Розподіл роботи між локомотивами гірки і витяжок формування
Сортувальна гірка – це основний технічний пристрій на залізничних станціях, призначений для масового сортування вагонів і формування поїздів.
Досліджуючи переробну спроможність гірки, встановлюють, що при відповідній кількості локомотивів гірка найчастіше має резерв переробної спроможності, тобто вільний від розформування прибулих поїздів час.
Проаналізувавши розмір гіркового інтервалу і час на закінчення формування поїздів на витяжках, прийнявши попереднє рішення по кількості локомотивів, працюючих на гірці та витяжках, встановлюють – скільки часу гірка може виконувати закінчення формування поїздів у вільний від основної роботи час. Потім приймають остаточне рішення по кількості локомотивів.
Таким чином, досягають того, що гірка максимум часу виконує свою основну задачу – розформування і формування поїздів. При цьому частково звільняються локомотиви витяжних колій і у вільний час можуть виконувати іншу маневрову роботу.
Попередні рішення на вибір оптимального режиму роботи комплексу ґрунтуються на рішенні задачі по розподілу робіт, пов'язаних із закінченням формування составів між гіркою і витяжками формування.
Для цього необхідно виконати наступні розрахунки:
1. визначити тривалість гіркового інтервалу 
при роботі одного локомотива. Для цього користуються попередніми розрахунками. Значення розраховувати по формулах:
або 
(2.39)
Отримане значення порівнюється із середнім інтервалом прибуття поїздів 
у розформування. Повинна виконуватися умова 
, тобто середній інтервал між поїздами, що прибувають, повинен бути більшим, ніж час на розформування одного составу.
Якщо умова не виконуються, найпростішим способом скорочення є введення другого гіркового локомотива.
2. визначити кількість гіркових локомотивів
, (2.40)
де Nр – кількість поїздів, які надходять у розформування;
– тривалість технологічних перерв у роботі гірки.
3. визначити середній час на закінчення формування поїздів на витяжках формування
, (2.41)
де 
– середньозважений час на перестановку формування одного составу, год;
– середній час на перестановку составу на колію відправлення, год;
– середній час на повернення локомотива на витяжку.
Значення та залежать від схеми станції і розташування та кількості парків С та В або ПВ. При цьому потрібно врахувати, що е схеми х парками СВ. При необхідності встановити середньохважений час.
4. визначити кількість локомотивів витяжних колій
, (2.42)
де 
– тривалість технологічних перерв у роботі витяжок, год.
5. визначити 
при роботі на гірці прийнятої кількості локомотивів
або 
(2.43)
6. визначити переробну спроможність гірки, ваг
, (2.44)
7. визначити резерв пропускної спроможності гірки
, (2.45)
Якщо отримано негативний результат, необзідно повторити аналів рішень по прийнятих значеннях 
та , тобто зменшити час на технологічні перерви та обгрунтувати це рішення, або ввести в роботу ще один гірковий локомотив.
8. перевірити допустимість прийнятого рішення по розподілу маневрових локомотивів. Для цього необхідно:
а. визначити максимальний резерв часу в роботі гірки, що можна використовувати для виконання закінчення формування
, (2.46)
б. встановити максимальне значення 
, (2.47)
Якщо порушується умова , то значення 
можна прийняти за 0,5 год.
в. визначити середній час на закінчення формування на витяжці з урахуванням часткового його виконання на гірці
, (2.48)
Порівняти отримане значення із середнім інтервалом відправлення поїздів ( 
)
, (2.49)
де 
- кількість сформованих поїздів за добу.
При цьому необхідно врахувати розташування парку відправлення. Повинна дотримуватися умова 
.
При виконанні цієї умови – перевірити, скільки маневрових локомотивів необхідно для закінчення формування на витяжках
, (2.50)