quot;Соціальна економія" Густава Касселя (1866 –1945 р.р.). Специфічне розуміння Касселем поняття "соціальної економії" (проблеми торгівельно-промислового циклу).
"Теорія торгівельно-промислових криз": їхня причина у змінах соціальної та економічної систем.
Загальні висновки щодо теорій "гармонізації", "оптимізації" та "загальної соціально-економічної рівноваги".
Тема №5. "Кейнсіанська революція" в соціально-економічній науці. Джон Мейнард Кейнс (1883-1946 р.р.).
I. Загальна характеристика "загальної теорії" Дж.Кейнса. Особливості "кейнсової епохи" (кінець XVIII – початок XIX ст.). Епоха "війн і революцій", монополістичний капіталізм, початок "соціалістичного експерименту. Суть "кейнсіанської революції": гасло "втручайся"!!! Критика незаперечного символу віри "класиків". "Велика криза". Доктрина Кейнса ("Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей"). П.Самуельсон про "Загальну теорію".
II. Соціально-економічні рецепти Кейнса для урядів. Заперечення здатності до "саморегулювання" (необхідність централізованого контролю). Теорія "ефективного попиту". "Державні витрати" та мультиплікаційний ефект. Мультиплікатор Дж.М.Кейнса. Ланцюгова реакція "інвестиції-доход". "Кейнсіанський хрест".
Практичне втілення рекомендацій Дж.Кейнса. Національна Рада економічного розвитку в Англії. "Біла книга про політику стосовно зайнятості" (1944 р.) Революція в соціально-економічній політиці. Відмінність "кейнсових рецептів" від "неокласичних".
III. Кейнсіанство: нові умови розвитку теорії і практики. Лаври "тріумфатора" і критика "кейнсіанства". Кейнсіанці, неокейнсіанці, пост-кейнсіанці. Нові умови нової історичної епохи (60-70 роки XX ст.). Інфляція і "стагфляція". Потреби в новій соціально-економічній конструкції (зародження "соціально-орієнтованих ринкових ідей").
Тема №6. Лібералізм, неолібералізм – методологічна основа "соціальної економіки".
I. Суть і методологія течії . "Лібералізм" як наукова течія. "Класичний лібералізм". Методологія неолібералізму". "Нова історична школа" як наступниця інституціонально-соціологічного напряму ("порядки", "ступені" і "стилі" господарчого устрою). Вчення про два типи соціально-економічного устрою. Теоретик неолібералізму В.Ойкен ("центрально-керовані господарства" та "господарства спілкування (ринкова економіка)".
"Кейнсіанство" і методологія неолібералізму (процеси монополізації – джерело усіх бід). Ідеологічний поділ "неолібералізму".
II. "Праве крило" лібералізму – концепція "соціальної економіки". Людвиг Едлер фон Мізес (1881 –1973 р.р.). Головні роботи – "Всевладна держава" (1944 р.), "Антикапіталістичний менталітет" (1956 р.), "Лібералізм в класичній традиції", "Основні начала економічної науки" (1962 р.). "Праксіологія" та вільне підприємництво". "Теорія циклів". Критика соціалізму як соціально-економічного устрою.
Фрідріх Август фон Хайєк (1899 –1992 р.р.) – найбільш впливовий теоретик лібералізму XX ст. "Лондонська школа" неолібералізму. Головні твори – "Дорога до рабства" (1944 р.), "Конституція свободи" (1960 р.). "Згубна самовпевненість: помилки соціалізму" (1988 р.).
Методологія Ф.ф.Хайєка. Мікроекономічна спрямованість доктрини (заперечення макроекономічного підходу як такого). "Теорія порядків" Ф.Хайєка ("спонтанний порядок", "тотальний порядок", "розширений порядок людського співробітництва"). Соціологічний підхід як основа методології.
Індивідуалізм та суб'єктивізм як характерні риси методології Хайєка. "Спонтанність" ринкового механізму. "Кейнсіанство" як об'єкт критики. Критика "кривої Філіпса". "Природний" ринковий порядок і "штучний" тоталітарний порядок (соціалізм). Критика ідеї "соціальної справедливості" як "колективістського інстинкту". "Соціальна нерівність" як закономірне явище (стимул суспільного розвитку). Згубність будь-якого реформаторства. Згубна самовпевненість соціалістичних реформаторів.
III. "Ліве крило" лібералізму (Фрайбурзька школа). Загальна характеристика "фрайбурзької школи". Вальтер Ойкен та його школа (В.Репке, А.Рюстов,А.Мюллер-Армак, Л.Ерхард, Х.Раш,Ф.Бем та інші). Погляди на роль держави – головна лінія ідеологічного розмежування.
Проблема державного втручання. "Ордоліберальне вчення" як основа ідеології. "Тоталітарний порядок" і "конкурентний порядок". "Лад конкуренції" та "соціально орієнтоване господарювання". "Ордолібералізм" як впорядкований лібералізм. Альманах "ОРДО". Боротьба "правого" та "лівого"флангів лібералізму. "Глобальне регулювання".
"Теорія порядків" В.Ойкена (1891-1950 р.р.). Логіка та методологія Ойкена. Теорія "господарчого порядку". "Ринкове господарство". "Вільне ринкове господарство". "Центрально-кероване господарство". Головна робота: "Основні принципи економічної політики" В.Ойкена ("політика порядків").
Суть "соціально-ринкового господарства" (А.Мюллер-Армак, В.Репке, О.Рюстов). Робота А.Мюллера-Армака "Регулювання економіки і ринкове господарство" (1947 р.). Поняття "соціального ринкового господарства" (соціально-економічна система, де "принцип свободи поєднується з принципом соціальної компенсації"). Державне регулювання як збереження конкуренції та вирівнювання соціальної нерівності. Поєднання двох провідних сил.
В.Репке та О.Рюстов – австро-німецькі економісти – передтечі ідей соціально-орієнтованого ринкового господарства (20-і роки XX ст.).
Частина II курсу. Світ соціальної економіки. Соціально-економічні порядки.
Тема №7. Людина і світ соціальної економіки.
I. Світ "соціальної економіки". Людина з її потребами у світі "соціальної економіки". Віковічне стремління людини поліпшити свій добробут. Каркас "соціальної економіки" – економіка. /Арістотель "наука про добробут"/. Пізніше – наука, мистецтво, поезія і культура.
Економіка – наслідок колективного розуму людства. Провідні риси – доцільність і раціональність. "Світ економіки" – принцип раціональності.
"Принцип відплатності" /відшкодування/ в економіці.
Першопричина і першоджерело людської цивілізації. "Піраміда потреб" Маслоу. "Матеріальні (фізіологічні) потреби". Потреба в самореалізації. Людина – істота соціальна. Прімат "соціальної компоненти". Світ "соціальної економіки".
II. Людина в "соціальній економіці". Потрійний погляд на людину у світі "соціальної економіки" морального філософа А.Сміта. Людина як істота моральна, соціальна і суто економічна /хомо економікус/.
Несумісність "людського й "економічного". Людина – істота егоїстична. А.Сміт про координацію економічного життя. "Невидима рука ринку". Механізм ринкових відносин. Два стимули впливу на людей (насильство та економічний інтерес). Вироблення складного соціально-економічного механізму впливу на людину (істоту біологічну, соціальну і економічну).
Соціально-економічні устрої та суперечлива природа людини: стремління до добробуту і дух суперництва, природний егоїзм і схильність до обміну, жадоба справедливості і почуття власності, прагнення удосконалитися, самовиявитися, конкурувати один з одним і почуття гуманізму (альтруїзму).
Логіка соціально-економічного прогресу. Стремління до зростання добробуту – потужний рушій прогресу. Потреби – рушійна сила соціально-економічного розвитку. Корисність благ. Конкуренція, дух суперництва – основа економічного прогресу.
Принцип свободи – основний принцип ринкової економіки. Економічний базис ринкової економіки – приватна власність. Проблема власності. Проблема справедливості. А.Сміт про соціальну й економічну справедливість. Соціально-економічна система А.Сміта. Схильність до обміну. Користність. Стремління до удосконалення, самовираження. Майстерність, досконалість і продуктивність – це конкурентоспроможність. Людський соціум і "світ економіки" утворюють "соціальну економіку".
Ш. Родина у світі соціальної економіки. "Сімейна економіка" (домашнє господарство) – первинна ланка соціально-економічної системи.
Г.Беккер та його методологія. Економічний підхід до людської поведінки (ведення домашнього господарства, причини одружень і розлучень, планування чисельності дітей, проблеми освіти, проблема злочинності). "Сімейна економіка" як основа національної екноміки. Взаємозв'язок "домашніх господарств" з власністю різних видів. Робоча сила родин – найцінніший ресурс. Доходи на власність.
Приватна власність – основа економічної свободи. Доходи на власність. "Суспільна власність" як основа командно-адміністративної системи (КАС). Залежність громадян від системи КАС. Чому КАС не є економічною системою?
"Сімейний бюджет" – основа "домашнього господарства". Закономірності витрат "сімейного бюджету". Закон Е.Енгеля.
Розподіл доходів в суспільстві. Проблема "абсолютної рівності" та "абсолютної нерівності" в отриманні доходів. "Крива Лоренца".
Проблема "соціальної рівності"і фактичної нерівності між людьми й родинами. Нерівність доходів – ціна піднесення загального добробуту. Перерозподіл суспільного багатства в пост-соціалістичних країнах.
Проблема приватизації в пост-соціалістичних країнах.
Тема №8. Світ соціальної економіки і людина.
Вплив світу "соціальної економіки" на людину. Різні прояви людської особистості – людина як споживач, як виробник, як продавець своєї робочої сили, як підприємець.
I. Людина як споживач. Економічна наука про поведінку споживача. Теорія "поведінки споживача" та її складові – вивчення "споживчих уподобань", т.зв. "бюджетних обмежень" і "споживчого вибору".
Альтернативні асортиментні набори споживчих товарів. Уподобання і бюджетні обмеження споживача. Перерозподіл бюджету і досягнення "граничної вигоди". Теорія т.зв. "граничних величин" (маржиналізм).
Ціна блага та її визначення (не загальна, а "гранична корисність" для споживача). "Парадокс води і діамантів". Закон зменшення "граничної корисності".
II. Купівля і продаж робочої сили. Специфічний товар – робоча сила. Ринки праці. Попит і пропозиція "робочої сили".
Заробітна плата. Закон попиту на робочу силу. Закон пропозиції робочої сили. Рівновагові ціни на робочу силу різних спеціальностей, різних кваліфікацій, майстерності і вміння.
Взаємини між роботодавцями і найманими працівниками. Боротьба двох провідних економічних і соціальних сил суспільства. Об'єднання працівників (профспілки). Об'єднання роботодавців (асоціації). Зародження громадянського суспільства. Конфронтація і соціальний компроміс. Контури "соціальної ринкової економіки".
Основні принципи купівлі-продажу робочої сили.
"Прожитковий мінімум" як мінімальна ціна товару "робоча сила". Коливання ціни на "робочу силу".
Особливості ринку праці – універсальність товару і прагнення продавців до соціальної справедливості. Принцип "рівна оплата за рівну працю". Спотворення механізму функціонування робочої сили. Відмінності в оплаті різних видів діяльності. Взаємодія різноманітних ринків – праці, капіталу, ресурсів тощо.
III. Людина на сучасних ринках праці. Сучасні ринки праці. Відмінності сучасних ринків праці від колишніх. Специфіка соціально-економічних відносин на сучасних ринках праці. Індустріальний розвиток і панування масового виробництва. Науково-технічна революція і зміна вимог до робочої сили. Зрушення в структурі зайнятості. Сфера послуг. Напрямок розвитку до "суспільства послуг".
Різні види кваліфікації – проста , середня, вища.
Особливі характеристики ринків праці – гнучкість, універсальність, мобільність. Організований робітничий рух і зміна цін на робочу силу. Механізми взаємодії профспілок, організацій роботодавців та урядових органів.
IV. Людина як працівник. Найважливіші сфери людської діяльності – первинна, вторинна, третинна. Їхня характеристика.
Система оволодіння виробничими навичками. Ступенева система оволодіння навичками й кваліфікацією – школа, ремісниче навчання, коледж, вища освіта, навчання в промислових галузях, у сфері послуг тощо.
Розгалужена мережа працевлаштування. Пошуки і знаходження роботи. Поняття "краща" і "гірша" робота. Конкуренція на ринках праці. Підтримування робітником інтересу роботодавця до себе як працівника.
Тема №9. Соціально-економічний прогрес людства.
I. Людина, суспільство, природа – триєдина система. Проблема взаємодії людини з навколишнім середовищем. Вчення В.І.Вернадського про "ноосферу".
"Природа" і "суспільство" як надзвичайно складні системи. "Економіка" як опосередкована система між "природою" і "суспільством".
Елементи економічної системи. "Природні блага" і "виробничі ресурси". Предмети праці. Засоби праці. Продуктивні сили суспільства.
Технологічний прогрес. Технологічний спосіб виробництва. Науково-технічна революція – нова технологічна ера. "Соціо-еконо-екологічна єдність". Закон "спадаючої ефективності".
Вироблений продукт суспільства. Засоби праці, предмети праці, предмети споживання. Виробництво, розподіл, обмін і споживання.
Соціально-економічний організм як взаємодія ринку і держави. Система "людина-суспільство-природа". Особливості взаємодії усіх названих елементів. Гармонія Всесвіту.
II. Проблема "економічного" і "соціального" прогресу. Необхідність вирізнення понять соціального і економічного прогресу. Економічний прогрес. Центральна проблема економіки. Поняття "економічної ефективності". Витрати-випуск. Загальні джерела економічного прогресу (Дж.Гвартні і Р.Строуп): приватна власність, свобода ринку, ринкова конкуренція, ефективний капіталотворчий механізм, грошово-фінансова стабільність, низький рівень податків, вільна торгівля. Проблема "економічного зростання". Показники "економічного зростання".
Соціальний прогрес. Поняття "людського капіталу". "Людське багатство". "Соціальний капітал нації". Структура суспільного багатства. Розподіл цього багатства. Поняття "соціально-економічного прогресу" людства.
III. Проблема "економічної ефективності" і "соціальної справедливості". Суперечність між "економічною ефективністю" і "соціальною справедливістю". Складність проблеми. "Ефективність" для чого? І для кого?
Полярні погляди на проблему "соціальної справедливості": К.Маркс, С.Кьеркегор.
Еволюція поглядів щодо "соціальної справедливості".
Класична ліберальна позиція (свобода особи, ринковий механізм, заперечення "соціальної справедливості" як такої).
Ф.ф.Хайек та його погляди на "соціальну справедливість". Несумісність "соціальної справедливості" і "свободи особистості".
Погляди на "соціальну справедливість" М.Фрідмена. Проблема "рівності" (три аспекти – особиста рівність, рівність можливостей і рівність результатів). Поняття "справедливого розподілу". Основоположний принцип – принцип свободи.
Дж.Роулз та його "справедлива нерівність". Два провідні принципи – "свободи" і "відмінностей". Умови чесної рівності можливостей. Політичний консенсус для вирівнювання "справедливої нерівності".
Сутність "прогресивного оподаткування". Сучасні погляди на проблему "соціальної справедливості" та "економічної ефективності".
Дж.Бьюкенен та його "загальна згода і справедливий розподіл".
Тема №10. Соціально-економічні системи і "порядки".
I. Загальні форми економічної і соціальної організації. Натуральне господарство. Триєдина економічна проблема та її розв'язання за натуральної форми. Організаційні риси натурального господарство: замкненість, універсальна праця, прямі економічні зв'язки.
"Проста кооперація" праці.
II. Товарна форма організації". Суть цієї форми. Вироблення продуктів як товарів. Спосіб розв'язання триєдиної економічної проблеми в товарному господарстві. Відмітні риси товарної (ринкової) форми організації соціально-економічного устрою.
Суспільний поділ праці. Економічне уособлення. Спеціалізація товаровиробників. "Відкритість" господарства. Опосередковані економічні зв'язки. Приватна форма власності як основа товарної форми організації.
III. Державна форма організації. Суть державної (етатистської) форми організації. Виробництво, розподіл, обмін і споживання за державної форми організації. Суспільні потреби і централізоване планування.
Централізовано-керована, централізовано-планована, командно-адміністративна системи (КАС). Специфічний спосіб розв'язання триєдиної економічної проблеми. "Марксистська традиція" в соціально-економічній науці.
Два способи "координації" виробництва і праці. Суть "способу виробництва" (форма поєднання засобів виробництва з робочою силою).
Два типи "координації" – т.зв. "азіатський" і "європейський".
Розв'язання триєдиної економічної проблеми "азіатським способом". Централізовані "державницькі системи" Азії. Доведення розпоряджень суспільства та контроль за їх виконанням. Відмітна риса «азіатського способу» (безпосередність).
Розв'язання проблеми "що", "як", "для кого" «європейським способом» (опосередковий спосіб). Економічні важелі та засоби (жадоба прибутку, розорення, злидні, безробіття). Приватновласницький, товарний, ринковий характер "європейського способу".
Специфіка втілення названих способів в кожній конкретній країні. Різноманітність і неповторність конкретних шляхів і способів виробництва у кожній країні (Давній Єгипет, "азійські країни", "європейський шлях розвитку").
Типи соціально-економічних систем. Державно-адміністративний спосіб виробництва і суспільного устрою. "Давня адміністрація" і централізація ресурсів. Система "поголовного рабства". Пріоритет держави над особою.
Т зв. "Античний устрій". Громадянська міська община Давньої Греції. Ринковий тип організації і "координації" суспільного життя. Економічна основа "античного способу" (дрібне селянське господарство і незалежне ремісниче виробництво). Суперечності "античного способу" (рабовласництво, співіснування приватної власності і ринку з рабовласництвом). Загибель Давнього Риму. Відродження "приватновласницького способу" у Західній Європі. "Революція дрібного бізнесу".
Вади обох соціально-економічних систем. Відмітна риса "централізованих системи" (жорстка регламентація і дисципліна). Відмітна риса "європейської систем" (стихія ринку і непередбачуваність розвитку).
Зигзаги "централізму". Зигзаги "ринкового устрою". Напрямок еволюції соціально-економічних систем.
Соціально-економічний прогрес суспільства. "Формаційний підхід". "Цивілізаційний підхід". Д.Бернал про "цивілізаційні революції": перехід від полювання й рибальства до обробки землі (сільськогосподарська цивілізація/ Трипільська культура в Україні). "Промислова революція" (перехід у "вторинну сферу"). Науково-технічна революція середини XX ст. (перехід у третинну сферу). Суть "цивілізаційного підходу" глибинні зміни у "способах виробництва". Три ступені розвитку людства – доіндустріальна, індустріальна, постіндустріальна.
IV. Поняття "соціально-економічного порядку". Дві провідні форми "соціально-економічного порядку". Соціалістичний соціально-економічний "порядок". "Розширений порядок людського співробітництва" (Ф.ф.Хайек). Два типи "розширеного порядку людського співробітництва" – "ліберальний" і "соціальної ринкової економіки". Конкретика "соціально-економічного порядку" в кожній країні.
Проблема "гетерогенності" соціально-економічних систем.
Поняття "гетерогенності". Два методологічні підходи ("австрійська школа" і "кейнсіанство"). Проблема "плану" і "ринку". "Інституціоналізм". Теорія "конвергенції двох систем" (Я.Тінберген). Принцип "змішуваності". Проблема т.зв. "ефективного рішення": план, ринок чи "змішане рішення". Вибір між планом і ринком – помилкова дилема.
Тема №11. Рушійні сили сучасного громадянського суспільства.
I. Головні ‘актори громадянського суспільства. Проблема рушійних сил, логіка саморуху суспільств.
Дві концепції – т.зв. "теорія саморегулювання" і теорія "соціальних структур акамуляції". Перша – в основі соціальної економічної еволюції лежить зміна різних форм і засобів регулювання (з певними соціально-політично-економічними режимами). Друга – в основі розвитку ряд стадій (епоха "вільної конкуренції", монополістична стадія, "корпоративний капіталізм"). Це – способи "соціальної акумуляції".
Три провідні рушійні сили – організований робітничий рух, організований капітал, держава та її установи. Регулятори – система колективних договорів між працею і капіталом. Проблема організації.
Система «фордизму» (організація масового індустріального виробництва).
Теорія "соціальної згоди" і "соціального контролю" як складові концепції "фордизму". В плані політичному "фордизм" – компроміс між головними соціальними силами, в плані економічному – взаємозв'язок продуктивності праці із зростанням заробітної плати. "Держава загального добробуту". Ідея "соціального партнерства" (масове виробництво для масового споживання).
II. Профспілкова система в соціальній економіці.
а) Суть професійної спілки (трейд-юніон). Історія виникнення профспілок (бавовнопрядильники Ланкаширу в Англії, 1772 р.).Особливості профспілкового руху в різних країнах і регіонах світу.
б) Системи профспілок. Типи профспілок (цехові, промислові, загальні і профспілки "білих комірців"). Організація профспілок: гілки, об’єднання, районний та регіональний рівень. Конференції і конгреси профспілок. З'їзди профспілок. Генеральна Рада Конгресу профспілок. Комітети Конгресу (фінансовий, виробничий, освіти, міжнародних справ, політики цін і доходів) .
III. Підприємці та їх професійні організації.
а) Підприємницькі асоціації. Галузі виробництва. Підприємництво. Призначення підприємницьких асоціацій. Проблеми взаємодії з профспілками.
б) Взаємини профспілок і асоціацій. Ілюстрація взаємин на прикладі Конфедерації Британських галузей промисловості (КБП) і Конгресу Профспілок КП). Протилежність інтересів і необхідність взаємодії.
Трудові контракти і колективні угоди. Позиції Колективної Угоди. Трудові конфлікти і потреба в "арбітражі" для їх розв'язання. Держава та її органи як "арбітр".
IV. Урядові інституції.
а) Державні органи та установи. Наглядові, консультативні, арбітражні служби і установи. Наглядова Консультативна і Арбітражна служби (НКАС) в Англії. Механізм і практика діяння цих інституцій.
б) Генеральна угода як форма взаємин праці і капіталу. Суть Генеральної угоди (результат переговорів уряду, об'єднань роботодавців і профспілок). Приклади Генеральних угод у Росії та Україні.
в) Соціально-економічні наслідки взаємодії рушійних сил суспільства. Вимоги профспілок та їхні соціально-економічні наслідки. Єдина тарифна сітка. Вади єдиної тарифікації.
Взаємодія ринків праці, товарних ринків, ринків капіталів та інших ресурсів. Неоднозначність і суперечливість розв'язання проблем соціального захисту, "економічної ефективності" і "соціальної справедливості".
Співробітництво "соціальних партнерів". Конкретність і неповторність національної і регіональної специфіки соціально-економічного розвитку.
Частина III. Національні і регіональні моделі "соціальної економіки".
Тема №12. Національні соціально-економічні системи.
I. "Історична школа" – методологічна основа вивчення "національних систем". Роль "Історичної (національна школа німецької політології) школи" в історії соціально-економічної думки. Головна особливість методологічного підходу т.зв. "істориків". Її відмінність від методології "класиків". Підхід до розгляду національних соціально-економічних систем. Неекономічні фактори і чинники соціально-економічного розвитку.
Урахування "національної конкретики" (природні, географічні, ландшафтні, особливості правової системи, ступінь розвитку науки й техніки, релігійні погляди, соціально-психологічні особливості "національного духу". Національні соціально-економічні системи – комплекс моральних, правових, соціальних, економічних, політичних та інших інституцій.
Історична першість "Німецької національної політекономії".
Фрідріх Ліст як засновник "німецької національної політекономії". Основна праця Ф.Ліста "Національна система політичної економії, міжнародної торгівлі, торгова політика й німецький митний союз". Головна особливість "німецької школи" (національність). Відродження "національних продуктивних сил суспільства" як головний предмет досліджень.
II. Цілісність, органічність і концептуальність усієї "національної системи" Ліста. Принципово нові наукові положення – "теорія продуктивних сил" нації, концепція "стадій економічного розвитку", соціально-економічна роль держави, проблеми "економічного націоналізму" та "економічного виховання нації".
Теорія "національних продуктивних сил". Протилежність "міновій системі" А.Сміта (справжнє багатство – не кількість мінових вартостей, а ступінь розвитку продуктивних сил). Матеріальне багатство, рівень розвитку організаційно-виробничих відносин, сукупність нематеріальних чинників та інститутів – урядові і державні інституції, мораль, преса, духовні заклади, мистецтво.
"Національне виховання" – єдність "економічного виховання" і "виховавчого протекціонізму". "Економічне виховання" важливіше за безпосереднє виробництво. Стадії "економічного розвитку" – первинне варварство, скотарський етап, аграрний, аграрно-мануфактурний, аграрно-мануфактурно-комерційний етапи. "Національна асоціація". "Продуктивні сили" нації, органічна єдність природних джерел, простору, географічного положення, чисельності їх населення, його моральних, розумових здібностей і навичок, фізичного здоров'я. "Німецький національний дух".
Роль "національної держави". "Державна економія". "Народна економія" разом з "державною економією" дорівнюють "національній економії".
Німецька "національно-історична школа" як методологічна основа вивчення національних моделей "соціальних економік" в різних країнах.
III. Особливості національної "соціальної економіки". Різні методології аналізу "національних соціальних економік".
1. Шлях до успіху – через реалізацію "вічних і універсальних принципів організації суспільства" (незалежно від різниці в культурі та звичаях народу).
2. Протилежний – саме традиції, звички та менталітет народу – визначальні фактори будь-якої господарчої системи.
3. "Еволюційний підхід": господарчі системи і суспільство в цілому змінюється під впливом різноманітних умов – природних, економічних, історичних, психологічних.
Необхідність урахування усіх трьох підходів. Головний принцип життєстійкості соціально-економічної системи – відповідність віковим традиціям даного етносу.
Київська Русь та її коріння. Трипільська культура. Етноси Західної Європи.
Особливості "соціальних економік" різних країн і регіонів. Специфіка "Скандинавської" соціально-економічної моделі (державний сектор, потужні фінансові групи, розвинений кооперативний рух, соціальна спрямованість). Вплив етнічних традицій на господарчі системи: роль судочинства в Сполучених Штатах і роль чиновництва у Франції. Урядове і корпоративне регулювання в Японії ("кланова організованість").
Російські традиції в господарюванні: традиції "державності" і "общинності". Централізоване регулювання господарчого життя і вимоги соціальних гарантій. Новий господарчий механізм заперечує "традиції" російського народу.
Унікальність геополітичного становища України (між Сходом і Заходом). "Українська соціально-економічна модель". Орієнтація на цивілізовані форми соціального буття. "Національна ідея". Риси національного характеру (розсудливість, поміркованість, природна обережність, приватновласницька мотивація, почуття "громади").
IV. Інфраструктура соціально-економічної системи. Неспроможність "вільного ринку" забезпечити громадян певними товарами й послугами ("провал ринку"). "Суспільні блага" і сфера інфраструктури (транспорт, енергетика, освіта, наукові заклади, охорона здоров'я, гідротехнічні споруди, водне господарство, спортивні й культурні споруди, урядові установи). Дві непересічні групи галузей – базові галузі матеріального виробництва і галузі інфраструктури.
Інфраструктура – галузі забезпечення потреб в послугах. Інфраструктура як категорія. "Інфраструктура" – виробничі відносини з приводу виробництва, надання та споживання послуг. Матеріальний капітал інфраструктури (залізниці, автомагістралі, спортивні й культурні споруди, матеріально-речове обладнання лікарень, освітніх установ, наукових закладів). Випуск продукції "сфери послуг". Поділ "інфраструктури" на виробничу і соціальну. В контексті "соціальної економіки" особливе значення має "соціальна інфраструктура" (тобто та, що обслуговує населення). Функції "соціальної інфраструктури" – освіта, охорона здоров'я, торговельні і транспортні послуги тощо.
Вирізнення функціональних блоків: освітній (дошкільні заклади – шкільна освіта – подальша освіта – наук); оздоровчий (охорона здоров'я – спорт – туризм – охорона навколишнього середовища); побутовий (житлове господарство, комунальне господарство – побутове обслуговування); торговельний (оптова торгівля – роздрібна торгівля – громадське харчування); комунікативний (міські комунікації – громадський транспорт – зв'язок – реклама – громадська інформація). Поділ на соціально-побутову (матеріальні умови життєдіяльності) та соціально-культурну (надання духовних послуг).
Традиційне розмежування економічної й соціальної сфер (невиправданість такого розмежування). Специфіка "продукції" соціальної сфери (освіта, здоров'я, культурні цінності тощо) . Теза, що "соціальна сфера" самостійного механізму руху не має. Кардинально зміна становища. Поняття "соціальна ефективність" співставиме з "економічною ефективністю". Єдиний підхід до "економічної" та "соціальної ефективності" (вирахування суспільних збитків від недорозвиненості соціальної сфери) чи неефективності її діяння (втрати від низької якості базової освіти, вад духовного чи фізичного виховання). "Соціально-орієнтована економіка" долає вади додатковими витратами на медичне, фізичне, культурне, освітнє удосконалення.
Соціальні збитки – "неотримана" або "втрачена вигода". Економічна оцінка збитків від незадоволення об'єктивних соціальних потреб – ключова категорія орієнтації господарства на ефективний і пропорційний розвиток.
Дискусійність проблеми ефективності суто "економічної" і "соціальної" сфер. Неприйнятність традиційних показників продуктивності.
V. "Суспільні блага" в соціальній економіці. "Ділимість" окремого товару чи блага і "неділимість" т.зв. "суспільних благ" (національна оборона, охорона громадського порядку, державне управління, єдина енергетична система, національні мережі комунікації). Неможливість продажу "суспільних благ" на ринку. Особливості фінансування "суспільних благ" (центральні та місцеві бюджети).
VI. Соціальний капітал нації. Соціальний капітал як соціальне надбання нації. Ресурсний зріз потенціалу націй (природні багатства, наявність конкурентоздатних товаровиробників, вироблена продукція). Теорія "конкурентних переваг" і "соціальний капітал нації".
Прімат "соціуму" у двоєдності "соціум-економіка". Людина – найнадійніший і найпродуктивніший елемент потенціалу націй.
"Соціальний капітал" – кадрово-ціннісний потенціал, освітній і кваліфікаційний рівень людей в країні, наявність творчих і підприємницьких талантів, культурний рівень нації в цілому.
Проблема "соціального капіталу нації". Інтелектуальна еліта нації як результат тривалої селекції. Вихід з кризи за рахунок інтелектуального відродження (приклад США і Німеччини). "Соціальний капітал" як головний стратегічний ресурс.
Теза про "непродуктивність" т.зв. "невиробничої сфери" (її порочність). "Нематеріальне" (духовне виробництво) та його роль в сучасному відтворенні суспільного продукту. Стадії "духовного виробництва" – створення, розподіл, зберігання, реалізація.
Розвиток кадрового потенціалу країни як національний пріоритет. Особливість "соціального капіталу" (морального ресурсу) – кількісне зростання (а не зменшення) при його споживанні (на відміну від "фізичного" капіталу). "Соціальний капітал" як "суспільне благо".
Соціальний капітал - не приватна власність. Соціальний капітал – зв'язки, норми й довіра, які передаються з однієї соціальної ситуації в іншу. Запаси "соціального капіталу" – довіра, норми поведінки, соціальна мережа.
"Соціальний капітал" як необхідний елемент економічного розвитку й прогресу. Особливості "соціального капіталу" східних цивілізацій ("сітьовий капіталізм", "гуаньсі" тощо).
Феномен "соціального капіталу" для пост-соціалістичних країн. Дефіцит "соціального капіталу" в цих країнах – неспроможність розв'язання соціально-економічних проблем.
Світовий досвід крупномасштабних трансформацій. Приклад Національної Програми розвитку Японії. Наявні ресурси і національні завдання. Національна стратегія – творчість та іновативність, навчання і перенавчання кадрів всіх вікових груп, створення сприятливого соціального середовища. Центральна ідея усієї національної програми – мобілізація, відтворення і нагромадження соціального капіталу нації.
Тема №13. Держава в "соціально-орієнтованій ринковій економіці".
I. Питання про роль держави в "соціальній економіці". Проблема ролі держави. Полярні погляди на проблему окремих шкіл і напрямів – Дж.М.Кейнс і Ф.ф.Хайек.
"Школа Кейнса":"позбавити ринкову економіку її вад... спроможна лише держава". "Школа Хайека": "вторгнення держави... – головна причина господарчих негараздів і соціальних потрясінь".
Триєдине завдання держави в громадянському суспільстві ("соціальній економіці"): приборкання агресивних устремлінь своїх громадян, контроль економічного життя, формування духовного життя громадян. Призначення держави – "загальний соціально-економічний порядок".
II. Призначення держави в соціальній економіці. "Відмова ринку" і потреба в державному втручанні. "Справедливість ринку" – несправедливість для соціуму. Ринковий принцип розподілу – замах на право людини на життя.
Дискусія щодо меж, форм і методів державного втручання.
Суть "глобального регулювання" (сукупний попит і пропозиція, проблеми зайнятості і безробіття, доходів та інфляції). Політика перерозподілу доходів. Проблема безробіття. Регіональна політика держави. Антимонопольне регулювання.
Категорія "соціальної держави". Її завдання в економічній сфері, політичній сфері, духовній сфері.
III. Економічна політика "соціальної держави".
а) Економічна політика як соціально-політичний вибір. Основна мета економічної політики – оптимальне функціонування ринкового механізму з урахуванням соціальних аспектів. Вища ціль – максимізація добробуту суспільства.
Економічна політика та її цілі (політика стабілізації, політика на ринку праці, кон'юктурна політика). Заходи та інструментарій економічної політики. Носії – громадяни та установи, політичні партії, урядові органи, управлінські структури, корпоративні організації.
Політичні і соціально-економічні рішення в демократичному суспільстві. Базові соціальні цінності – соціально-економічний прогрес, свобода, соціальна справедливість, безпека. Вироблення державних пріоритетів. Їхня залежність від конструкції соціально-економічної системи (приклади "ринкового" і "командно-адміністративного" підходів до розв'язання проблем).
Засновник теорії "економічної політики як соціального вибору" К.Вікселль. Заставні положення – методологія індивідуалізму, концепція "людини економічної", підхід до "політики як до обміну" (вибору).
"Теорія соціального вибору". Структура ринків завжди соціальна. Проблема ефективного розміщення суспільних ресурсів.
Фактори розв'язання соціальних і господарчо-політичних завдань. Складність вироблення цілей і варіантів економічної політики. Економіко-політичні цикли. Як поводяться уряди у різні періоди політичних перегонів (приклад США).
б) Економічна політика: форми і методи державного регулювання. "Соціальне ринкове господарство" регулюється побічними (економічними) і прямими (адміністративними) формами й методами. Умовність такого розмежування.
Економічні методи впливу. Відмітна особливість економічних форм і методів (не стримують свободу вибору, право сприйняття ринкового рішення, сигнали ринку).
Відмінність адміністративних форм і методів (обмеження свободи економічного вибору, тотальність КАС). Всеосяжність контролю ("патерналізм" вищого, четвертого рівня, за Я.Корнаі).
Економічні форми й методи регулювання (сукупність грошово-кредитного й фінансового регулювання, податкова політика, політика сприяння конкуренції та підтримки стабільності, політика державних витрат, методи управління державним боргом тощо).
Грошова політика та її інструменти (ставка міжбанківського кредиту, норма обов'язкових резервів, операції центрального банку з державними облігаціями на ринках цінних паперів).
Податкова політика. Роль податкової політики у розв'язанні найширшого кола соціально-економічних проблем.
Фінансові інструменти. Засоби впливу як стимуляції, так і обмежень /прямі субсидії, податкові пільги, витрати на інфраструктуру/.
Політика державних витрат. Структурні перебудови в економіці, зменшення регіональних диспропорцій, пом'якшення проблем регіонального безробіття.
Політика стабілізації – напрямок вирівнювання економічної кон'юктури. Проміжні цілі (досягнення стабільного рівня цін, повної зайнятості і збалансованого платіжного балансу). Інструменти – грошова політика, фіскальна політика, політика прямого втручання. "Правильна" стабілізаційна політика має забезпечити "доход в умовах повної зайнятості". Суперечливість цієї політики.
Адміністративні методи державного впливу.
Виправданість адміністративних методів в певних умовах. Необхідність державного втручання для обмеження й приборкання різного роду монополій. Монополії – державні, природні, технологічні.
Вплив на ринкове середовище і невідтворювані ресурси (проблеми, пов'язані з наслідками ринкової економіки). Екологічні втрати (ліс, річка, озеро). Консервація національних ресурсів. Пряма заборона й жорсткі державні стандарти.
Підтримка "мінімальних життєвих стандартів". Проблема бідності. Недопущення злиденного рівня (гарантований рівень заробітної плати, допомоги по безробіттю).
Методи прямого урядового втручання, спрямовані на захист національних інтересів в системі світогосподарських зв'язків.
в) Про т.зв. "кон'юктурну політику". "Кон'юктурна політика" (регулювання загально-економічної ситуації в країні). Кон'юктурний цикл. Заходи уряду у різних стадіях "кон'юктурного циклу" (спад, депресія, пожвавлення, бум).
Завдання "соціальної ринкової економіки" і "кон'юктурна політика". Її суперечливість.
Чотири передумови загальноекономічної кон'юктури – розвиток економіки, повна зайнятість, стабільність цін і зовнішньоекономічна рівновага. Дотримання "магічного чотирикутника" – чаклунство в економічній політиці. Л.Ерхард – чаклун німецького "економічного дива" і творець "соціальної ринкової економіки" ФРН.
IV. Соціальна політика в СРЕ.
а) Соціальне призначення держави в країнах "загального добробуту". Головне призначення "соціальної держави" в СРЕ – якомога більший добробут для якомога більшої кількості громадян, "соціальний захист" і забезпечення "соціальної справедливості".
Соціальна політика в широкому і вузькому розумінні. Політика на ринках праці, стабілізаційна політика у сфері інституцій публічного (громадянського) й трудового права, практична соціальна робота серед населення.
Залежність "соціальної політики" від пануючої ідеології. Базові цінності "громадянських суспільств". Різновиди ідеологій (консервативна, ліберальна, соціал-демократична).
"Соціалістична соціальна політика". "Соціальний консенсус" за соціалізму (згода на рутинну і малоплачувану працю в обмін на невеликий, але гарантований заробіток). "Пасивний" характер "соціалістичної соціальної допомоги".
"Політика перерозподілу доходів" як центральний напрям діяльності "соціальної держави". Трансфертні соціальні послуги. "Первинний розподіл доходів". "Вторинний розподіл (перерозподіл)". Головне призначення держави в соціальній сфері – соціальна і економічна підтримка всіх груп населення (хвороби, інвалідність, старість, безробіття, нещасні випадки в побуті й на роботі).
Діяльність на ринку праці – важливий напрям соціальної активності уряду. Гарантовані мінімуми зарплати, захист окремих груп працівників, організація набуття кваліфікації і перекваліфакіції, навчання й перенавчання, посередництво на ринках праці між працею і капіталом, пристосування структури робочої сили до попиту, завчасне передбачення змін на ринках праці.
б) Соціальний бюджет держави. Державний бюджет і "соціальний бюджет держави" (різниця понять).
Державні доходи (податки, різноманітні внески, митні та інші збори).
Податкова політика і прнципи оподаткування. Закономірності оподаткування в країнах "соціальних ринкових економік". Принцип "загальності оподаткування". "Нейтральність" податкової політики (якомога менше впливати на роботу ринкового механізму). "Прогресивність" оподаткування в "соціальній економіці". Центральне питання – "справедливість цієї прогресії". Податки з доходів – всі фізичні особи. Податок з капіталу – майно та прирости майна, доходи з капіталу (податок з доходів, прибутковий податок, податок з майна, податок зі спадщини). Особливі податки ("з обороту"), тобто "податок на додану вартість", податок на страхування, обмінний податок, податок на придбану земельну власність.
Податки прямі і непрямі. Збори на користь певних одержувачів (пошта та залізниці). Непрямі податки. Надходження і витрати держави на соціальні потреби – пенсії, допомоги на дітей, збереження заробітної плати при хворобі, допомоги по безробіттю, пенсійне забезпечення.
Система соціального забезпечення. "Пенсійне страхування". Страхування на випадок безробіття.
в) Проблема безробіття в соціальній економіці. Протиставлення понять "безробіття" і "повна зайнятість". Форми безробіття – циклічна, "фрікційна", "структурна" (дві останні – "нормальні"). Поняття "повної зайнятості" в "соціальній економіці" (повна, коли "циклічне дорівнює нулю). "Проблемний рівень" безробіття.
"Фрікційне безробіття" – становище, за якого працівники перебувають між роботами. "Структурне безробіття" – численні причини, що зумовлюють структурні зміни в попиті на робочу силу. Постійна міграція робочої сили.
"Циклічне безробіття" – пов'язана із знижувальними тенденціями в економіці (криза, депресія).
Рівень безробіття. Незайнятість населення (особи до 16 років, не працюють і не шукають роботу, усі, хто може і хоче працювати).
"Приховане безробіття" в пост-соціалістичних країнах. Економіка та лжеекономіка ("імітація активності").
г) Політика "соціального захисту". Категорія "соціального захисту" – система правових, соціально-економічних і політичних гарантій для забезпечення засобів існування.
Концепція "соціального захисту" (перетин XIX і XX століть). Два принципово різні методологічні підходи – ліберальний і консервативний. "Ліберали" – державний патерналізм (велика роль держави у "соціальному захисті"). "Консерватори" – забезпечення громадянам умов для власного самозабезпечення і допомоги. Правова основа систем – національні конституції. Системи "соціального захисту" – єдність функціональної та інституціональної системи. "Функціональна" – система напрямів здійснення, інституціональна – інститути, що забезпечують (урядові органи, судові інстанції, профспілки та інші суспільні організації) захист.
Конкретні системи "соціального захисту і забезпечення" (Канада –17% ВВП, Данія і Франція – 26-28%, Швеція – понад 33%).
Питання ефективності і дієвості "соціальних програм". Реформи в політиці "соціального захисту". Різниця в підходах (Скандинавські країни, США). Тенденції в розвитку систем "соціального захисту".
Тема №14. Регіональні моделі "соціальних ринкових економік".
Спільність і регіональні відмінності регіональних "соціальних економік". Спільна схема – "соціально-орієнтовані, державно-регульовані ринкові економіки". Спільні риси – високий рівень економічного розвитку, поєднання різних форм власності, розвинені ринкові системи, розвинені системи політичної демократії, три провідні сили суспільства.
Конкретика "соціальних економік" за регіональним принципом.
I. "Європейська модель" соціальної економіки. Історична першість Європи у виробленні ринкової системи. Адаптація ринкових принципів до конкретних європейських країн. Англія як "промислова майстерня світу" ("трейд-юніонізм").
"Соціальне ринкове господарство" в Німеччині. Національна специфіка "соціальних економік" Франції та Італії у повоєнний період.
Особливості т.зв. "скандинавської моделі" ("соціальна домовленість між працею та капіталом"). "Шведський соціалізм" – спроби обрання "середнього шляху" між капіталізмом і соціалізмом. Елементи "шведської моделі" (приватно-капіталістична власність, розвинені ринкові механізми, державне регулювання економіки, визнання демократичних цінностей, досягнення соціального миру на основі партнерства праці й капіталу, перерозподіл суспільного продукту шляхом активної соціальної політики).
Відмітна риса "європейської моделі" – створення єдиного ринкового простору. Єдина валютна система на базі "євро". Збереження політичної незалежності окремих країн. Відмінність від моделі США.
II. "Американська модель". Особливості формування "ринкової системи" в Сполучених Штатах.
Головні її ознаки – приватна власність, підприємництво у різних формах, різні види конкуренції, різноманітність і багатобарвність ринків. "Облагородження дикого капіталізму" правовими нормами, демократичні засади, соціальні та юридичні інститути. "Американський плавильний котел".
Особливості формування "соціальної економіки" в США.
Основа – ринкова система (приватна власність). Її збагачення іншими формами (партнерства різних видів, кооперативи, акціонерні товариства).
Державна власність як гарант ринкового розвитку. "Змішані форми" – взаємодія державної форми власності з недержавними. Взаємопереплетення індивідуальної приватної, колективної приватної, державної, "змішаної" форм.
Важлива риса "змішаної системи" США – американське підприємництво. "Змішаність" організаційних форм бізнесу і форм власності.
"Конкурентність" – найважливіша складова американської моделі "соціальної економіки". Принципи американської конкурентоспроможності – "змагальність", "успішність", "живучість".
Поширення законів "ринкової конкурентності" на соціально-політичну сферу. Інституціонально-конституційний вибір. Проблема "соціально-економічного і політичного відбору".
III. Т.зв. "азійська модель". Пістрявість і строкатість соціально-економічного розвитку т.зв. "азійських країн". "Азійський спосіб виробництва" – історичне коріння "азійської соціально-економічної моделі". "Державність" як визначальна риса "азійської соціальної економіки".
"Китайська цивілізація" і "державницький сектор". Складові китайської соціально-економічної реформації – сприйняття ринкових принципів, державне стимулювання підприємництва, збереження політичної стабільності, передбачуваність поведінки керівництва країни, інтенсивні експортно-імпортні стосунки.
Соціально-економічний феномен "Японського дива". Поєднання досягнень світової цивілізації з неповторною японською специфікою. Взаємодія бізнесу і бюрократії. Експортно-імпортна орієнтація.
Соціально-економічний розвиток т.зв. "драконів" – Сингапур, Тайвань, Південна Корея.
Тема №15. Німецький досвід побудови "соціального ринкового господарства" (теорія і практика).
I. "Ордоліберальна концепція" і політико-ідеологічна боротьба. "Ордоліберальна школа" (А.Мюллер-Армак, В.Репке, А.Рюстов, В.Ойкен, Ф.Бьом). Ордолібералізм. "Ордоліберальна концепція". Відмова від крайніх позицій – "традиційного лібералізму" та "держави як нічного сторожа". Критика соціалістичної концепції "всесильної держави".
Три підпори "ордолібералізму":
1. регулювання конкуренції, необхідної для динамічного економічного розвитку;
2. регулювання національної валюти для забезпечення стабільності;
3. соціальне регулювання для безпеки, збалансованості та "соціальної справедливості".
Практика розвитку західнонімецького господарства (1948 р.). Курс на практичне створення "соціальної ринкової економіки" (господарства). Звільнення економіки від надмірної зарегламентованості. Перехід від примусу та раціонування до «вільного» економічного устрою. Лібералізація і підвищення рівня цін. Друге півріччя 1948 р. – "один з найдраматичніших періодів в історії німецької економіки" (Л.Ерхард). Боротьба з соціал-демократами. Боротьба з політикою окупаційної влади ("стабільність грошей" важливіша за "повну зайнятість"). Тарифна автономія як підпора нового соціально-економічного устрою (скасування рішення про заморожування зарплати). Боротьба з інфляцією. Ефективна податкова політика (постійне зниження прибуткового податку, кращі умови для підприємницьких інвестицій, споживання та приватного заощадження коштів.
Скорочення надмірного попиту і зменшення рівня цін. Зростання продуктивності праці завдяки раціоналізації і тимчасове вивільнення робочої сили. Зменшення безробіття на основі "структурних реформ".
II. Практика побудови "соціальної економіки" в ФРН. Повоєнна Німеччина – зразок успішного втілення теорії "соціальної економіки" в життя. Л.Ерхард – видатний німецький економіст-теоретик, міністр економіки і канцлер ФРН. "Ордоліберальна концепція" і соціально-економічна політика Ерхарда. "Соціальне ринкове господарство" ФРН – важкий, але чесний шлях відродження переможеної країни. Пробудження творчої ініціативи. Необхідність творчого оволодіння теорією і практикою створення "соціального ринкового господарства" в Німеччині для інших країн і народів (Україна).
Головні передумови переходу від КАС до "соціальної ринкової економіки" – встановлення економічної рівноваги на макрорівні, ліквідація інфляції і встановлення стабільності грошового обігу в країні.
Економічна реформа Л.Ерхарда. Її започаткування грошовою реформою (червень 1948 р.). Одночасне здійснення грошової реформи, відміна планового управління економікою, скасування системи централізованого визначення цін. Перехід до "ринкових відносин". Коригування теорії "практикою" (надзвичайний стан повоєнної розрухи в ФРН): збереження цін на основні продукти харчування під наглядом держави, розподіл частки товарів і житла прямо і централізовано, централізоване управління платіжними засобами).
Порівняння "грошової реформи" в Україні та реформації грошової системи ФРН (зразок "американської федеральної грошової системи з урахуванням німецької специфіки"). Заміна "рейхсмарок" на "дойче марки" (100 РМ на 10 ДМ). "Первісне придане". Неоднозначні наслідки "грошової реформи" (зростання промислового виробництва, але збільшення безробіття). Ріст цін на "чорному" й легальному ринках. Витрати коштів на ринку населенням. Проблема "ліквідності" (підприємства викинули на ринок приховані запаси сировини, напівфабрикатів, готової продукції).
Інфляція і життєвий рівень населення. Наступ опозиції. Твердість Л.Ерхарда у курсі на "соціально орієнтовану ринкову економіку". Регулююча роль центрального уряду. "Обмежувальна політика" (70 % заощаджень "заморожено", а не вилучено "насильницьким шляхом").
Мистецтво "кон'юктурної політики" Л.Ерхарда. Досягнення макроекономічної рівноваги балансуванням сукупного попиту і сукупної пропозиції. Обмеження "ефективного попиту" без порушення принципів функціонування грошово-ринкового механізму.
Інфляція – головний ворог країн перехідного періоду ("транзитивних економік"). Запобігання "розкручуванню" інфляції через кредитну політику (обмеження кредитної експансії). Підвищення "обов'зкових резервів" ЦБ для комерційних банків з 10 до 15 %. Обмеження для комерційних банків редисконту (переобліку векселів).
Зв'язок економічних факторів з політичними. Головна небезпека "інфляційної економіки" – "інфляційна спіраль" (ціни-зарплати-ціни). Досягнення уряду Ерхарда угоди з профспілками щодо вимог підвищення зарплати (обмін на стабільні ціни по основних продуктах харчування). Наслідки політики – припинення росту цін, вирівнювання попиту і пропозиції, відновлення макроекономічної рівноваги). Перетворення "ринку продавця" (економіка попиту) на "ринок покупця" (економіка пропозиції). Стабілізація грошового обігу як стартова умова подальшого динамічного розвитку економіки. Необхідність постійного піклування про макроекономічну і грошову стабільність.
"Космічний старт" західнонімецької економіки (зростання ВВП у період 1950-1965 р.р. у 4,2 раза, зарплати – у 3 рази).
Економічні досягнення – поштовх до соціальних перетворень. Фундаментальні засади німецької соціальної системи – страхування, забезпечення й допомоги. Пенсійна реформа 1957 р. (забезпечення старості із заробітків працюючих). Допомоги багатодітним, вирівнювання тягаря сімейних витрат. Розгортання особистої ініціативи.
Досвід економічних, соціальних і політичних реформ у ФРН – спростування точки зору про неминучість для населення злиднів і зубожіння у перехідний період (Л.Ерхард. Благосостояние для всех, М. 1991).
Досвід "німецької перебудови" – можливість успішного поєднання високої економічної ефективності та соціальної орієнтації. "Німецьке диво" – орієнтири для України.
Тема №16. Проблеми, пріоритети і завдання побудови "соціально-орієнтованої економіки" в Україні.
Чи потрібно Україні буквально запозичувати чужий досвід побудови "соціальної економіки"??? Яка "модель" потрібна Україні?
Україна початку XXI століття: її конкретні і неповторні проблеми. Твереза оцінка реального соціально-економічного стану України перетину століть і тисячоліть (системна криза – економічна, соціальна, ідеологічна, моральна, психологічна). Народ України – один з найбідніших в Європі. Розшарування населення за доходами, за майновим станом. Гостра "соціальна проблема". "Системна криза" в країні.
Здолання кризи – глибока системна "трансформація".
Стратегічні цілі і завдання побудови "соціально-орієнтованої державно-регульованої ринкової економіки". Стратегія національного розвитку (не міфічні гасла, а піднесення народного добробуту). Стратегічна мета – справедливість, розвиток і добробут для всіх!
Соціально-орієнтоване і справедливе суспільство – базується на принципах економічної й політичної демократії. Рівні права вільного доступу до загальнонаціональних ресурсів. Необхідна передумова політичних перетворень – соціально-економічні реформи.
Проблема "приватизації" в Україні. Її номенклатурний і кланово-олігархічний характер. Наслідки "приватизації".
Проблема "середнього класу" в Україні. "Середній клас" – найбільш продуктивна економічна сила суспільства, а також політична і соціальна сила. Звідси – найпріорітетніше завдання.
Завдання створення "соціально відповідальної держави". Пріоритетні "дрібні" й "середні" бізнеси (основа громадянського суспільства).
Забезпечення економічних і політичних свобод, рівноправність усіх форм власності, підтримка найбідніших, соціально незахищених верств населення. Проблема "бідності" – одна з найгостріших і найактуальніших. "Бідність" в Україні – проблема політична.
Національна стратегія побудови "соціально-орієнтованої державно-регульованої ринкової економіки" в Україні. Прояви національної системної кризи. "Антикризові" програми.
Наявність і зайнятість ресурсів – найважливіший чинник соціально-екномічного прогресу. Національне багатство України. Раціональне використання землі і природих ресурсів – стратегічне завдання.
Працездатне населення – головний національний ресурс. Провідний напрям стратегії – єдність "політики зайнятості" і "політики доходів". Незахищеність інтересів різних верств населення. Недосконалість діяння нормального механізму розподілу доходів (взаємодія трьох сил, "фактори виробництва"). Невиправдано низька оплата праці (нецивілізоване зрушення в розподілі доходів між найманою працею і "новими підприємцями").
Розв'язання аграрної проблеми – найвагоміша ланка у низці завдань побудови "соціальної економіки".
Стратегічна мета – створення високомотиваційного середовища для національного товаровиробника в містах і селах (проблема "лежачого виробництва").
Проблема "малого й середнього бізнесу" в Україні. Національний товаровиробник – головна соціальна база "соціальної економіки".
Перехід від кількісного до якісного розвитку (не "масове споживання", а "якість людського життя" і "людського розвитку").
Національна стратегія подальшого соціально-економічного розвитку – найвища і найвідповідальніша мета. Відмова від "наздоганяючої філософії", екстенсивного індустріального розвитку, перехід до ефективних інтелектуально-інформаційних технологій.
"Інтелектуальна ера". Перехід до нових вартісно-ціннісних показників: охорона і відновлення ресурсів, екологічна рівновага, підвищення якості проживання".
Методологія системного, цілісного погляду на розвиток "соціуму".
Культурні цінності і надбання нації, "людський і соціальний капітал", освітній рівень, стан природних ресурсів, екологічна безпека, стан здоров'я. ВОЗ: здоров'я – стан найбільшого фізичного, духовного та соціального благополуччя людини. Звідси – провідний пріоритет національної соціально-економічної політики (елемент "національного багатства"). Синтетичний показник "добробуту людини і нації".
Нові закономірності соціально-економічного розвитку у XXI столітті. Стала закономірність зменшення кількості сировини та витрат енергії на одиницю продукції. "Інформаційні технології" як продукт економіки (кількість проданих або задіяних патентів, ліцензій, технологій, кількість і якість національного розуму).
Тенденція нарощування вартості інтелектуального продукту . Нові критерії "соціальної орієнтованості" і "соціально-економічної розвиненості". Нові показники – "коефіцієнт розумового розвитку" (КРР), "індекс людського розвитку" (ІЛР), "людський капітал", "інтелектуальний капітал", "соціальний капітал нації".