Періодизація історії міжнародних відносин. Хронологічні межі та розуміння сучасних міжнародних відносин. 7 страница

25. Прихід до влади в Німеччині А.Гітлера. Зовнішньополітичні плани Німеччини та їх реалізація.Умови Версальського договору породжували в Німеч невдоволення й прагнення реваншу. У 1919 р. було створено націонал-соціалістичну партію (НСДАП) на чолі з Гітлером, яка висунула програму відродження Німеччини на засадах реваншизму й расизму. Гітлер закликав відновити армію і розпочати нову війну. Нацисти пропагували ідею завоювання для німецького народу «життєвого простору». Суть її полягала у тому, що німецький народ такий великий, що він не може себе прогодувати і створити хороші умови життя в тих місцях, у які його загнала версальська система. Тому завоювання нових земель, використання їх природних ресурсів та поневолення народів, що населяють ці землі,-єдиний шлях до економічного і військового процвітання Німеч. Соціальною опорою нацизму в Німеч став робітничий клас,фронтовики,безробітні,загнані у важку ситуацію післявоєнною розрухою та економічною кризою. Пізніше до них приєднався електорат традиційних буржуазних партій. На виборах у парламент 1932 р. комуністи вибороли значну частину місць у рейхстазі. Це налякало украй правих представників великої буржуазії. Наприкінці 1932 вони розпочали таємні переговори з нацистами, які отримали на парламентських виборах велику кількість місць. ЗО січ1933 президент Гіндербург призначив канцлером Гітлера. Таким чином, нацисти прийшли до влади законним, конституційним шляхом. Для Німеч це стало не просто заміною одного уряду іншим, а переходом від демократії до тоталітарної диктатури.Прийшовши до влади, гітлерівці розгромили демократичні організації, розпустили усі політичні партії, крім націонал-соціалістичної,скасували права рейхстагу,хоча він формально продовжував існувати,встановили жорсткий державний контроль за промисловістю.Нацисти реорганізували політичну структуру Веймарської республіки, встановивши диктатуру однієї партії. Ідеологічним обгрунтуванням своєї влади вони обрали великонімецький шовінізм і расизм.У Німеч розпочались масові арешти супротивників фашизму та геноцид проти євреїв.Однією з характерних рис тоталітарного режиму в Німеччині стала всеохоплююча влада нацистської партії НСДАП та її допоміжних організацій (молодіжних, жіночих, спортивних). Важлива роль відводилася гестапо та загонам СС. У Німеч був сформований державно-монополістичний капіталізм-зрощення монополій з державним апаратом. Перевага надавалася розвиткові військової економіки, здійсненню широкої програми військових заходів, що вимагали залучення великої кількості робітників.Гітлерівці запроваджували у країні культ армії,культ війни,вихваляли вояччину,насильницькі засоби розв'язання питань внутрішньої та зовнішньої політики. Вони посилили традиційну ваду німецького мілітаризму- звичку переоцінювати свої сили та недооцінювати сили супротивника.Логічним продовженням внутрішньої політики стала зовнішня політика Третього рейху, яка була спрямована на розв'язання війни. Німеч стала ініціатором Другої світової війни, що стала найбільш широкомасштабною війною людства, в ході якої загинуло біля 60 млн

26. Проект “Пакту чотирьох”. Лондонська економічна конференція. Створення Балканської Антанти.На початку 1933 року був укладений "пакт чотирьох" держав: Франція, Італія, Німеччина, Великобританія терміном на 10 років (щось на зразок " Священого Союзу", який керував Європою у XIX столітті). Мета створення "пакту чотирьох" - це збереження миру. Пропонувалися і механізми досягнення мети. Для цього - чотири вказані держави мали проводити спільну політичну лінію в усіх європейських та колоніальних питаннях. Стаття №2 "пакту чотирьохх " передбачала можливість перегляду мирних договорів у межах Ліги Націй. В одній зі статей пакту, запропонованого Муссоліні, передбачалась, що чотири держави погоджуються на ліквідацію військових обмежень Версалю, тобто рівноправність Німеччини в озброєнні. Німеччина радо пристала до цього пакту, адже тут йшлось і про ревізію військових положень Версальського мирного договору.Даний проект для Франції мав зовсім інший зміст. Вона була зв'язана договорами з країнами, які виграли від Версальсь-ко-Вашингтонської системи мирних договорів - Румунією, Чехословаччиною, Югославією (Малою Антантою) та Польщею. 25 березня 1933 року ці країни заявили свою різку незгоду з муссолінівським проектом, оскільки великі країни вирішують долю малих без їхньої участі, а Польща ще до цього висловила протест з того приводу, що її не зараховують до розряду великих держав.У цих умовах Франція запропонували свої зміни до пакту, відповідно до яких мова вже не йшла про спільну політику з усього комплексу європейських та неєвропейських питань, а лишень про "дієву співпрацю з метою підтримання миру, обмежену тільки питаннями, що стосуються чотирьох держав. У новому варіанті пакту вже не йшлося про рівноправність Німеччини в озброєнні.15 липня 1933 року у робочому кабінеті Муссоліні відбулося підписання " Пакту чотирьох ". Після італійського дуче свої підписи під текстом поставили посли Англії, Франції і Німеччини.В кінцевому результаті модифікований пакт не було ратифіковано. З цього приводу Муссоліні висловився 31 грудня 1933 року таким чином: "Якщо не можна переглядати договори за "пактом чотирьох", то вони переглядатимуться з допомогою їх величності гармат".Світова економічна криза загострила міжнародні відносини і призвела до появи вогнищ нової війни. На відміну від передодня першої світової війни, у 30-х рр. лише незначна кількість держав прагнула до війни. Така ситуація робила реальною можливість усунути загрозу війни за умов спільних дій усього співтовариства.Першим спільним випробуванням здатності світового співтовариства діяти спільно стала економічна криза. Вона була світовою і поставила перед усіма країнами завдання скоординувати зусилля для її подолання США ввели високі митні податки, а Великобританія відмовилася від "золотого стандарту", вільного обміну фунтів стерлінгів на золото за фіксованим курсом і спробувала встановити такий обмінний курс фунта, який сприяв би експортові англійських товарів. Такими діями США і Великобританія спровокували митні й валютні "війни", що дезорганізувало світову торгівлю і ще більше поглибило кризу.У 1933 р. в Лондоні була скликана світова економічна конференція. На ній обговорювались проблеми стабілізації валют і розроблення шляхів пожвавлення світової торгівлі. Вона закінчилась безрезультатно. Перемогло прагнення вирішувати економічні проблеми не спільно, а поодинці, коли кожна країна намагалася перекласти тягар кризи на сусіда. В результаті зросло економічне суперництво і зменшилась можливість чинити опір перед загрозою війни.Антанта Балканська, союз Греції, Румунії, Туреччини і Югославії, ув'язнений в Афінах 9 лютого 1934 з метою збереження співвідношення сил на Балканах, що склалося після 1-ої світової війни. Був створений за ініціативою французьких правлячих кругів, які розглядали А. Б. як знаряддя подальшого посилення свого впливу в Південно-східній Європі; два учасники А. Б. — Румунія і Югославія одночасно входили в Антанту Малу, також тісно пов'язану з Францією. Договір про створення А. Б. передбачав взаємну гарантію безпеки балканських кордонів її учасників, а також надання взаємної допомоги в разі нападу на одного з них. Незабаром після створення А. Б. Германія і Італія, використовуючи серйозні протиріччя між учасниками А. Б. і спираючись на профашистські угрупування в Греції, Румунії, Туреччині і Югославії, серйозно підірвали французький вплив на Балканах і укріпили свої позиції в країнах А. Б. 2-я світова війна 1939—45 поклала існуванню А. Б.

27. Зміст і мета політики колективної безпеки в Європі: позиції СРСР, Англії та Франції. Конвенція про визначення агресії. Укладення договорів між СРСР і Францією, СРСР та Чехословаччиною.Уряд Рад Союзу бив на сполох у зв'язку з розширенням агресії гітлерівців. У гр 1933 р. він висунув ідею організації колективної відсічі агресорам. Радянська дипломатія керувалася завданням об'єднати держави з метою створення ефективної системи колективної безпеки в Євр ддя збереження загального миру.Посольство США в Москві сприйняло, як воно повідомило 4 тр 1935р Вашингтон, з роздратуванням «раптовий вибух дипломатичної ініціативи Рад Союзу в Сх Євр». Посол у Москві У. Булліт вороже оцінив радянську ідею колективної безпеки і натякав, що існувала альтернатива більш «приваблива...-розв'язати руки Німеч на Сх». Державний секретар США К. Хелл відмовився розглядати радянські пропозиції про колективні санкції й публічно закликав «не бити передчасно в барабан». Президент Ф. Рузвельт підтримав резолюцію конгресу й підписав ЗІ сер1935 закон про нейтралітет США. В лют1936 р. новий закон про нейтралітет США зберіг обмеження торгівлі зброєю з воюючими країнами, що пізніше негативно позначилося на долі Ефіопії та Ісп. США заздалегідь попереджали агресорів про своє «невтручання», хоч їхні фірми й продовжували торгувати стратегічною сировиною та зброєю з самими агресорами.В умовах розширення агресії мілітаристських країн Рад Союз висував нові ініціативи, пропонуючи об'єднатися для колективної відсічі агресорам.Що конкретно пропонувала й чого домагалася в ті роки радянська дипломатія?1. На Женевській конф з роззброєння, в якій брали участь 62 кр, СРСР, окрім пропозиції про загальне й повне роззброєння, в лют 1933 р. вніс для обговорення проект конвенції про визначення агресора.2. В чер1933 на Лондонській економічній конфї РадСоюз запропонував програму міжн економ співробітництва і вніс проект протоколу про економічний ненапад та мирне співіснування, про «економічне перемир'я».3. В лип1933 СРСР, як уже згадувалося, підписав у Лондоні конвенцію про визначення агресора з 11 сусідніми кр. Це створювало передумови для організації системи колективної безпеки.4. Радянська дипломатія активізувала переговори з Фр та іншими кр про укладення Східного пакту. Відбувалися радянсько-французькі обміни візитами міністрів. Так, у лип 1933р. до Фр прибув нарком закордонних справ СРСР М. литбинов, у сер РадСоюз відвідали майбутній прем'єр Фр Едуард Ерріо та міністр авіації П'єр Кот. 11 січ1934. було підписано радянсько-французьку торговельну угоду. В грі- угоди з Фр та Чехосл про погодження умов Східного пакту.5. У 1933-1935 рр. СРСР установив дипломатичні відносини з 10 країнами: з Іспа і США-в 1933 р.; з Угорщ,Рум,Чехосл, Болг й Албанією- в 1934 р.; з Бельг,Колумб,Люксемб-у 1935 р. Це була «друга смуга» дипломатичного визнання СРСР. У 1935 р. 29 держав підтримували дипл відн з Рад Союзом.6. У вер 1934 р. ЗО членів Ліги Націй звернулися до радянського уряду із запрошенням «вступити в Лігу Націй і принести їй своє цінне співробітництво». 18 вер 1934 р. 39 голосами з 42 Радянський Союз був прийнятий до Ліги Націй і, як велика держава, отримав місце постійного члена Ради. Проти голосували тільки делегати Португалії, Голландії та Швейцарії.У січні 1935 р. в промові на сесії Ради Ліги Націй Лит-винов проголосив знаменне гасло: «Мир неділимий!» Він зазначав: «Час визнати, що немає безпеки тільки у власному світі та спокою, якщо не забезпечено мир сусідів — ближніх і дальніх»; «усі прикордонні стовпи на всіх кордонах Європи є опорами миру, а усунення хоча б одного такого стовпа неминуче потягне за собою падіння всієї будівлі миру».7. Зусилля радянського уряду щодо створення колективної безпеки в Європі діставали підтримку в прогресивної громадськості Франції. Явна відмова західних країн від усякої протидії німецькій експансії ставила під загрозу безпеку й саме існування Франції. В цих умовах французький уряд просто змушений був відновляти колишній альянс із Росією. Після відповідних переговорів 2 травня 1935 р. в Парижі французький міністр закордонних справ Лаваль і радянський посол Потьомкін підписали договір про взаємну допомогу між Францією й Радянським Союзом. Договір, укладений на випадок нападу якоїсь європейської держави на одну із сторін) передбачав порядок надання взаємної допомоги навіть без рекомендації Ради Ліги Націй. Термін дії договору визначався на 5 років з можливістю його автоматичного продовження.В ході радянсько-французьких переговорів під час перебування Лаваля в Москві (ІЗ — 15 травня) обидві сторони заявили про свою готовність продовжувати зусилля щодо створення колективної безпеки в Європі.8.16 травня 1935 р. президент французької союзниці Чехословаччини Едуард Бенеш і радянський посланник Сергій Александровський підписали в Празі договір про взаємну допомогу між СРСР і Чехословаччиною. Він був ідентичний радянсько-французькому, за винятком статті 2 протоколу, яка передбачала надання взаємної допомоги тільки у випадку виступу Франції на допомогу жертві агресії.Обидва оборонні договори в той час мали важливе політичне значення, але вони не створили фундамент для справді дружніх відносин Франції та Чехословаччини з Радянським Союзом. Лаваль і французький посол у Берліні Франсуа-Понсе запевняли Гітлера, що Франція готова пожертвувати договором з Радянським Союзом, якщо це потрібно буде для угоди з Німеччиною. Не були підписані відповідні воєнні конвенції. Восени 1939 р., коли створилася пряма загроза нападу Німеч на Чехосл, Фр їй нічим не допомогла, а уряд Бенеша відмовився від пропозиції Сталіна про воєнну допомогу. Відповідальність за це несли уряд Даладьє-Лаваля й безпосередньо Бенеш.Таким чином, у сер 30-х р у міжн відн чітко визначилися три головні лінії: розширення агресії Німеч,Іт та Яп й створення їхнього блоку; «невтручання» й «умиротворення» агресорів з боку західних демократичних держав; послідовна боротьба Рад Союзу за колективну відсіч агресорам.Для справжньої відсічі агресії потрібно було згуртування миролюбних європейських держав у єдиному фронті колективної безпеки, як це наполегливо пропонував тоді Рад Союз. На жаль, зах держ ухилилися від радянських пропозшай, що врешті-решт призвело до наростання воєнної агресії гітлерівської Німеч.

28. “Мюнхенська змова” та її наслідки.

Після загарбання Австрії (бер 1938 р.) німецькі апетити зросли. Своєю черговою жертвою Гітлер вибрав Чехосл. Німеч вимагала від Праги передачу Судетської області, де більшість населення становили німці. У Німеч була розгорнута широка пропагандистська акція,що показувала «нестерпне становище німецької національної меншини» у Чехословач. У відповідь Прага оголосила часткову мобілізацію. Міжн кризу, що склалася, мала розв'язати конф за участю провідних кр Євр.Напередодні конф стало відомо, що Великобр і навіть Фр, з якою у Чехосл був підписаний союзний договір про взаємодопомогу (1935.) підуть на поступки Гітлеру і не будуть відстоювати Інтереси Чехосл. СРСР, з яким у Чехосл також був підписаний військовий договір, і поставив надання військової допомоги у пряму залежність від позиції Фр.29-30 вер 1938 у Мюнхені відбулася конф за участю чотирьох дер-Німеч (Гітлер),Іт(Муссоліні),Великобрї (Чемберлен) та Фрї (Далад'є), Чехосл делегація в зал засідань не допущена . її запросили лише для того, щоб вона вислухала рішення. В обстановці повної відсутності підтримки з боку зах країн Чехосл погодилася виконати рішення конф-віддати Німеч Судетську область.Мюнхенська конф показала неспроможність Великобр та Фр зупинити німецькій експансіонізм і коштом «малих держав» Центрально-Сх Євр заспокоїти зростаючі апетити гітлерівців. Мюнхенська угода стала наступним кроком політичного «умиротворення», яке врешті-решт і призвело до Другої св війни.Гітлер, який зрозумів, шр Зах не готовий до війни і будь-що прагне ЇЇ уникнути, висував усе нові вимоги. Наступним кроком Гітлера стало розчленування Чехосл. Унаслідок складної дипломатичної гри, ініційованої Гітлером, до якої була втягнута більшість кр Євр, Йому вдалося без єдиного пострілу 15 бер 1939 окупувати Чехію. Словач отримала ілюзорну незалежність, підпорядкувавши Берліну свою внутр та зовн пол, а Закарпаття, що також належало до складу Чехосл було віддано на поталу Угорщині як винагороду за приєднання до «антикомінтернівського пакту». Основний зміст угоди: а)Судетська область відділяється від Чехосл й передається Німеч з 1 по 10 жов б)все майно,в тому числі зброя,укріплення,особисті речі, худоба,меблі громадян,має залишатися на місці; в)Чехосл повинна задовольнити територіальні претензії Польщі та Угорщини. наслідки Мюнхенської конфї:1. Це була цинічна змова Анг та Фр з фашистськими держ за спИною Чехосл про її розчленування, «миротворчість» за чужий рахунок. 2.Мюнхенська змова фактично означала поразку самої політики «невтручання» й «умиротворення» фашистських агресорів. Гітлер цинічно визнавав, що піде на будь-які угоди, щоб потім їх порушити заради своїх інтересів. Мюнхенська політика «умиротворення» агресорів через 11 місяців призвела до війни між самими «мюнхенцями».3. «Мюнхенський мир» за одну ніч перетворив Фр на жалюгідну другосортну кр, позбавивши її союзників й загальної поваги, Анг ж завдав такого нищівного удару, якого вона не знала в останні 200 років. 4. 3 вини зах держ зазнала поразки й радянська політика щодо створення системи колективної безпеки в Євр. СРСР залишався єдиною державою, яка осудила Німеч й послідовно виступала за колективне отримання агресорів. 5. Мюнхенські рішення докорінно змінили стратегічне становище в Євр. Через 5 із половиною місяців Чехосл держ перестала існувати. Над Польщею з трьох боків нависли німецькі Збройні сили. Мюнхен став прологом до нової світової війни.В 1938 р. була втрачена реальна можливість запобігти світовій катастрофі.Мюнхенська змова західних держав не тільки стала прологом до другої світової війни, вона її наблизила.

29. АНГЛО-ФРАНКО-РАДЯНСЬКІ ПЕРЕГОВОРИ. РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКИЙ ПАКТ

Звідтоді як потерпіла крах політика «колективної безпеки», кожна із сторін почала діяти у власних інтересах, використовуючи переговори як ширму для таємних домовленостей. Водночас парламенти Анг і Фр проголосували за великі військові асигнування. Вони домовилися про надання взаємної допомоги, якщо одна із них стане жертвою агресії третьої держави. Англо-французькі гарантії і допомога були обіцяні багатьом європейським державам.Фр підписала з Польщею договір про військовий союз, а Анг договір про взаємодопомогу. Проте час підготовки до відсічі агресору було втрачено. Антифашистські сили у Євр були роз'єднані, міждержавні протиріччя неврегульовані. Становище у Євр все більше ускладнювалося. Наприкінці квітня 1939. Німеч розірвала морську угоду з Анг і пакт про ненапад із Польщею. У травні 1939р. Гітлер і Муссоліні підписали «Сталевий пакт» про військово-політичний союз, що викликало тривогу у Фр та Анг.12 сер 1939 у Москві між делегаціями Анг, Фр І СРСР розпочалися переговори з військових питань. Мова йшла про об'єднання зусиль перед загрозою війни. Переговори почалися невдало. Англо-французька сторона хотіла сформулювати лише загальні принципи воєнних угод. СРСР пропонував Анг і Фр нав'язати військове співробітництво Польщі, Румунії та державам Прибалтики. Підступність радянської політики полягала в тому, що більшовицький уряд посилався на відсутність спільного кордону з Німеч. Для ефективної боротьби з агресором Рум і Пол повинні були пропустити Червону армію через свою територію.Московський уряд наполягав на зміцненні зах кордонів Латвії та Естонії, які межували з СРСР, Ігноруючи безпеку їх сх кордонів. Таким чином переговори зайшли у безвихідь, спричинивши дипломатичну кризу.Великобр почала шукати домовленостей з Гітлером, котрий демагогічне обіцяв піти на певні поступки. Пол кола США намагалися не втручатися у євр-ку пол. Уряди Пол й Рум відмовлялися пропустити радянські війська через свою тер-ю, справедливо розцінюючи це як загрозу державній незалежн.Влітку 1939 СРСР і Німеч розпочали пошук взаємовигідної домовленості за рахунок третіх держав.Починаючи з травня 1939 р.,між урядами Німеч і СРСР відбувалися неодноразові контакти для обговорення питань взаємозближення.В той час як фашизм не приховував своїх агресивних прагнень, СРСР у 1938-1939рр. за будь-яких обставин не хотів бути втягненим у війну Гітлера із Зах. Радянський Союз розраховував вступити у спілку з переможцем майбутньої війни, боявся бути втягненим одночасно у війну з Яп та Німеч, намагався недопустити бойових дій на своїй території.Отож пропозиція Німеч підписати договір про ненапад строком на 10 років повністю відповідала розрахункам і намірам Москви. 23 серпня 1939 р. в Москві такий договір було підписано. Водночас В.М.Молотов та Ґ.Ріббентроп підписали секретний протокол про розподіл сфер впливу у Східній Європі. ХІД ВІЙНИ НА РАДЯНСЬКО-НІМЕЦЬКОМУ ФРОНТІФашистські війська ще ніде не зустрічали такого опору І не мали таких великих втрат, як на радянсько-німецькому фронті.Гітлер та його генерали вважали одним із найголовніших завдань війни завоювання Москви. Німецьке командування дійшло до висновку, що успішний наступ на Москву можливий тільки після знищення військових сил в Укр,які загрожували правому флангу групи армій «Центр». Тому Гітлер віддав наказ повернути частину військ на Укр. 10 лип 1941. на підступах до Києва почалися запеклі бої. Тільки 19 вересня німці взяли Київ Оборона Києва відіграла важливу роль у зриві гітлерівського плану «блискавичної війни».ЗО вер 1941розпочався новий наступ групи армій «Центр», головний удар якої був спрямований на Москву. Німці мали значні переваги у зброї і в живій силі. Гітлерівці розраховували швидко оволодіти Москвою. Основний удар був нанесений 2 жов1941військам Зах фронту. Німці прорвалися в межі Московської області.20 жов Держ Комітет Оборони оголосив Москву в стані облоги. На її оборону було кинуто всі наявні сили, стягувались нові частини і техніка. Наприк жовтня фронт зупинився у 100 км від Москви. Форсований наступ нім-фашистських армій на Москву провалився.15-Іб лист німецьке військ командування почало другий генеральний наступ. На деяких ділянках фронту вони наблизились до столиці, але прорватися не змогли.5 гр. Радян війська розпочали контрнаступ під Москвою, Тихвіном і Ростовом, який переріс у загальний наступ на широкому фронті від Ладозького озера до Чорного моря. Таким чином, стратегія «блискавичної війни» і «план Барбаросса» зазнали краху.Внаслідок грудневого наступу стратегічна ініціатива на всьому Сх фронті повністю перейшла до радян-го командування.

30. Пакт Молотова і Ріббентропа

Версальсько-Вашингтонська система договорів, підписаних після Перш св війни, передбачала збереження і зміцнення загального миру та безпеки,непорушності кордонів,загального роззброєння. Було створено міжнародну організацію-Лігу Націй, що повинна була контролювати дотримання міжн норм.У 1930-х рр. політика Німеч. Іт та Яп, які уклали «анти комінтернівський пакт», стає агресивною. Великі держ (Анг та Фр)проводили політику «невтручання» й «умиротворення» агресора.Лідери Німеч,Іт,Великобр та Фр у вер 1938 уклали мюнхенську угоду про поділ Чехосл. У бер1939 Німеч окупувала Чехію, а союзник Німеч-Угорщ-Закарпатську Укр. Таким чином, Німеч поширювала свій вплив на Схід- За цих умов радянський уряд пішов на зближення з гітлерівською Німеч.Визначивши наступною жертвою Польщу і остерігаючись при цьому війни на два фронти, Берлін також був зацікавлений у нейтралітеті, а ще краще-у союзі з Москвою.23 сер1939 у Москві було підписано радянсько-німецький пакт про ненапад,відомий як «пакт Молотова-Ріббентропа». Він був розрахований на 10 р. Важливим додатком до пакту був тасмний протокол про поділ Євр на «сфери життєвих інтересів» між двома держ.У договорі зазначалося, що обидві країни зобов'язалися «утримуватися від усякого насильства, від усякої агресивної дії й усякого нападу» одна проти одної, не підтримувати жодної третьої держ,яка розв'язала б війну проти однієї із сторін,проводити взаємні консультації, розв'язувати конфлікти виключно мирним шляхом.Якщо укладення подібного пакту з потенційним агресором можна було тлумачити як законну спробу відвернення війни, то вже зовсім інакше слід було розцінювати таємні протоколи до пакту, де йшлося про задоволення територіальних апетитів обох держав. За цими домовленостями,існування яких СРСР протягом півсторіччя категорично заперечував,Сталін дістав змогу розширити тер-льні межі СРСР майже до кордонів Росії 1914 р, В його трьох основних статтях поділялися «зони впливу»: до «зони впливу» Радянського Союзу «в разі політико-територіальних змін» віднесено Фінл,Ест та Латв,пізніше-Литву, визнавалися «інтереси СРСР щодо Бессарабії» й межі «зон впливу» СРСР та Німеч в Польщі по лінії Нарев — Вісла — Сан.Радянсько-нім договір мав величезні наслідки.Він зірвав на певний час спроби західних держав зіштовхнути між собою Німеч й Рад Союз, проте об'єктивно сприяв Німеч в розв'язанні нової агресії в Євр.Договір відвернув напад Яп на СРСР і війну Радянського Союзу на два фронти. Яп уряд К. Хірануми, який готувався до спільної японо-німецької війни проти СРСР, після укладення договору Молотова-Ріббентропа запитав перемир'я на Халхін-Голі, а сам на знак протесту проти рішення Гітлера пішов у відставку.Не тільки Яп, а й інші союзники Німеч були незадоволені її договором з СРСР. Іт висловила «глибоке почуття образи», Ісп заявила про нейтралітет. «Антикомінтернівський пакт» не спрацював, єдність блоку агресорів у той час була підірвана. Договір Молотова-Ріббентропа був вимушеним кроком, який дав можливість Рад Союзу відтягнути війну проти себе майже на два роки, зміцнити свою обороноздатність. Таємний протокол до договору, що торкався інтересів і територіальної цілісності інших держав, з якими СРСР мав угоди про ненапад, означав відступ від декларованих Рад Союзом принципів зовнішньої політики. Підписаний згодом, 28 вер1939, договір з Німеч про дружбу й кордони взагалі становив непрощенну помилку з боку Сталіна. Але в будь-якому разі розглядати ці документи слід з урахуванням конкретних реалій того часу.Наслідком Мюнхенської угоди 1938 р. і пакту «Молотова - Ріббентропа» був початок І вер 1939 р. Другої св війни. Гітлерівська Німеч напала на Польшу. Незважаючи на героїчний опір окремих частин польської армії, німецькі війська швидко просувалися на схід.

31. Співвідношення сил напередодні війни, її характер, періодизація.

Друга світова війна нале­жить до числа найважливіших історичних подій XX ст. Вона три­вала 6 років, охопила майже всі континенти. У ній взяло участь понад 60 держав, її масштаби набагато перевищували масштаби Першої світової війни.До причин Другої світової війни необхідно віднести:По-перше, утвердження фашистських тоталітарних режимів у низці країн, що повели наступ на традиційні демократичні завою­вання, досягнуті людством, здійснювали політику войовничого шовінізму, расизму, нехтування елементарних людських прав і свобод.По-друге, загострення суперечностей між двома коаліціями великих держав, одна з яких у складі Німеччини, Японії та Італії прагнула до нового переділу світу, захоплення колоній, джерел сировини та ринків збуту.По-третє, розв´язанню війни сприяла політика вседозволеності стосовно агресорів, що її проводили Англія і Франція, а також без­посередня підтримка агресора з боку СРСР (пакт Молотова — Ріббентропа).Найбільші держави агресивного блоку — Німеччина та Япо­нія — прагнули до світового панування. 10 лютого 1939 p., висту­паючи на секретній нараді військового командування, Гітлер так визначив мету своєї політики: а) панування в Європі; б) світове панування на століття. Стратегічна мета Японії полягала в «об´єд­нанні восьми кутів світу під одним дахом» (тобто під владою Япо­нії). Італія прагнула до перетворення Середземного моря в Італій­ське озеро і повернення собі колишніх володінь стародавньої Римської імперії.Характер Другої світової війни став національно-визвольним з боку країн, що стали жертвою фашистської агресії. Загроза, яка нависла над людством у результаті ескалації фашистської агресії, привела до об´єднання держав з різним суспільно-економічним устроєм: Радянського Союзу — тоталітарної держави, де панувала сталінська диктатура з демократичними країнами Заходу — Вели­кобританією та США.В історичній науці існують різні варіанти періодизації Другої світової війни. Найчастіше її поділяють на 5 періодів.Перший період — початок світової війни: від нападу Німеч­чина на Польщу до агресії на СРСР (1 вересня 1939 р. — 22 червня 1941 р.)- Він характеризується значними військовими успіхами Німеччини. До літа 1941 р. було окуповано всю Західну Європу крім Британських островів й увесь Балканський півострів.Другий період — розширення фашистської агресії: від нападу Німеччини на СРСР до початку контрнаступу радянських військ біля Сталінграду й англо-американських військ у Північній Африці (22 червня 1941 р. — листопад 1942 p.). Це був крах плану «блискавичної війни» Німеччини проти СРСР. 8 грудня 1941 р. у війну вступили США, військові дії велись у планетар­ному масштабі.Третій період —- докорінний перелом у ході Другої світової війни: від осінніх перемог військ антигітлерівської коаліції до відкриття в Західній Європі Другого фронту (листопад 1942 р. — 6 червня 1944 p.). Цей період розпочався перемогою радянських військ біля Сталінграда (лютий 1943 p.), яка означала докорінний перелом у війні, остаточно закріплений у битві під Курськом (липень-серпень 1943 р.) та успішними діями англо-американ­ських військ у Північній Африці та Італії (весна-літо 1943 p.).Четвертий період — розгром фашизму в Європі: від відкриття Другого фронту на Північній Франції та наступу радянських військ у Білорусії до капітуляції Німеччини (червень 1944 р. — 9 травня 1945 p.). Період характеризується успішними операціями військ антигітлерівської коаліції на Західному і Схід­ному фронтах, розломом фашистського блоку і беззастережною капітуляцією Німеччини.П´ятий період — розгром Японії: від капітуляції Німеччини до капітуляції Японії (9 травня — 2 вересня 1945 p.). Це було завер­шенням Другої світової війни.11 квітня 1939 р. Гітлер затвердив так званий «Білий план», який передбачав напад на Польщу та її окупацію.Аби виправдати агресію, увечері 31 серпня група перевдягне­них у польську форму есесівців захопила радіостанцію власного прикордонного міста Глейвіц. Після цього Гітлер заявив, що Польща «не хоче поважати німецьких кордонів» і Німеччина «повинна відповісти на силу силою». Німецькі війська рано-вранці 1 вересня без оголошення війни вторглися на територію Польщі.У відповідь на це 3 вересня Великобританія та Франція оголосили війну Німеччині. Разом з Англією у війну вступили її домініони: Канада, Австралія, Нова Зеландія, Південно-Африканський Союз. СІЛА оголосили про нейтралітет. Японія та Італія залишилися поки що «невоюючими» союзниками Німеччини.