Охарактеризуйте світове господарство: поняття, етапи становлення, структура і основні показники.
Особливості розвитку сучасних МЕВ. Глобалізація, внутрішня і зовнішня інтернаціоналізація.
70.Транснац корпорації (ТНК) як прояв економічної глобалізації.
71.Поз.та нег.наслідки фун-ня ТНК для країн баз-ня та країн(Нету)
72.Глобальні проблеми людства: суть, види, засоби вирішення.
73.Міжнародна економічна політика України. Основні принципи і пріоритети.
74.Зовнішньоторговельна політика України. Місце України в міжнародній торгівлі. Україна і СОТ.
75.Які напрями розвитку європейської економічної інтеграції є сприятливими і які несприятливими для економіки України?
76.Участь України в інтеграційних процесах.
77.Критерії визначення підсистем світового господарства. Стандартні класифікації країн.
78.Особливості розвитку економіки розвинених індустріальних держав.
79.“Нові індустріальні країни”, їх місце і роль у світовій економіці.
80.Країни, що розвиваються, у світовій економіці.
81.Особливості розвитку економіки країн з перехідною економікою.
82.Проблема конвертованості національної валюти та шляхи її вирішення. Валютна політика України.
83.Визначити головну мету міжнародної економічної політики України та шляхи її ефективного впровадження.
84.Які зміни відбулися у класифікації країн на кінці 80-х -90-х рр.. ХХ ст.?
85.Які наслідки від розширення ЄС на схід випливають для економіки України в цілому та для її зовнішньоекономічної діяльності?
86.Якими можуть бути для України перспективи стосовно зміни її місця в класифікації країн?
Інтернаціоналізація економічного розвитку: суть, чинники, форми.
Інтернаціоналізація ек.розвитку зумовлена зростанням рівня взаємопов’язаності та взаємозалежності окремих нац.ек.систем.Інт-я пов’язана з формуванням світового господарства як особливої форми функціональних ек. зв’язків і ек.відносин між суб’єктами міжнародної діяльності. В центрі цих зв’язків і відносин – особливий механізм – світовий ринок. Інтер-я ек.розвитку складається з інтер-ї виробництва(виробництво значно більше власних потреб) та інтер-ї капіталу(пов’язана з відносинами власності, коли власниками капіталу стають громадяни інших країн). Форми інтер-ї ек.розвитку:1. зовнішня(інтер-я) – інтеграція національних господарств.2.Внутрішня (ектерналізація) – розвиток ТНК. Сучасним етапом інтерналізації є розвиток глобалізації суспільства.
Охарактеризуйте світове господарство: поняття, етапи становлення, структура і основні показники.
Світове господарство –сукупність національних економік, пов’язаних міжнародним поділом праці та міжнар.економічними відносинами.Етапи становлення світового господарства:1.кінець 18-початок 19ст. – поява світового ринку.2. кінець 19-поч.20ст. – власне становлення світового господарства.Світ.господарство – єдиний, наднаціональний економічний простір. Історія формування світ.госп. розпочинається з міжнародного поділу праці, повя’заного з обміном діяльності та її продуктами між національними державами. МПП – той об’єднуючий елемент, який створив систему світ.госп.як сукупність взаємопов’ язаних міжнародним
обміном нац.госп-в, що виступають його підсистемами. Для характеристики структури світ.госп. на первинному рівні використовується прийнята в міжнар.практиці класифікація: - розвинуті країни з ринковою економікою;- країни, що розвиваються;-країни з перехідною економікою.
Світове господарство як сукупність національних господарств: міжнародний поділ праці, міжнародна спеціалізація, міжнародне виробниче кооперування; світове господарство як єдиний національний простір: світогосподарський поділ праці, транснаціональна спеціалізація і кооперування; структура єдиного світогосподарського простору: технологічна підсистема, соціально – культурна підсистема; багатоманірність системи світового господарства.
Міжнародний поділ праці – є ступенем суспільного територіального поділу праці. Він спирається на економічно вигідну спеціалізацію виробництва в певних порціях. Міжнародний поділ праці існує у двох основних формах: міжнародній спеціалізації та міжнародному виробничому кооперуванні.
Міжнародна спеціалізація – це форма поділу праці між країнами, в якій зростання концентрації однорідного виробництва відбувається на основі прогресуючої диференціації національних виробництв.
Міжнародне виробниче кооперування означає включення країни в міжнародний поділ праці в рамках так званої вертикальної моделі міжнародного поділу праці, тобто за умови збереження автономності виробничого процесу в національних кордонах.
Міжнародний поділ праці був тим об’єднуючим елементом, який створив систему світового господарства як сукупність взаємопов’язаних міжнародним обміном національних господарств, що виступають підсистемами.
У другій половині ХХ ст.. в еволюції міжнародного поділу праці відбувалось якісне зрушення, результатом якого став вивезення капіталу за межі національних кордонів.
Світогосподарський поділ праці. – на відміну від міжнародного поділу праці, це поділ праці не “між країнами”, “всередині” транснаціональних корпорацій, тобто внутрішньо корпоративний.
Формами транснаціонального поділу праці є внутрішньо фірмова корпоративна спеціалізація і внутрішньо фірмове виробниче кооперування.
Єдиний світогосподарський простір – це наднаціональне середовище підприємства, в рамках якого діють єдині економічні, технологічні, правові і соціально – культурні вимоги до суб’єктів виробничої та комерційної діяльності.
Як основні сутнісні підсистеми світового господарства на другому рівні зазвичай вважають такі :технологічну; економічну; правову; соціально – культурну.