіть нееластична нижче поточної ціни.Внаслідок цього, крива граничного доходу буде мати вертикальний розрив. MR – граничний доход, що відповідає кривій попиту – D; MR₁ –граничний доход, що відповідає кривій попиту – D₁ (мал. 6.4).

Мал. 6.4. Ламана крива попиту.

Цей аналіз показує, чому за олігополії не заснованій на таємній змові, зміна ціни на товар рідкісне явище: по-перше, ламаний графік попиту показує, що будь-яка зміна цін призведе до гіршого – підвищення ціни призведе до втрати покупців або навіть до витіснення фірми з ринку, а зниження ціни може зменшити валовий доход або навіть визвати війну цін, коли кожна фірма почне встановлювати ціну нищу за конкурентів; по-друге, крива граничного доходу з розривом свідчить, що в певних межах значна зміна у витратах виробництва не буде впливати на обсяг виробництва та ціну на товар, як показано на мал. 6.5: точки перетину кривих МС₁ та МС₂ з кривою граничних витрат будуть відповідати однаковим обсягам виробництва Q₀ та ціни Р₀.

 

 

Мал. 6.5.Відносна незалежність обсягів виробництва та ціни від граничних витрат.

Модель ламаної кривої попиту приваблює своєю простотою, проте вона насправді не пояснює суті олігополістичного ціноутворення. Вона нічого не говорить про те, чому фірми в першу чергу приходять до рівня ціни Р₀, а не до якоїсь іншої.