СИСТЕМА ДОДАТКОВОГО ОХОЛОДЖЕННЯ.

ПОЖЕЖНИХ АВТОЦИСТЕРН

ЗМІСТ


1.Будова насосного відсіку пожежного автомобіля
2.Система додаткового охолодження
3.Обігрів насосного відділення
4.Вакуумна система
4.1.Блок газоструминного вакуум-апарата і газової сирени
4.2. Вакуумний клапан
5. Керування двигуном і газоструминим вакуум-апаратом
6.Робота на пожежних автомобілях
6.1. Установка пожежних автоцистерн для гасіння пожежі на вододжерело
6.2.Подача води з цистерни
6.3.Подача води пожежним насосом з відкритої водойми.
6.4.Заповнення насоса при несправній вакуумній системі
6.5.Забір води з вододжерела під час прокладки всмоктуючої лінії через перила мосту, парапети та інші перешкоди.
6.6.Подача води від водогінної мережі
6.7.Робота пожежних автоцистерн і насосно-рукавних автомобілів по перекачуванню води
6.8.Подача піноутворювача з пінобаку, а води з цистерни
6.9.Подача піноутворювача з пінобаку, а води з водойми чи пожежного гідранта.
6.10.Подача піноутворювача до пінозмішувача зі сторонньої ємності
6.11.Робота стаціонарним лафетним пожежним стволом
6.12.Робота насоса від водойми за допомогою гідроелеватора
6.13.Підготовка та запуск гідроелеваторної системи за схемою «гідроелеватор-насос»
7.Перевірка спеціальних агрегатів пожежних автомобілів
7.1.Перевірка насоса на вакуум
7.2.Визначення несправностей в стаціонарних пінозмішувачах
7.3.Перевірка насоса на продуктивність
8.Затримки і несправності при роботі насосів
9.Роботи які виконуються при заступанні на чергування, на пожежі, після роботи на пожежі
10.Правила техніки безпеки при експлуатації пожежних автомобілів
Додаток . Технічні характеристики сучасних насосів які встановлюються на основних пожежних автомобілях
Література

1.БУДОВА НАСОСНОГО ВІДСІКУ ПОЖЕЖНОГО АВТОМОБІЛЯ.

Для подачі води та розчину піноутворювача на пожежному автомобілі встановлено система трубопроводів, які забезпечують його роботу на пожежі. Управління здійснюється з насосного відсіку. Будова насосного відсіку принципово не відрізняється у більшості пожежних автомобілів.

Рис. 1 – Будова насосного відсіку пожежного автомобіля:

1. Маслянка; 2. Хрестовина; 3. Вентиль промивки водопінних комунікацій водою з цистерни; 4. Клапан пінобаку; 5. Тахометр; 6. Пінозмішувач; 7. Вакуумний клапан; 8. Напірний колектор; 9. Мановакууметр високого тиску; 10. Вентиль “цистерна-насос”; 11. Напірна засувка; 12. Напірний патрубок; 13. Важіль включення газоструминного вакуумного апарату; 14. Пневматичний кран включення зчеплення; 15. Важіль керування дросельною заслінкою двигуна; 16. Заглушка напірного патрубку; 17. Трубопровід “цистерна-насос”; 18. Мановакууметр низького тиску; 19. Пожежний насос; 20. Заглушка штуцера забору піноутворювача з сторонньої ємності;

На кришці насосу встановлено мановакууметр 18 для контролю величини розрідження у всмоктуючій порожнині (або підпору при роботі від водогінної мережі), на напірному колекторі 8 – мановакууметр високого тиску 9, який показує напір, що розвиває насос під час роботи. Кількість обертів пожежного насоса визначається тахометром 5.

У верхній частині насосу, на напірному колекторі 8, встановлено вакуумний клапан 7 та дві напірні засувки 11 для подачі води к напірним патрубкам 12 з з’єднувальними голівками для під`єднання напірних рукавів. Також на напірному колекторі встановлено вентиль “насос – цистерна” 21 для подачі води до цистерни. Від напірного колектора, зі сторони цистерни встановлено трубопровід для подачі води в систему додаткового охолодження двигуна з кранами 22 та 24. Для зливу води з системи додаткового охолодження встановлено зливний кран 23.

Всмоктуюча порожнина насосу з’єднується з цистерною трубопроводом 17 та вентилем “цистерна -насос”. По цієї магістралі здійснюється подача води від цистерни до насосу коли автомобіль встановлено на вододжерело.

Подача піноутворювача до пінозмішувача 6 здійснюється по трубопроводу з краном 4, в верхній частині трубопроводу встановлена хрестовина 2 до якої подається вода з цистерни через кран 3 під час промивки водопінних комунікацій. Якщо піноутворювач подається зі сторонньої ємності то необхідно зняти заглушку 20 штуцера забору піноутворювача зі сторонньої ємності і приєднати до нього шланг для подачі піноутворювачу.

В лівій частині насосного відсіку встановлено важіль включення газоструминного вакуумного апарату, пневматичний кран включення зчеплення, важіль керування дросельною заслінкою двигуна.

СИСТЕМА ДОДАТКОВОГО ОХОЛОДЖЕННЯ.

У систему охолодження двигуна, для підвищення ефективності, включений водяний теплообмінник (рис. 2). Така комбінована система охолодження забезпечує безупинну шестигодинну роботу двигуна на привід насоса на номінальному режимі при температурі навколишнього повітря 35° С.

Рис. 2 – Система додаткового охолодження АЦ-40(131) 137:

1. Вентиль зворотної лінії системи охолодження; 2. Вентиль напірної лінії системи додаткового охолодження; 3. Кран впуску повітря в систему додаткового охолодження; 4. Трубопроводи; 5. Вентиль включення зрошення паливного баку; 6. Рама автомобіля; 7. Лінія зрошення паливного бака; 8. Корпус додаткового теплообмінника двигуна; 9. Змійовик додаткового теплообмінника двигуна; 10. Теплообмінник охолодження коробки передач; 11. Додатковий теплообмінник двигуна

Температура охолоджуючої рідини регулюється зміною подачі води з насоса вентилями 1 і 2.

Теплообмінник 11 змонтований на двигуні. Змійовик 9 з'єднаний трубопроводами 4 з вентилями 1, 2 з усмоктувальною і напірною порожнинами насосу. Вода з двигуна через корпус теплообмінника надходить у радіатор, омиває змійовик 9 і охолоджується за рахунок передачі тепла воді, що циркулює по трубопроводу від насоса.

Відкривши краник 3 і закривши вентиль 2 на нагнітальній лінії, а також відкривши вентиль 1 на всмоктувальній лінії при роботі насоса, можна, при необхідності, відкачати воду з лінії додаткового охолодження.

При підготовці автоцистерни для роботи в зимовий період систему додаткового охолодження треба відключити. Для цього необхідно відвернути накидні гайки трубопроводів 4 від штуцерів вентилів 1, 2, звільнити трубопроводи від води, продувши їх стисненим повітрям, закрити цілком вентилі 1, 2, (маховики вентилів обв'язати дротом і запломбувати).

При експлуатації системи додаткового охолодження необхідно стежити за станом всіх ущільнень, не допускати течі рідини, при необхідності підтягувати накидні гайки й інші кріплення. На машинах, що поставляються в тропіки, при тривалій роботі на стаціонарному режимі і високій навколишній температурі необхідно включати зрошення паливного бака водою з комунікації додаткового охолодження. Вентиль розташований під цистерною праворуч, біля бензобаку.

3.ОБІГРІВ НАСОСНОГО ВІДДІЛЕННЯ.

У зимовий період в умовах помірного клімату насосне відділення обігрівається за рахунок тепла вихлопних газів двигуна (рис. 3).

Рис.3.- Система додаткового обігріву вихлопними газами:

1. Газоструминний вакуумний апарат; 2. Трійник розподільник вихлопних газів; 3. Фланець закріплення азбестової прокладки по «зимовому»; 4. Глушитель; 5. Фланець закріплення азбестової прокладки по «літньому»; 6. Газопровід; 7. Батарея обігріву насосного відсіку

Включення додаткового обігріву здійснюється переміщенням азбестової прокладки з фланця 5 на фланець 3. У цьому випадку вихлопні гази через газоструминний вакуумний апарат 1, трійник розподільник 2 по газопроводу 6 надходять у батарею обігріву насосного відсіку 7.

На автомобілях, призначених для роботи в умовах тропіків, система обігріву насосного відділення не монтується.

При періодичному огляді системи обігріву (випуску газів) необхідно перевіряти кріплення фланців і газопроводів, підтягувати їх, забезпечуючи необхідну герметичність у з'єднаннях.

Щоб гази не протікали через фланцеві і телескопічні з'єднання, дефектні прокладки необхідно заміняти новими. Телескопічні з'єднання відрегулювати, щільно затягти, попередньо підмотавши азбестовий шнур.

ВАКУУМНА СИСТЕМА.

Початкове заповнення насоса й усмоктувальної лінії водою при роботі з водойми здійснюється вакуумною системою (рис. 4, 5), що складається з газоструминного вакуум-апарата, встановленого у випускній лінії автомобіля, вакуум-клапана, установленого на колекторі насоса, трубопроводів і важелів керування.

4.1.Блок газоструминного вакуум-апарата і газової сирени.

Блок газоструминного вакуум-апарата і газової сирени (рис. 4) складається з корпуса 4, заслінок 3 і 12, кришки 7, важелів 5 і 8, пружини 9. До корпуса прикріплений розподільник 2 і резонатор 1 газової сирени.

Газова сирена включається з кабіни. У звичайному положенні заслінки притиснуті пружиною до своїх сідел і вихлопні гази проходять вільно по трубопроводах. При включенні сирени заслінка 3 перекриває прямий рух вихлопних газів, і вони потрапляють через розподільник у резонатор 1 і атмосферу. Положення заслінки фіксується важелем і тиском вихлопних газів.

До нижнього колінчатого патрубка корпуса через прокладку закріплений дифузор 11 із соплом 10.

Включення газоструминного вакуум-апарата з насосного відділення здійснюється важелем 13 (рис.1).

При включенні заслінка 12 перекриває прямий рух вихлопних газів і вони потрапляють у сопло і далі, через дифузор, в атмосферу. У камері дифузора створюється розрідження, рівне 0,04¸0,08 МПа. Камера розрідження з'єднана через трубку і вакуум-клапан з внутрішньою порожниною насоса.

Рис. 4 - Блок газоструминного вакуумного апарата і газової сирени:

1. Резонатор газової сирени; 2. Розподільник; 3, 12 Заслінки; 4. Корпус; 5. Важіль керування заслінкою газової сирени; 6. Вісь; 7. Кришка; 8. Важіль керування заслінкою вакуумного апарата; 9. Пружина; 10. Сопло; 11. Дифузор

Вакуумний клапан.

Вакуумний клапан (рис. 5) складається з корпуса 4, кулачкового валика 10 з рукояткою 8, нижнього клапана 12, верхнього клапана 7, вічка 1, гайок верхньої і нижньої 5 і 6, ущільнення 9, гайки 11, корпуса електролампочки 3 і упору рукоятки 2.

При повороті до упору на себе рукоятки 8 кулачок валика відкриває нижній клапан 12 (верхній клапан закритий) і з'єднує порожнину насоса з камерою розрідження газоструминного вакуум-апарата. При вимиканні вакуум-клапана кулачок валика відкриває верхній клапан 7 (нижній клапан закритий) і з'єднує трубопровід, що йде до газоструминного вакуум-апарата, з атмосферою через отвір, що мається в корпусі вакуум-клапана, що сприяє швидкому зливу води з трубопроводу.

Щоб включити вакуумну систему, необхідно відкрити вакуум-клапан, ввімкнути газоструминний вакуум-апарат і збільшити оберти двигуна. Коли вода заповнить всмоктувальний рукав, насос і з'явиться у віконці 1, вакуум-клапан потрібно закрити, знизити оберти і виключити газоструминний вакуум-апарат.

Рис.5 – Вакуумний клапан:

1. Віконце; 2. Упор рукоятки; 3. Корпус електричної лампочки; 4. Корпус; 5,6,11. Гайки; 7. Верхній клапан; 8. Рукоятка; 9. Ущільнення; 10. Кулачковий валик; 12. Нижній клапан; 13. Пружина

При експлуатації вакуумної системи необхідно стежитиза повною її герметичністю, періодично перевіряти стан газоструминного вакуум-апарата, очищати його деталі від нагару і бруду (у справному газоструминному вакуум-апараті осі заслінок повинні вільно обертатися, а заслінки щільно прилягати до своїх сідел у корпусі), стежити за станом прокладок, місць кріплень, вчасно робити заміну деталей і підтяжку кріплень.

5.КЕРУВАННЯ ДВИГУНОМ І ГАЗОСТРУМИНННИМ ВАКУУМ-АПАРАТОМ.

У насосному відділенні встановлені важелі для керування газоструминним вакуум-апаратом, зчепленням і двигуном (рис. 1).

Газоструминний вакуум-апарат включається поворотом важеля 13 від себе. Заслінка перекриває рух вихлопних газів по основному газопроводі, направляючи його в сопло 10 (див. рис. 4).

Важіль зчеплення 14 з'єднаний з педаллю зчеплення. Зчеплення виключається поворотом важеля зчеплення 14 на себе, а при повороті важеля від себе зчеплення включене.

Важіль керування двигуном 15 з'єднаний з педаллю дросельної заслінки карбюратора двигуна. При повороті важеля на себе в крайнє положення дросельна заслінка цілком відкрита, а в положенні від себе -закрита (до режиму холостого ходу— малий газ). У крайніх і проміжних положеннях важіль фіксується на зубах сектора.

При експлуатації автомобіля необхідно стежити за тим, щоб тяги були правильно відрегульовані, не мали випадкових прогинів, а кронштейни були надійно закріплені. Осі обертання й інші тертьові місця необхідно періодично змащувати.

6.РОБОТА НА ПОЖЕЖНИХ АВТОМОБІЛЯХ.

Своєчасне прибуття до місця пожежі і включення в роботу пожежних насосів, механізмів і агрегатів основних і спеціальних пожежних машин залежить від багатьох факторів: дорожньої обстановки при проходженні на пожежу, наявності вододжерел і зручності під'їзду до них, кваліфікації водія пожежного автомобіля.

Швидке і якісне виконання бойової задачі багато в чому залежить від професійної майстерності водія, його уміння орієнтуватися в дорожній обстановці, знання розташування вододжерел, від знання і практичних навичок керування спеціальними агрегатами.

Практичний досвід роботи кращих водіїв пожежної охорони свідчить, що дотримання строге визначеної послідовності при керуванні спеціальними агрегатами пожежних автомобілів робить цю роботу більш доцільної й надійний.

Найбільш розповсюдженими видами робіт на пожежних автомобілях є: установка пожежних автоцистерн і насосно-рукавних автомобілів до місця гасіння чи пожежі на вододжерело, подача води від цистерни, з відкритої водойми, від водогінної мережі, робота автоцистерн і насосно-рукавних автомобілів для перекачування води на великі відстані, подача повітряно-механічної піни і води лафетними стволами, забір води з відкритих водойм за допомогою гідроелеватора.

6.1.Установка пожежних автоцистерн для гасіння пожежі на вододжерело.

По прибуттю до місця пожежі пожежні автоцистерни, як правило, установлюють якнайближче до місця горіння, але так, щоб тепловий потік не вплинув на автомобіль.

Подача вогнегасячих засобів до стволів у цьому випадку здійснюється за рахунок вивозу в цистернах і пінобаках води і піноутворювача. Подача води або піни може здійснюватися за допомогою лафетного стаціонарного або ручного стволу, найчастіше перекривного. Застосування перекривного стволу дає можливість більш раціонально використовувати запас вогнегасячих засобів.

Насосно-рукавні автомобілі по прибуттю до місця пожежі встановлюються на вододжерело — пожежний гідрант чи відкрите вододжерело.

Установка пожежного автомобіля на відкриту водойму залежить від місця розташування пожежного відцентрового насоса. При передньому розташуванні пожежного насоса і середньому розташуванні його з виводом всмоктувальних патрубків у передню частину автомобіля, під'їзд до вододжерела здійснюється переднім ходом. При задньому розташуванні насоса —заднім ходом. В усіх випадках при під'їзді до вододжерела необхідно вибирати зручне і безпечне для під'їзду місце. У випадку установки пожежного автомобіля на пірс контроль положення автомобіля на ньому і маневрування повинне контролюватися і коректуватися командиром відділення або досвідченим пожежним. Дуже важливо для надійної роботи пожежного насоса забезпечити необхідну висоту всмоктування й умови прокладки всмоктувальних рукавів. Необхідно вибрати таке місце установки пожежної автоцистерни чи насосно-рукавного автомобіля, щоб висота всмоктування не перевищувала 7 м, а умови прокладки всмоктувальних рукавів виключали їхні різкі перегини. Це дає можливість зменшити імовірність появи кавітації і швидко заповнити водою відцентровий насос.

В усіх випадках установки пожежного автомобіля для роботи необхідно: переконатися, що важіль коробки передач знаходиться в нейтральному положенні; установити пожежний автомобіль із працюючим двигуном на ручне гальмо; виключити зчеплення; включити коробку відбору потужності.

Така послідовність дій повинна бути при роботі на пожежних автомобілях, виготовлених на базових шасі ЗИЛ-130, ЗИЛ-131, «Урал-375», ЗИЛ-133.

На пожежних автомобілях, установлюваних на базових шасі марки ГАЗ-53А і ГАЗ-66, після включення коробки відбору потужності необхідно включити четверту передачу коробки передач основної трансмісії.

На пожежних автомобілях підвищеної прохідності АЦ-30(66)-146 і АЦ-30(66)-184 перед включенням коробки відбору потужності важіль роздавальної коробки необхідно поставити в нейтральне положення і тим самим відключити передній і задній мости автомобіля від двигуна.

Після включення коробки відбору потужності необхідно плавно включити зчеплення. При цьому обертовий момент від двигуна буде передаватися на вал пожежного відцентрового насоса. Тому що пожежні відцентрові насоси не розраховані на тривалу роботу без води, роботу двигуна необхідно перевести на режим «холостого ходу» з частотою обертання вала двигуна 800-1000 об/хв і швидко виключити зчеплення важелем у насосному відсіку. Тривала робота вижимного підшипника зчеплення у виключеному положенні зчеплення неприпустима, тому необхідно швидко заповнити насос водою і включити зчеплення. Заповнення насоса водою може бути зроблено різними способами: з цистерни, від водопроводу, вакуумним насосом.

Подача води з цистерни.

Найчастіше перший ствол при гасінні пожежі подається від автоцистерни. Це дає можливість скоротити час бойового розгортання, забезпечити швидке гасіння пожежі і зменшити збиток від неї. Основною задачею водія при подачі води від цистерни є забезпечення швидкого заповнення насоса водою і подача її в напірну лінію зі стволом.

При роботі з подачею води з цистерни або бака першої допомоги необхідно виконати такі дії:

- приєднати рукавну лінію до напірного патрубка пожежного насоса;

- перевірити, чи щільно закрита заглушка на всмоктувальному патрубку пожежного насоса;

- перевірити, чи закриті вентилі і зливний краник пожежного насоса, і при необхідності закрити їх;

- відкрити вакуумний клапан для забезпечення виходу повітря з порожнини пожежного відцентрового насоса при його заповненні водою;

- відкрити вентиль «цистерна-насос», що з'єднує цистерну (бак) з всмоктувальною порожниною пожежного насоса для заповнення його водою.

Контроль заповнення насоса водою здійснюється через оглядове віконце вакуумного клапана, при цьому підсвічування вакуумного клапана повинне бути включено. Після заповнення насоса водою вакуумний клапан закрити.

Після заповнення насоса водою необхідно:

- включити зчеплення важелем з насосного відсіку (в автоцистерні із середнім розташуванням насоса, наприклад АЦ-40(375)-Ц1А, педаллю зчеплення, яка розташована в кабіні водія);

- створивши пожежним насосом напір 0,2¸0,3 МПа (2,0¸3,0 кг/см²), плавно відкрити вентиль на напірному трубопроводі насоса, до якого приєднаний пожежний напірний рукав;

- збільшити напір до заданого значення зміною положення дросельної заслінки карбюратора, важелем газу в насосному відсіку чи педаллю в кабіні водія.

Найбільш характерні помилки, які роблять водії при роботі:

1. Подача води в лінію без попереднього заповнення насоса водою.

2. Випуск повітря через вакуум-клапан при включеному насосі.

3. Різке ввімкнення зчеплення.

4. Включення та виключення насосу при великих обертах двигуна.

Доповнення та пояснення.

1. Випуск повітря необхідний для створення стійкого тиску.

6.3.Подача води пожежним насосом з відкритої водойми.

Робота з подачі води пожежними автоцистернами і насосно-рукавними автомобілями з відкритих водойм найчастіше виконується в сільській місцевості, у населених пунктах зі слаборозвиненим водопостачанням, а також у тих випадках, коли за умовами гасіння пожежі потрібна велика кількість води. Наприклад, при гасінні пожежі нафти і нафтопродуктів у резервуарах чи пожеж газових і нафтових фонтанів, воду найчастіше подають з відкритих природних чи штучних водойм.

При роботі з подачі води з водойми необхідно виконати такі операції:

- витягти з пеналів всмоктувальні пожежні рукави і з'єднати їх один з одним, приєднати всмоктувальну сітку; при цьому особливу увагу варто звернути на чистоту з`єднувальних головок (конусні з'єднання всмоктувальних головок повинні бути чистими і змащеними тонким шаром мастила);

- зняти заглушку насоса і приєднати до всмоктувального патрубку насоса всмоктувальний рукав;

- опустити всмоктувальний рукав у зборі із сіткою у воду;

- приєднати напірні рукава до викидних патрубків пожежного насоса;

- перевірити щільність закриття усіх вентилів і зливного краника пожежного насоса, а також краника системи додаткового охолодження двигуна;

- відкрити вакуумний клапан;

- включити газоструминний вакуум-апарат;

- плавно збільшити частоту обертання вала двигуна;

- з появою у вакуумному клапані води, яку видно через оглядове віконце, закрити вакуумний клапан, знизити оберти двигуна до холостих, виключити газоструминний вакуум-апарат;

- включити зчеплення і плавно збільшити частоту обертання валу насоса (створити підпір у насосі 0,2-0,3 МПа (2-3 кг/см²));

- плавно відкрити вентиль напірного патрубка насоса, до якого приєднана напірна рукавна лінія, установити заданий напір;

- у літню пору (при необхідності) відкрити вентиль системи додаткового охолодження.

При заборі води всмоктувальна сітка повинна бути занурена у воду не менш чим на 300 мм нижче рівня водойми. Опускати її на дно водойми не бажано, тому що це може викликати потрапляння піску і мулу в порожнину насоса. Намагатися не допускати різких перегинів всмоктувального рукава, тому що це може повести до утворення повітряної пробки чи виникнення явища кавітації при роботі насоса.

Найбільш характерні помилки, які роблять водії при роботі:

1. Недостатні оберти двигуна при роботі вакуум-апарату.

2. Зниження обертів до закриття вакуум-клапану.

3. Великі оберти та тиск при відкриванні напірного патрубку.

4. Передчасне закриття вакуум-клапану.

5. Різке відкриття напірного патрубку.

6. Включення та виключення вакуум-апарату при великих обертах двигуна.

7. Різке включення зчеплення.

8. Включення та виключення зчеплення при великих обертах двигуна.

Доповнення та пояснення.

1. В зимовий період, з метою попередження утворення пробки з льоду в вакуумній системі, зразу після появи води в оглядовому віконці, важіль вакуум-клапану необхідно на декілька секунд перевести в крайнє положення від себе. Так як вакуум-апарат в цей час продовжує працювати, то із вакуумної системи буде примусово відсмоктуватись вода яка залишилась. Відбудеться продувка системи атмосферним повітрям через верхній вакуум-клапан та отвір в його корпусі.

2. Конусні з`єднання всмоктуючих рукавів повинні зберігатись в сухому та чистому стані. Але при великій висоті всмоктування два сухих конуса не завжди забезпечують достатню герметичність. Враховуючи це, перед з`єднанням їх бажано змастити. Конус всмоктуючого патрубку насоса повинен бути змащеним завжди.

При роботі на пожежній автоцистерні АЦ-40(375)-Ц1 з вимиканням зчеплення відключається привід масляного насоса системи гідравлічного приводу водопінних комунікацій. Це може привести до падіння тиску в гідросистемі і порушенню герметичності насоса, а, отже, до зриву роботи насоса. Тому включення пожежного насоса варто робити швидко і чітко протягом декількох секунд.

6.4.Заповнення насоса при несправній вакуумній системі.

При відмовленні в роботі вакуум-апарата заповнення водою пожежного відцентрового насоса можна здійснити двома способами:

- заливанням пожежного відцентрового насоса й усмоктувальних рукавів водою з цистерни ;

- кільцюванням цистерни з пожежним насосом.

При першому способі необхідно:

- перевірити герметичність пожежного насоса, всмоктувальних рукавів і щільність посадки зворотного клапана всмоктувальної сітки (опустити всмоктувальні рукава із сіткою у воду);

- приєднати до насоса напірні рукава;

- закрити усі вентилі водопінних комунікацій, зливний краник пожежного насоса ;

- відкрити вакуумний клапан і вентиль з цистерни, і після заповнення насоса й всмоктувальних рукавів водою, що контролюється через віконце вакуумного клапану, закрити його.

Надалі роботу виконувати в такій послідовності:

- плавно включити зчеплення і закрити вентиль з цистерни;

- збільшуючи частоту обертання валу насоса, створити напір 0,2¸0,3 МПа (2,0¸3,0 кг/см²);

- плавно відкрити вентиль на напірному патрубку насоса й установити заданий напір по манометру. При необхідності включається система додаткового охолодження двигуна.-

Найбільш характерні помилки, які роблять водії при роботі:

1. Передчасне закриття вакуум-клапану.

2. Великі оберти та тиск при відкриванні напірного патрубку.

3.Різке відкриття напірного патрубку.

4. Різке включення зчеплення.

5.Включення та виключення зчеплення при великих обертах двигуна.

6. Несвоєчасне закриття вентиля з цистерни.

Доповнення та пояснення.

1. Якщо вентиль з цистерни закривати після подачі води в лінію, вірогідність обриву водяного стовпа зменшиться. В цьому випадку зразу після пуску води необхідно закрити цистерну.

2. При заливці всмоктуючої лінії клапан всмоктуючої сітки повинен бути надійно закритим, а через вакуум-клапан повинно вільно виходити повітря. Якщо ці умови виконати неможливо, воду необхідно забирати шляхом кільцювання цистерни.

При другому способі необхідно:

- з'єднати всмоктувальні і напірні рукави з насосом;

- закрити усі вентилі водопінних комунікацій і зливний краник пожежного насоса; відкрити повністю вентилі “цистерна-насос” і “насос цистерна”;

- включити зчеплення;

- встановити частоту обертання валу насоса 2000-2500 об/хв і, плавно закриваючи вентиль з цистерни, встановити необхідне розрідження по вакуумметру.

Після заповнення всмоктувального рукава і пожежного насоса водою відбувається різке збільшення тиску в напірному колекторі (відхилення стрілки манометра високого тиску) закрити вентилі з цистерни та в цистерну;

- відкрити вентиль на напірному патрубку й установити заданий тиск на насосі.

Найбільш характерні помилки, які роблять водії при роботі:

1. Ті ж, що і шляхом заливки.

2. Додатково:

а) занадто великі або малі оберти, недостатні для створення розрідження;

б) недостатнє прикриття вентиля з цистерни під час кільцювання.

Доповнення та пояснення.

1. Забір води кільцюванням відбувається лише в тому випадку, коли насос має невелику нестачу води. З цією метою і прикривається вентиль із цистерни. Але, якщо відкрити цей вентиль більше, то насос буде працювати в нестійкому режимі, що буде супроводжуватись вібрацією. Теж саме відбувається і при надто великих обертах. Враховуючі це, оберти двигуна та величина прикриття вентиля повинні вибиратись для кожного автомобіля індивідуально, з урахуванням висоти всмоктування.

6.5.Забір води з вододжерела під час прокладки всмоктуючої лінії

через перила мосту, парапети та інші перешкоди.

При перегинах всмоктуючого рукава через перила та інші перешкоди, в верхній точці рукава залишається повітряна пробка (рис 6.)

Рис 6. – Утворення повітряної пробки в всмоктуючому рукаві при перегині

При відкриванні вентиля напірного патрубку швидкість руху води збільшується і повітряна пробка потрапляє в насос.

Оскільки перегин рукава видно відразу, обрив водяного стовпа необхідно передбачити заздалегідь і використати один із способів, які дозволяють усувати повітряну пробку після потрапляння її в насос.

1-й спосіб:

Після появи води в оглядовому віконці вакуумного клапану, газоструминний вакуум-апарат не виключати. Зменшити оберти, включити зчеплення, відкрити напірний вентиль до стволу. Збільшити оберти, щоб одночасно з насосом працював вакуум-апарат. Коли встановиться сталий режим роботи, закрити вакуумний клапан. Зменшити оберти, виключити вакуум-апарат. Збільшити оберти і встановити потрібний тиск.

2-й спосіб

Після появи води в оглядовому віконці, закрити вакуумний клапан, зменшити оберти, відключити вакуумний апарат. Відкрити вентилі з цистерни і в цистерну і збільшити оберти, тобто закільцювати для вилучення повітря. Коли встановиться сталий режим роботи, закрити вентилі з цистерни і в цистерну, відкрити воду в лінію, відрегулювати напір.

3-й спосіб

Полягає в тому, що забір води можна провести шляхом кільцювання цистерни, без використання газоструминного вакуумного апарату.

6.6.Подача води від водогінної мережі.

Найпоширенішим способом подачі води автоцистернами і насосно-рукавними автомобілями в міських умовах є робота насосів від водогінної мережі. У цьому випадку пожежний автомобіль встановлюється всмоктувальним патрубком якнайближче до колодязя гідранта водогінної мережі.

Послідовність роботи при цьому наступна:

- відкрити гаком кришку колодязя пожежного гідранта і його кришку;

- встановити пожежну колонку на пожежний гідрант;

- зняти заглушку, навернути на усмоктувальний патрубок пожежного насоса рукавний водозбірник для роботи від пожежної колонки;

- з'єднати рукавний водозбірник з пожежною колонкою за допомогою напірно-всмоктувальних пожежних рукавів;

- приєднати до напірних патрубків пожежного насоса напірні пожежні рукави;

- перевірити, чи закриті вентилі і зливний краник пожежного насоса;

- відкрити клапан пожежного гідранта і вентилі пожежної колонки і заповнити пожежний насос водою, попередньо відкривши вакуумний клапан для випуску повітря при заповненні насоса водою (після випуску повітря закрити вакуумний клапан);

- включити пожежний насос і, стежачи за режимом його роботи, плавно відкрити вентилі напірних патрубків.

Найбільш характерні помилки, які роблять водії при роботі:

1. Неповне відкривання клапану гідранта та шиберів колонки.

2. Обертання центральним ключем при відкритих шиберах колонки.

3. Виключення зчеплення при великих обертах двигуна.

4. Різке включення зчеплення.

6.7.Робота пожежних автоцистерн і насосно-рукавних автомобілів

По перекачуванню води.

При гасінні пожеж у безводних районах виникає необхідність подавати воду на великі відстані по рукавних системах. Втрати напору рукавних систем у цьому випадку часто перевищують енергетичні можливості двигуна і пожежного насоса автоцистерни чи насосно-рукавного автомобіля. Для перекачування води на великі відстані від водойми до місця пожежі пожежні автоцистерни і насосно-рукавні автомобілі використовуються як насосні станції.

Перекачування води може здійснюватися двома способами:

- безпосередньо з насоса в насос (послідовна робота насосів), як показано на ис. 7 а і б,

через цистерну пожежного автомобіля, яка використовується як проміжна ємність (рис. 7 в).

У першому випадку необхідно погодити роботу головного і наступного насосів і підтримувати надлишковий тиск перед наступним насосом не менше 0,1 МПа (1кг/см²). Це створює труднощі при регулюванні роботи насосами і не виключає можливості зриву роботи насосно-рукавних систем.

Другий спосіб більш простий, він не вимагає точного узгодження роботи насосів. Контроль за роботою здійснюється рівнем води в цистерні (проміжної ємності). Крім того, другий спосіб більш економічний, тому що не потрібно підтримувати надлишковий тиск перед насосом. Тому в другому випадку відстань між пожежними насосами може бути більше, ніж у першому.

При роботі по перекачуванню першим способом необхідно дотримуватись такої послідовності операцій.

1. Прокласти напірні рукави між пожежними автомобілями, як показано на рис.7. Для цього використовують прогумовані рукави можливо більшого діаметра. Це дозволяє зменшити гідравлічні втрати по довжині рукавної лінії. Прокладку рукавів можна здійснювати по одній чи по двох рівнобіжних лініях. Відстань між сусідніми пожежними автомобілями у випадку перекачування по двох рівнобіжних рукавних лініях може бути в чотири рази більшим, ніж при прокладці рукавів в одну лінію.

2. Напірні пожежні рукави від пожежного автомобіля, який встановлено на вододжерело, приєднують до всмоктувального патрубку другого пожежного автомобіля через рукавний водозбірник, який використовується для роботи від пожежної колонки.

3. Від напірних патрубків другого пожежного автомобіля прокладають рукави до місця пожежі чи до наступного пожежного автомобіля, якщо в перекачуванні беруть участь більш двох пожежних автомобілів.

Виконавши цю роботу, необхідно:

- включити відцентровий насос пожежного автомобіля, який встановлено на вододжерело, і дати воду в другий пожежний насос;

- другий пожежний насос повинен бути підготовлений до роботи, але зчеплення виключене; усі вентилі водопінних комунікацій у ньому повинні бути закриті;

- при надходженні води в пожежний насос другого пожежного автомобіля включити пожежний насос зчепленням і плавно відкрити вентилі напірних патрубків.

У процесі роботи насоса по перекачуванню води необхідно стежити за напором і регулювати його зміною частоти обертання вала відцентрового насоса, підтримуючи підпір у другому насосі 0,1 МПа (1,0 кг/см²).

а)

б)

В)

Рис. 7 – Схема перекачування води на відстань:

а. послідовна робота насосів по однієї рукавній лінії; б. послідовна робота насосів по двом рукавним лініям; в. через цистерну пожежного автомобіля

При перекачуванні води по другому способу напірні пожежні рукави від першого насоса приєднують не до всмоктувального патрубку другого насоса, а прокладають у цистерну другого пожежного автомобіля. Після заповнення цистерни водою включають у роботу пожежний насос другого пожежного автомобіля і подають воду до місця пожежі з цистерни.

Під час роботи в цьому випадку необхідно стежити за рівнем води в цистерні. Якщо рівень води в цистерні почне падати, необхідно збільшити подачу першого насоса або зменшити подачу другого насоса, що легко здійснюється зміною частоти обертання вала насоса.

6.8.Подача піноутворювача з пінобаку, а води з цистерни.

При гасінні пожежі нафти і нафтопродуктів чи інших легкозаймистих рідин, а також для захисту конструкцій будинків і споруджень від впливу променистої теплоти застосовується повітряно-механічна піна.

Розглянемо послідовність операцій по подачі повітряно-механічної піни на прикладі роботи автоцистерни АЦ-40(130)-63Б, що виконується в такій послідовності:

- приєднати напірний рукав з генератором ГПС до вихідного патрубка насоса;

- перевірити, чи закрита заглушка на всмоктувальному патрубку насоса;

- закрити всі вентилі і зливний краник насоса;

- відкрити вентиль «цистерна-насос» і залити насос водою (при цьому вакуумний клапан повинен бути відкритий);

- включити насос і створити тиск 0,2¸0,3 МПа (2,0¸3,0 кг/см²);

- встановити стрілку крана-дозатора пінозмішувача на позначку шкали, що відповідає кількості приєднаних генераторів піни ГПС-600;

- відкрити кран пінозмішувача і кран від пінобаку до пінозмішувача;

- важелем газу підтримувати режим роботи на насосі, при якому напір у генератора піни ГПС був не менше 0,6 МПа (6 кг/см²).

Найбільш характерні помилки, які роблять водії при роботі:

1. Подача води в лінію без попереднього заповнення насоса водою.

2. Випуск повітря через вакуум-клапан при включеному насосі.

3. Різке ввімкнення зчеплення.

4. Включення та виключення насосу при великих обертах двигуна.

Доповнення та пояснення.

1. Видержування працюючого насосу з пінозмішувачем перед подачею води в лінію робиться для накопичення потрібної концентрації піноутворювача. В цьому випадку зі стволу (генератора) забезпечується зразу вихід якісної піни без втрат води.

2. Для підсмоктування піноутворювача достатньо тримати на насосі 0,3-0,4 МПа. Тому що великий тиск ускладнює відкривання вентиля напірного патрубку, робочий режим в 0,6-0,7 МПа краще встановлювати після його відкриття.

6.9.Подача піноутворювача з пінобаку, а води з водойми

чи пожежного гідранта.

При роботі за такою схемою необхідно виконати всі операції по заповненню пожежного відцентрового насоса водою від відкритого вододжерела чи водопроводу. При роботі від пожежної колонки, яка встановлена на гідрант водопроводу, напір в усмоктувальному патрубку насоса не повинен перевищувати 0,25 МПа (2,5 кг/см²). Регулювання напору в всмоктувальному патрубку пожежного насоса необхідно робити при працюючому насосі і відкритих засувках на напірних патрубках зміною величини відкриття вентилів пожежної колонки.

Для подачі піноутворювача в насос у цьому випадку послідовність операцій повинна бути така:

- встановити підпір на насосі 0,2¸0,3 МПа (2,0¸3,0 кг/см²);

- стрілку пінозмішувача встановити на позначку, що відповідає кількості повітряно-пінних стволів або ГПС;

- відкрити кран пінозмішувача і вентиль від пінобаку до пінозмішувача;

- встановити режим роботи насоса з таким розрахунком, щоб забезпечити тиск перед повітряно-пінними стволом чи генераторами піни не менше 0,6 МПа (6 кг/см²).

Найбільш характерні помилки, які роблять водії при роботі:

1. Спроба регулювати підпір води при закритому вентилі напірного патрубку або його регулювання при вимкнутому насосі.

2. Відкривання вентиля з пінобаку раніш, чим на насосі буде створено необхідний тиск.

3. Недостатні оберти двигуна при роботі вакуум-апарату.

4. Зниження обертів до закриття вакуум-клапану.

5. Великі оберти та тиск при відкриванні напірного патрубку.

6. Передчасне закриття вакуум-клапану.

7. Різке відкриття напірного патрубку.

8. Включення та виключення вакуум-апарату при великих обертах двигуна.

9. Різке включення зчеплення.

10. Включення та виключення зчеплення при великих обертах двигуна.

11. Включення пінозмішувача раніш, чім буде відкрито вентиль напірного патрубку.

Доповнення та пояснення.

1. При підпорі води більше 0,2 МПа пінозмішувач працювати не буде, але і менше 0,1 МПа підпір залишати не слід, так як під час роботи тиск в водопроводі може знизитись.

2. В тому випадку, коли обмежити підпір ніяк (наприклад при несправності шиберних засувок), для роботи пінозмішувача необхідно збільшити напір на виході з насосу, при цьому він повинен бути на 0,1 МПа більше 2-кратного підпору.

Наприклад, при підпорі від гідранта 0,4 МПа для нормальної роботи пінозмішувача необхідно створити тиск не менше 0,9 МПа.

. 3. Працювати насосом при закритих вентилях напірного патрубку для накопичення дози не можна, так як при цьому відбувається обрив водяного стовпа.

6.10.Подача піноутворювача до пінозмішувача зі сторонньої ємності.

При гасінні затяжних пожеж запасу піноутворювача в цистернах і баках автоцистерн може не вистачити. У цьому випадку подачу піноутворювача в насос можна робити зі сторонньої ємності, наприклад з бочки з піноутворювачем. При цьому необхідно виконати всі операції для подачі піноутворювача з пінобаку, а також відвернути заглушку на трубопроводі, що з'єднує пінозмішувач з баком для піноутворювача, і приєднати до штуцера шланг, вільний кінець якого опустити в ємність з піноутворювачем.

6.11.Робота стаціонарним лафетним пожежним стволом.

Робота з подачі води або піни лафетними пожежними стволами може проводитись як при русі пожежного автомобіля, так і при стоянці на бойовій позиції, що значно підвищує тактичні можливості пожежних автомобілів. Керування роботою лафетного стволу здійснюється з кабіни водія.

При роботі лафетного стволу на місці послідовність операцій така:

- до виїзду з гаража в пожежних автоцистернах на базових шасі ЗИЛ-131 з насосами ПН-40У підтягти заглушки на всмоктувальних патрубках пожежного насоса і відкрити вентиль на трубопроводі, що з'єднує цистерну з пожежним відцентровим насосом;

- після прибуття до місця гасіння пожежі включити насос і відкрити вентиль подачі води в лафетний ствол;

- збільшити частоту обертання вала насоса й установити тиск по манометру до 0,6 МПа.

На пожежній автоцистерні АЦ-40(375)-Ц1 для подачі води в лафетний ствол необхідно: відкрити напірний клапан, що з'єднує пожежний насос з лафетним стволом, і всмоктувальний клапан; включити пожежний насос і встановити режим роботи лафетного стволу.

Керування роботою лафетним пожежним стволом на цій автоцистерні може здійснюватись за допомогою золотникового розподільника гідравлічного приводу або вручну. При роботі вручну необхідно відкрити голчасті клапани на золотниковому розподільнику. Робота лафетним стволом на ходу здійснюється на першій чи другій передачі коробки передач основної трансмісії.

6.12.Робота насоса від водойми за допомогою гідроелеватора.

У випадку, коли рівень води у водоймі розташований нижче осі насоса більш, ніж на 7 м, чи берег водойми заболочений і недоступний для пересування автомобіля, забір води може бути здійснений за допомогою гідроелеватора. При цьому цистерна повинна бути цілком залита водою. Схеми гідроелеваторних систем показано на рис. 8. Працювати з гідроелеватором можна за двома схемами: “гідроелеватор-цистерна” рис. 8 а та “гідроелеватор-насос” рис. 8 б. Підготовка і запуск гідроелеваторної системи за схемою “гідроелеватор-цистерна” здійснюються в наступному порядку:

- з'єднати напірний патрубок насоса з рукавною лінією з напірних рукавів діаметром 77 мм, а другий кінець її з'єднати з вхідною з`єднувальною головкою гідроелеватора;

- приєднати до з`єднувальною головки на виході води з гідроелеватора лінію напірних рукавів діаметром 77 мм, другий кінець якої опустити в люк цистерни;

- приєднати до другого напірного патрубка насоса напірні пожежні рукави зі стволом;

- включити в роботу насос, опустивши гідроелеватор у водойму, і заповнити його водою з цистерни.

Після заповнення пожежного насоса водою довести тиск по манометру до 0,3 МПа і плавно відкрити напірний вентиль пожежного насоса, через який вода подається до гідроелеватора. Важелем газу довести тиск на насосі до 0,6 МПа (в залежності від висоти забору води). Плавно відкриваючи вентиль пожежного насоса, подати воду в ствол.

При роботі системи необхідно стежити за рівнем води в цистерні. Якщо продуктивність стволу буде перевищувати продуктивність гідроелеватора, вода в цистерні почне убувати. Продуктивність одного гідроелеватора Г-600 забезпечує роботу одного стволу з діаметром насадка 19 мм або трьох стволів з діаметром насадка 13 мм.

а)

б)

Рис. 8 – Схеми забору води за допомогою гідроелеватора:

а) “гідроелеватор - цистерна”; б) “гідроелеватор - насос”

Найбільш характерні помилки, які роблять водії при роботі:

1. Неповне відкриття вентиля в напірну лінію гідроелеватора.

2. Відсутність контролю за рівнем води в цистерні.

Доповнення та пояснення.

1. Зворотна лінія гідроелеватора опускається через верхній люк в цистерну і обов`язково закріплюється затримкою.

2. При заборі води гідроелеватором необхідно не допускати заломів і різких перегинів напірних рукавів, тому що в цьому випадку різко збільшуються втрати напору і можливий зрив роботи системи. Щоб не було різкого перегину, на кінці зворотної лінії приєднується напірно-всмоктуючий рукав.

6.13.Підготовка та запуск гідроелеваторної системи за схемою “гідроелеватор-насос”.

Підготовка та запуск гідроелеваторної системи за схемою “гідроелеватор-насос” здійснюються в наступній послідовності:

- приєднати до всмоктувального патрубку насоса водозбірник до якого приєднати трьохходове розгалуження. Закрити середній та один боковий вентиль розгалуження, а інший відкрити для випуску повітря зі зворотної лінії;

- приєднати до з`єднувальною головки на виході води з гідроелеватора лінію напірних рукавів діаметром 77 мм, другий кінець якої з`єднати з трьохходовим розгалуженням;

- приєднати до другого напірного патрубка насоса напірні пожежні рукави зі стволом;

- включити в роботу насос, опустивши гідроелеватор у водойму, і заповнити його водою з цистерни.

Коли вода по зворотній лінії підійде до розгалуження і почне виходити з бокового штуцеру, його слід закрити і повністю відкрити середній штуцер розгалуження (в насос). При цьому манометр на всмоктуючому патрубку буде показувати сталий тиск, а насос буде давати на виході 0,5-0,6 МПа. Після цього необхідно закрити вентиль із цистерни. Важелем газу збільшити тиск до 0,9-1,0 МПа. Плавно відкриваючи вентиль до стволу, необхідно слідкувати за тиском в зворотній лінії. Якщо вони знизиться до 0, 05 МПа, подальше відкривання вентиля до стволу зупинити . Відрегулювати робочий тиск на насосі до 0,8 МПа.

Найбільш характерні помилки, які роблять водії при роботі:

1.Скручування рукавів при з`єднанні.

2. Вимикання зчеплення при перебоях в гідроелеваторному кільці під час запуску.

3. Різке відкривання вентиля викидного патрубку до стволу, а також відкривання його при зменшенні підпору в зворотній лінії менше 0,05 МПа.

4. Подача води в лінію при незакритому вентилі з цистерни.

5. Неповне відкривання вентиля з цистерни і в напірну лінію гідроелеватора.

6. Неповне відкриття розгалуження після закільцювання.

Доповнення та пояснення.

1. Після запуску гідроелеваторного кільця вода по зворотній лінії повертається з тиском до 0,3-0,4 МПа. Якщо вентиль з цистерни закрити не відразу, то вода піде через нього в зворотному напрямку і заповнить цистерну.

2. Закриваючи вентиль з цистерни, тиск на насосі необхідно тримати не більше 0,5 МПа, інакше у вентиля, за рахунок зворотного руху води, може обірвати клапан.

3. Якщо в момент закриття вентиля з цистерни в гідроелеваторному кільці з`являться перебої, вентиль необхідно при відкрити, не змінюючи обертів дочекатись відновлення нормальної роботи, і закрити знов.

4. Вільний штуцер водозбірника необхідно закривати заглушкою, інакше при запуску гідроелеватора в насос підсмоктується повітря.

5. Для сталого забору води сітка гідроелеватора не повинна лягати на дно вододжерела, а зворотній рукав не повинен мати різких перегинів та заломів, для чого водозбірник на насос потрібно ставити з нахилом.

6. При відмові мановакууметра мінімально допустимий тиск в зворотній лінії визначається натиском рукава пальцями руки.

7.ПЕРЕВІРКА СПЕЦІАЛЬНИХ АГРЕГАТІВ

ПОЖЕЖНИХ АВТОМОБІЛІВ.

7.1. Перевірка насоса на вакуум.

Одним із суттєвих недоліків відцентрових пожежних насосів є те, що вони не самовсмоктуючі. Тому для їх роботи необхідне попереднє заповнення внутрішнього об`єму насосу та всмоктуючої лінії водою. Для цього застосовується вакуумна система, з допомогою якої створюється розрідження в насосі, а вода під атмосферним тиском на поверхню рідини в вододжерелі заповнює всмоктуючу лінію і насос водою. Але якщо насос та всмоктуюча лінія будуть не герметичними, воду забрати буде не можливо. Тому при щоденному технічному обслуговуванні відцентрового насосу його перевіряють на герметичність ( на вакуум).

Для перевірки насоса на герметичність необхідно:

- закрити заглушку на всмоктуючому патрубку, зливний краник та інші вентилі;

- включити вакуум –апарат та відкрити вакуумний клапан;

- важелем газу збільшити оберти двигуна і створити в порожнині насосу розрідження . Воно повинно бути не менше 0,073-0,076 МПа (0,73-0,76 кг/см²) за 20 сек по вакуумметру низького тиску;

- закрити вакуумний клапан;

- зменшити оберти двигуна до холостого ходу і виключити вакуум-апарат;

- по падінню розрідження перевірити насос на герметичність. Зниження розрідження в насосі не повинне перевищувати 0,013 МПа (0,13 кг/см²) за 2,5 хвилини. За умови зниження розрідження вище ніж 0,013 МПа (0,13 кг/см²) необхідно встановити місця нещільностей і ліквідувати негерметичність насоса.

Якщо візуально місця негерметичності встановити не вдалось, насос опресовують водою під тиском 0,8- 1 МПа (8-10 кг/см²) від іншої пожежної автоцистерни. Просочування води вкаже нам місця нещільності. Опресовку також можна виконувати повітрям тиском 0,2-0,3 МПа (2-3 кг/см²), змочивши насос мильною піною. Повітря для опресовки можна брати з ресивера гальмівної системи автомобіля.

Добрі показники при перевірці насоса на вакуум ще не гарантують безвідмовної роботи, тому що заглушка насосу ущільнена гумовою прокладкою, а з`єднання всмоктуючих рукавів конусами. Для повної гарантії перевірка насоса на вакуум повинна проводитись двічі: спочатку перевіряється лише насос, а потім з двома всмоктуючими рукавами. Заглушка встановлюється на кінець всмоктуючої лінії замість сітки.

Час , необхідний для створення розрідження буде значно більший . Інші вимоги ті ж, що і при перевірці одного насосу.

При перевірці насоса на вакуум трапляються наступні ознаки несправностей:

1. Вакуумметр низького тиску не показує розрідження.

2. Розрідження є , але менше норми.

3. Розрідження створюється повільно.

4. Розрідження створюється, але швидко падає.

1. Якщо вакуумметр не показує розрідження, необхідно:

- переконатись, що прилад справний. Наприклад, замінити його на вакуумметр, який справний, або перевірити його на іншому насосі;

- опресувати насос водою від водопроводу або іншого насосу. Оглянути насос під тиском та усунути течію.

Якщо герметичність насосу добра, відкрити вакуумний клапан і вентиль з цистерни. Створити насосом тиск 0,4-0,5 МПа і під цим тиском оглянути всю вакуумну систему. З дифузора вакуумного апарату повинна виходити компактний струмінь води. В місцях з`єднань і по довжині трубопроводу не повинно бути течії. Вихід води через вісь заслінки вказує на те, що сопло згоріло і потребує заміни або встановлене в дифузорі не по центру.

Перевірити справність заслінки вакуумного апарату. При справній заслінці під час роботи вакуумного апарату гази в глушитель проходити не повинні. Крім цього, момент перекривання заслінки повинен чітко прослуховуватись.

2. Коли розрідження є, але нижче норми, необхідно:

- створити розрідження скільки можливо, закрити вакуумний клапан і виключити вакуумний апарат. В разі падіння стрілки вакуумметра опресувати насос, усунути нещільності і повторити перевірку на вакуум. Якщо стрілка вакуумметра не падає, перевірити справність вакуумної системи подачею води під тиском через відкритий вакуумний клапан, як це описано вище. І в останню чергу, перевірити справність вакуумметра шляхом його заміни.

3. Розрідження створюється до норми, але не швидко.

Причиною може бути зменшення прохідного перетину вакуумної системи за рахунок засмічення вакуумного клапану або неповного відкриття клапану внаслідок зносу кулачка або штоку.

Стан прохідного перетину визначається по виходу води з дифузора при подачі її під тиском через відкритий вакуумний клапан. Спрацювання кулачкового валика визначається по люфту шляхом коливання важеля вакуумного клапану. Одночасно, при включеній лампочці, в оглядове віконце по стисненню пружини оглядається хід клапану.

Якщо вода через систему проходить погано, необхідно зняти та розібрати вакуумний клапан, прочистити його, відремонтувати кулачковий валик, По закінченню зборки все перевірити знову.

4. Розрідження створюється, але після вимикання вакуумного апарату швидко зникає.

Опресувати насос водою і усунути течії.

Якщо при опресовці течії не виявлено, необхідно розібрати вакуумний клапан і перевірити щільність посадки нижнього клапану.

7.2. Визначення несправностей в стаціонарних пінозмішувачах.

Для перевірки пінозмішувача необхідно:

- закрити заглушку на всмоктуючому патрубку, зливний краник та всі вентилі;

- відкрити вентиль з цистерни і вакуумний клапан;

- заповнити насос водою;

- вентиль з цистерни та вакуумний клапан закрити;

- включити зчеплення;

- відкрити пробковий кран пінозмішувача;

- відкрити дозуючій кран (поставити максимальну дозу);

- відвернути пробку штуцера (для роботи від зовнішньої ємності);

- плавно збільшити тиск до 0,6 МПа.

При збільшенні тиску через штуцер буде всмоктуватись повітря, а мановакууметр на всмоктуючому патрубку повинен показувати не менше половини тиску, який розвиває насос, тобто 0,3 МПа.

- Зменшити оберти і виключити зчеплення.

Під дією тиску повітря вода рине до зворотного клапану пінозмішувача, якщо ж він несправний, зі штуцера для забору піноутворювача із сторонньої ємності бризне струмінь води (невелике підтікання води допускається).

Перевірка трубопроводу від пінобака до пінозмішувача.

У штуцер для підсосу піноутворювача із сторонньої ємності вставити жолобок із покрівельної жерсті, щоб піноутворювач не попадав у насос, підставити ємність 2...5 л.

Відкрити вентиль пінобака, якщо трубопровід чистий та справний вентиль пінобака, піноутворювач буде змиватись в ємність.

Перекрити вентиль пінобака, промити трубопровід.

В залежності від ознак несправності необхідно прийняти наступні заходи:

1. Тиск на мановакууметрі низького тиску менше 0,3 МПа або відсутній зовсім.

- Прочистити прохідний отвір для води від напірного патрубку через пробковий кран та сопло.

- Провірити прокладки в місцях фланцевих з`єднань, так як гума при затягуванні може витискатись і перекривати отвір.

2. Після виключення зчеплення з штуцера вода б`є струменем.

- Прочистити зворотній клапан пінозмішувача, його камеру і притерти до сідла.

3. При перевірці вентиля пінобаку піноутворювач через штуцер виходить погано або не йде зовсім.

- Злити піноутворювач з пінобаку, процідити його, промити бак, розібрати та прочистити вентиль. Оглянути клапан вентиля і при необхідності замінити його новим. -

7.3. Перевірка насоса на продуктивність.

Виконується обов`язково перед постановкою пожежного автомобіля в бойовий розрахунок, після проведення капітального ремонту в цілому пожежного автомобіля або відцентрового насосу, а також щорічно при проведенні технічного обслуговування №2. Перевірка насоса на продуктивність проводиться на спеціальних стендах в загонах технічної служби або в умовах пожежної частини за спрощеною методикою. Послідовність перевірки насоса на продуктивність в умовах пожежної частини така:

- зібрати робочу лінію, як показано на малюнку (до всмоктуючого патрубку насосу приєднати 2 всмоктуючих рукава діаметром 125 мм з сіткою, від викидних напірних патрубків насосу прокласти по одному прогумованому рукаву діаметром не менше 66 мм зі стволом РС-70 зі знятим з нього насадком, щоб діаметр становив 25 мм);

- - після заповнення насоса водою з допомогою вакуум-апарату, ввімкнути пожежний насос і встановити тиск 0,2-0,3 МПа (2-3 кг/см²);

- - відкрити повністю вентилі до стволів;

- - важелем газу збільшити оберти валу насоса до максимальних (2650-2750 об/хв). При даній частоті обертання валу насосу тиск на мановакууметрі високого тиску повинен бути 0,82-0,85 МПа (8,2-8,5 кг/см²). Це відповідає номінальній подачі в 40 л/с насоса.

- Якщо насос не розвиває достатній напір в 0,82-0,85 МПа (8,2-8,5 кг/см²), а обороти двигуна дорівнюють або навіть більше наведених, то це свідчить про надмірні втрати через ущільнюючі кільця, що викликане їх зносом або засміченням чи поломкою робочого колеса насосу. Якщо напір, який розвиває насос та оберти валу менші за наведені, то це є прикметою недостатньої потужності, що розвиває двигун.

- Зменшення подачі та потужності двигуна допускається в межах 5% від контрольних для нових насосів. Результати випробувань занотовуються в формуляр пожежного автомобіля. По закінченню випробувань водій повинен провести на насосі роботи технічного обслуговування №1.

8.ЗАТРИМКИ І НЕСПРАВНОСТІ ПРИ РОБОТІ НАСОСІВ.

При зміні варт кожен насос перевіряється на вакуум. Усі виявлені недоліки повинні бути усунуті і тільки після цього автомобіль ставиться в бойовий розрахунок, а водій. повинен знати техніку і вміти правильно працювати на ній.

З урахуванням цих вимог і приводиться перелік затримок і несправностей, що зустрічаються при роботі пожежних автомобілів.