А. Валовий внутрішній продукт
Тема 2. Основні макроекономічні показники. Національне рахівництво
Моделі економічного кругообігу.
Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва.
Основні макроекономічні показники та їх характеристика.
Моделі економічного кругообігу
|
Виробничі витрати Грошові доходи
Ресурси Ресурси
 |  | ||||
| |||||
Товари та послуги Товари та послуги
Грошові доходи Споживчі витрати
Рис. 1. Модель економічного кругообігу в умовах чистого ринку.
Центральне місце в ринковій системі займають два виду ринку: ринок продуктів і ринок ресурсів.
Ринок продуктів - це ринок, на якому домашні господарства купують вироблені підприємствами товари та послуги.
Ринок ресурсів - це ринок, на якому підприємства купують у домашніх господарств робочу силу, капітал і природні ресурси.
Економічна система є замкнутою. Доходи одних економічних суб'єктів є витратами інших економічних суб'єктів. У моделі наявні два види потоків; “доходи – витрати” та “ресурси - товари та послуги”. Вони здійснюються одночасно в протилежних напрямках і постійно повторюються.
Через ринок ресурсів і продуктів домашні господарства взаємодіють між собою, тобто відбувається кругообіг, внаслідок якого в економіці визначається обсяг і структура виробництва, а між окремими ринками досягається рівновага. Підприємства й домогосподарства почергово виступають як продавці або покупці.
В практиці не існує чистого ринку, є змішана економіка, в якій поряд із суб'єктами приватного сектора економіки велику координуючу роль викопує держава. Тому є потреба доповнити модель економічного кругообігу державою в особі уряду (рис. 2).
|
Виробничі витрати Грошові доходи
Ресурси Ресурси
Витрати Ресурси
|
|
|
тов.та послуги тов.та послуги
 |  | ||||||||||
| | |||||||||||
| | |||||||||||
 | |||||||||||
 | |||||||||||
Податки Податки
Витрати Товари та послуги
|
Товари та послуги Товари та послуги
Грошові доходи Споживчі витрати
Рис. 2. Модель економічного кругообігу в умовах змішаної економіки
На рис. 2 всі потоки, які відображають взаємовідносини між підприємствами й домогосподарствами, залишаються незмінними.
Але тепер на ринку ресурсів і продуктів з'явився ще один суб'єкт - уряд. Це означає, що домогосподарства й підприємства взаємодіють уже не тільки між собою, а й з урядом, від заходів якого теж залежить рівновага в економіці.
В моделі економічного кругообігу уряд виконує три функції:
1. здійснює на відповідних ринках державні закупки ресурсів та продуктів і внаслідок цього несе відповідні витрати, які впливають на сукупні витрати економіки. На рис. 2 це відображають потоки по вертикалі;
2. надає домогосподарствам і підприємствам колективні (суспільні) блага, пов'язані із утриманням бюджетної сфери (освіти, науки, культури, медицини, національної армії, міліції тощо). Це відображають верхні горизонтальні потоки, які поєднують уряд із суб'єктами приватного сектора економіки;
3. для здійснення своїх витрат уряд формує державні доходи за рахунок збирання податків, а також надає допомогу (трансфертні платежі, пенсії тощо).
Отже, схема кругообігу дає узагальнене уявлення про функціонування ринкової системи з урахуванням у ній державного сектора, дозволяє зрозуміти роль державного сектора в національній економіці.
Моделі на рис. 1 та 2 є замкнутими моделями економічного кругообігу. Якщо в модель вводиться сектор “закордон”, то економіка стає відкритою й модель має назву “модель відкритої економіки”, вона пов'язує національну економіку з рештою світу.
Зовнішній сектор пов'язаний з економікою країни через:
— імпорт товарів і послуг;
— експорт товарів і послуг;
— міжнародні фінансові операції.
2. Система національних рахунків як нормативна база макроекономічного рахівництва
Для виявлення закономірностей розвитку національної економіки фахівці обчислюють агрегатні, тобто сукупні економічні показники, що називаються національними рахунками.
Система національних рахунків (СНР) - це система взаємопов'язаних економічних показників, які відображають загальні й найбільш важливі аспекти економічного розвитку, пов'язані з виробництвом і споживанням продуктів та послуг, розподілом і перерозподілом доходів, формуванням національного багатства країни тощо.
Раніше обсяг національного виробництва обчислювали па основі балансів народного господарства (БНГ), які вперше у світовій практиці почали складатися в колишньому СРСР ще в 1923 р. БНГ був розроблений ЦСУ СРСР під керівництвом П. І. Попова і його було визнано одним із перших у світі офіційних розрахунків макроекономічних показників. Згодом система БНГ застаріла, тому що враховувала лише матеріальне виробництво та невиробничу сферу й не була зорієнтована па ринкову економіку.
Відповідно до концепції БНГ у сфері матеріального виробництва (промисловості, сільському господарстві, будівництві та інших галузях) створюються товари й виробляється національний продукт. Невиробнича сфера (освіта, охорона здоров'я, житлово-комунальне господарство, транспорт, побутове обслуговування тощо), яка надає різноманітні послуги, розглядається як непродуктивна, в якій національний продукт не створюється.
У 1988 р. в США економістами російського походження С.Кузнецем і В.Леонтьєвим була розроблена СНР. Згодом ООН у 1993 р. прийняла рішення про використання СНР в усьому світі.
Порівнюючи показники, що входять до СНР за певний період часу, можна робити висновки про ефективність функціонування економіки, будувати прогнози на майбутнє. Тобто це своєрідна система бухгалтерського обліку на рівні держави.
СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки, її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.
Ця система базується на відповідних методологічних принципах. Стосовно методології обчислення макроекономічних показників слід виділити такі.
По-перше, продуктивною вважається будь-яка економічна діяльність, що приносить доход суб'єктам цієї діяльності. Тобто, критерієм продуктивності праці вважається одержання доходу. Згідно з СНР валовий продукт і сукупний доход створюються як у галузях матеріального, так і нематеріального виробництва: в торгівлі, житлово-комунальному господарстві, фінансово-кредитних організаціях, органах державного управління, армії, наукових установах, освітянських та медичних закладах тощо.
По-друге, в основі СНР лежить концепція про тотожність між витратами на виробництво сукупного продукту й доходом, одержаним від його продажу. Слід зазначити, що рівність між витратами й доходами досягається не завжди, але ринковий механізм постійно працює над вирівнюванням витрат і доходів. Досягнення економічної рівноваги - одна з ключових проблем макроекономічної науки.
По-третє, СНР виходить із того, що економіка знаходиться в постійному кругообігу, а кругообіг - це безперервний потік “витрати – доходи”. Це означає, що витрати створюють доходи, а доходи є джерелом нових витрат. У свою чергу, нові витрати створюють нові доходи і так нескінченно.
Отже, для збільшення доходів необхідно збільшувати витрати, а щоб зростали витрати, потрібно одержувати більше доходу. Цей постулат (теза) і є однією з головних проблем макроекономіки. Концепція господарського кругообігу, таким чином, розглядає виробництво, розподіл і перерозподіл продукту й доходу, формування національного багатства як різні, але тісно взаємопов'язані аспекти процесу відтворення.
По-четверте, виділяють економічні сектори, що охоплюють інституційні одиниці - суб'єктів економіки, які самостійно приймають економічні рішення та ведуть бухгалтерську звітність. Це дає змогу не тільки відобразити утворення продукту і доходу, розподіл, перерозподіл та споживання в економіці у цілому, а й ті ж економічні операції у розрізі окремих секторів.
Особливістю методології СНР є також те, що ключовим поняттям у структурі показників виробництва є додана вартість.
Додана вартість характеризує внесок конкретної сукупності факторів виробництва у створення вартості в масштабах національної економіки.
Одночасно додана вартість як внесок кожного окремого виробника розглядається в СНР тільки стосовно виробника, а не продукту.
Технічно макроекономічне рахівництво базується на запозиченому з бухгалтерського обліку принципі подвійного запису, згідно з яким СНР є взаємопов'язана сукупність двосторонніх рахунків (балансових таблиць), а кожний економічний показник (економічна операція) записується в дебеті одного рахунку й кредиті іншого, що кореспондує з ним.
Базовою одиницею обліку СНР є так звана інституційна одиниця - резидент (економічна одиниця), що функціонує на даній території вподовж тривалого часу (понад рік).
Усі інституційні одиниці об'єднуються в сектори, їх налічується шість:
1. підприємства;
2. фінансові установи;
3. державні установи;
4. громадські та приватні організації;
5. домашні господарства;
6. зовнішньоекономічний сектор.
Групу одиниць з однорідним виробництвом незалежно від їх інституційного статусу називають галуззю. На макроекономічному рівні в Україні виділяють 9 основних галузей та близько 100 підгалузей.
У загальних рисах СНР представляє собою сукупність рахунків, побудованих за типом бухгалтерських балансів. Кожний запис фігурує двічі: за видатковою статтею та за доходною. В результаті досягається узгодженість впровадження економічних операцій, які формують процес створення національного продукту.
Сучасна СНР ООН містить понад 500 різних стандартів рахунків. Стандартні рахунки СНР ООН доповнюються 26 допоміжними таблицями. Ними деталізуються окремі статті стандартних показників за тими чи іншими критеріями.
За ступенем і напрямком деталізації рахунки поділяються на три класи:
— рахунки І класу (називають консолідованими) описують економіку в цілому і характеризують основні макроекономічні пропорції (сюди вносять агреговані рахунки виробництва валового внутрішнього продукту і затратна нього);
— рахунки II класу являють собою розбивку рахунків І класу у відношенні виробництва, ресурсів і використання окремих продуктів і послуг;
— рахунки III класу деталізують рахунки І класу в плані співвідношення доходів і витрат різних секторів економіки, а також джерел фінансування здійснюваних капітальних затрат.
Наведемо загальний перелік видів стандартних рахунків за класами.
Рахунки І класу - зведені рахунки, це:
— рахунок валового внутрішнього продукту і витрат на нього (А);
— рахунок наявного національного доходу і його розподілу (Б);
— рахунок фінансування капітальних витрат (В);
— рахунок зовнішніх операцій (Г).
Рахунки II класу - рахунки виробництва, споживання та капіталоутворення, це:
— рахунки для ринкових продуктів і послуг;
— рахунки для інших (неринкових) продуктів і послуг;
— рахунки для галузей виробництва товарів;
— рахунки для виробників товарів приватних некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства;
— рахунки для послуг одних домашніх господарств іншим (наймання послуги).
Рахунки III класу - рахунки доходів і витрат, фінансування капітальних витрат, це:
— рахунки для не фінансових корпоративних і напівкорпоративних підприємств;
— рахунки для фінансових установ;
— рахунки для органів державного управління;
— рахунки для приватних некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства;
— рахунки для домашніх господарств, а також приватних не фінансових некорпоративних підприємств.
Агрегована замкнута система національних рахунків може бути представлена у вигляді чотирьох балансових таблиць, в яких запис кожного з показників зустрічається у двох позиціях по ресурсах (надходженню) і використанню (витрачанню). У спрощеному вигляді ці рахунки мають такий вигляд:
А. Валовий внутрішній продукт
| Використання | Ресурси |
| (1) Споживання основного капіталу | (4) Випуск вітчизняних споживчих товарів |
| (2) Заробітна плата | (5) Випуск вітчизняних засобів виробництва |
| (3) Прибуток | (6) Випуск експортних товарів |
| Або | |
| (4) + (7) Продаж споживчих товарів | |
| (5) + (9) Продаж засобів виробництва | |
| (6) Експорт товарів | |
| {- (7) - (9)} мінус: Імпорт товарів |