ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ.
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
Донецький юридичний інститут
Луганського державного університету внутрішніх справ
Кафедра економіко-правових дисциплін
"ЗАТВЕРДЖУЮ"
Начальник кафедри
економіко-правових дисциплін полковник міліції
Т.В. Філіпенко
____________________
ФОНДОВА ЛЕКЦІЯ
з курсу "Економічна теорія"
ТЕМА № 19
МIЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ
Лекцію підготувала:
к.е.н., доцент кафедри
економіко-правових дисциплін
Новікова Н.І.
Донецьк, 2007
Вступ
На минулій лекції ми з Вами вивчали сутність міжнародної торгівлі Необхідним інструментом зовнішньоекономічної діяльності є валюта.
Валютний курс залежить від співвідношення між попитом і пропозицією на валютному ринку, на яке впливають три основних чинники: стан торговельних відносин країни з рештою світу, співвідношення між вітчизняною та світовою ставками процента, інфляція.
Сьогодні постараємося вияснити сутність валют і валютних курсів та валютної політики держави.
Мета цієї теми – зрозуміння сутності міжнародних валютних відносин, вивчення основних етапів розвитку світової валютної системи, засвоєння видів валют і валютних курсів, валютної політики держави та державного регулювання валютного курсу, ознайомлення з основними міжнародними та міждержавними кредитно-фінансовими структурами та їх функціями.
ТЕМА № 19
МIЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ВІДНОСИНИ
ПЛАН
ВСТУП
1.ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ.
2 ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ
3 ВАЛЮТНИЙ КУРС, ЙОГО ВПЛИВ НА НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ
4 РЕЗУЛЬТАТИ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ ПРИ
ФІКСОВАНОМУ АБО ЗМІННОМУ ВАЛЮТНОМУ КУРСІ
5 МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД, ЙОГО РОЛЬ У РЕГУЛЮВАННІ ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН
6 УКРАЇНА В СИСТЕМІ ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН
ВИСНОВКИ
ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ ТА ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ.
Участь кожної країни в міжнародних економічних зв'язках вимагає грошових розрахунків. Виникають ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ, які являють собою сукупність економічних відносин, що відображають функціонування грошей у міжнародному обороті: при оплаті товарів і послуг, закордонних інвестиціях, виплаті заробітної плати іноземним робітником, наданні міжнародних позик та інше.
Суб'єктами таких валютних відносин можуть виступати:
- окремі підприємства;
- окремі особи, громадяни країн;
- держави;
- міжнародні фінансові й нефінансові організації.
Залучення всіх країн у міжнародні економічне співробітництво й розвиток валютних відносин привела до створення МІЖНАРОДНОЇ ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ, що містить у собі наступні елементи:
- по-перше, міжнародний грошовий еквівалент, тобто міжнародну валюту;
- по-друге, валютний курс, що виражає вартість національної грошової одиниці в грошових одиницях інших країн;
- по-третє, правові норми регулювання валютних відносин прийнятих на основі міжнародних угод;
- по-четверте, міжнародні валютно-фінансові організації, які полегшують і регулюють валютні відносини між країнами, такі як Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Банк міжнародних розрахунків у Базелі й ін.;
- по-п'яте, міжнародні валютні ринки, де здійснюється купівля-продаж валюти.
ВАЛЮТА (від лат. valeo - коштую), у вузькому змісті, означає грошову одиницю окремих національних держав або колективну грошову одиницю (ЕКЮ, Євро). У широкому змісті вона містить у собі різні кошти обігу: готівка кошти, платіжні документи (чеки, акредитиви й ін.), кошти на рахунках у банках.
Національна валюта може бути:
- ОБОРОТНА (конвертабельная), що вільно обмінюється за певним курсом на інші національні валюти;
- НЕОБОРОТНА, котра має ходіння тільки усередині країни.
Міжнародна валюта містить у собі:
1) оборотну валюту національних держав, тобто вільноконвертовану валюту: долар США, Канади, марку ФРН, ієну Японії й ін.
2) спеціально створені міжнародні платіжні кошти: спеціальні права запозичення (СДР), використовуваних у рамках всієї капіталістичної валютної системи; колективна грошова одиниця Європейського економічного співтовариства - Євро; колективна грошова одиниця колишнього об'єднання соціалістичних країн СЭВ - переказний рубль;
3) золото, що використалося у вигляді злитків при міжнародних розрахунках до початку 70-х років.
Сукупність всіх платіжних інструментів, які можуть використатися в міжнародних розрахунках називається міжнародною ліквідністю (МЛ). Відношення величини МЛ до обсягу світового імпорту товарів і послуг називається коефіцієнтом міжнародної ліквідності, що характеризує ступінь достатності валютних активів для підтримки зовнішньої торгівлі й ін. операцій.
Оскільки світове співтовариство зіштовхувалося із проблемою недостачі міжнародної ліквідності, виникла ідея створювати своєрідну наднаціональну валюту на основі міжнародної угоди капіталістичних країн, надходження якої в міжнародний оборот не залежало б від стану платіжного балансу держав, а здійснювалося в міру виникнення потреби в міжнародних ліквідних коштах. Були створені міжнародні платіжні кошти - спеціальні права запозичення (СДР, від англійської абревіатури Special drawing rights).