N – остання цифра залікової книжки або порядковий номер у журналі.
Калькуляція витрат, грн.
| № п/п | Статті витрат | Виріб А | Виріб Б | ||
| Базовий період | Звітний період | Базовий період | Звітний період | ||
| 1. | Сировина і матеріали | +17% | +13% | ||
| 2. | Напівфабрикати і послуги інших підприємств | - | - | ||
| 3. | Паливо та енергія на технологічні цілі | +34% | +31% | ||
| 4. | Основна заробітна плата | +18% | +25% | ||
| 5. | Додаткова заробітна плата | - | - | ||
| 6. | Відрахування (утримання) із заробітної плати | ? | ? | ? | ? |
| 7. | Підготовка і освоєння виробництва | - | - | ||
| 8. | Утриманні і експлуатація обладнання | - | - | ||
| 9. | Цехові витрати | - | - | ||
| 10. | Загальновиробничі витрати | -9% | -16% | ||
| 11. | Інші виробничі витрати | - | - | ||
| 12. | Адміністративні витрати | +7% | +6% | ||
| 13. | Витрати на збут | 0,5 | - | - | |
| 14. | Інші операційні витрати | 0,7 | - | 1,5 | - |
Знайти:
1. Чисельність робітників та працівників підприємства.
2. Обсяг виготовленої продукції за зміну і за рік по кожному виробу, в натуральних і грошових одиницях виміру.
3. Дійсний фонд робочого часу робітника та працівника (год).
4. Витрати праці (люд.-год.).
5. Трудомісткість і виробіток 1-ї зміни по робітниках.
6. Трудомісткість і виробіток 2-ї зміни по робітниках.
7. Загальну продуктивність праці та трудомісткість.
8. Зміну трудомісткості і виробітку у звітному періоді.
Практичне заняття № 5
Тема: “Оплата праці та способи її нарахування”
Оплата праці (заробітна платня) – грошове вираження вартості та ціни робочої сили, яка виступає у формі заробітку, виплаченого власником підприємства працівнику за виконану роботу. Відповідно до Закону України «Про оплату праці» заробітна платня – це винагорода. Обчислена, як правило, к грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної платні залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Функції заробітної платні: регулююча (як засіб розподілу та перерозподілу кадрів по регіонах країни, галузях економіки з урахуванням ринкової кон’юктури), відтворювальна (як джерела відтворення робочої сили та засобу залучення людей до праці), стимулююча (установлення залежності рівня заробітної платні від кількості, якості та результатів праці), соціальна (забезпечення соціальної справедливості, однакової винагороди за однакову працю).
Структура заробітної платні складається з основної та додаткової заробітної платні, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Основна заробітна платня – це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна платня – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантії та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати – це винагорода за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які здійснюються понад установлені зазначеними актами норми.
Основою організації заробітної платні на підприємствах є тарифна система – сукупність нормативів, які забезпечують можливість здійснювати диференціацію та регулювання заробітної платні різних груп і категорій працівників залежно від якісних характеристик їх праці.
До елементів тарифної системи оплати праці належать: тарифна сітка, тарифна ставка, тарифно-кваліфікаційний довідник.
Тарифна сітка – шкала кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів. Тарифні сітки використовуються для врахування в оплаті праці працівників рівня їх кваліфікації.
Тарифна ставка – визначає абсолютний розмір оплати праці різноманітних груп робітників за одиницю робочого часу, який виражений у вартісній формі. Тарифна ставка є основною нормативною величиною, яка визначає розмір оплати праці всіх категорій працівників. Розмір тарифної ставки першого розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру заробітної платні, нижче якого не може проводитися оплата за фактично виконану працівником норму праці. Тарифні ставки інших розрядів ( 
) визначаються множення тарифної ставки першого розряду ( 
) на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду ( 
):
. (5.1)
Середній тарифний коефіцієнт можна знайти за формулами:
або 
, (5.2)
де 
– чисельність працівників j-го розряду; 
– трудомісткість робіт j-го розряду; 
– тарифний коефіцієнт j-го розряду.
Тарифно-кваліфікаційний довідник – збірник нормативних документів, що містить систему вимог, яким повинні відповідати працівники визначеної професії і кваліфікації.
Для розв’язання задач у навчальному процесі можна використовувати тарифну сітку, що містить умовні цифри (табл.5.1).
Таблиця 5.1
Тарифна сітка(для використання в навчальному процесі)
| Умови праці | Форма оплати праці | Годинні тарифні ставки по розрядах, грн. | |||||
| І р. | ІІ р. | ІІІ р. | ІV р. | V р. | VІ р. | ||
| Тарифний коефіцієнт | 1,09 | 1,2 | 1,33 | 1,5 | 1,72 | ||
| Нормальні | Погодинники | 1,00 | 1,09 | 1,20 | 1,33 | 1,50 | 1,72 |
| Відрядники | 1,20 | 1,31 | 1,44 | 1,60 | 1,80 | 2,06 | |
| Важкі та шкідливі | Погодинники | 1,25 | 1,36 | 1,50 | 1,66 | 1,88 | 2,15 |
| Відрядники | 1,40 | 1,53 | 1,68 | 1,86 | 2,10 | 2,41 | |
| Особливо важкі та особливо шкідливі | Погодинники | 1,50 | 1,64 | 1,80 | 1,99 | 2,25 | 2,58 |
| Відрядники | 1,80 | 1,96 | 2,16 | 2,39 | 2,70 | 3,10 |
Існує погодинна та відрядна форма оплати праці. Погодинна форма – передбачає оплату праці в залежності від відпрацьованого часу та рівня кваліфікації.
Відрядна форма – передбачає залежність суми заробітку від кількості виготовлених виробів або обсягу виконаних робіт за визначений період часу.
Розрізняють такі системи оплати праці: при погодинній формі – пряму погодинну та погодинно-преміальну системи; при відрядній формі – пряму відрядну, відрядно-преміальну, відрядно-прогресивну, непряму відрядну, акордну, колективну (бригадну).
Пряма погодинна система оплати праці ( 
) розраховується за формулою:
, (5.1)
де 
– фактично відпрацьований за місяць час; 
– годинна тарифна ставка відповідного кваліфікаційного розряду працівника.
Погодинна-преміальна система ( 
)розраховується як:
, 
, (5.2)
де 
– сума преміальних доплат за досягнення визначених якісних або кількісних показників.
Пряма відрядна ( 
) розраховується:
, 
або 
, (5.3)
де 
– відрядна розцінка за виготовлення одного виробу 
-го виду; 
– фактична кількість виробів -го виду, виготовлених працівником за певний час, шт.; 
– кількість видів виробів; 
– норма часу на виготовлення одного виробу -го виду; 
– годинна тарифна ставка за розрядом робітника; 
– норма виробітку на одиницю часу.
Відрядно-преміальна ( 
):
, (5.4)
де 
– тарифний заробіток працівника при прямій відрядній системі оплати праці; 
– сума преміальних доплат; 
– відсоток доплат за виконання плану; 
– відсоток доплат за кожен відсоток перевиконання плану; 
– відсоток перевиконання плану; 
, 
– відповідно фактичний і запланований обсяг випуску продукції за місяць, шт./міс.
Відрядно-прогресивна система оплати праці, при якій праця робітника в межах установлених норм оплачується за прямими відрядними розцінками, а виробіток понад норму – за підвищеними. Заробітна платня ( 
) розраховується за формулою:
, 
, (5.5)
де 
– вихідна база для нарахування доплат; 
, 
– звичайна та підвищена розцінка за один виріб; 
– відсоток росту розцінки.
Непряма відрядна використовується при оплаті праці допоміжних працівників і підсобників. Заробітна платня знаходиться в прямій залежності від результатів праці тих працівників, яких він обслуговує. Зарплата підсобника ( 
) розраховується за формулою:
, 
, 
, (5.6)
де – фактично виготовлена кількість продукції і-тим основним робітником; 
– непряма відрядна розцінка при обслуговуванні і-го основного робітника; 
– змінна тарифна ставка підсобника; – кількість основних робітників, що обслуговуються одним підсобником; 
– плановий випуск продукції і-тим основним робітником; 
– заробіток допоміжного робітника за непрямою відрядною системою оплати праці; 
– фактично відпрацьований допоміжним робітником час; – годинна тарифна ставка допоміжного робітника; 
– середній коефіцієнт виконання норм на дільниці, яку обслуговує допоміжний робітник.
Акордна система передбачає встановлення розцінки не на одиницю виконаної роботи, а відразу на весь обсяг робіт із встановленням терміну його виконання. Під час використання бригадної системи оплати праці спочатку розраховується зарплата всієї бригади ( 
) як при прямій відрядній системі, використовуючи бригадний розцінок. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним з таких методів:
а) метод годинно-коефіцієнтів використовується тоді, коли всі члени бригади працюють за однакових умов. Розподіл бригадного заробітку здійснюється в такій послідовності:
1. Визначають загальну чисельність годино-коефіцієнтів ( 
), відпрацьованих бригадою за формулою:
, (5.7)
де 
– фактична кількість годин, відпрацьована і-тим робітником; 
– тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника; 
– кількість членів бригади.
2. Знаходять суму бригадного заробітку ( 
), що припадає на один годино-коефіцієнт:
. (5.8)
3. Розраховують заробіток і-го працівника (члена бригади):
, (5.9)
де 
– заробіток і-го робітника.
б) метод коефіцієнту виконання норм використовується за умови, якщо члени бригади працюють у різних умовах. Послідовність розрахунків така:
1. Визначають заробіток бригади у випадку стовідсоткового виконання норм виробітку ( 
) за формулою:
, (5.10)
де 
– годинна тарифна ставка і-го робітника.
2. Знаходять коефіцієнт виконання норм ( ):
. (5.11)
3. Заробітну платню і-го працівника розраховують за формулою:
. (5.12)
До змішаних форм оплати праці на підприємстві належать: безтарифна система оплати праці, контрактна та система участі в прибутках.
Безтарифна система оплати праці – фактична зарплата кожного працівника підприємства є частиною усього фонду оплати праці колективу й окремого підрозділу та залежить від кваліфікаційного рівня працівника ( 
), коефіцієнта трудової участі ( 
) і фактично відпрацьованого часу ( ). кваліфікаційний рівень встановлюється всім членам трудового колективу залежно від виконуваних функцій, рівня кваліфікації. Послідовність розрахунків даної системи полягає у наступному:
1. Визначається кількість балів ( 
), зароблених кожною групою працівників (або групою працівників одного рівня):
. (5.13)
2. Визначається загальна сума балів ( 
), зароблена всіма працівниками підприємства або підрозділу:
, (5.14)
де – кількість груп однакових кваліфікаційних рівнів або чисельність працівників.
3. Визначається частка 
фонду оплати праці ( 
), що приходиться на 1 бал:
. (5.15)
4. Розраховується зарплата і-го працівника ( ):
. (5.16)
Контрактна система оплати праці ґрунтується на укладанні договору між роботодавцем і виконавцем, у якому обговорюються режим та умови праці, права та обов’язки сторін, рівень оплати праці тощо. Договір може оплачувати час перебування виконавця на підприємстві (погодинна оплата праці) або конкретне виконане завдання (відрядна оплата).
Система участі в прибутках передбачає розподіл визначеної сатини прибутку підприємства між його працівниками.
Доплати та надбавки працівники можуть отримувати за:
- умови праці;
- виконання виробничих завдань стабільно та з високою якістю;
- професійну майстерність;
- роботу у важких або шкідливих умовах;
- суміщення професій (посад) і виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника;
- роботу в нічний час;
- роботу в наднормований час.
Премії нараховуються у відсотках від основної заробітної платні або у вигляді конкретної суми. Премії можуть бути виплачені за:
- результати роботи робочих місць, що обслуговуються працівниками;
виконання нормованих завдань;
- економію матеріальних цінностей;
- освоєння проектного рівня виробничих потужностей, зниження браку, поліпшення обліку;
- підвищення якості продукції;
- підвищення продуктивності праці та збільшення обсягів виробництва;
- за підсумком року тощо.
Фонд оплати праці є загальною сумою витрат на оплату праці працівників підприємства та виплат соціального характеру.
Фонд тарифної зарплати погодинників можна знайти за формулою:
, (5.17)
де 
– чисельність погодинників, які працюють в і-тих умовах праці; 
– дійсний фонд часу одного погодинника за і-тих умов праці; 
– годинна тарифна ставка погодинника першого розряду за і-тих умов праці; 
– середній тарифний коефіцієнт погодинників за і-тих умов праці.
Фонд тарифної зарплати відрядників можна обчислити як:
, (5.18)
де 
– сумарна трудомісткість робіт за і-тих умов праці; – годинна тарифна ставка відрядника першого розряду за і-тих умов праці; 
– середній тарифний коефіцієнт відрядників за і-тих умов праці.
Просумувавши фонди тарифної заробітної платні погодинників і відрядників і доплати по преміальних системах, отримують фонд основної заробітної платні. Додавши до цього фонду інші види доплат, отримують годинний, денний, місячний і річний фонди оплати праці.
Завдання 1