Класифікація грошових потоків підприємства
Поняття грошового потоку, його склад, значення в забезпеченні кругообігу капіталу та класифікація
Грошовий потік – сукупність розподілених в часі надходжень і виплат грошових коштів в результаті реалізації якого-небудь проекту або функціонування того або іншого виду активів. Питання сутності грошових потоків та методів управління ними розглянуто в багатьох іноземних перекладних виданнях останнього часу: В. Ковальова, Дж. К. Ван Хорна, Л.А. Бернстайна, Т. Райса та інших.
Грошові кошти використовуються для фінансування поточних операцій і включають кошти у касі та кошти на банківських рахунках підприємств. До еквівалентів грошових коштів відносять короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у грошові кошти і мають незначний ризик зміни вартості. До них належать цінні папери зі строком погашення до трьох місяців (казначейські векселі, депозитні сертифікати тощо).
Інформацію про рух грошових коштів на підприємстві відображає форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів».
Ефективність управління грошовими потоками визначається впливом цього процесу на платоспроможність підприємства, швидкість обороту обігового капіталу, обсяги залучених коштів та кредиторську заборгованість, а в кінцевому результаті на рентабельність підприємства та його конкурентні позиції.
Можна виділити такі напрямки грошових потоків:
1. відшкодування витрат на виробництво і реалізацію продукції та за отримані послуги;
2. виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими підприємствами;
3. формування фондів грошових коштів;
Здійснення фінансових та інвестиційних операцій.
Грошові потоки, як об’єкт фінансового управління за своїм змістом є агрегованим поняттям, що включає у свій склад велику кількість окремих його видів, які обслуговують відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Для забезпечення цілеспрямованого обліку, аналізу, планування і контролю грошові потоки необхідно відповідним чином впорядкувати, класифікувати. В науковій літературі і аналітичній практиці використовується велике число класифікаційних ознак, за допомогою яких проводиться систематизація грошових потоків, що генеруються господарською діяльністю підприємства. Найбільш повна класифікація грошових потоків наведена у табл.1.1.
Таблиця 1.1
Класифікація грошових потоків підприємства
| Ознака | Види |
| За масштабами обслуговування господарського процесу | 1. по підприємству; 2. структурних підрозділів; 3. окремих господарських операцій. |
| За видами господарської діяльності | 1. від операційної діяльності; 2. від інвестиційної діяльності; 3. від фінансової діяльності. |
| За напрямами руху грошових коштів | 1. додатний; 2. від’ємний. |
| За методом визначення обсягу | 1. валовий; 2. чистий. |
| За рівнем достатності обсягу | 1. надлишковий; 2. дефіцитний. |
| За методом оцінки у часі | 1. теперішній; 2. майбутній. |
| За безперервністю формування | 1. регулярний; 2. дискретний. |
| За стабільністю тимчасових інтервалів формування | 1. регулярний з рівномірними тимчасовими інтервалами; 2. регулярний з нерівномірними тимчасовими інтервалами. |
За видами господарської діяльності:
1. грошові потоки від операційної діяльності – характеризують грошові виплати постачальникам сировини й матеріалів; стороннім виконавцям окремих видів послуг, які забезпечують операційну діяльність: зарплати персоналу, зайнятому в операційному процесі, і навіть здійснюючому управління цим процесом; податкові платежі підприємства у бюджети всіх рівнів й у позабюджетні фонди; іншими виплатами, пов’язаними зі здійсненням операційного процесу. Одночасно цей вид грошового потоку відбиває надходження коштів від покупців продукції; здійснення перерахунку від податкових органів зайве сплачених сум та інших платежів, які передбачені міжнародними стандартами обліку;
2. грошові потоки від інвестиційної діяльності – характеризують платежі й надходження коштів, пов’язані зі здійсненням реального і фінансового інвестування, продажем основних засобів і нематеріальних активів, ротацією довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля та інші аналогічні потоки коштів, обслуговуючі інвестиційний розвиток підприємства;
3. грошові потоки від фінансової діяльності – характеризують надходження і виплати коштів, пов’язаних з допомогою додаткового акціонерного чи пайового капіталу, отриманням довгострокових та проведенням короткострокових кредитів і позик, сплатою в грошовій формі дивідендів та відсотків за депозитними вкладами власників та інших грошових потоків, пов’язаних зі здійсненням зовнішнього фінансування господарської діяльності підприємства.
За напрямами руху коштів:
1. додатні грошові потоки характеризують сукупність надходжень коштів на підприємство на всі види господарських операцій;
2. від’ємні грошові потоки характеризують сукупність виплат коштів підприємством у процесі всіх видів його господарських операцій.
На величину грошових потоків підприємства впливає сукупність факторів, причому на вхідний (додатний) і вихідний (від’ємний) грошовий потік впливають різні зовнішні і внутрішні фактори (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Фактори, які впливають на величину грошових потоків
| Фактори, які впливають на вихідний грошовий потік | |
| Внутрішні | Зовнішні |
| 1. цінова політика підприємства; 2. амортизаційна політика підприємства; 3. тривалість операційного і фінансового циклу підприємства; 4. сезонність операційної діяльності; 5. масштаби інвестиційної діяльності; 6. професіоналізм менеджерів підприємства і цільових настанов власників суб'єкта господарювання. | 1. стан і перспективи розвитку товарного ринку; 2. рівень конкуренції на товарному ринку; 3. стан і перспективи розвитку фінансового ринку; 4. можливості використання коштів фінансового ринку; 5. ефективність діяльності банківської системи; 6. сформована система оподатковування; 7. можливості державного і місцевого бюджетів з цільового фінансування найважливіших проектів та програм; 8. загальний стан економіки в країні, фінансово-економічна політика держави. |
| Фактори, які впливають на вихідний грошовий потік | |
| Внутрішні | Зовнішні |
| 1. облікова політика підприємства; 2. рівень витрат на операційну і комерційну діяльність; 3. рівень продуктивності праці; 4. чисельність і кваліфікація персоналу; 5. товарна, галузева і територіальна диверсифікованість діяльності; 6. система обов’язкових платежів підприємства, їхня послідовність і обсяги; 7. обсяги власного капіталу і рівень фінансової стійкості. | 1. поведінка постачальників сировини і матеріалів, основних кредиторів, а також споживачів продукції і послуг; 2. періодичність і обсяги платежів по зобов’язаннях; 3. рівень платежів по фінансових та інших зобов’язаннях; 4. надійність партнерів з господарської діяльності; 5. напрямки платежів і їх поєднання з надходженням коштів; 6. вимоги законодавства і рівень фінансових санкцій. |
За методом визначення обсягу:
1. валові грошові потоки характеризують усю сукупність надходжень чи витрат коштів в аналізованому періоді часу у розрізі окремих його інтервалів;
2. чисті грошові потоки характеризують відмінність між додатним і від’ємним грошовими потоками (між надходженням і витрачанням коштів) в аналізованому періоді часу у розрізі окремих його інтервалів.
За рівнем достатності обсягу:
1. надлишкові грошові потоки – за них надходження коштів істотно перевищують реальну потребу підприємства;
2. дефіцитні грошові потоки – за них надходження коштів істотно нижчі від реальних потреб підприємства.
За методом оцінки у часі:
1. теперішні грошові потоки характеризуються як їхня єдина можлива величина, наведена за вартістю на поточний момент часу;
2. майбутні грошові потоки характеризуються як їхня єдина можлива величина, наведена за вартістю до конкретного майбутнього моменту часу.
За безперервністю формування:
1. регулярні грошові потоки характеризують потік надходження чи витрат коштів щодо окремих господарських операцій, що у аналізованому періоді часу здійснюються постійно щодо окремих інтервалів цього періоду;
2. дискретні грошові потоки характеризують надходження чи витрати коштів при здійсненні одиничних господарських операцій підприємства в аналізованому періоді часу.
За стабільністю тимчасових інтервалів формування:
1. регулярні грошові потоки з рівномірними тимчасовими інтервалами характеризують надходження чи витрати коштів природного характеру ануїтету (послідовної виплати платежів);
2. регулярні грошові потоки з нерівномірними тимчасовими інтервалами – прикладом такого грошового потоку може бути графік лізингових платежів за орендоване майно з узгодженими сторонами нерівномірними інтервалами часу на їхнє здійснення протягом періоду активу, в якому виконується лізинг.
Таким чином, грошові потоки, як об’єкт фінансового управління за своїм змістом є агрегованим поняттям, що включає у свій склад велику кількість окремих його видів, які обслуговують відповідні аспекти господарської діяльності підприємства. Для забезпечення цілеспрямованого обліку, аналізу, планування і контролю грошові потоки необхідно відповідним чином впорядкувати, класифікувати. Наведена вище класифікація дає змогу впорядковувати грошові потоки за різними ознаками, цілеспрямовано здійснювати облік, аналіз і планування різних видів грошових потоків підприємства.
1.2. Методи оцінки та показники грошових потоків
Основна мета аналізу грошових потоків полягає у виявленні причин дефіциту чи надлишку коштів, виявленні джерел їх надходження та напрямків витрачання для контролю за поточною ліквідністю та платоспроможністю підприємства. Ці параметри знаходяться в безпосередній залежності від реального грошового обігу у вигляді потоку грошових надходжень і платежів, відображених на рахунках бухгалтерського балансу. Тому аналіз руху коштів доповнює методику оцінки платоспроможності ліквідності ї дає змогу реально оцінити фінансово-економічний стан підприємства. З цією метою можна використовувати прямий, непрямий та матричний методи оцінки грошових потоків(рис. 1.1).
Метод – це систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити, щоб виконати певну задачу чи досягти певної мети.
Оцінка (в економіці) – це процес вираження господарських цінностей в грошовій формі.
У процесі аналізу грошових потоків доречно дати відповіді на наступні питання.
У випадку притоку коштів:
1. чи не відбувся приток за рахунок короткострокових зобов’язань, що потребують погашення в майбутньому;
2. чи не йдеться про зростання акціонерного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій;
3. чи не було розпродажу майна (основних засобів, матеріальних запасів тощо);
4. чи скорочуються запаси матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, готової продукції на складі та товарів.
| Основні методи розрахунку величини грошового потоку |
| прямий |
| непрямий |
| матричний |
| 1. показує основні джерела притоку і напрями відтоку грошових коштів; 2. дає висновки щодо достатності коштів для платежів за поточними зобов'язаннями; 3. встановлює взаємозв'язок між реалізацією та грошовою виручкою за звітний період. |
| 1. дозволяє показати взаємозв'язок між різними видами діяльності підприємства; 2. встановлює взаємозв'язок між чистим прибутком та змінами в активах підприємства за звітний період. |
| Матрична модель– це прямокутна таблиця, елементи якої відображають взаємозв’язок об'єктів. Вона зручна для фінансового і управлінського аналізу, оскільки є простою та наочною формою поєднання різнорідних, але взаємопов’язаних економічних явищ. |
Рис. 1.1. Методи розрахунку величини грошового потоку
При погашенні коштів:
1. чи не спостерігається зниження показників оборотності активів;
2. чи не зростають абсолютні значення запасів та дебіторської заборгованості;
3. чи не було різкого збільшення обсягу продажу товарів, що потребує додаткових грошових витрат на їх реалізацію;
4. чи не було надмірних виплат акціонерам понад рекомендовану норму розподілу чистого прибутку (30-40%);
5. чи своєчасно виплачуються податки та збори до бюджетного фонду держави та внески у державні позабюджетні фонди;
6. чи не було тривалої заборгованості персоналу з оплати праці.
Наведемо більш детальну характеристику методів оцінки грошових потоків.
Оцінка грошового потоку прямим методом. Аналіз руху грошових коштів прямим методом дозволяє судити про ліквідність підприємства, оскільки він детально розкриває рух грошових коштів на його рахунках, що дає можливість робити оперативні висновки щодо достатності коштів для сплати за рахунками поточних зобов’язань, а також здійснення інвестиційної діяльності.
Прямий метод заснований на аналізі руху грошових коштів по рахунках підприємства. Він дозволяє показати основні джерела притоку та напрямки відтоку грошових коштів, дає можливість робити оперативні висновки щодо достатності коштів для платежів за поточними зобов’язаннями, встановлює взаємозв’язок між реалізацією до грошової виручкою за звітний період.
В оперативному управлінні прямий метод може використовуватися для контролю за процесом формування прибутку та висновків щодо достатності коштів для платежів за поточними зобов’язаннями.
Недоліком цього методу є те, що він не розкриває взаємозв’язку отриманого фінансового результату і зміни абсолютного розміру грошових коштів підприємства. Крім того, цей метод потребує великої втрати часу порівняно з іншими методами оцінки грошового потоку, а отримана з його використанням звітність є менш корисною.
Оцінка грошового потоку непрямим методом. Суть непрямого методу полягає в перетворенні величини чистого прибутку у величину грошових коштів. При цьому виходять з того, що в діяльності кожного підприємства є окремі, нерідко значні за величиною види витрат і доходів, які зменшують (збільшують) прибуток підприємства, не зачіпаючи величину його грошових коштів. У процесі аналізу на суму зазначених витрат (доходів) проводять коригування величини чистого прибутку таким чином, щоб статті витрат, які пов’язані з відтоком коштів, та статті доходів, які не супроводжуються їх припливом, не впливали на величину чистого прибутку.
Непрямий метод заснований на аналізі статей балансу та звіту про фінансові результати. Він дозволяє показати взаємозв’язок між різними видами діяльності підприємства та встановлює взаємозв’язок між чистим прибутком та змінами в активах підприємства за звітний період.
При аналізі взаємозв’язку отриманого фінансового результату і зміни коштів слід враховувати можливість отримання доходів, що відображаються в обліку реального надходження грошових коштів.
Аналіз руху грошових потоків дає можливість зробити більш обґрунтовані висновки про те, в якому обсязі і з яких джерел надійшли на підприємства грошові кошти і які основні напрямки їх використання; чи здатне підприємство відповідати за своїми поточними зобов’язаннями; чи достатньо власних коштів підприємства для здійснення інвестиційної діяльності; чим пояснюються розбіжності величини отриманого прибутку і наявності грошових коштів тощо.
Перевагою непрямого методу при використанні в оперативному управлінні є те, що він дозволяє встановити відповідність між фінансовим результатом і власними оборотними засобами. У довгостроковій перспективі непрямий метод дозволяє виявити найбільш проблемні «місця скупчення» заморожених грошових коштів та, виходячи з цього, розробити шляхи виходу з ситуації, що склалася.
Оцінка грошового потоку матричним методом. Матричні моделі знайшли широке застосування в галузі прогнозування і планування. Матрична модель представляє собою прямокутну таблицю, елементи якої відображають взаємозв’язок об’єктів. Вона зручна для фінансового аналізу, так як є простою та наочною формою поєднання різнорідних, але взаємопов’язаних економічних явищ.
Матричний баланс – це похідний формат від стандартної форми балансу фірми. Алгоритм побудови матричного балансу зводиться до наступних кроків:
1. обирається розмір матриці балансу. Діапазон вибору визначається цілями використання матричного балансу. Граничний розмір матриці обмежений кількістю статей активу і пасиву стандартного балансу. Для цілей аналізу звичайно використовується скорочений формат 10х10;
2. за обраним розміром матриці здійснюється перетворення стандартного балансу в агрегований (проміжний) баланс, на основі даних якого будується матричний баланс;
3. у координатах активів і пасивів будується матриця розміром 10х10, в яку переносяться дані з агрегованого балансу;
4. під кожну статтю активу підбирається джерело фінансування. Підбір здійснюється за «золотим правилом». Надалі вивіряються балансові підсумки по горизонталі й вертикалі матриці;
5. будується «Різницевий (динамічний) матричний баланс». Він відображає зміну грошових коштів за період. Такий баланс найбільш придатний для прогнозних і аналітичних розрахунків;
6. будується «Баланс грошових надходжень і витрат підприємства». Він пов’язує бухгалтерський баланс з фінансовими результатами роботи фірми, наявністю грошових коштів на рахунках, поточним обігом грошових коштів.
Аналітична цінність матричного балансу незрівнянно вище порівняно зі стандартним балансом. На відміну від останнього, де відсутня прив’язка джерел фінансування до конкретних статей активів, матричний баланс демонструє саме цю прив’язку.
Аналіз грошових потоків підприємства передбачає сукупність показників, які характеризують досліджуваний предмет і визначають його чинники. Існують певний алгоритм розрахунку оптимального рівня грошових коштів на підприємстві, формули якого наведені в табл. 1.3.
Таблиця 1.3
Показники для розрахунку оптимального рівня грошових коштів
| Формула | Показники | Досліджуваний предмет |
| Пгк – планова потреба в грошових коштах; Вк – витрати по обслуговуванню однієї операції поповнення грошових коштів; Вз – рівень витрат доходів при забезпеченні грошових коштів (середня ставка відсотка по короткострокових фінансових вкладеннях). | Математичний алгоритм розрахунку оптимального розміру залишку грошових коштів відповідно до моделі Баумоля. |
| ГКопт – оптимальний розмір залишку грошових коштів. | Середній запас грошових коштів. |
| 
 – зміна суми залишків грошових коштів;
n – кількість періодів.
| Варіації щоденного надходження коштів на поточний рахунок (2), які визначають за статистичними даними. |
| ВЗ – витрати по зберіганню коштів на поточному рахунку (зазвичай їх приймають в сумі ставки щомісячного доходу по короткострокових цінних паперах); ВТ – витрати по взаємній трансформації грошових коштів і цінних паперів (ця величина постійна). | Розмах варіації залишку грошових коштів на поточному рахунку. |
| ГКmax = ГКmin + Рв. | ГКmin – мінімальна величина грошових коштів; Рв – розмах варіації залишку грошових коштів на поточному рахунку. | Верхня межа грошових коштівна поточному рахунку (ГКmax), при перевищенні якої необхідно частину грошових коштів конвертувати в короткострокові цінні папери. |
| ГКmin – мінімальна величина грошових коштів; Рв – розмах варіації залишку грошових коштів на поточному рахунку. | Точка повернення (Тп) – величина залишку грошових коштів на поточному рахунку, до якої необхідно повернутися у випадку, якщо фактичний залишок коштів на рахунку виходить за межі інтервалу (ГКmin, ГКmax). |
Незважаючи на чіткий математичний апарат розрахунку оптимальних сум залишків грошових активів, наведені моделі поки що складно використовувати у вітчизняній практиці фінансового менеджменту через такі причини:
1) брак оборотних активів не дає змоги підприємствам формувати залишок грошових коштів у необхідному розмірі з урахуванням їх резерву;
2) уповільнення платіжного обороту викликає значні коливання у розмірах грошових надходжень, що відображуються і на сумі залишку грошових активів;
3) обмежений перелік короткострокових фондових інструментів, що перебувають в обігу на ринку цінних паперів, та їх низька ліквідність.
У зв’язку з цим вітчизняні науковці пропонують для практичного використання інші моделі оптимізації середнього залишку грошових активів підприємства. Так, І. О. Бланк пропонує підхід, суть якого полягає в розрахунку необхідного розміру окремих видів залишку коштів (операційного, страхового, компенсаційного, інвестиційного) у майбутньому періоді.
Отже, використання методів розрахунку грошових потоків та оцінка показників надає можливість визначити їхні логічні взаємозв’язки та здійснити аналіз стану грошових потоків на підприємстві, зважаючи на існуючу економічну діяльність підприємства.
1.3. Управління грошовими потоками на підприємстві
Управління грошовими потоками передбачає цілеспрямований вплив на процеси акумуляції грошових коштів, їх витрачання та перерозподіл з метою збалансування фінансово-господарської діяльності підприємства.
Характерні риси практики управління грошовими потоками відображають принципи управління, тобто основні правила діяльності, якими керуються органи управління, враховуючи соціально-економічні умови, що склалися.
Принципи управління грошовими потоками відображено на рис. 1.3.
Достовірність відображення інформації – це відповідність даних фінансової звітності реальному руху грошових коштів. Комплексність управління означає врахування грошових потоків від усіх видів діяльності. Своєчасність, оперативність передбачає постійний моніторинг наявності, руху, потреби в грошових коштах. Маневреність – це забезпечення своєчасності розрахунків, скорочення потреби в позикових коштах. Ефективність має на увазі досягнення вищої прибутковості використання грошових коштів внаслідок організаційно-управлінських дій.
| Принципи управління грошовими потоками |
| Достовірність відображення інформації |
| Своєчасність, оперативність |
| Комплексність управління |
| Ефективність |
| Маневреність |
Рис. 1.3. Принципи управління грошовими потоками
Згідно із принципами управління формують систему методів управління грошовими потоками. До складу основних методів управління грошовими потоками відносять наведені на рис. 1.4.
| Основні методи управління грошовими потоками |
| аналіз грошових потоків |
| контроль за рухом грошових коштів |
| облік та звітність |
| планування та оптимізація |
Рис. 1.4. Основні методи управління грошовими потоками
Аналіз грошових потоків – це сукупність методів формування і обробки даних про грошові потоки, які дають об’єктивні оцінки стану, тенденцій розвитку, виявлення резервів підвищення ефективності використання грошових коштів та шляхів їх реалізації. Аналіз грошового потоку поділяється за видами, які наведено в таблиці 1.3.
Таблиця 1.3
Класифікація аналізу грошових потоків
| Ознака | Види |
| За часом, ступенем деталізації об’єктів і показників | 1. перспективний; 2. поточний; 3. оперативний. |
| За обсягом | 1. тематичний (пов’язаний з визначеною конкретною метою); 2. локальний (пов’язаний з діяльністю окремого підрозділу); 3. комплексний (охоплює всі сторони діяльності підприємства). |
| За суб’єктами аналізу | 1. внутрішній (проводиться підприємством); 2. зовнішній (проводиться аналітиками). |
Інформаційною базою для аналізу грошових потоків за звітні періоди є форми бухгалтерської звітності, додатки до них та інші облікові документи.
Аналіз грошових потоків та оцінка їх впливу на фінансовий стан підприємства визначається системою показників, до яких відносять показники ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості. Результати аналізу враховуються при плануванні грошових потоків та їх оптимізації.
Планування грошових потоків – це процес визначення їх обсягів за видами діяльності, часовими інтервалами та напрямами використання з метою забезпечення максимальної синхронізації надходжень і витрат та платоспроможності підприємства.
У процесі планування досягається оптимізація грошових потоків, тобто знаходження такого співвідношення між вхідними і вихідними грошовими потоками, між напрямами й умовами залучення та використанням грошових коштів, яке дає змогу досягти найкращих результатів діяльності (мінімізації витрат, максимізації прибутку).
Контроль за надходженням та використанням грошових коштів є системою спостереження і перевірки процесу надходження та використання грошових коштів з метою визначення відхилень від їх заданих параметрів. Як функція управління контроль об’єктивно необхідний. Він спрямовує процес управління за встановленими ідеальними моделями, коригуючи поведінку підконтрольного об’єкту.
Сутність і значення контролю за грошовими потоками полягає в тому, що суб’єкт управління здійснює перевірку виконання запланованих параметрів формування грошових фондів, напрямів їх використання, дотримання синхронності надходжень і витрат у встановлені періоди часу, блокує відхилення від заданої програми, а в разі виявлення порушень сигналізує про необхідність коригування системи управління. Таким чином, контроль є засобом отримання інформації про грошові потоки по каналу зворотного зв’язку, тобто за результатами свого управлінського впливу на об’єкт управління.
У циклі управління грошовими потоками облік є кінцевою стадією. Він передбачає визначення, реєстрацію на різних носіях та класифікацію інформації про грошові надходження та витрати для отримання підсумкових даних, які відображають досягнутий результат. Результати обліку відображаються у звітності. Відповідно облік як кінцева стадія в циклі управління є одночасно початковою стадією для наступного циклу. Облік і звітність складають інформаційну базу для аналізу грошових потоків за звітний період.
Ефективність управління грошовими потоками визначається синхронізацією надходжень і виплат, підтримкою постійної платоспроможності підприємства і включає такі складові:
1. визначення мінімального обсягу грошових коштів, достатнього для обслуговування поточної господарської діяльності;
2. постійний моніторинг надходження грошових коштів від продажу;
3. згладжений коливань в обсягах надходжень і виплат грошових коштів з метою запобігання платіжної кризи в окремі періоди;
4. оптимізація системи розрахунків з постачальниками і покупцями, тобто обґрунтування політики надання комерційних кредитів і отримання відстрочок платежів;
5. вибір напрямків використання тимчасово вільних грошових коштів з метою запобігання втрат від інфляції і упущеної вигоди;
6. прискорення оборотності грошових коштів за рахунок впровадження організаційно-економічних заходів.
Практична реалізація цих складових управління грошовими потоками дасть змогу певною мірою знайти компроміс між необхідністю підтримувати певний обсяг грошових коштів для забезпечення ліквідності підприємства і бажанням інвестувати тимчасово вільні кошти для забезпечення їх дохідності.
Таким чином, при ефективному управлінні грошовими коштами підприємства головна увага має зосереджуватися на пріоритетних потоках по фінансово-господарським операціям, та мають виконуватися базові положення щодо організації управління ними:
1. грошові потоки не можуть виникати в результаті пасивної економічної поведінки підприємства та є невід’ємною складовою фінансового та операційного циклів, що вимагає узгодження фінансових рішень між усіма напрямками управління фінансами підприємства.
2. управління грошовими потоками потребує відповідного інформаційного наповнення системи прийняття управлінських рішень та передбачає однозначність трактування прийнятих фінансових рішень, чіткість доведення їх до виконавців та забезпечення адекватного зворотного зв’язку – моніторингу, перегляду та корегування фінансових рішень.
РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРНАФТА» ЗА 2013-2015 РОКИ
2.1. Аналіз грошових потоків ПАТ «Укрнафта»
ПАТ «Укрнафта» – найбільша нафтовидобувна компанія України. Частка товариства в загальному видобутку нафти з газовим конденсатом в Україні в 2015 році склала 67,9%, частка в загальному видобутку газу – 7,6%.
Станом на 31.12.2015 р. ПАТ «Укрнафта» володіє 82 спеціальними дозволами на видобуток (промислову розробку родовищ) вуглеводнів. На балансі бурових управлінь ПАТ «Укрнафта» знаходиться 58 бурових установок.
ПАТ «Укрнафта» володіє однією з найбільших в Україні мережею заправних станцій, що є в більшості регіонів країни. Станом на 31.12.2015 рік ПАТ «Укрнафта» експлуатувала 537 АЗС.
Центральний офіс «Укрнафти» знаходиться в Києві. 50% + 1 акція компанії належить НАК «Нафтогаз України». Акції «Укрнафти» котируються на «Українській біржі» (Київ). Вони включені в індекс УБ, що є головним показником активності ринку акцій України.
На сьогоднішній день ПАТ «Укрнафта» це:
1. більше 91% видобутку нафти, 27% газового конденсату і 17% газу від загального видобутку вуглеводнів в Україні;
2. 98 родовищ вуглеводнів на території і двох нафтогазоносних регіонів України, які охоплюють Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку, Сумську, Чернігівську, Полтавську, Харківську і Дніпропетровську області;
3. 2 783 нафтових і газових свердловин;
4. 391 АЗС в 24 регіонах України;
5. 28 628 працівників, які з року в рік своєю щоденною працею примножують досягнуті результати.
Ефективність діяльності підприємства в основному характеризується абсолютною величиною та динамікою змін таких показників як: виручка від реалізації продукції, чистий прибуток та потік грошових коштів.
Саме безперервний рух грошових коштів, забезпечення наявності вільного залишку на рахунках підприємства в банку є важливою умовою успішного функціонування суб’єктів господарювання, їх ринковій стійкості.
Так, для визначення структури грошового потоку і джерел його формування в розрізі видів діяльності використовують таку класифікацію.
1. Грошовий потік від операційної діяльності характеризується витрачанням грошових кошів, пов'язаних зі сплатою рахунків постачальників та підрядників, виплатою заробітної плати, відрахуванням до бюджету та внесками в державні цільові фонди, сплатою відсотків за кредити і позики; іншими виплатами, які забезпечують здійснення операційної діяльності.
2. Грошовий потік від фінансової діяльності складається насамперед з надходжень від випуску акцій, залучення банківських кредитів і позик.
3. Грошовий потік від інвестиційної діяльності охоплює придбання (створення) та реалізацію майна довгострокового використання.
Чистий рух грошових коштів дорівнює приросту грошових коштів та їх еквівалентів за звітний період. Чистий рух грошових коштів розраховують як арифметичну суму руху коштів від усіх видів діяльності: операційної, інвестиційної, фінансової.
Зробимо розрахунки операційного руху грошових коштів (табл. 2.1).
При складанні Звіту про рух грошових коштів непрямим методом існує 2 закономірності:
1. прибуток від звичайної діяльності до оподаткування повинен зменшуватись на величину збільшення не грошових оборотних коштів і збільшуватись на величину їх зменшення;
2. прибуток від звичайної діяльності до оподаткування повинен збільшуватись на величину збільшення будь-якої статті короткострокової заборгованості і зменшуватись на величину їх зменшення.
Таблиця 2.1
Модель непрямого розрахунку операційного руху грошових коштів
| Показники | Роки | |||
| Прибуток від звичайної діяльності до оподаткування (ф. 2 р. 2290) | Коригування прибутку | |||
| Додати витрати, пов’язані з амортизацією | + | -1299683 | -3312210 | -1244483 |
| Додати (відрахувати) забезпечення наступних витрат і платежів: - збільшення рахунка - зменшення рахунка | + - | |||
| Додати (відрахувати) як результат зміни статей не грошових оборотних коштів (оборотні активи, крім поточних фінансових інвестицій (ф.1 р. 1160) та грошових коштів (ф.1 р. 1135): - збільшення рахунка - зменшення рахунка | - + | |||
| Додати (відрахувати) як результат зміни рахунка поточних пасивів (поточні зобов’язання, крім короткострокових кредитів банків (ф. 1 р. 1600), поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями (ф. 1 р. 1610), поточних зобов’язань за розрахунками з учасниками (ф. 1 р. 1670)): - збільшення рахунка - зменшення рахунка | + - | |||
| Додати (відрахувати) як результат прибутку чи збитку інвестиційної та фінансової діяльності (продаж, купівля) необоротних активів тощо: - прибуток за рахунок продажу активів - збиток за рахунок купівлі активів | - + | |||
| Грошовий потік від операційної діяльності |
Отже, ми бачимо, що на підприємстві ПАТ «Укрнафта» існує тенденція до покращення стану щодо грошових потоків (якщо 2013 рік грошовий потік від операційної діяльності має значення 16497799 грн, на 2014 рік – 29838149 грн, то на 2015 рік це вже 39538901 грн).
Зробимо аналіз руху та ефективності формування грошових потоків. Оцінюючи якість управління підприємством необхідно перш за все дослідити стан руху грошових потоків, який наведено у таблиці 2.2.
Таблиця 2.2
Аналіз руху грошових коштів
| 2013 рік | |||
| Показники | Попередній рік | Звітний рік | Відхилення |
| 1. Чистий рух коштів від операційної діяльності | -505336 | ||
| 2. Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності | |||
| 3. Чистий рух коштів від фінансової діяльності | -735675 | ||
| Усього чистого руху коштів | |||
| 4. Залишок коштів на початок року | -8341 | ||
| 5. Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів | |||
| 6. Залишок коштів на кінець року | |||
| 2014 рік | |||
| 1. Чистий рух коштів від операційної діяльності | -309982 | ||
| 2. Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності | |||
| 3. Чистий рух коштів від фінансової діяльності | -70898 | ||
| Усього чистого руху коштів | -13195 | ||
| 4. Залишок коштів на початок року | |||
| 5. Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів | |||
| 6. Залишок коштів на кінець року | |||
| 2015 рік | |||
| 1. Чистий рух коштів від операційної діяльності | |||
| 2. Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності | -191392 |
Продовження табл. 2.2
| 3. Чистий рух коштів від фінансової діяльності | |||
| Усього чистого руху коштів | |||
| 4. Залишок коштів на початок року | |||
| 5. Вплив зміни валютних курсів на залишок коштів | |||
| 6. Залишок коштів на кінець року |
На думку спеціалістів, якість управління підприємством можна охарактеризувати як добру в тому випадку, якщо за результатами звітного періоду чистий рух грошових коштів від операційної діяльності має позитивне значення, від інвестиційної та фінансової – від’ємне. Це означає, що в результаті операційної діяльності, зокрема від реалізації продукції підприємство отримує кошти, достатні як для інвестування, так і для виплати відсотків за кредитами. Від’ємне значення за статтею «Чистий рух коштів від інвестиційної діяльності» і позитивне за статтею «Чистий рух коштів від фінансової діяльності» також може означати, що підприємство одержало кредит під невеликий відсоток і інвестувало одержані кошти на більш вигідних умовах.
Таблиця 2.3
Схема аналізу руху грошових коштів
| Фактичне значення показників руху грошових коштів | Якість управління підприємством | ||
| від операційної діяльності | від фінансової діяльності | від інвестиційної діяльності | |
| - | - | - | Вкрай негативне управління, криза підприємства |
| - | + | - | Проблемна ситуація |
| - | - | + | |
| - | + | + | |
| + | - | - | Добре управління |
| + | + | - | Нормальне управління |
| + | - | + | |
| + | + | + | Ефективне управління |
Ситуація, за якої чистий рух коштів у результаті інвестиційної та фінансової діяльності має позитивне значення, а в результаті операційної – від’ємне є загрозливою: підприємство фінансує витрати операційної діяльності за рахунок інвестиційної та фінансової, тобто за рахунок кредитів, додаткової емісії акцій тощо. Якість управління за такої ситуації є вкрай негативною, а стан підприємства можна оцінити як критичний.
Отже, можна зробити висновок про те, що якість управління підприємством буде знаходитися на належному рівні лише в тому випадку, якщо буде позитивне значення чистого руху грошових коштів у результаті операційної діяльності, тобто якщо від реалізації продукції підприємство матиме прибутки і не відволікатиме кошти в дебіторську заборгованість, як це є у табл. 2.3.
Таким чином, за всі три роки управління всіма аспектами діяльності підприємства можна вважати ефективним, адже фактичне значення показників руху грошових коштів є додатними. Але порівнюючи діяльність підприємства ПАТ «Укрнафта» за роками, ми бачимо, що за 2013 рік чистий рух коштів від операційної діяльності впав порівняно за попереднім періодом, за 2014 рік він також нижче попереднього, але за 2015 рік відхилення чистого руху коштів операційної діяльності є позитивним. Відносно чистого руху коштів від інвестиційної діяльності ми бачимо, що за 2013 і 2014 роки відхилення від попередніх періодів буди додатними, тільки в 2015 році це відхилення від’ємне відносно 2014 року. Щодо чистого руху коштів від фінансової діяльності ситуація протилежна, у 2013 та 2014 роках відхилення є від’ємними, а в 2015 – додатним. Оцінюючи, загальний рух коштів, ми бачимо, що ситуація така: у 2013 році відхилення додатне, у 2014 – від’ємне, у 2015 році – додатне.
2.2. Аналіз ліквідності та платоспроможності ПАТ «Укрнафта»
Фінансовий стан підприємства з позиції короткострокової перспективи оцінюється показниками ліквідності та платоспроможності, які в загальному вигляді характеризують його спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки за короткостроковими зобов’язаннями перед контрагентами. Незважаючи на те, що на практиці поняття ліквідності та платоспроможності тісно взаємозв’язані, вони не є тотожними. Так ліквідність підприємства – це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов’язань. У свою чергу платоспроможність підприємства характеризується його можливістю і здатністю своєчасно й повністю виконувати свої фінансові зобов’язання перед внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою.
Основними ознаками платоспроможності є:
1) наявність у достатньому обсязі коштів на поточному рахунку;
2) відсутність простроченої кредиторської заборгованості.
Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для підприємства з метою аналізу й прогнозування його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів. Як правило, досліджують поточну і перспективну платоспроможність.
При визначенні рівня ліквідності одним із найпростіших, але недостатнім є порівняння величини поточних активів з величиною поточних пасивів. Проте на практиці іноді виникає ситуація, коли поточні активи перевищують за величиною короткострокові пасиви, показники ліквідності характеризують фінансовий стан як задовільний, проте така оцінка вважається помилковою, оскільки в оборотних активах значну частку займають неліквіди та прострочена дебіторська заборгованість.
До неліквідів, як правило, відносять залежані виробничі запаси, споживчі властивості яких роблять неможливим їх використання в технологічному процесі, готову продукцію, що не користується попитом, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.
За ступенем ліквідності статті активів умовно можна розподілити на чотири групи:
Перша група (А1) – це абсолютно ліквідні активи, такі як грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення.
Друга група (А2) – активи, що швидко реалізуються. Це готова продукція, відвантажені товари і дебіторська заборгованість. Ліквідність таких активів різна і залежить від низки факторів: своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банках, попиту на продукцію та її конкурентоспроможності, місцезнаходження контрагентів та їх платоспроможності, умов надання комерційних кредитів покупцям, форм розрахунків тощо.
Третя група (А3) – це активи, що повільно реалізуються. До них належать виробничі запаси та незавершене виробництво.
Четверта група (А4) – це активи, що важко реалізуються. До них відносять основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові вкладення, незавершене будівництво.
Зобов’язання підприємства залежно від строковості їх погашення поділяють на чотири групи:
Перша група (П1) – найбільш строкові зобов’язання (кредиторська заборгованість та кредити банку, строк повернення яких настав).
Друга група (П2) – середньострокові зобов’язання (короткострокові кредити банку).
Третя група (П3) – довгострокові зобов’язання (довгострокові кредити банку та позики).
Четверта група (П4) – власний (акціонерний) капітал, що постійно є в розпорядженні підприємства .
Схематично процедура порівняння статей активів з відповідними статтями пасивів подана на рис. 2.1.
Так баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо А1 П1, А2 П2, А3 П3, А4 П4.
При цьому, якщо виконуються перші три обов’язкові умови ліквідності А1 П1, А2 П2, А3 П3, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, то виконується і остання нерівність А4 П4, яка має балансуючий характер та підтверджує наявність у суб’єкта господарювання власних оборотних коштів і означає дотримання мінімальної умови фінансової стійкості.
Рис. 2.1. Класифікація статей активу і пасиву балансу
Невиконання однієї з перших трьох нерівностей свідчить про порушення ліквідності балансу. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі лише теоретично, оскільки при цьому має місце компенсація за вартісною величиною. Однак у реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні. Тому якщо будь-яка з нерівностей має знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою буде відрізнятися від абсолютної.
Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність підприємства в найближчий до моменту проведення аналізу час.
Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі зіставлення надходжень і платежів.
Вивченням співвідношень зазначених вище груп активів і пасивів за кілька періодів можна встановити тенденції в структурі балансу та його ліквідності (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Показники ліквідності балансу підприємства в статтях активу та пасиву
| Стаття активу | Джерело інформації для 2013 року, форма №1 | 2013 рік | 2014 рік | 2015 рік |
| 1.Найбільш ліквідні активи, А1 | р. (1160+... + 1165) | |||
| 2.Активи, що швидко реалізуються, А2 | р. (1125 + ... + 1155) | |||
| 3.Активи, що повільно реалізуються, А3 | р. (1100 + 1110 + 1190) | |||
| 4.Активи, що важко реалізуються А4 | р. (1095 + 1170) | |||
| Стаття пасиву | Джерело інформації для 2013 року, форма №1 | 2013 рік | 2014 рік | 2015 рік |
| 1.Найбільш термінові зобов'язання, П1 | р. (1615+…+ 1690 – 1665) | |||
| 2.Короткострокові пасиви, П2 | р. (1600+…+ 1610) | |||
| 3.Довгострокові пасиви, П3 | р. 1595 | |||
| 4.Постійні пасиви, П4 | р. (1495+1665) |
Наступним етапом аналізу виступає оцінка якості оборотних активів – складу запасів, надійності покупців тощо. З метою поглибленого аналізу складу поточних активів їх групують за критеріями ризику. Так, до групи активів з мінімальним ступенем ризику відносять грошові кошти і короткострокові цінні папери, що легко реалізуються.
Активи з малим ступенем ризику – це дебіторська заборгованість підприємств з нормальним фінансовим станом, запаси (крім залежаних), готова продукція, що користується попитом.
Тепер розрахуємо показники ліквідності (табл. 2.5).
Таблиця 2.5
Показники ліквідності
| Показник | Джерело інформації для 2013 року | 2013 рік | 2014 рік | 2015 рік |
| 1. Коефіцієнт поточної ліквідності | Ф1. р.1195 – р.1170 Ф1. р. 1695 – р.1665 | 1,033149 | 0,940879 | 0,69318 |
| 2. Коефіцієнт швидкої ліквідності | Ф1. р.1195 – р.1100 – р.1110 Ф1. р. 1695 - 1665 | 0,836086 | 0,733444 | 0,607859 |
| 3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності | Ф1. р. 1165 – р.1160 Ф1. р 1695 – р.1665 | 0,016616 | 0,011808 | 0,011991 |
| 4. Власні оборотні кошти (ВОК) | ф1, р. 1495 – ф1, р.1095 | -1502135 | -3409170 | -8808509 |
| 5. Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними коштами | Ф1 р.1495 – р.1095 Ф1. р. 1195- р.1170 | -0,16474 | -0,22757 | -0,52693 |
| 6. Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними коштами | 
| -3241326 | -6711931 | -10866110 |
| 7. Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів | 
| -0,09763 | -0,05515 | -0,032829 |
| 8. Коефіцієнт покриття запасів | Ф1. р. 1495 – р.1095 Ф1 р.1100+р.1110 | -3241326 | -6711931 | -10866110 |
З таблиці видно, що діяльність підприємства з кожним роком стає менш ліквідною. Зміна величини коефіцієнтів свідчить, що ПАТ «Укрнафта» є низько ліквідним. Якщо оцінювати співвідношення активів і пасивів підприємства, то бачимо, що ПАТ «Укрнафта» не відповідає обов’язковим умовам ліквідності А1 П1, А2 П2, А3 П3, А4 П4, тобто поточні активи не перевищують зовнішні зобов’язання підприємства, і підприємство не можна вважати ліквідним.
Визначимо оцінку платоспроможності підприємства за французькою методикою. На основі дослідження малих та середніх підприємств була розроблена модель, яка дає змогу оцінити ймовірність затримки платежів фірмою залежно від значення такого дискримінантного показника:
(2.1)
Для розрахунку потрібно визначити певні показники (табл. 2.6).
Таблиця 2.6
Алгоритм оцінки платоспроможності за французькою методикою
| Складові французької моделі оцінки платоспроможності | Джерело інформації для 2013 року | 2013 рік | 2014 рік | 2015 рік |
| 
| 0,0051929 | 0,0056621 | 0,00822 |
| 
| 0,6874961 | 0,5205311 | 0,314548 |
| 
| -0,060201 | -0,029892 | -0,19487 |
| 
| 5,9271567 | 1,1992297 | |
| 
| 0,9408542 | 0,7487086 | 0,669607 |
Розрахуємо дискримінантні показники за формулою 2.1: на 2013 рік Q складає -0,92293, на 2014 дорівнює -0,392773, на 2015 дорівнює -0,06503.
Як бачимо, показники за роками навіть від’ємні, тобто підприємство не є платоспроможним.
Оцінка платоспроможності необхідна не тільки для підприємства з метою аналізу й прогнозування його подальшої фінансової діяльності, а й для його зовнішніх партнерів і потенційних інвесторів. На відміну від ліквідності підприємства, фінансовий стан з погляду платоспроможності може бути досить змінним: незважаючи на те, що підприємство на конкретну дату характеризується як платоспроможне, вже наступного дня ця ситуація може змінитися внаслідок настання строків розрахунку, з одного боку, і відсутності коштів, наприклад, у результаті їх не надходження за відвантажену раніше продукцію – з другого.
На відміну від ліквідності підприємства, фінансовий стан з погляду платоспроможності може бути досить змінним: незважаючи на те, що підприємство на конкретну дату характеризується як платоспроможне, вже наступного дня ця ситуація може кардинально змінитися внаслідок настання строків розрахунку, з одного боку, і відсутності коштів, наприклад, у результаті їх не надходження за відвантажену раніше продукцію – з другого.
Неплатоспроможність може бути випадковою, тимчасовою, хронічною або тривалою. Тому, аналізуючи стан платоспроможності підприємства, необхідно розглянути причини фінансової скрути, частоту її виникнення та тривалість прострочених боргів.
Причинами неплатоспроможності можуть бути:
1) невиконання плану по виробництву і реалізації продукції;
2) підвищення її собівартості;
3) невиконання плану по прибутку і, як результат, нестача власних джерел самофінансування.
Отже, облік ризикової складової ліквідності та платоспроможності з позиції управлінського персоналу підприємства зводиться до вибору оптимальної політики управління величиною, складом і структурою оборотних активів, яка дає змогу привести до прийнятного значення ризик втрати ліквідності та за рахунок цього підвищити рентабельність діяльності.
2.3. Аналіз прибутковості ПАТ «Укрнафта»
Рівень ефективності господарської діяльності будь-якого підприємства визначають фінансові результати, отримані внаслідок цієї діяльності. Це може бути як прибуток, так і збитки. Позитивний фінансовий результат діяльності підприємства характеризується абсолютними і відносними показниками (сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності).
Прибуток – це додаткова вартість, яка утворюється в процесі виробництва понад вартість спожитих виробничих ресурсів і робочої сили.
Аналіз загальної суми прибутку підприємства здійснюють за таким алгоритмом: спочатку розраховують темп зростання прибутку за звітний рік порівняно з минулим роком, а потім цей показник – з даними плану (прогнозу) прибутку за звітний період. Такий аналіз доповнюють вивченням складових частин загальної суми прибутку, напрямів розвитку їх у звітному періоді, аналізом структури прибутку за звітний період. Досконале вивчення та аналіз загальної суми прибутку на підприємстві здійснюють при використанні моделі економічного аналізу, яка основана на даних фінансової звітності і будується у формі таблиці.
У процесі аналізу фінансових результатів необхідно:
1) проаналізувати рівень і динаміку фінансових результатів;
2) оцінити темпи зростання прибутку в цілому та окремих його складових;
3) виявити чинники, що впливають на зміни прибутку, та визначити рівень їх впливу;
4) оцінити рівень рентабельності підприємства;
5) виявити резерви збільшення прибутку;
6) проаналізувати розподіл прибутку та оцінити його раціональність.
Розрахуємо основні показники для аналізу прибутку у ПАТ «Укрнафта» у табл. 2.8.
Таблиця 2.8
Вихідні дані для факторного аналізу прибутку
| Показники | Джерело інформації для 2013 року | 2013 рік | 2014 рік | 2015 рік |
| 1. Виручка від реалізації продукції без урахування ПДВ, акцизного збору та інших вирахувань із доходів (В) | ||||
| 2. Собівартість реалізованої продукції (С) | -11109229 | -14123321 | -11670171 | |
| 3. Адміністративні витрати (АВ) | -400729 | -526131 | -586476 | |
| 4. Витрати на збут (ЗВ) | -490422 | -1016937 | -950909 | |
| 5. Інші операційні витрати (ІОВ) | -8763815 | -11953100 | -19291239 | |
| 6. Фінансові доходи (ФД) | ||||
| 7. Фінансові витрати (ФВ) | -5604780 | -833746 | -1270320 | |
| 8. Податок на прибуток (ПНП)* | -246422 | -1409182 | ||
| 9. Чистий прибуток (ЧП) |
Важливим елементом аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є проведення факторного аналізу прибутку підприємства,суть якого по відношенню до основних складових чистого прибутку зводиться до знаходження відхилення значень факторних показників. У цьому разі сукупний вплив факторних показників на прибуток (результативний показник) можна навести у вигляді адитивної моделі:
ЧП = В – С – АВ – ЗВ – ІОВ + ФД – ФВ – ПНП (2.2)
Отже, як ми бачимо, що прибутковість досліджуваного ПАТ «Укрнафта» не стабільна. Якщо у 2013 році чистий прибуток складав 189887 грн, то у 2014 році – 1264626 грн. А вже у 2015 році підприємство взагалі не мало чистого прибутку, і навіть мало збиток 5440729 грн (дод.3). За результатами розрахунку ми можемо спостерігати, що на це вплинули такі фактори: по-перше, фінансові витрати за останній період значно збільшилися порівняно з попереднім, по-друге, інші операційні витрати також сильно зросли і, по-третє, адміністративні витрати також вплинули на кінцевий результат.
Ще одним напрямком аналізу ефективності формування фінансових результатів діяльності підприємства є розрахунок показників рентабельності.
Основними завданнями аналізу (оцінки) рентабельності є:
1. оцінка ефективності діяльності підприємства на поточний момент;
2. виявлення зміни рентабельності протягом певного періоду;
3. визначення факторів, які вплинули на зміну рентабельності;
4. визначення резервів зростання рентабельності.