Вступ України до СОТ – вимога часу

Світова організація торгівлі - це спільнота держав - клуб, який випрацьовує правила міжнародної торгівлі. Всі інші країни повинні приймати ці правила та торгувати за ними. Членство в СОТ перш за все потрібно самій Україні, щоб приймати участь в випрацювані цих правил і жити та торгувати за ними. З другого боку, членство в СОТ потрібно для України, щоб світова спільнота приймала нас як свого рівноправного партнера та відносилась до нас як до рівного, а не такого, хто наздоганяє потяг, що швидко рухається уперед.

В умовах інтеграції України до світової економічної спільноти необхідно забезпечити інформування усіх зацікавлених сторін щодо переваг та ризиків членства України в СОТ. Адже саме відсутність доступної та достовірної інформації призводить до формування у суспільстві негативних стереотипів щодо СОТ.

Так які ж перспективи членства України в СОТ ?

По-перше, це прискорення структурних реформ економіки. Вступ до СОТ стане потужним стимулом для здійснення таких реформ. Загострення конкуренції між українськими та іноземними виробниками на вітчизняному та зовнішніх ринках сприятиме перерозподілу ресурсів від неефективних застарілих виробництв до сучасних галузей. Конкуренція стимулюватиме реалізацію інноваційних програм, інвестиції в людський капітал та нові технології.

В Україні поліпшаться умови для зростання обсягів іноземних інвестицій в економіку. Іноземні інвестори розглядатимуть членство в СОТ як сигнал про наявність в країні стабільності, передбачуваних та сприятливих умов для торгівлі та інвестування. А це визначатиме, що українські правила торгівлі та інвестування відповідають міжнародним правилам і принципам; витрати на ведення бізнесу в Україні є низькими, що зумовлено спрощеними торговими, митними та адміністративними процедурами; українські продукти і послуги мають відкритий і недискримінаційний доступ до ринків країн-членів СОТ. [8]

Однак, слід зазначити, що не в усіх країнах вступ до СОТ супроводжувався суттєвим збільшенням іноземних інвестицій. Це було зумовлено якістю інвестиційного клімату в країнах, політичною нестабільністю, неефек­тивною податковою системою та системою забезпечення прав приватної власності тощо. Саме так склалося у перші роки після вступу до СОТ пострадянських держав Молдови та Киргизії.

У 2004 році до спільного європейського ринку увійшли 10 країн торговельних партнерів України. А це породило нові аргументи на користь якнайшвидшого вступу до СОТ. Європейський Союз автома­тично поширив квоти на імпорт української продукції на нових членів, що призвело до втрати українськими виробниками ринків збуту. Участь у СОТ допоможе уникнути кількісних обмежень на експорт української продукції оскільки такі обмеження в рамках СОТ заборонено.

З’являться нові можливості використання конкурентних переваг вітчизняних виробників. Україна, як і кожна країна, має певні переваги у виробництві тих чи інших видів продукції за рахунок географічного розташування, природних ресурсів, дешевої кваліфікованої робочої сили. Проте ізольованість країни від світової економіки призвела до формування замкненої самодостатньої системи, що перешкоджало поглибленню виробничої спеціалізації. Хоча в період економічної трансформації у підприємців з'явилося багато можливостей для розвитку торговельних зв'язків із закордонними партнерами, можна стверджувати, що Україна все ще не повною мірою використовує переваги міжнародної торгівлі. Вступ до СОТ розширить можливості використання конкурентних переваг українськими виробниками через спрощення доступу до ринків інших країн - членів СОТ.

Лібералізація торгівлі після вступу до СОТ підсилюватиме конкурентний тиск на вітчизняних виробників товарів та постачальників послуг. Це змусить їх удосконалювати вимоги якості та безпеки продукції, що необхідно для підвищення її конкурентоспроможності не тільки на вітчизняному, а й на міжнародних ринках. Зокрема, в українських компаніях з'явиться більше стимулів впроваджувати міжнародні стандарти якості.

Здешевлення товарів та послуг відбуватиметься під дією двох факторів. По-перше, зменшаться ставки ввізного мита на товари, які імпортуються в Україну в рамках домовленостей, зафік­сованих у двосторонніх протоколах. Це сприятиме зменшенню непрямих податків, що сплачуються споживачами, які купують імпортовані товари та послуги. По-друге, зростан­ня кількості постачальників товарів і послуг сприятиме загостренню цінової конкуренції між ними. Це зумовить здешевлення продукції тих виробників, які використовують своє монопольне становище на ринку для встановлення високих цін на продукцію.

Українські виробники одержать додаткові можливості експорту продукції внаслідок запровадження режиму найбільшого сприяння та національного режиму щодо українських товарів у торговельному просторі всіх країн-членів СОТ. Будуть скасовані квоти на імпорт української продукції на ринки інших країн. Запровадження національного режиму щодо української продукції означає, що після сплати всіх митних зборів товари та послуги будуть постачатися на ринки країн-членів СОТ на таких самих умовах, що і вітчизняні товари цих країн.

Зараз багато торговельних партнерів України застосовують режим найбільшого сприяння та національний режим до української продукції добровільно і на тимчасовій основі. Поки Україна поза СОТ, не існує жодних гарантій того, що такі преференції матимуть постійний характер. Наприклад, США щороку переглядають доцільність поширення режиму найбільшого сприяння на товари, що походять із країн СНД, у тому числі з України. У разі вступу до СОТ режим найбільшого сприяння та національний режим буде поширено на українські товари всіма членами СОТ. Зменшення тарифних і нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товар­ні ринки розвинутих країн світу сприятиме збільшенню обсягів реалізації української продукції та зростанню виробництва у вітчизняних галузях.

У той самий час товари, вироблені в країнах СОТ, отримають більш вільний доступ на українські ринки. Зросте конкуренція між вітчизняними та іноземними виробниками, що може спричинити скорочення виробництва неконкурентоспроможних вітчизняних підприємств та галузей. У довгостроковому періоді це сприятиме структурним ре­формам та раціональному перерозподілу ресурсів між галузями та підприємствами від неефективних до конкурентоспроможних. Проте у короткостроковому періоді можливе загострення економічних і соціальних проблем, оскільки виникне необхідність працевлаштування вивільнених працівників, реструктуризації виробництва та пошуку необхідних для цього інвестиційних ресурсів.

Слід зазначити, що сьогодні багато імпортованих товарів потрапляють на український ринок без сплати ввізного мита. Із вступом до СОТ відповідальність України за боротьбу з тіньовим імпортом зросте, оскільки контрабанда загрожуватиме вже не тільки українському ринку, а й ринкам зовнішньоекономічних партнерів нашої держави. В результаті скорочення обсягів нелегального імпорту україн­ські ринки стануть більш захищеними від дешевої низькоякісної продукції.

Важливою перевагою, яку отримають українські підприємці після вступу України до СОТ, стане створення прозорого та передбачуваного бізнес-середовища. Це означає, що адміністративні процедури не будуть часто змінюватися, обмеженим буде запровадження заходів державної підтримки на користь окремих підприємств чи галузей, відбудеться спрощення зовнішньоторговельної діяльності, зокрема процедур митного контролю, оцінки митної вартості, зменшення митних платежів. Відповідно до угод СОТ будуть приведені правила ліцензування продукції, удосконалено систему стандартизації, сертифікації, застосування санітарних заходів та технічних регламентів.

Очікується, що участь України в СОТ сприятиме зменшенню витрат на ведення бізнесу за рахунок встановлення ефективного торговельного режиму, чіткого закріплення в національному законодавстві правил торгівлі, що суттєво звузить можливості втручан­ня чиновників у діяльність підприємств. Виробники зможуть з більшою впевненістю прогнозувати потенційні доходи та видатки.

Разом із тим запровадження правил СОТ у сфері ліцензування, стандартизації та сертифікації потребує суттєвих витрат для розроблення та впровадження нових інститутів і механізмів здійснення таких процедур. Значна частина витрат, пов'язаних із перехо­дом до нових стандартів, припаде на вітчизняних виробників, що може стати значним тягарем для багатьох підприємств. Слід зазначити, що угоди СОТ не встановлюють вимог щодо якості товарів, які реалізуються на внутрішньому ринку. Це залишається компетенцією національних урядів. Однак від українських експортерів країни можуть вимагати підтвердження відповідності характеристик продукції міжнародним стандартам якості та безпеки. Тому необхідність дотримання міжнародних норм у цих сферах існує об'єктивно, незалежно від рішення про вступ України до СОТ, оскільки є передумовою підвищення конкурентоспроможності виробників як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках.

Неприєднання до СОТ суттєво обмежить можливості України знаходити нові зарубіжні ринки та своє місце в міжнародній економіці, максимізувати конкурентоспроможність та ефективність виробництва, створювати нові робочі місця та зменшувати міграцію талановитих українських професіоналів, користуватися перевагами членства в СОТ, залучати необхідні інвестиції для забезпечення економічного розвитку та зростання.