Використання наших громадян за кордоном на низько 1 страница

Де Q exp - обсяг експорту;

Y - обсяг ВВП країни

Його величина вказує на місце країни на світовому ринку як продавця. Якщо Qexp>10%, то економіка країни є відкритою.

2) імпортна квота - відношення обсягу імпорту за певний час до обсягу ВВП того ж періоду:

де Q imp - обсяг імпорту;

Y - обсяг ВВП країни

Його величина вказує на місце країни на світовому ринку як продавця. Якщо Qimp>25%, то економіка країни є відкритою.

 

3) комплексний показник відкритості економіки - "залежність від міжнародної торгівлі" і розраховується за формулою:

Країни з найвищим ступенем залежності -це, як

правило, ті, що розвиваються, або мають невеликі

території, що й обумовлює надзвичайно високий

рівень відкритості економіки. Серед країн з низьким

ступенем залежності - країни високорозвинуті, які

орієнтуються на власний економічний потенціал, і

країни економічно слаборозвинуті, що саме через це

не можуть перейти до відкритої економіки.

 

ü 1.3. Міжнародні економічні відносини, їх форми

Міжнародні економічні відносини (МЕВ) –це

система економічних зв'язків щодо виробництва,

розподілу, обміну і споживання, що вийшли за межі

національних кордонів.

Сучасні МЕВ є системою економічних зв'язків, які характеризуються:

1) виходом за межі національних господарств;

2) взаємодією фізичних та юридичних осіб, держав і міжнародних організацій;

3) визначеністю форм;

4) різними рівнями глибини існування, функціонування, здійснення.

 

ü Форми МЕВ

1) міжнародні валютні відносини,

2) міжнародні фінансово-кредитні відносини,

3) міжнародне виробниче співробітництво,

4) міжнародне науково-технічне співробітництво,

5) міжнародні трудові відносини (світовий ринок трудових ресурсів),

6) міжнародна торгівля товарами, та міжнародна торгівля послугами (світовий ринок послуг),

7) міжнародні транспортні відносини.

1.4. Рівні, принципи та суб’єкти МЕВ

Класифікація рівнів МЕВза критеріями:

1. З рівнем реалізації зв’язків:

а) макрорівень

б) метарівень

в) мікрорівень

2. За ступенем розвитку стосунків та тривалості дії угод між суб'єктами МЕВ:

 

а) міжнародні економічніконтакти;

 

б) міжнародна економічна взаємодія;

 

в) міжнародне економічне співробітництво;

 

г) міжнародна економічна інтеграція

Принципи МЕВ

1. Загальні принципи розвитку МЕВ

 

а) еволюційність міжнародних економічних процесів,

відсутність силового нав'язування співробітництва,

відсутність підштовхування до цього;

 

б) системність розвитку МЕВ;

 

в) еквівалентність обміну;

 

г) неконфронтаційність МЕВ;

 

д) розвиток МЕВ на науковому ґрунті у відповідності

з об'єктивними законами, на базі наукових

досліджень і прогнозів, щоб не допускати дисбалансу

світової економіки;

 

е) спільне вирішення глобальних проблем людства;

Принципи МЕВ

2. Специфічні принципи розвитку МЕВ, що конкретизують зміст загальних принципів:

а) кожна держана має право вільно вибирати і

розвивати свої політичні, соціальні, економічні й

культурні системи;

б) повинен бути вільний доступ до моря для тих країн, що його не мають;

в) взаємна і справедлива вигода для співробітництва;

г) надійність і конвертованість валют;

д) вчасні міжнародні розрахунки;

е) вчасне погашення боргів і справедливість при наданні позик;

є) підтримка платіжного балансу;

ж) повага до права власності.

Суб'єкти МЕВ

Суб'єкти міжнародних економічних відносин –це

учасники міжнародних економічних явищ і процесів,

які здатні самостійно та активно діяти з метою

реалізації своїх економічних інтересів.

Суб'єкти міжнародних економічних відносин мають наступну класифікацію:

1) за рівнем розвитку стосунків:

а) мікрорівень –

підприємства малого бізнесу, галузеві фірми,

фермерські господарства, окремі особи; кредитно-

фінансові установи (банківські установи, агентства

страхування тощо); регулятивні мікроекономічні

структури (об’єднання підприємців, інформаційні

структури, аудиторські, юридичні фірми, організації

сприяння бізнесу, у створенні яких могли брати

участь державні установи);

 

б) мезорівень – регіони, галузі

економіки;

 

в) макрорівень – держави, групи

держав, міжнародні організації;

 

г) Міждержавний або наддержавний рівень:

угрупованнями держав

2) за правовим статусом:

2.1) фізичні особи;

2.2) юридичні особи:

а) товариства з необмеженою відповідальністю;

б) товариства з обмеженою відповідальністю;

в) акціонерні товариства;

г) командитні товариства;

д) одноосібні підприємства;

3. Специфічні суб’єкти МЕВ:

3.1) транснаціональні корпорації

3.2) багатонаціональні корпорації;

3.3) міжнародні спільні підприємства;

4. Держава:

4.1) Міністерство іноземних справ

4.2) Міністерство зовнішньої торгівлі

4.3) Центральний банк країни

5. Міжнародні організації

Рівні взаємодії суб'єктів МЕВ

Країна А Країна В

· підприємство підприємство

· підприємство держава (державна установа)

· підприємство окрема людина (домогосподарство)

· держава окрема людина (державна установа) (домогосподарство)

 

Крім того можливі такі відносини за участю міжнародних організацій:

· міжнародна організація підприємство

 

· міжнародна організація окрема людина (домогосподарство)

· міжнародна організація держава

(державна установа)

 

1.5. Середовище розвитку МЕВ, його структуризація та характеристика

Середовище МЕВ –це система умов і факторів

існування міжнародник економічних зв'язків. Його

можна розділити на внутрішнє і зовнішнє

середовище.

Особливостями середовища МЕВ є:

· взаємозв’язок політичних,

правових, соціально-культурних, економічних та інфраструктурних елементів середовища;

· відносна невизначеність середовища;

· динамічне протиріччя

 

І. Внутрішнє середовище МЕВ:

1.1) міжнародна економічна діяльність країн та їхніх суб'єктів;

1.2) управління міжнародними економічними процесами, регулювання МЕВ;

1.3) форми і види МЕВ;

1.4) внутрішні закони функціонування системи МЕВ;

ІІ. Зовнішнє середовище. Особливостями зовнішнього середовища МЕВ є:

· тісний взаємозв'язок між його сегментами;

· складність та різноманітність,

· відносна невизначеність багатьох параметрів.

Зовнішнє середовище МЕВ ,яке можна поділити за двома критеріями:

2.1) за сферами впливу:

а) політико-правове (політичні процеси та інститути, законодавство) середовище характеризується:

· Свободою преси;

· Рівнем політичної свободи в країні;

· Рівнем корупції/хабарництва в країні;

· Розвитком демократії в країні;

б) соціально-культурне зовнішнє середовище характеризується:

· мотивацією до праці,

· рівнем освіти громадян,

· ефективністю праці,

· взаємовідносинами у суспільстві,

· відношенням до природи,

· індексом якості життя

· міжнародним індексом щастя

· індексом благополуччя (Legatum Prosperity Index)

в) інфраструктурне зовнішнє середовище характеризується

· широтою і якістю виробничої і соціальної інфраструктури,

· станом і розвитком інформаційно-комунікаційних систем,

· відповідністю інфраструктури світовим стандартам,

· наявністю та забезпеченістю природними ресурсами,

· індексом розвитку економіки знань

· високотехнологічним експортом (у % до всього експорту)

· часткою товарів IКT в загальній торгівлі

· кількістю дослідників (на 1 млн.населення)

· кількістю інженерно-технічного персоналу (на 1 млн населення)

· платежами роялті та за ліцензії (отримані та виплачені);

Складовими елементами інфраструктури МЕВ є:

· міжнародний транспорт

· міжнародні інформаційно-комунікаційні системи

г) економічне:

· ефективність використання природних ресурсів;

· стан наукових досліджень:

· демографічну ситуацію, наявність кваліфікованих кадрів;

· фінансово-кредитну систему країни;

· рівень доходів і рівень споживання;

· стан інтегрованості країни у світове господарство та ін.

2.2) за безпосередністю впливу дії:

а) середовище прямого впливу (постачальники, споживачі, конкуренти тощо);

б) середовище непрямого впливу (політичний та економічний устрій, загальна нормативна законодавча база, соціально-економічні традиції тощо).

1.6. Особливості та тенденції сучасного етапу розвитку світового господарства

Світове господарство— це сукупність:

· національних господарств,

взаємозв’язаних міжнародним поділом праці, міжнародними економічними відносинами;

· національних економік країн світу, поєднаних мобільними факторами виробництва;

· національних економік, що перебувають у тісній взаємодії і взаємозалежності, глобальний економічний організм, підпорядкований об’єктивним законам ринкової економіки;

· міжнародних економічних відносин у взаємозв’язку з продуктивними силами та відповідним механізмом регулювання й управління.

Характерними рисами сучасного світового господарства є:

· розвиток міжнародного переміщення факторів виробництва, передовсім у формах ввезення — вивезення капіталу, робочої сили і технології;

· зростання на цій основі міжнародних форм виробництва на підприємствах, розташованих у декількох країнах, насамперед у рамках ТНК;

· економічна політика держав у підтримці міжнародного руху товарів і факторів виробництва на двосторонній і багатосторонній основах;

· виникнення економіки відкритого типу в рамках багатьох держав і міждержавних об’єднань.

· Тенденції сучасного етапу розвитку світового господарства

· Світове господарство

Тенденції сучасного етапу розвитку світового господарства:

1. Інтернаціоналізація виробництва – це

об’єктивний процес виходу виробництва за рамки на

основі міжнародного поділу праці національних

економік, яке здійснюється в різних країнах

Процес зближення країн приводить до їх подальшого

росту та посилення усіх форм економічної співпраці

для внутрішніх об’єктивних потреб кожної країни,

інтернаціоналізації їх господарського життя, як однієї

з тенденцій розвитку світової системи наз.

інтеграцією

2. Інтернаціоналізація капіталурозуміється процес

переплетіння і об’єднання національних капіталів, які

виявляють себе як у створенні окремими компаніями

господарських об’єктів в інших країнах, так і у

розвитку міжнародних форм зв’язків та контрактів

між капіталами різних країн

Водночас, капітал є втіленням відносин власності й

інтернаціоналізація призводить до появи нового

явища у світовій економіці – транснаціоналізації та

ТНК.

За визначенням ООН, транснаціоналізація – це

інтернаціоналізація міжнародних ринкових

трансакцій усередині окремої структури, що приймає

рішення, тобто є транснаціональною структурою

 

 

Тема 2. Міжнародна економічна діяльність

Тема 2. Міжнародна економічна діяльність

2.1. Сутність та форми МЕД

2.2. МЕД підприємств, її сутність, характеристика та форми

2.3. Сутність та види ТНК, основні характеристики їх діяльності

2.1. Сутність та форми МЕД

Міжнародна економічна діяльність –цілісна система господарських зв’язків між національними економіками різних країн, належних до них або утворених ними суб’єктами господарського життя, а також міжнародними організаціями, яка має характерні лише для себе взаємозв’язки, закономірності та реалізує ті специфічні інтереси, які пов’язані з використанням переваг міжнародного співробітництва, міжнародного поділу праці.

Міжнародну економічну діяльність можна розглядати в контексті:

національних інтересів;

регіональному масштабі;

глобальному масштабах.

Форми МЕД

Класифікація форм МЕД за критеріями:

І. За функціональними критеріями:

міжнародна торгівля товарами

міжнародна торгівля послугами

транскордонний рух капіталів;

міжнародний кредит

міжнародні валютно-фінансові відносини;

міжнародна міграція робочої сили;

участь у діяльності міжнародних економічних організацій;

міжнародне співробітництво у виробничих, науково-технічних сферах;

спільне розв'язання економічними засобами глобальних проблем розвитку;

ІІ. За видами зв'язків

науково-технічна форма;

виробнича;

торговельна форма МЕД;

валютно-фінансова форма МЕД ;

міграційна форма МЕД;

комерційно-дипломатична.

ІІІ. За рівнями:

мікрорівень МЕД;

макрорівень МЕД;

міждержавний рівень МЕД;

наднаціональний рівень МЕД;

глобальний рівень МЕД ;

ІV. За типом відносин:

безпосередні;

опосередковані;

спільні,

V. За комплексністю:

прості ;

комплексні

VІ. За економічною основою:

комерційна МЕД ;

некомерційна МЕД

Відбувається трансформація типових форм МЕД та з'являються нові:

· підрядна співпраця,

· лізинг,

· співробітництво на компенсаційній основі, на умовах розподілу продукції між партнерами,

· переробка давальницької сировини (толінг),

· залучення іноземної робочої сили,

· виробниче кооперування,

· іноземний туризм,

· співробітництво у банківській сфері,

· науково-технічна співпраця, торгівля товарами та послугами (банківськими, транспортними, зв’язку, будівельними тощо),

· торгівля ліцензіями,

· співробітництво у вільних економічних зонах,

· створення торговельних асоціацій, торговельних будинків, бірж тощо.

· 2.2. МЕД підприємств, її сутність, характеристика та форми

Діяльність підприємств на міжнародному ринку здійснюється в таких формах:

· експорт та імпорт товарів та послуг;

· контрактні, коопераційні угоди:

ліцензування,

франчайзинг,

3) господарська діяльність за кордоном:

науково-дослідницькі роботі,

банківські операції,

страхування,

підрядне виробництво,

оренда (рентинг, хайринг, довгострокова оренда)

4) портфельне і пряме інвестування за кордоном

2.3. Сутність та види ТНК, основні характеристики їх діяльності

ТНК — це:

міжнародні фірми, що мають свої господарські

підрозділи у двох або більше країнах, управління

якими здійснюється з одного або декількох центрів.

В основі такого управління - механізм прийняття

рішень, який дає змогу здійснювати узгоджену

політику і загальну стратегію, розподіляючи ресурси,

технології та відповідальність для досягнення

результату - отримання прибутку.

мережа взаємопов'язаних підприємств, які походять з

однієї країни і мають складові частини та філії в

інших країнах.

ТНК володіють або контролюють комплекси

виробництва та/або обслуговування, що знаходяться

за межами країни базування. Вони є лідерами у

виробництві та реалізації певного товару. На відміну

від звичайної корпорації, яка функціонує на світових

ринках, ТНК переносить за кордон не товар, а сам

процес вкладання капіталу, поєднуючи його із

закордонною робочою силою в межах міжнародного

виробництва.

Сутність та види ТНК

Багатонаціональні корпорації (МНК)—

міжнародні корпорації, що поєднують національні

компанії ряду держав на виробничій і науково-

технічній основі (англо-голландський концерн

ROYAL DUTCH SHELL, що існує з 1907 р. (капітал у

пропорції 60:40); швейцарсько-шведська компанія

ABB (Asia Brown Bovery) -машинобудування,

електронна інженерія; англо-голландська

UNILEVER, PHILIPS. Їх головна компанія належить

капіталу двох і більше країн, а філії також

знаходяться в різних країнах .

Транснаціональні банки – це великі банки, що

досягнули такого рівня міжнародної концентрації та

централізації капіталу, який дає змогу їм брати

участь в економічному розділі світового ринку

позикових капіталів та кредитно-фінансових установ.

Транснаціональні стратегічні альянси (ТСА) –

особлива організаційна форма міжфірмових,

міжкорпораційних зв'язків двох або більше компаній,

у рамках якої здійснюється довгострокова

координація економічної діяльності учасників з

метою реалізації масштабних виробничих проектів,

максимізації результатів технологічної кооперації,

скорочення тривалості інноваційних процесів,

зниження вартості та ризикованості виробництва,

поліпшення умов доступу до певних ринків.

Транснаціональні альянси – це глобальні форми

здійснення партнерства, спільної або пайової

діяльності на основі багатосторонніх контрактів

(угод) компаній різних країн через здійснення

спільної маркетингової, фінансової, інноваційної,

інвестиційної та операційної діяльності.

ТНК характеризуються такими основними рисами:

інтернаціональний характер функціонування і застосування капіталу;

величезний матеріальний і фінансовий потенціал;

можливість здійснювати значні витрати на НДДКР;

це багатономенклатурні фірми, діяльність яких

сильно диверсифікована;

притаманна висока незалежність руху власного

капіталу порівняно з процесами, що відбуваються в

національних межах;

наявність закордонних філій — організаційних

промислових, комерційних структур, які здійснюють

виробництво, продаж і післяпродажне

обслуговування;

єдина корпоративна політика, яка є обов'язковою для

виконання закордонними філіями та метою якої є

розв'язання спільних завдань розвитку та

підприємницької діяльності.

Структура ТНК

Власні зарубіжні фірми створюються за кордоном у вигляді:

1) дочірньої компанії (subsidiary) – реєструється як самостійна компанія і має статус юридичної особи з власним балансом. Контролює її батьківська компанія, яка володіє частиною акцій або всім капіталом

2) асоційованої (змішаної) компанії (associate) – відрізняється від дочірньої меншим впливом батьківської фірми, якій належить суттєва, але не основна частина акцій.

Змішані компанії, в яких іноземному інвестору належить більше від половини акцій, називають компаніями переважного володіння,

якщо 50% - іноземному інвестору і 50% - місцевому – компаніями однакового володіння,

якщо іноземний інвестор має менше ніж 50% акцій – змішаним підприємством з участю іноземного капіталу;

3) компаніями однакового володіння;

4) відділення, філіїне є самостійними компаніями та

юридичними особами і на всі 100% належать

батьківській фірмі.

Відділення можуть мати форму представництва

головної компанії за кордоном, партнерства, у тому

числі і з місцевими підприємцями, рухомого майна

(кораблі, літаки, нафтові платформи), що належить

головній компанії і функціонує за кордоном не

менше 1 року.

Країна, у якій розташовується головна компанія,

називається країною базування, а країни, де

знаходяться компанії-філії – приймаючими країнами.

 

 

ТНК часто діляться на три великі групи:

Роздільні ТНК управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, які вертикально або горизонтально не об'єднані.

Горизонтально інтегровані ТНК управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, що проводять однакові або подібні товари.

Вертикально інтегровані ТНК управляють підрозділами в певній країні, які проводять товари, що поставляються в їх підрозділи в інших країнах.

Узагальнення суто економічних критеріїв ТНК дає можливість виділити параметри їх вимірювання, критерії оцінки, які можна об'єднати у три групи:

Основні кількісні характеристики:

1) річний оборот, що перевищує 1 млрд. доларів (великі - більш 2 млрд.);

2) філії не менш ніж у шести країнах (великі - більш ніж у 20);

3) величина відсотку продажів її товарів, реалізованих за межами країни-резиденції, не менше 20% (NESTLE - 98%) (великі - більше 35%);

4) структура активів (25% за кордоном): ROYAL DUTCH SHELL, FORD MOTORS, GENERAL MOTORS, IBM;

5) оперує в рамках системи прийняття рішень, що дозволяють проводити єдину стратегію управління розвитком національних підприємств, що входять у ТНК.

 

Якісні риси ТНК

інтернаціональний характер функціонування і застосування капіталу;

величезний матеріальний і фінансовий потенціал;

можливість здійснювати значні витрати на НДДКР

ТНК є багатономенклатурними фірмами, діяльність яких сильно диверсифікована;

висока незалежність руху власного капіталу, порівняно з процесами, що відбуваються в національних межах.

Сутність та види ТНК, основні характеристики їх діяльності

Кількісно-якісні параметри класифікації ТНК:

1) корпоративна власність та її розподіл,

2) система управління,

3) кількість зайнятих,

4) величина та системи заробітної плати,

5) склад вищого управлінського апарату тощо, їх

вимірювання здійснювалося як на абсолютній, так і

на відносній основі.

Господарська діяльність ТНК

· За оцінками Конференції ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), у 2007 р. додана вартість, створена у 790 000 іноземних філій 79 000 ТНК оцінювалась у 4,5 млрд. дол. США

· В ТНК працювало біля 62 млн. чол.

· Сукупний обсяг їх продажів складав 31 трлн. дол. США, а сумарний обсяг ПІІ перевищив 15 трлн. дол. США.

· Більш як 40% активів найпотужніших компаній світу розмішені поза країною розташування материнських компаній

· Кількість ТНК за останню 25 років зросла більш ніж в 5 разів.

· 500 найпотужніших ТНК реалізують 80% всієї продукції електроніки та хімії, 95% - фармацевтики, 76% - продукції машинобудування, 85% з них контролюють 70% всіх закордонних інвестицій.

· У ТОР-100 найбільших ТНК світу нараховується вже 20 компаній сфери послуг.

· Динамічно зростають ТНК з країн, що розвиваються, зарубіжні активи 100 найбільших сягнули 570 млрд. дол. США у 2006 р.

 

Галузева діяльність ТНК

Галузева структура виробництва ТНК:

· 60% матеріальних компаній

зайняті в сфері виробництва, 37% — у сфері послуг і 3% у видобувній промисловості і сільському господарстві;

· збільшуються інвестиції в сфері

послуг і технологічно інтенсивному виробництві при одночасному зниженні їхньої частки у видобувній промисловості, сільському господарстві і ресурсоємному виробництві;

· головну роль серед 500

найбільших ТНК світу грають чотири комплекси: електроніка, нафтопереробний, хімія й автомобілебудування (складають близько 80% загальної активності транснаціональних корпорацій і п'ятисот "грандів»);

· як правило, ТНК роблять

капіталовкладення в галузі обробної промисловості НІК і відносно розвинених країн, що розвиваються (у цьому випадку йде конкурентна боротьба за інвестиції країн - одержувачів капіталу);

· у найбідніших країнах ТНК

вважають за доцільне здійснювати капіталовкладення у видобувну промисловість, але головним чином нарощувати товарний експорт (у цьому випадку розгортається гостра конкурентна боротьба між ТНК за просування своїх товарів на місцеві ринки).

 

Сучасні тенденції в розвитку ТНК:

втрата панування американських ТНК і посилення

позицій японських і західноєвропейських ТНК;

посилення взаємозалежності, економічних зв’язків та

інтересів розвинених країн;

набирають сили нові індустріальні країни (НІК), їх

нові ТНК, і – відповідно – посилюється конкурентна

боротьба у світі транснаціонального бізнесу.

Позитивні наслідки діяльності ТНК:

· приток капіталу;

· залучення технологій;

· розвиток виробництва;

· забезпечення зайнятості;

· одержати доступ до додаткових джерел засобів виробництва;

· уникнути митних бар’єрів країн застосування капіталу;

· подолати обмеженість внутрішнього ринку країни базування, збільшуючи розміри підприємств і масштаби виробленої продукції до найбільш прибуткового рівня;

· використовувати відмінності в економічному становищі країн використання за рахунок: здійснення швидких господарських маневрів із зосередженням виробництва в країнах з дешевою сировиною і низькою оплатою праці;одержання більш високого прибутку в країнах з низьким рівнем оподаткування;оптимізації виробничих і збутових програм до специфічних умов національних ринків;маніпулювання балансами закордонних філій з підпорядкуванням їхньої політики доходів і витрат інтересам центральної штаб-квартири.

Негативні наслідки:

можлива однобічна спеціалізація національного

виробництва,

спеціалізація на добувних галузях промисловості,

екологічно шкідливому виробництві;

вивіз капіталів і прибутків з країни, що приймає.

 

Тема 3. Світовий ринок товарів та послуг

3.1. Світовий ринок товарів і послуг та особливості його розвитку в сучасних умовах

3.2. Показники масштабів, структури, динаміки й результативності міжнародної торгівлі

3.3. Еволюція теорій міжнародної торгівлі.

3.4. Види та методи міжнародної торгівлі.

3.5. Ціноутворення у міжнародній торгівлі, базисні умови постачання товару.

3.6. Тарифне і нетарифне регулювання міжнародних торгово-економічних відносин.

3.7. Світова організація торгівлі (СОТ): функції, розвиток, принципи та інструменти регулювання міжнародних торгівельних відносин.

3.8. Україна на світовому ринку товарів та послуг

3.1. Світовий ринок товарів і послуг та особливості його розвитку в сучасних умовах

Світовий ринок – це сукупність національних

ринків, поєднаних між собою всесвітніми

господарськими зв’язками на підставі міжнародного

поділу праці, спеціалізації, кооперування, інтеграції