Тема 6. Програмування національної економіки

Основні питання:

1. Необхідність розробки державних програм і загальнодержавного програмування.

2. Види і об‘єкти програм.

3. Сутність цільових комплексних програм та порядок їх розробки і реалізації в Україні.

4. Оцінка ефективності варіантів програм.

Мета теми: з‘ясувати принципи та конкретні прийоми розробки програм і їх реалізації.

Основні терміни і поняття теми: програмно – цільовий метод планування; цільова комплексна програма; довгострокові, середньострокові, короткострокові програми; комплексність; альтернативність; керованість; ресурсне забезпечення; організаційно – економічний механізм управління процесом реалізації; ціль програми; контроль програми; етапи програмування; класифікація цільових комплексних програм; корегування програм; методика та організація розроблення програм; оцінка ефективності варіантів програм.

Зміст теми:

Сутність програмування економіки полягає: в аналізі стану національної економіки і складанні узагальненого прогнозу на майбутнє; визначенні найраціональнішого з позиції держави варіанта розвитку економіки; розробці і реалізації заходів щодо досягнення поставлених цілей.

Об‘єктивна необхідність програмування національної економіки зумовлена такими факторами: наявністю потреби в глибоких і відносно швидких структурних перетвореннях та недостатньою ефективністю суто ринкових механізмів або їх нерозвиненістю.

Для програмування характерні такі риси, як централізованість і усвідомленість.

Основними завданнями програмування є підтримка економічної рівноваги, вплив на якісне перетворення національної економіки та стимулювання її розвитку.

Мета програмування національної економіки – досягнення прийнятного для держави варіанта її розвитку.

Основу державного програмування становлять розробка і виконання довгострокових, середньострокових і короткострокових програм економічного та соціального розвитку. Такі форми програмування існують не як субординовані одна відносно іншої, а скоріше як співіснуючі або взаємодоповнюючі одна одну.

Наявність вад ринкового саморегулювання породжує складні соціально-економічні проблеми, вирішення яких пов‘язане з використанням програмно-цільового методу планування, який реалізується через цільові комплексні програми (ЦКП).

Класифікація ЦКП здійснюється за такими основними ознаками: за рівнем, складом, сферою впливу та реалізації, за характером і специфікою проблем і цілей, за термінами використання.

Комплексно-цільова національно економічна програма – це директивний, адресний плановий документ, в якому визначений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс економічних, техніко – економічних, науково – дослідних, техніко – виробничих, організаційно – господарських заходів, у яких, як правило, беруть участь чимало галузей, господарських органів і регіонів, і які дозволяють загальними зусиллями вирішити проблему розвитку національної економіки.

Показники ЦКП входять до складу індикативного плану.

Для розробки і обґрунтування різних варіантів ЦКП використовують: методи економічного аналізу, методи структурного аналізу, балансові методи, методи факторного обґрунтування.

Оцінка ефективності варіантів програм здійснюється двома шляхами: через побудову системи економіко-математичних моделей і розрахунок варіантів по них на ЕОМ; шляхом експертної оцінки.

При визначенні економічної ефективності результатів програми в цілому здійснюється системна оцінка всіх видів результатів програми.

Ефекти КЦП є функцією від економічних, соціальних, науково – технічних, економічних результатів.