Екологічні проблеми людства

Життя нерозривно пов’язане з природним середовищем. На ранніх етапах

свого становлення людина, користуючись продуктами природи, не завдавала

помітної шкоди природним ресурсам. Але з посиленням практичної

діяльності, пов’язаної з винаходом знарядь праці, вплив її на природу

неухильно зростав. В останні десятиліття ХХ століття у зв’язку із

високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер

матеріального виробництва він став особливо значним і великомасштабним.

 

Неухильно зростає населення нашої планети, що потребує відповідного

збільшення видобутку й виготовлення життєвих ресурсів для забезпечення

його проживання. Наслідки впливу людини на навколишнє середовище сумні й

тривожні: порушуються природні угрупованя й ландшафти, забруднюється

атмосфера, морські акваторії і прісні водойми, руйнується грунтовий

покрив, зменшуються лісові ресурси та чисельність видів рослин і тварин,

хімічні сполуки, які циркулюють у біосфері, шкодять здоров’ю людини та

всьому живому.

 

В Україні екологічна криза значно поглибилась після аварії на

Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року. Ці обставини, а також складні

соціально-економічні умови привели до різкого погіршення стану здоров’я

населення та зниження його відтворення. Тепер в Україні більше людей

помирає, ніж народжується. Рішенням парламенту від 1992 року всю

територію нашої країни оголошено зоною екологічного лиха.

 

Тож у стосунках з природою людство зіткнулося із серйозними і складними

проблемами. Цілком очевидно, що вплив людини на природу нині значно

перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під

загрозу можливість її існування як системи.

 

Людина й суспільство повинні докорінно змінити своє ставлення до природи

та її ресурсів. У наш час людство спроможне виробляти достатню кількість

сільськогосподарської й промислової продукції, не завдаючи шкоди

навколишньому середовищу. Досягнення науки й техніки відкривають не

тільки можливості для задоволення потреб людини, але й створюють

передумови для збереження і примноження ресурсів Землі. Людство в змозі

істотно поліпшити умови, які склалися в біосфері планети. У розв’язанні

цього завдання важливу роль відіграють екологічні освіта та виховання

всього населення, особливо молоді, якій жити й працювати в наступному

тисячолітті.

 

Термін “екологія” (від грецького “ойкос” – житло, сховище) увів у науку

німецький біолог Е. Геккель 1866 року. У вузькому значенні – це наука

про взаємозв’язки живих організмів між собою та з навколишнім

середовищем. У широкому розумінні екологія охоплює значне коло питань,

пов’язаних з функціонуванням надорганізмових систем (популяцій, видів,

біоценозів, біосфери).

 

Тепер під терміном “екологія” часто розуміють увесь комплекс проблем,

пов’язаних з охороною навколишнього середовища. Екологія як наука є

основою для розробки певних природоохоронних заходів.

 

Як відомо, на живі організми впливають фактори зовнішнього середовища,

або екологічні, які мають різну природу і специфічні за дією.

природу і специфічні за дією. Абіотичні фактори, або фактори неживої природи, - це температура,світло, вологість, тиск, радіоактивне випромінювання, вітер, сольовийсклад води, рельєф місцевості тощо. Вони можуть впливати на живіорганізми прямо чи опосередковано. Біотичні фактори, або фактори живої природи, - це форми впливу живихорганізмів один на одного (мікроорганізмів і грибів, рослин і тварин).Безпосереднє живе оточення організму складає його біотичне середовище. Антропічні фактори – це внесені у природу людською діяльністю зміни, щовпливають на органічний світ. Складна радіаційна ситуація, що виникла у ряді районів України внаслідокаварії на Чорнобильській атомній електростанції, створила небезпеку дляздоров’я людини, негативно впливає на її спадкову основу. Томуоздоровчо-гігієнічний аспект охорони природи нині набуває винятковогозначення. Атмосфера (від грецького “атмос” – пара і сфера) – газове середовищенавколо Землі, що рухається разом із нею. Вона є невід’ємним чинникомжиття на нашій планеті, бо виконує терморегулюючі функції, захищає живіорганізми від шкідливої дії космічного випромінювання (рентгенівських,ультрафіолетових, гамма-променів та ін.). маса атмосфери приблизностановить 5,15 Х 1015 тонн. Залежно від температурного режиму, їїподіляють на тропосферу (приземний шар), стратосферу, мезосферу,термосферу та екзосферу. У тропосфері зосереджена основна маса повітря і сконцентроване всеназемне життя. У стратосфері міститься озоновий шар, який захищає Землювід жорстких ультрафіолетових промінів Сонця. У великих містах унаслідок збільшення забруднення атмосфери неухильнозростає кількість хворих на хронічний бронхіт, алергії, злоякіснізахворювання бронхів і легенів. Всесвітня організація охорони здоров’ярозцінює забруднення атмосфери як значну погрозу для життя людини ізакликає вживати найсерйозніших заходів щодо її охорони. Озон - триатомний кисень (О3), відіграє важливу роль в атмосфері. Шарозону, ніби щитом, прикриває Землю від згубної дії ультрафіолетовогосонячного випромінювання. Він поширений до висоти 70 км від земноїповерхні, основна його маса зосереджена на висоті 15-55 км змаксимальною концентрацією – 20-25 км. Озоновий шар значною мірою руйнують ракетні системи, які пронизують йогонаскрізь, доставляючи десятки і сотні тонн хімічних речовин на висоту20-25 км. Надзвичайно шкідливі ракети з прискорювачами. Вони працюють натвердому пальному і містять чимало сполук хлору й азоту. За один політамериканська ракетна система “Спейс-шатл” (“Космічний човник”) знищує додесяти мільйонів тонн озону. А в земній атмосфері його близько трьохмільярдів тонн. Забруднення атмосфери має природнє або антропічне походження іпризводить до несприятливих змін у навколишньому середовищі. До природних забруднювачів атмосфери належать космічний пил, пісокпустель, попіл і гази діючих вулканів, попіл від лісових і степовихпожеж, дрібні часточки при вивітрюванні грунту і гірських порід, пилморського походження, рослинний пилок, мікроорганізми. Завдяки, рослинний пилок, мікроорганізми. Завдякиперіодичності дії вони не завдають значної шкоди життю на планеті. Атмосфера захищає Землю від метеоритів, частина з яких згоряє в ній. Заоцінками вчених, на поверхню Землі щодоби падає 1018 мікрометеоритів,через які маса планети щороку збільшується на 1000 тонн. У піщаних пустелях сильні вітри спричиняють пилові, або чорні бурі, якііноді охоплюють величезні території. Під час виверження вулканів в атмосферу потрапляє величезна кількістьпопелу і диму – до 75 млн. м3 дрібних часток (0,002 мм). Найдрібніші зних можуть не впадати на землю протягом кількох років. Джереломзабруднення атмосфери попелом і димом є також лісові пожежі, які інодітривають тижнями, завдаючи великої шкоди народному господарству. Швидкий розвиток промисловості в ХХ ст., призвів до різкого збільшеннязабруднення атмосфери. Хімічні речовини, потрапляючи в атмосферу, можутьвзаємодіяти між собою, утворюючи нові високотоксичні сполуки. В Україніфункціонує понад 1000 хімічних заводів із шкідливим виробництвом. Невідповідають сучасним екологічним вимогам цементні заводи, що маютьзастаріле зношене обладнання. Джерелом свинцю, цинку, алюмінію, міді внавколишньому середовищі є кольорова металургія. Нині майже всяатмосфера забруднена свинцем антропічного характеру. Один автомобільщорічно викидає в атмосферу в середньому 1 кг свинцю у вигляді аерозолю,оскільки до бензину додають тетраетилсвинець як антидетонатор, за 300днів роботи (50 км щоденного пробігу) – 3,25 т діоксиду вуглецю, 0,5 токсиду вуглецю, 100 кг високотоксичних вуглеводнів і 30 кг оксидівазоту, поглинаючи з повітря близько 4,35 т кисню. Тому представникиМіністерства природи і Державної автоінспекції посилюють контроль завикидами автотранспорту, здійснюють комплексні перевіркиавтотранспортних підприємств. Надто небезпечне радіоактивне забруднення атмосфери. Потрапляючи уповітря внаслідок ядерних випробувань чи аварій на атомнихелектростанціях, радіоактивні частки повітряними течіями розносяться назначні відстані і забруднюють навколишнє середовище. Так, післякатастрофи на ЧАЕС радіонукліди виявлено в багатьох областях України,Білорусії, Росії, а також у Польщі, Фінляндії, Швеції та інших країнах. Своєрідним забруднювачем повітря є шум. Найбільші міста світу потерпають від токсичних туманів-смогів. Гідросфера – водна оболонка Землі, до неї входять усі океани і моря,озера, ставки, водосховища, річки, струмки та підземні води, льодовики існіговий покрив. Вода – основний компонент життя. Вона необхідна для життєдіяльностірослин, тварин, людини. Так, тіло людини на 2/3, а кров на 90%складаються з води. За її допомогою транспортуються всі речовини ворганізмі. Навіть 15%-не зневоднення небезпечне для організму людини. Швидкі темпи розвитку промисловості, поява нових водомістких виробництв,таких як целюлозно-паперове, нафтохімічне супроводжується збільшеннямвикористання води. Величезну кількість води потребує теплоенергетика дляохолодження агрегатів, а також атомні електростанції, які споживають їїтів, а також атомні електростанції, які споживають їїв 1,5-2 рази більше, ніж теплові. Для кращого забезпечення людствапродуктами харчування все ширше застосовують зрошувальне землеробство.Площа зрошувальних земель у світі постійно зростає. Однією з причин дефіциту прісної води є зменшення водоносності річок, щопризводить до зниження запасів грунтових вод і збільшення поверхневогостоку. Внаслідок цього, під час дощів і танення снігу річки стаютьповноводними, а в посушливі періоди влітку міліють. На ці процесивпливає господарська діяльність людини – вирубування великих лісовихділянок, розорювання заплав, осушування боліт. Іншою причиною водного дефіциту є забруднення води. Побутові іпромислові стоки перетворюють прозорі, багаті рибою річки на каламутніканави, наповнені отрутами і збудниками хвороб. Навіть одна тваринницькаферма чи цукровий завод може знищити малу річку. Найзабрудненіші річки йставки у районах із високою концентрацією підприємств і складівмінеральних добрив. Чимало промислових стоків із металургійних тахімічних заводів забруднюють водойми отрутами, зокрема важкими металамита ціаністими сполуками. Надто шкідливими є побутові стоки, що містять залишки органічних речовин– харчових та інших відходів, для розкладу яких потрібна великакількість кисню. Подібно до побутових стоків значними забруднювачамиводи є відходи харчової промисловості, що потрапляють до каналізації.Концентрація органічних речовин у них значно вища, ніж у побутових. Чине найбільше стічних вод формується на бойнях, пивних, винних тацукрових заводах, кондитерських фабриках. Унаслідок надмірного використання і сільському господарстві хімічнихпрепаратів, річки та озера все більше забруднюються різнимиотрутохімікатами та добривами, що змиваються з полів. Загрозливих розмірів досягло забруднення вод Світового океанунафтопродуктами під час буріння свердловин, експлуатації нафтопромислів,транспортування нафти з районів видобування. Навіть незначніконцентрації нафти в морській воді здатні порушити життєдіяльність іспричинити загибель морських тварин і рослин. Тільки поблизу берегівАнглії від забруднення нафтою щорічно гине близько 250 тис. водоплавнихптахів. Велику небезпеку для всіх водних джерел становить радіоактивнезабруднення. Внаслідок випробувань атомної зброї, викидів промисловихпідприємств, відходів атомних човнів ті аварій на атомнихелектростанціях у водойми потрапляють радіонукліди. Вони накопичуються вживих організмах і згубно впливають на них. При цьому концентраціярадіоактивних речовин у водних рослинах і тваринах у сотні і тисячіразів перевищує їхню концентрацію у воді. Тому споживання продуктівСвітового океану стає небезпечним. Через забруднення прісних водойм промисловими, тепловими іканалізаційними стоками, нафтопродуктами, радіоактивними відходами,мінеральними добривами й отрутохімікатами, які потрапляють з полів разомзі струмками дощової та талої води, утворюють води, непридатні для життялюдини, рослин і тварин.

Забруднення водойм негативно позначається на туризмі й відпочинку людей.Рибальстві та мисливстві. Адже місця відпочинку привертають до себеувагу переважно наявністю водойм. Проблеми забруднення прибережнихрайонів моря приблизно такі ж, як і внутрішніх вод, оскільки здатністьморя до самоочищення теж обмежена. Так, дуже напружена екологічнаситуація в районі м. Одеси, де внаслідок аварійних скидів каналізаційнихвод реєструють значне бактеріальне забруднення морської води. Побутові відходи та стоки сільськогосподарських комплексів нерідко єджерелами багатьох інфекційних хвороб, зокрема дизентерії, холери,вірусного гепатиту, паратифу тощо. Близько 500 млн. чоловік на нашійпланеті щорічно потерпають від хвороб, які виникли внаслідок забрудненняводи. Грунт – це самостійне природно-історичне тіло, що виникло у результатісукупності дії на поверхневі горизонти порід живих організмів,кліматичних факторів, рельєфу і виробничої діяльності людини. Основною властивістю грунту є родючість – здатність забезпечуватирослини поживними елементами, вологою, повітрям тощо. Людство прямо та опосередковано впливає на стан грунтового покриву майжена всій території суходолу, завдаючи йому шкоди. Внаслідок цього значніплощі родючих грунтів стають непридатними для використання. Ерозія – це руйнування те переміщення грунтової маси і пухких порідпотоками води і вітру. Залежно від фактора руйнування ерозії. Поділяютьна водну, вітрову й промислову. Водна ерозія, крім змивання родючого шару грунту, супроводжується йіншими негативними явищами: на поверхні землі не затримуються талі йдощові води, від чого зменшується запас вологи на грунті,розчленовуються поля, замулюються річки, ставки, водосховища,зрошувальні і дренажні системи. Еродований грунт втрачає свою родючість: зменшується вміст гумусу,азоту, фосфору, калію та інших речовин. У боротьбі з водною ерозією найефективніші агротехнічні талісомеліоративні заходи. Вітрова ерозія поширена в районах недостатнього зволоження і низькоївологості повітря. Найбільше піддаються вітровій ерозії сіро-бурі грунтипустель, каштанові і чорноземні – степів. Спричиняють її великакількість вітру, погано оструктурений або безструктурний стан грунту,глинясто-пилуватий його механічний склад, відсутність рослинногопокриву, порушення верхнього шару грунту грунотообробними машинами. Життя на Землі виникло понад 4 млрд. років тому. Поворотним моментом веволюції органічного світу стала поява зелених рослин, здатних дофотосинтезу. Акумулюючи і перетворюючи сонячну енергію, зелені рослинипланети накопичують щорічно сотні мільярдів тонн органічних речовин. Завдяки рослинним організмам у природі відбувається біологічний колообігречовин. Вони регулюють газовий склад атмосфери, щорічно засвоюючиблизько 20-30 млрд. тонн вуглецю, синтезуючи при цьому близько 177 млрд.тонн сухих органічних речовин. За підрахунками вчених, увесь вуглецьатмосфери проходить через живі організми за 300 років, а кисень – за2000. У процесі фотосинтезу рослини виділяють вільний кисень, якийцесі фотосинтезу рослини виділяють вільний кисень, якийвикористовують тварини і самі рослини при диханні. Водночас вуглекислийгаз, який виділяється при диханні, забезпечує фотосинтез.Збалансованість цих процесів стала можливою в результаті тривалоїеволюції рослин і тварин. Тепер вони зумовлюють стабільний газовий складатмосфери. Важлива роль тварин у формуванні ландшафтів. Так, із твердих скелетівморських одноклітинних тварин утворено осадові породи (крейда, вапняк таін.), а із скам’янілих решток кишковопорожнинних, зокрема кораловихполіпів, - коралові острови. Черви, двокрилі, мурашки, жуки ті їхніличинки, деякі ссавці (кроти, землерийки) та інші тварини розпушуютьгрунт, сприяючи його аерації та проникненню вологи, збагачують грунторганічними речовинами, підвищуючи його родючість. Серед тварин чимало запилювачів: комахи, птахи (колібрі, нектарниці,квіткарки), окремі види кажанів. Живлячись рослинами, тварини негативновпливають на рослинний покрив Землі. Деякі тварини переносять збудниківнебезпечних захворювань рослин, що часто спричинює їхнє вимирання навеликих територіях. У системі заходів щодо охорони, примноження та раціональноговикористання тваринних ресурсів важливе значення має природоохороннезаконодавство. Крім законів України (Про охорону навколишньогоприродного середовища” (1991) та “Природнозаповітний фонд України”(1992), уряд України прийняв закон “Про охорону тваринного світу”(березень, 1993), а Кабінет Міністрів затвердив постанову про посиленняохорони запасів цінних видів риб, морських і водних рослин (червень,1992 р.) Цими законодавчими актами взято під захист не тількипромислові, господарсько-цінні та зникаючі види, але й місця їхньогоіснування, розмноження і всю різноманітність тваринного світу якнеоціниме національне багатство. Важливим документом є також постанова Верховної Ради “про червону книгуУкраїни” (жовтень, 1992), який став юридичною основою для другоговидання Червоної книги України (1994) і привернув увагу вчених та всієїгромадськості до необхідності збереження рідкісних і зникаючих видівфауни України. Охорона мисливсько-промислових звірів і птахів, рибних ресурсів вУкраїні регулюється спеціальними положеннями про полювання та правиламидля мисливців та рибалок. Контроль зі їхнім дотриманням покладено наМіністерство рибного господарства України спеціальні державні інспекціїпри Міністерстві охорони навколишнього середовища та радіаційноїбезпеки, добровільну громадську організацію мисливців і рибалок, а такожУкраїнське товариство охорони та сприяння розвитку природних багатств.